Рішення

від 22.09.2021 по справі 640/29762/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1456

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Київ № 640/29762/20

Окружний адміністративний суду міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент (надалі - позивач) адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 3 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2020 року №0391050407.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач порушив установлену законом процедуру проведення камеральної перевірки, діяв поза межами правового поля, а тому відображені в акті перевірки відомості не можуть бути взяті до уваги, відповідно, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним. Також позивач звертає увагу, що податковим законодавством вимагається подання нової довідки (витягу) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки лише у двох випадках: 1 - при поданні першої декларації; 2 - у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки. Так, рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві. Вказане рішення введено в дію з 01.07.2015 рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 565/565. Звертає увагу, що з часу укладення договорів оренди (2015 рік) у позивача не виникало підстав для отримання нової довідки про нормативно-грошову оцінку, тому платник податків таку довідку не замовляв, не отримував та цілком правомірно і у відповідності з вимогами Податкового кодексу України здійснював розрахунок на підставі укладених договорів оренди. Також, позивач звертає увагу, що не отримував витяг з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:85:386:0002 та 8000000000:85:386:0029 від 10.02.2017, які стали підставою для донарахування податкових зобов`язань податкових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з доводами викладеними в позові Головним управлінням ДПС у м. Києві 18.01.2021 року подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого податковим органом щодо задоволення позовних вимог заперечено.

Відповідачем зазначено, що податковий орган вправі здійснювати камеральну перевірку податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, а тому відсутня необхідність для призначення документальної перевірки, у зв`язку з тим, що камеральна перевірка проводилась на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків. За наведених обставин вважає, що висновки позивача щодо неможливості проведення камеральної перевірки та визначення грошових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб та штрафних санкцій, є хибними. Представник відповідача звернула увагу, що позивач у позовній заяві посилається на практику Верховного Суду, яка стосується проведення контролюючим органом камеральних перевірок до 01.01.2017, тобто, до внесення змін до Податкового кодексу України, якими розширено предмет камеральної перевірки.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку звітної податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 рік платника орендної плати товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент , за результатами якої складено акт № 139/26-15-04-07-19/37332735 від 17.03.2020 року (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано, що сума податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб, визначена за результатами подання звітної податкової декларації з плати за землю за 2020 рік № 9028689739 від 18.02.2020 товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент є нижча, ніж визначена за результатами камеральної перевірки на загальну суму 62 118,91 грн.

На підставі встановлених обставин 16.04.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0391050407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 93178,36 грн, у тому числі: 62118,91 грн - за податковими зобов`язаннями та 31059,45 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач розпочав його процедуру адміністративного оскарження, проте рішенням Державної податкової служби України від 23.11.2020 № 33231/6/99-00-06-03-01-06 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.04.2020 № 0391050407 - без змін.

Вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 N 165, проводиться камеральна перевірка, за наслідками якої складається (формується) у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки. Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

З аналізу наведених норм вбачається, що камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

У свою чергу, метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів є предметом виключно документальної перевірки.

Як вбачається із змісту акту перевірки податковим органом встановлено заниження позивачем податкового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб за 2020 рік, тобто здійснено перевірку повноти нарахування і сплати податку за землю з юридичних осіб, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки.

Також суд враховує, що відповідачем було використано інформацію з автоматизованої системи "ДЗК", у той час, як при камеральній перевірці досліджується виключно інформація, наведена в податковій звітності на предмет дотримання методології її оформлення.

З огляду на встановлені обставини та законодавче регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, позаяк камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2019 у справі № 804/8228/14, від 23.07.2020 у справі № 805/1584/17-а.

Зважаючи на викладене у сукупності та враховуючи незаконність проведення контролюючим органом перевірки, результати якої оформлені актом перевірки, суд дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють виникнення правових наслідків такої перевірки, у тому числі, визначення за її наслідками грошових зобов`язань оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням.

Вказана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.01.2018 у справі № 826/442/13-а та від 17.12.2020 у справі № 810/1625/16.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16 квітня 2020 року №0391050407, прийнято на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент до Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №0391050407.

3. Стягнути на користь заява товариства з обмеженою відповідальністю Дім-Інвестмент (адреса: 04070, м. Київ, вул. Братська, 3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення .

Суддя Н.В. Клочкова