Рішення

від 11.04.2022 по справі 909/1207/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.04.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1207/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Вантаж Сервіс",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон",

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 253 633 грн 03 к., з них: 231 700 грн 12 к. - основний борг, 5 484 грн 62 к. - 3% річних, 16 448 грн 29 к. - інфляційні

за участю:

від позивача: Гончарова Уляна Ігорівна - адвокат, (договір про надання правової допомоги та представництво від 28.06.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000646 від 14.07.2017)

від відповідача: Широких Юлія Валеріївна - адвокат, (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АТ № 1018843 від 10.01.2022)

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Вантаж Сервіс" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 253 633,03 грн., з них: 231 700,12 грн. - основний борг, 5484,62 грн. - 3% річних, 16 448,29 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 в частині сплати коштів за отриманий товар згідно договору та накладних.

Відповідно до ухвали від 13.12.2021 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 11.01.2022.

Відповідачем по справі подано через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області відзив на позов (вх. № 380/22 від 11.01.2022) відповідно до якого проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивач в обгрунтування позовних вимог не надав суду належні докази в підтвердження позовних вимог, зокрема у матеріалах справи відсутні документи первинного бугалтерського обліку , а саме належні копій чи оригінали накладних про здійснення відповідних господарських операцій, які б підтверджували наявність заборгованості по спірному договору на заявлену суму. Подані позивачем в обгрунтування позовних вимог докази (накладні), які не є належними доказами по справі.

В підготовчому судовому засіданні 11.01.2022 судом була оголошена перерва до 01.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.01.2022 судом призначено підготовче судове засідання на 08.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження до 16.03.2022 та відкладено підготовче судове засідання на 22.02.2022.

14 лютого 2022 року позивачем по справі подано через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області відповідь на відзив (вх.№2305/22 від 14.02.2022) відповідно до якого проти заперечень відповідача заперечує та просить суд позов задовольнити.

В підготовчому судовому засіданні 22.02.2022 судом була оголошена перерва до 01.03.2022.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2022 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 16.03.2022.

В підготовчому судовому засіданні 16.03.2022 судом була оголошена перерва до 22.03.2022.

Ухвалою від 22.03.2022 Господарський суд Івано-Франківської області за результатами підготовчого засідання, постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив і просив суд про їх задовлення.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та просив суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд виходить з наступного.

20 травня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю " Транс Вантаж Сервіс" (по договору - продавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Панбетон" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір №20/05/2019 купівлі-продажу (далі - Договір), копія якого долучена до матеріалів справи. Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Доказів визнання його недійсним , в судовому порядку , суду не подано.

Відповідно до п.1.1 Договору сторони погодили, що продавець зобов`язується організувати поставку і передати у власність покупця щебінь гранітний та/або пісок із відсіву граніту (відсів гранітний) (далі - продукція), а останній зобов`язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Ціна та порядок розрахунків за отриманий товар сторонами узгоджено в Розділі №2 Договору. Так, згідно п. 2.1 Договору сторонами зазначено, що ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях з ПДВ за одну метричну тону з урахуванням витрат, пов`язаних з доставкою залізничним транспортом до станції призначення вантажу. Ціна продукції є договірною, встановлюється продавцем та вказується в рахунках на кожну партію замовленої продукції (п.2.2. Договору). Загальну суму договору складає вартість всієї продукції, відвантаженої під час дії терміну договору (п.2.3 Договору).

Розділом 4 Договору сторонами визначено умови поставки та приймання продукції.

Пунктом 5.1 Договору розрахунки покупця з продавцем здійснюються таким чином: покупець здійснює передоплату в сумі відповідно до п. 4.2 цього Договору на розрахунковий рахунок продавця в безготівковій формі.

Разом з тим, сторонами договору передбачено відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даною угодою згідно чинного законодавства (п.6.2 Договору).

На виконання умов договору позивачем по справі здійснювалась поставка продукції по спірному договору . Вказана обставина не запечується відповідачем по справі.

Претензійним листом від 19.07.2021 року ( копія долучена до матеріалів справи) позивач по справі звернувся до відповідача у якому повідомив останнього про наявність заборгованості по спірному договору на суму 235 700 грн12 к. та необхідність її погашення.

Супровідним Листом від 25.11.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивач повторно звернувся до відповідача та зазначив про наявність у останнього заборгованість , на момент складення зазначеного листа , на суму 231 700 грн 12 к. До вказаного листа позивач долучив Акт звірки взаємних розрахунків за період з 10.02.2021 по 30.07.2021 року та просив відповідача про його підписання.

Однак, відповідач зазначений Акт не підписав, заборгованість не сплатив. Зазначена обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продаж може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 предметом спірного договору є щебінь гранітний та/або пісок з відсіву граніту (відсів гранітний).

Разом з тим, вказаним договором сторонами погоджено порядок умови поставки та приймання продукції, зокрема його розділом 4.

Так, п.4.4. Договору сторонами визначено, що поставка продукції здійснюється навалом залізничним транспортом до станції призначення, для чого покупець надає точну і повну адресу та код вантажоодержувача, а також при необхідності забезпечує згоду станції призначення на прийом цієї продукції.

Датою поставки вважається дата, вказана на залізничній накладній на штемпелі станції відправлення (п.4.5 Договору).

Згідно п. 4.7 спірного Договору товари за цим договором вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем на умовах FCA (Інкотермс 2010) щодо кількості - по масі вказаній в залізничній накладній, щодо якості - згідно сертифікату або паспорту якості.

Таким чином, основним доказом поставки позивачем зазначеної у договорі продукції та отримання його відповідачем є накладна (видаткова, залізнична накладна).

В силу ч. 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зважаючи на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" видаткова накладна належить до первинних документів і засвідчує отримання/передачі товарів або послуг.

Суд зазначає, що форму видаткової накладної не затверджено, однак є накладна-вимога на відпуск матеріалів, затверджена наказом Мінстату від 21.06.1996 №193. Цей документ беруть на зразок для розроблення власної форми видаткової накладної. Під час розроблення власної форми обов`язковим є дотримання наступних реквізитів у зазначеному первинному документі, зокрема:

- назва документа (форми);

- дата та місце складання;

- назва підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правельність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При дослідженні видаткових накладних, які надані позивачем як докази в обгрунтування позовних вимог, судом встановлено, що зазначені докази не підтверджують факт належного поставлення позивачем відповідачу продукції зазначену у договорі. Зокрема, надані позивачем копії накладних не місять як зі сторони позивача, як постачальника та відповідача, як одержувача дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що є порушенням вимог складення такого первинного документа як видаткової накладної. Разом з тим, у спірних накладних, які долучені до матеріалів справи не зазначено вартості товару , відсутні номери та дати довіреностей зі сторони одержувача. Відвантаження щебеню здійснювалось не залізницею , як передбачено договором,а автотранспортом , проте в матеріалах справи відсутні докази ,що підтверджують автоперевезення.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач належними та допустимими доказами наявність заборгованості не довів.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що має місце заборгованість на суму 231 700 грн 12 к., яка заявлена позивачем у позовній заяві до стягнення з відповідача. За наведеного в цій частині позову слід відмовити

Щодо стягнення 5 484 грн 62 к. - 3% річних та 16 448 грн 29 к. - інфляційних, то суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено обов`язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, у разі прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведених вище обставин, у суду відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 484 грн 62 к. - 3% річних та 16 448 грн 29 к. - інфляційних витрат, оскільки судом не встановлено факт наявності боргу на який нараховані інфляційні та річні.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі ( в тому числі судовий збір), понесені позивачем слід залишити за позивачем, у зв`язку із відмовою судом у задоволенні позову.

Разом з тим, суд зазначає, що у відзиві на позов відповідач зазначив орієнтовний перелік витрат на правову допомогу у відсотковому відношенні від розміру прожиткового мінімуму (без зазначення конкретної суми), однак про їх відшкодування у прохальній частині відзиву не просив. Будь яких доказі понесення витрат на правову допомогу до відзиву не долучив. Станом на момент ухвалення рішення доказів понесення витрат на правову допомогу не надав, клопотання про їх надання з урахуванням приписів ст. 129 ГПК України не заявив.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Вантаж Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 231 700 грн 12 к. , 5 484 грн 62 к. - 3% річних та 16 448 грн 29 к. - інфляційних - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.04.2022

Суддя О. М. Фанда