Постанова

від 30.11.2022 по справі 909/1207/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа №909/1207/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кравчук Н.М.

Марко Р.І.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вантаж Сервіс» вих..№22062022-МВП-2 від 22.06.2022 (вх. № 01-05/1473/22 від 28.06.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2022 (повний текст рішення виготовлено 22.04.2022, суддя Фанда О.М.)

у справі №909/1207/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вантаж Сервіс», Львівська область, Львівський район, с. Вільховець

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антошка груп» (раніше Товариство з обмеженою відповідальністю "Панбетон"), м. Київ

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 253 633 грн 03 к., з них: 231 700 грн 12 к. - основний борг, 5 484 грн 62 к. - 3% річних, 16 448 грн 29 к. - інфляційні,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Широких Ю.В адвокат (ордер серія АТ №1028944 від 18.09.2022).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Вантаж Сервіс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 253 633,03 грн., з них: 231 700,12 грн. - основний борг, 5484,62 грн. - 3% річних, 16 448,29 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 в частині сплати коштів за отриманий товар згідно договору та накладних.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківській області від 12.04.2022 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Вантаж Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панбетон" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 231 700 грн 12 к. , 5 484 грн 62 к. - 3% річних та 16 448 грн 29 к. - інфляційних - відмовлено. Судові витрати по справі залишено за позивачем.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що при дослідженні видаткових накладних, які надані позивачем як докази в обґрунтування позовних вимог, судом встановлено, що зазначені докази не підтверджують факт належної поставки позивачем відповідачу продукції, зазначеної у договорі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Вантаж Сервіс» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з ухваленим рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у вказаному рішенні, є хибними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та наданим документам а також не мають належного правового підґрунтя, також судом не об`єктивно досліджені докази які є в матеріалах справи , не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, господарський суду Івано-Франківської області по справі №909/1207/21 не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам поставки товару, обмежившись виключно посиланням на доведеність виконання зобов`язання з постачання товару, посилаючись виключно на видаткові накладні.

На думку апелянта, судом першої інстанції не зазначено в ухваленому рішенні перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, не зазначено висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, не зазначено мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Апелянт вважає, що суд не надав оцінку доказів, а саме податкових накладних, які знаходились в матеріалах справи, не з`ясував обставин, що мають значення для справи.

У зв`язку з чим, апелянт вважає, що висновок місцевого господарського суду про недоведеність поставки спірних партій товару є передчасним.

З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2022 у справі №909/1207/22 скасувати та позов задоволити.

В судовому засіданні 30.11.2022 представник відповідача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надала пояснення, в яких проти вимог апеляційної скарги заперечила та просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Натомість, від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності позивача/апелянта.

Крім того, 29.11.2022 від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№01-04/6784/22 від 29.11.2022) про долучення до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.11.2022, згідно з яким відповідачем змінено назву та адресу реєстрації юридичної особи.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.11.2022 приватним нотаріусом Мельник Н.О. 07.09.2022 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, змінено місцезнаходження та найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Панбетон» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42079434) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Антошка груп» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 42079434).

В даному випадку створення нової юридичної особи не відбулось, оскільки ідентифікаційний код відповідача залишається незмінним, заміна назви та місцезнаходження юридичної особи не змінює процесуального статусу такої юридичної особи, відтак, і не потребує залучення її як правонаступника через зміну назви.

Враховуючи, що організаційно-правову форму відповідача не змінено, зміни потребує лише назва та місцезнаходження юридичної особи, колегія суддів вважає за необхідне змінити назву та місцезнаходження відповідача: з «Товариство з обмеженою відповідальністю «Панбетон» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 2-А, ідентифікаційний код юридичної особи 42079434)» на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Антошка груп» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 42079434)».

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції у відповідності до ст.197 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю " Транс Вантаж Сервіс" (по договору - продавець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Панбетон" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір №20/05/2019 купівлі-продажу (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору сторони погодили, що продавець зобов`язується організувати поставку і передати у власність покупця щебінь гранітний та/або пісок із відсіву граніту (відсів гранітний) (далі - продукція), а останній зобов`язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

Ціна та порядок розрахунків за отриманий товар сторонами узгоджено в Розділі №2 Договору. Так, згідно п. 2.1 Договору сторонами зазначено, що ціна за одиницю товару встановлюється в гривнях з ПДВ за одну метричну тону з урахуванням витрат, пов`язаних з доставкою залізничним транспортом до станції призначення вантажу. Ціна продукції є договірною, встановлюється продавцем та вказується в рахунках на кожну партію замовленої продукції (п.2.2. Договору). Загальну суму договору складає вартість всієї продукції, відвантаженої під час дії терміну договору (п.2.3 Договору).

Розділом 4 Договору сторонами визначено умови поставки та приймання продукції.

п.4.4. Договору сторонами визначено, що поставка продукції здійснюється навалом залізничним транспортом до станції призначення, для чого покупець надає точну і повну адресу та код вантажоодержувача, а також при необхідності забезпечує згоду станції призначення на прийом цієї продукції.

Датою поставки вважається дата, вказана на залізничній накладній на штемпелі станції відправлення (п.4.5 Договору).

Згідно п. 4.7 спірного Договору товари за цим договором вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем на умовах FCA (Інкотермс 2010) щодо кількості - по масі вказаній в залізничній накладній, щодо якості - згідно сертифікату або паспорту якості.

Пунктом 5.1 Договору розрахунки покупця з продавцем здійснюються таким чином: покупець здійснює передоплату в сумі відповідно до п. 4.2 цього Договору на розрахунковий рахунок продавця в безготівковій формі.

Разом з тим, сторонами договору передбачено відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даною угодою згідно чинного законодавства (п.6.2 Договору).

На виконання умов договору позивачем по справі здійснювалась поставка продукції по спірному договору . Вказана обставина не запечується відповідачем по справі.

Претензійним листом від 19.07.2021 року позивач по справі звернувся до відповідача у якому повідомив останнього про наявність заборгованості по спірному договору на суму 235 700 грн12 к. та необхідність її погашення.

Супровідним Листом від 25.11.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивач повторно звернувся до відповідача та зазначив про наявність у останнього заборгованості на момент складення зазначеного листа , на суму 231 700 грн 12 к. До вказаного листа позивач долучив Акт звірки взаємних розрахунків за період з 10.02.2021 по 30.07.2021 року та просив відповідача про його підписання.

Однак, відповідач зазначений Акт не підписав, заборгованість не сплатив. Зазначена обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 в сумі 253 633,03 грн., з них: 231 700,12 грн. - основний борг, 5484,62 грн. - 3% річних, 16 448,29 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 у частині оплати вартості поставленого позивачем товару згідно договору та накладних.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

В спірному випадку між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019.

Відповідно до Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 предметом спірного договору є щебінь гранітний та/або пісок з відсіву граніту (відсів гранітний).

Разом з тим, вказаним договором сторонами погоджено порядок, умови поставки та приймання продукції, зокрема, його розділом 4.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019, позивачем в період з 2019 по 2021 роки було поставлено щебневу продукцію, про що позивачем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкові накладні, які позивачем долучено до матеріалів справи, як доказ наявності спірної заборгованості.

Однак, виходячи з умов Договору, зокрема, розділу 4, яким сторонами погоджено порядок, умови поставки та приймання продукції, основним доказом поставки позивачем зазначеної у договорі продукції та отримання його відповідачем є накладна (видаткова, залізнична накладна).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом № 988 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, у п. 2.4 якого відтворено аналогічні до змісту статті 9 Закону вимоги до обов`язкових реквізитів первинних документів. Акт приймання-передачі, фіксує закінчення будь-яких робіт та приймання їх замовником за кількістю та якістю. При цьому, накладна це документ, який фіксує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що надані позивачем як докази в обґрунтування позовних вимог докази не підтверджують факт належного поставлення позивачем відповідачу продукції зазначену у договорі. Зокрема, надані позивачем копії накладних не місять як зі сторони позивача, як постачальника та відповідача, як одержувача дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що є порушенням вимог складення такого первинного документа як видаткової накладної. Разом з тим, у спірних накладних, які долучені до матеріалів справи не зазначено вартості товару , відсутні номери та дати довіреностей зі сторони одержувача. Відвантаження щебеню здійснювалось не залізницею , як передбачено договором, а автотранспортом , проте в матеріалах справи відсутні докази ,що підтверджують автоперевезення.

Будь-яких інших первинних документів на підтвердження поставки товару за №20/05/2019 купівлі-продажу від 20.05.2019 матеріали справи не містять.

Посилання позивача на наявність складених податкових накладних не підтверджує здійснення відповідної господарської операції, оскільки податкова накладна не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а відтак не підтверджує факт здійснення господарської операції.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 231 700, 12 грн основного боргу, позовні вимоги в частині стягнення 5 484,62 грн - 3 % річних та 16 448,29 грн. - інфляційні втрати, нарахованих за порушення відповідачем зобов`язань в частині оплати вартості товару, які є похідними від позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 231 700, 12 грн, також задоволенню не підлягають.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Однак, апелянтом, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вантаж Сервіс», зміни чи скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2022 у справі №909/1207/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Вантаж Сервіс» вих..№22062022-МВП-2 від 22.06.2022 (вх. № 01-05/1473/22 від 28.06.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.04.2022 у справі №909/1207/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.12.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяМарко Р.І.