Рішення

від 21.04.2022 по справі 910/19719/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2022Справа № 910/19719/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/19719/21

За позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, гр.пр.57, оф.7, м. Київ, 02002)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургерс-2019» (03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 15)

про стягнення 45 934, 83 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургерс-2019» (далі - відповідач) про стягнення 45 934, 83 грн основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов`язань за договором № КБР-09/07/20-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.07.2020, в частині сплати щомісячних платежів за майнові права.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000, 00 грн.

06.12.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 06.12.2021.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2021.

29.12.2021 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/19455/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

01.07.2020 між Громадською спілкою «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - позивач, суміжна організація) та ТОВ «БУРГЕРС - 2019» (надалі - відповідач, користувач) було укладено Договір №КБР-09/07/20-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав (надалі - Договір).

Згідно умов Договору сторони домовились про наступне:

Пункт 2.1. Договору - користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об`єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а суміжна організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об`єктів суміжних прав, користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) суміжній організації на розрахунковий рахунок останньої, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Пункт 2.2. - якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити суміжній організації штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки суміжна організація набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Пункт 4.1. - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2021, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пункт 4.2. - у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

Згідно Додатку №2 до Договору сторони домовились про наступне:

Пункт 1 - користувач здійснює використання об`єктів суміжних прав в кафе «Ketchup Room» за адресою м. Київ, вул. Пітерська, буд. 14, сума винагороди 1 100, 00 грн та в кафе «Ketchup Room» за адресою м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 15, сума винагороди 1 600, 00 грн.

Пункт 2 - сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 2 700, 00 грн.

Пункт 3 - єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок суміжної організації відповідно до умов ліцензійної угоди. Він сплачується не пізніше ніж за п`ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 днів з моменту укладання ліцензійної угоди).

Позивач зазначає, що відповідачем було сплачено позивачеві винагороду лише за липень-вересень 2020 року у розмірі 8 100, 00 грн.

Дата сплати Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, якого не було настала 26.09.2020. З цієї дати до дати написання позовної заяви (02.11.2021) минуло більше ніж чотири місяці, а отже в силу п. 2.2. Договору строк оплати винагороди в повному обсязі за весь рік дії Договору настав достроково.

Разом з тим, позивач вказує, що роялті не нараховувалась у січні, лютому, квітні 2021 у зв`язку з тим, що заклади відповідача в яких здійснювалось використання суміжних прав були зачинені.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2020-червень 2021 складає:

5 434, 83 грн (перерахування винагороди (роялті) за три місяці, у зв`язку з введенням карантину) + 8 100, 00 грн (2 700, 00 грн*3 місяці (кількість місяців у першому році дії договору, за які не була здійснена оплата) = 13 534, 83 грн.

Окрім цього, позивач стверджує, що від відповідача не надходило належного повідомлення про припинення ліцензійної угоди у строк передбачений п. 4.1. Договору, а отже у відповідності до п. 4.2. Договору ліцензійну угоду автоматично пролонговано на той самий строк і на тих же умовах, а саме з 01.07.2021 по 30.06.2022. Тобто, відповідач зобов`язаний в тому числі виплатити позивачеві в повному обсязі винагороду за другий рік дії Договору.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за липень 2021-червень 2021 складає: 2 700, 00 грн*12 місяців = 32 400, 00 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив виплату позивачеві частини винагороди за перший та другий рік дії Договору в сукупному розмірі 45 934, 83 грн, останній просить стягнути вказану суму заборгованості в судовому порядку, а також здійснити розподіл понесених позивачем судових витрат.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості за Договором №КБР-09/07/20-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав в сукупному розмірі 45 934, 83 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати винагороди за використання об`єктів права інтелектуальної власності за перший рік (жовтень 2020-червень 2021) та другий рік (липень 2021-червень2022) дії договору.

ІІІ. Доводи позивача у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

(1) 01.07.2020 укладено Договір №КБР-09/07/20-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав;

(2) Відповідач здійснив оплату лише за липень-вересень 2020 року (перший рік дії Договору) у розмірі 8 100, 00 грн;

(3) Дата сплати єдиного щомісячного сукупного платежу, якого не було настала 26.09.2020. З цієї дати до дати написання позовної заяви (02.11.2021) минуло більше ніж чотири місяці, а отже в силу п. 2.2. Договору строк оплати винагороди в повному обсязі за весь рік дії Договору настав достроково.

(4) Договір від 01.07.2020 є продовженим на другий рік його дії - з 01.07.2021 по 30.06.2022;

(5) Отже, заборгованість відповідача з виплати винагороди за жовтень 2020 -червень 2021 (перший рік дії договору), а також за липень 2021-червень 2022 (другий рік дії договору) становить сукупно 45 934, 83 грн.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДР, а саме: 03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 15.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105491600230 вбачається, що ухвалу від 29.12.2021 відповідач отримав через свого представника за довіреністю - 05.01.2022, про що свідчить відповідна відмітка в повідомленні та підпис представника.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження строку на подання відзиву чи його поновлення до суду не надходила, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

На переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи підтверджений факт укладання між позивачем та відповідачем ліцензійного договору?

- чи вважається укладений договір продовженим на другий рік дії та з якого моменту?

- чи настав строк оплати роялті в повному обсязі достроково за визначені позивачем періоди, та чи є заявлена сума до стягнення обґрунтованою?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджений факт укладання 01.07.2020 між Громадською спілкою «Українська ліга авторських і суміжних прав» та ТОВ «БУРГЕРС - 2019» Договору №КБР-09/07/20-Н про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав, про що свідчать підписи сторін на останній сторінці договору.

Судом встановлено, що спір виник через порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором №КБР-09/07/20-Н від 01.07.2020, який за своєю правовою природою є ліцензійним договором.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що міст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 1107 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому, ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Судом встановлено, що умовами п. 2.1. Договору користувач здійснює відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Згідно пункту 2.2. Договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити суміжній організації штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки суміжна організація набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Умовами п. 2 Додатку №2 Договору єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права становить 2 700, 00 грн

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із доводів позивача та не спростовано відповідачем - ТОВ «БУРГЕРС-2019» сплачено винагороду в повному обсязі лише за липень-вересень 2020 року у розмірі 8 100, 00 грн (2 700, 00*3).

Як доведено позивачем та не спростовано відповідачем дата сплати єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, якого не було настала 26.09.2020.

Згідно п. 4.1. Договору - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2021, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цієї ліцензійної угоди протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати, дія цієї ліцензійної угоди вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії ліцензійної угоди не буде належного повідомлення про припинення.

Позивач стверджує, що відповідач відповідно до умов п. 4.1. та 4.2. Договору не повідомляв позивача про припинення діє ліцензійної угоди протягом місяця до завершення строку її дії, а отже Договір є автоматично пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах з 01.07.2021 до 31.08.2022.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про припинення дії ліцензійного договору, а отже доводи позивача в частині продовження строку дії Договору з 01.07.2021 на другий рік дії суд вважає підтвердженими та обґрунтованими.

Таким чином, оскільки з дати настання оплати щомісячного платежу за жовтень 2020 якого не було (з 26.09.2020) минуло більше ніж чотири місяці, суд погоджується з твердженнями позивача, що в силу п. 2.2. Договору строк оплати винагороди в повному обсязі настав достроково за період жовтень 2020-червень 2021 (перший рік дії), а також у зв`язку з пролонгацією договору на другий рік дії, строк оплати за який настав з дня його продовження (з 01.07.2021) в тому числі і за період липень 2021-червень 2022.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором в частині сплати роялті за вище визначені періоди.

При цьому, позивач вказує, що роялті не нараховувалась у січні, лютому, квітні 2021 у зв`язку з тим, що заклади відповідача в яких здійснювалось використання суміжних прав були зачинені.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2020-червень 2021 (перший рік дії договору) складає 13 534, 83 грн, згідно наступного розрахунку:

5 434, 83 грн (перерахування винагороди (роялті) за три місяці, у зв`язку з введенням карантину) + 8 100, 00 грн (2 700, 00 грн*3 місяці (кількість місяців у першому році дії договору, за які не була здійснена оплата) = 13 534, 83 грн.

Сума заборгованості відповідача перед позивачем за липень 2021-червень 2021 (другий рік дії договору) складає 32 400, 00 грн, згідно наступного розрахунку:

2 700, 00 грн*12 місяців = 32 400, 00 грн.

При цьому суд констатує, що позивачем не обґрунтовано перерахування винагороди (роялті) за три місяці першого року дії договору, у зв`язку з введенням карантину та визначення такої винагороди у розмірі 5 434, 83 грн, а не в розмірі обумовленому сторонами в п. 2 Додатку №2 до Договору. Втім, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку з урахуванням того, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а отже визначати заборгованість у більшому розмірі ніж визначено позивачем, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є арифметично вірним, а загальна сума винагороди, що підлягає сплаті позивачеві за визначені вище періоди в сукупному розмірі становить 45 934, 83 грн.

Виходячи з приписів ст. 74 ГПК України обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доказів оплати виниклої заборгованості відповідач до суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

VI. Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач зазначив, що понесені ним судові витрати складаються з судового збору у розмірі 2 270, 00 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд покладає сплачений судовий збір на відповідача.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

До позовної заяви долучено Договір №14.809-Н від 02.11.2021 про надання професійної правничої допомоги. Жодних інших доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі не подано.

Разом з тим, до позову позивач додає заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів на їх понесення після ухвалення судового рішення.

Згідно з частинами 2- 5 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4.1. Договору про надання професійної правничої допомоги - клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 15 000, 00 грн.

Пунктом 4.2. вказаного Договору сторони погодили, що клієнт (позивач) сплачує винагороду адвокатському об`єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду, що відповідно до встановлених строків розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження мало відбутися не пізніше 01.03.2022 року.

Тобто, оплата за Договором про надання професійної правничої допомоги настала станом на дату підписання рішення у справі №910/19719/21 є такою, що настала, а отже такі витрати не є в розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України такими, що мають бути сплачені в майбутньому, оскільки станом на дату підписання судового рішення вони вже понесені, а строк їх оплати є таким, що настав, утім відповідних доказів оплати витрат на професійну правничу допомогу позивач до суду не подав (платіжне доручення тощо), хоча мав міг подати докази такого понесення з 01.03.2022 року (граничний строк, коли мало бути винесено рішення) по 22.04.2022 року (дата фактичного підписання рішення).

Так само позивач не подає жодних інших доказів (детального опису виконаних робіт, акту надання-приймання послуг, рахунку на оплату) на підтвердження співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та фактичним обсягом наданих робіт.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, їх співмірність із часом витраченим адвокатом на виконання робіт та їх обсягом, та не подано всі докази на їх підтвердження, а отже витрати позивача на професійну правничу допомогу суд покладає на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургерс-2019» про стягнення 45 934, 83 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бургерс-2019» (03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 15; ідентифікаційний код: 42665471) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, гр.пр.57, оф.7, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код: 42502769) 45 934 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 83 (вісімдесят три) коп.- заборгованості, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. Судові витрати Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн покласти на Громадську спілку "Українська ліга авторських і суміжних прав".

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких