Рішення

від 02.02.2022 по справі 910/7283/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2022Справа №910/7283/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, настороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС Груп»про стягнення 495 735,57 грн. Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:від позивача:Качмар В.О.від відповідача:Парубець Є.О. від третьої особи:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про стягнення 495 735,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем неналежним чином було виконано взяті на себе згідно договору №640735 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 20.12.2019 зобов`язання з організації перевезення вантажу позивача згідно експрес-накладної №59000639771115 від 29.01.2021, у зв`язку з чим такий вантаж було втрачено за наслідками його видачі відмінній від визначеного позивачем отримувачем особі, а тому існують правові підстави для стягнення з відповідача оголошеної вартості втраченого вантажу у розмірі 494 657,01 грн. та сплаченої позивачем вартості відповідного перевезення у розмірі 1 078,56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 відкрито провадження у справі №910/7283/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено строк на подання заяв по суті спору; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»: оригінал та належним чином засвідчену копію експрес-накладної №59000639771115, яка містить підпис особи, котра 31.01.2021 з відділення ТОВ «Нова пошта» №11 в м. Вінниця отримала належне позивачу відправлення №59000639771115 оголошеною вартістю 494 657,01 грн.; належним чином засвідчену копію документа, на підставі якого представник ТОВ «Нова Пошта» у відділенні ТОВ «Нова Пошта» №11 в м. Вінниця 31.01.2021 встановив особу одержувача відправлення №59000639771115; копію відеозапису за період з 12:00 год. 31.01.2021 по 14:00 год. 31.01.2021 з камер відеоспостереження, які розміщені в приміщеннях відділення «Нова Пошта» №11 в м. Вінниця та на якому зафіксовано обставини видачі представником відділення №11 в м. Вінниця відправлення №59000639771115; належним чином засвідчену копію Умов надання послуг (документ, який встановлює порядок та умови користування послугами, що надаються ТОВ «Нова Пошта» та розміщується на офіційному сайті ТОВ «Нова Пошта» novaposhta.ua), які діяли в період з 29.01.2021 по 31.01.2021 та були розміщені на офіційному сайті ТОВ «Нова Пошта» novaposhta.ua в період з 29.01.2021 по 31.01.2021, а також докази розміщення саме таких Умов надання послуг на офіційному сайті ТОВ «Нова Пошта» novaposhta.ua в період з 29.01.2021 по 31.01.2021; призначено підготовче засідання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що відправлення №59000639771115 31.01.2021 у відділенні №11 у місті Вінниці о 13 год. було видано одержувачу, особу якого було встановлено у відповідності до Умов. Так, відповідач зазначає, що оператором було перевірено особу одержувача відправлення та паспорт громадянина України був йому повернутий, в той час як ні Умови, ні укладений сторонами договір не вимагають виготовляти та зберігати копії документів, що посвідчують особу одержувача. Також відповідач зазначає, що, враховуючи особливості інформаційної системи, встановленої на робочому місці оператора, останній ні технічно, ні процедурно не міг закрити експрес-накладну без проведення смс-ідентифікації та перевірки документа одержувача. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» вказує, що факт належного виконання ним своїх зобов`язань підтверджується підписаним електронним цифровим підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» та скріпленим електронною печаткою позивача актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03.02.2021. Крім того, відповідач звертає увагу, що за наслідками крадіжки вантажу позивач звернувся до правоохоронних органів, у зв`язку з чим було відкрите кримінальне провадження №12021020040000133 від 01.03.2021, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» не позбавлене можливості звернутись із цивільним позовом у кримінальному провадженні №12021020040000133, оскільки позивачу завдана шкода внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а не діями відповідача. До того ж, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» зазначає, що декілька мобільних пристроїв, які пересилались Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» згідно відправлення №59000639771115, були вилучені в ході проведення обшуку в межах кримінального провадження №12021020040000133 від 01.03.2021.

Спростовуючи заперечення відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» зазначає, що за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» відправлення №59000639771115 31.01.2021 у відділенні №11 у місті Вінниці було вручене ОСОБА_1 , однак останній вказує, що не перебував у м. Вінниця (а перебував у м. Харкові) та не одержував такого відправлення. Крім того, позивач вказує, що смс-код надійшов на номер ОСОБА_1 через три хвилини після того, як відправлення було видане одержувачу. Також позивач звертає увагу суду, що у випадку втрати відправлення з вини відповідача, у останнього виникає грошове зобов`язання сплатити позивачу суму, що дорівнює оголошеній вартості такого відправлення. Щодо підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), то позивач зазначає, що у зв`язку з значною завантаженістю працівників бухгалтерії, значним обсягом здійснених позивачем у січні 2021 року відправлень, станом на дату підписання акту працівник бухгалтерії Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» не володів інформацією щодо обставин втрати відправлення №59000639771115 від 29.01.2021. Також позивач вказує, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують неможливість видачі відправлення оголошеною вартістю понад 15 000,00 грн., без надання одержувачем відправлення коду підтвердження, надісланого в смс-повідомленні на номер телефону одержувача.

Під час судового розгляду справи судом було заслухано в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також оглянуто в судовому засіданні відеозаписи із камер спостереження, які розміщувались при вході/виході у відділення №11 у м. Вінниці за 31.01.2021.

В судове засідання 03.02.2022 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа явку свого представника в судове засідання, призначене на 03.02.2022 не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розглянути справу №910/7283/21 без участі представника третьої особи.

В судовому засіданні 03.02.2022 судом завершено розгляд справи №910/7283/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (експедитор) укладено договір №640735 про надання послуг з організації перевезення відправлень (надалі - Договір), у відповідності до п. 2.1 якого експедитор зобов`язався за плату та за рахунок замовника організовувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язався їх приймати у оплатити на умовах, визначених договором.

Згідно п. 2.2 Договору експедитор надає замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором (Умови надання послуг розміщені на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Експедитор зобов`язався забезпечити збереження відправлення з моменту його приймання для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та Умов (п. 3.1.2 Договору).

У пункті 6.2.2 Договору зазначено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

Відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу. Акт приймання-передачі (у якому фіксуються пошкодження відправлення, нестача), складений після передачі відправлення одержувачу, вважається недійсним (п. 6.2.8 Договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах. Автоматична пролонгація договору допускається один раз (п. 8.1 Договору).

04.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Єремеєвим Олександром Анатолійовичем (постачальник) укладено господарський договір поставки №04/01-2021, згідно якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина», межах господарського договору поставки №04/01-2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» було придбано у Фізичної особи-підприємця Єремеєва Олександра Анатолійовича товар загальною вартістю 582 306,00 грн. - Apple Air Pods 2 MV7N2 у кількості 30 штук, Apple Air Pods Pro White у кількості 20 штук, Apple iPhone 11 128Gb у кількості 5 штук, Apple iPhone 11 64Gb у кількості 2 штуки, Apple iPhone 11 Pro Max 256Gb у кількості 3 штуки, Apple iPhone 11 Pro 256Gb у кількості 3 штуки, Apple iPhone 12 Mini у кількості 1 штука, на підтвердження чого було надано видаткову накладну №6650 від 27.01.2021.

25.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (довіритель) та фізичною особою Стебліним Олексієм Валерійовичем (повірений) укладено договір доручення №25/01 (надалі - Договір доручення), у відповідності до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання на власний ризик, за плату, від імені та за рахунок довірителя, виконати певні юридичні дії, права і обов`язки у зв`язку з виконанням яких набуває безпосередньо довіритель.

Під терміном юридичні дії для цілей цього договору сторони розуміють: передати визначеним довірителем третім особам на безоплатній основі (дарування) матеріальні цінності за переліком, встановленим у Додатку 1 до цього договору (п. 1.2 Договору доручення).

Згідно п. 1.3 Договору доручення юридичні дії, що підлягають вчиненню повіреним за цим договором, носять одноразовий характер.

29.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» у м. Києві у відділенні №10 було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» для пересилання Стебліну Олексію Валерійовичу у м. Вінниця у відділення №11 посилку вагою 25 кг на 3 місця, у якій було електричне обладнання та матеріали оголошеною вартістю 494 657,01 грн., що підтверджується експрес-накладною №59000639771115. Вартість послуг пересилання згідно експрес-накладної №59000639771115 складає 1 078,56 грн.

За інформацією з офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» поштове відправлення за експрес-накладною №59000639771115 було доставлене до відділення №11 у м. Вінниця 30.01.2021 та 31.01.2021 о 13 год. 00 хв. було вручене одержувачу.

Також 03.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» було складено акт №НП-004912673 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2021, згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» було прийнято без зауважень послуги, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», в тому числі згідно експрес-накладної №59000639771115.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» вказує, що виявило факт видачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» відправлення за експрес-накладною №59000639771115 невстановленій особі, у зв`язку з чим 04.02.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 08.04.2021 відшкодувати оголошену вартість посилки у розмірі 494 657,01 грн., а також оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» послуги з пересилання посилки у розмірі 1 078,56 грн.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача, що відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання з пересилання посилки - вручено її невстановленій особі, внаслідок чого відповідна посилка була втрачена, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» оголошеної вартості посилки у розмірі 494 657,01 грн., а також оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» послуги з пересилання посилки у розмірі 1 078,56 грн.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні приписи містять у статті 316 Господарського кодексу України.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України (яка міститься в главі 51 цього Кодексу) передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Окрім того, спірні правовідносини підлягають регулюванню згідно глави 64 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач окрім надання послуг експедирування також є фактичним перевізником вантажу згідно експрес-накладної №59000639771115.

У відповідності до частин першої, другої, третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з частинами першою, третьою статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ст. 308 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника за договором перевезення може бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства. Разом з цим, статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Отже, в силу статті 314 Господарського кодексу України та пункту 6.2.2 Договору у зв`язку з тим, що вантаж, зданий до перевезення згідно експрес-накладної №59000639771115, мав оголошену цінність у розмірі 494 657,01 грн., то відповідно перевізник/експедитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» у разі втрати вантажу несе відповідальність у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Водночас, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що внесені до експрес-накладної відомості з приводу вантажу (його якісних характеристик, кількості, вартості тощо) презюмуються, однак перевізник/експедитор не позбавлений можливості спростувати дані обставини та довести, що дійсна вартість вантажу є нижчою від оголошеної вартості. Тобто, дані приписи цивільного закону наділяють перевізника правом спростувати дійсність внесеної до експрес-накладної інформації з приводу вантажу.

В контексті наведених норм це не означає, що перевізник може зловживати та покладати на відправника надмірний тягар доказування вмісту вкладення, і в цьому випадку суд вважає, що існує презумпція заявленого опису вантажу. Для оспорювання реальності вмісту вкладення перевізник має навести істотні переконливі доводи, які нададуть суду можливість поставити під сумнів наведену презумпцію та оцінити ймовірність існування такого вантажу.

Натомість, особа, яка втратила належне майно, та бажає добросовісно захистити свої порушені права в суді не потребує створення нових доказів для підтвердження власної позиції (для обґрунтування наявності та розміру збитків).

Оцінюючи у сукупності докази, показання свідків і пояснення представників, суд вважає, що позивач замовчує частину фактів та вдався до створення нових доказів, що є проявом недобросовісної поведінки.

Суд не може «мовчки» - без запитань та уточнень прийняти та беззаперечно оцінити надані позивачем докази, які з першого погляду начебто підтверджують його позицію, проте при детальному дослідженні є суперечливими та з ознаками фальшування. У сукупності із пасивною поведінкою позивача, який не зміг надати відповіді на більшість запитань суду щодо таких обставин та доказів, позиція відповідача є найбільш вірогідною.

Основним доказом відповідача є акт №НП-004912673 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2021, в якому відображено в тому числі спірне перевезення, з позначкою «сторони претензій щодо наданих послуг не мають». Важливим є те, що такий акт не тільки підписано керівником (електронним цифровим підписом) 03.02.2021 (тобто, більш ніж через 3 доби після виявлення втрати вантажу - ОСОБА_1 стверджує, що виявив втрату вантажу 31.01.2021), а й оплачений декількома платежами «копійка в копійку» з сумою акту.

Суд розуміє, що за звичайним станом організації роботи підприємства (про що вказує позивач) такий акт та оплату проведено бухгалтерією, а оскільки підприємство має велику кількість контрагентів, то внаслідок неуважності помилково працівники могли підписати такий акт та провести оплату.

При цьому, суд відзначає, що і позиція відповідача щодо відсутності підписаних накладних (які б підтверджували передання товару одержувачу) обґрунтовується «звичайним станом організації роботи підприємства» - підприємство не має змоги збирати та зберігати підписані накладні, та вказує, що на сотнях інших накладних по перевезеннях позивача підпис на накладній не ставиться.

Відтак, в частині оцінки обставин обґрунтованих «звичайним станом організації роботи підприємства» суд має зайняти однаковий стандарт доказування та відповідно забезпечити принцип рівності учасників справи.

Відповідаючи на вказане питання, суд дає ствердну відповідь - так, а) підписання акту і оплата могла бути проведена бухгалтером несвідомо, безвідносно до наявності претензій щодо спірного перевезення, б) відсутність підписаної накладної на одержання вантажу не є беззаперечним доказом його не одержання, адже загальновідомим є те, що при одержанні пересилань через перевізника «Нова Пошта» як правило не проставляється підпис на накладній (незалежно від того чи оплачений вантаж чи відправлений наложеним платежем).

Суд, який розглядає справу №910/7283/21, на початку розгляду повідомив учасникам, що і сам інколи є користувачем послуг перевізника «Нова Пошта» і з власного досвіду стверджує, що жодного разу підпис на накладній при одержанні вантажу не вимагався.

Отже, акт наданих послуг щодо відсутності претензій може бути спростований на загальних підставах.

Як зазначалось, перевізник зобов`язаний відшкодувати оголошену вартість втраченого вантажу, проте не вище фактичної вартості вантажу. Відтак, для визначення, розміру відшкодування за втрачений вантаж необхідно визначити фактичну вартість вантажу (оскільки остання може становити меншу суму, ніж оголошена вартість), а відтак і дійсний склад такого вантажу.

Водночас, суд відзначає неузгодженості у доказах та поясненнях позивача:

1. В накладній №59000639771115 в графі «інформація про вкладення» відображено фактичну вагу - 25 кг. При цьому, позивач вказує, що в відправленні містилися мобільні телефони Apple iPhone (11 шт.) та навушники Apple Air Pods (50 шт).

Судом в мережі Інтернет досліджено відомості щодо ваги такого майна з упаковкою: навушники - 200 гр. - 1 шт., телефони від 188 гр. до 226 гр. + упаковка (суд округлює до 450 гр.). Відтак, загальна маса майна, яка вказана позивачем у позові та з його слів знаходилася в відправленні №59000639771115, повинна становити орієнтовно 14 кг, а не 25 кг як вказано в накладній. Розбіжність надто значна і ніяк не була пояснена представником позивача.

2. Опис майна в накладній №59000639771115 зазначено «електричне обладнання і матеріали». Пояснення позивача, що телефони такому опису відповідають є досить спірним, особливо в частині «матеріалів».

Крім того, судом враховано, що претензія Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» від 04.02.2021 стосувалась двох відправлень вантажів - за експрес-накладною №59000639771115 та за експрес-накладною №59000639886924. Як пояснював представник позивача у даних посилках містились телефони та навушники, придбані позивачем згідно видаткової накладної №6650 від 27.01.2021. Зокрема, згідно експрес-накладної №59000639886924 було надіслано один мобільний телефон, а всі інші телефони та навушники (які були придбані за видатковою накладною №6650 від 27.01.2021) направлялись за експрес-накладною №59000639771115. Водночас, у експрес-накладній №59000639886924 в описі майна зазначено «запчастини до ВПТ» вагою 2 кг та вартістю 29 832,00 грн. Попри наведене, із специфікації до акту №НП-004912673 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2021 вбачається, що позивачем надсилались інші відправлення, в яких чітко було зазначено в описі майна «мобільний телефон» (наприклад, у експрес-накладних №59000638271865, №20450338501479, №20450335883002 та ін.).

Чому у експрес-накладних №59000639771115 та №59000639886924 не написано мобільні телефони - пояснення позивача відсутнє, як і відсутнє пояснення з приводу різного опису вантажу у вказаних накладних (при тому, що за твердженнями позивача, дані відправлення мали один вміст).

3. Стосовно відповідності оголошеної вартості наданим документам.

3.1. Суд не зміг себе переконати, що документи на придбання мобільних телефонів (господарський договір №04/01-2021 від 04.01.2021 і накладна №6650 від 27.01.2021) існували до моменту відправлення спірного вантажу за експрес-накладною №59000639771115, та дійшов висновку, що такі документи були створені для пред`явлення до суду для доказування а) що в вантажі були телефони, б) створити відповідність вартості телефонів заявленій вартості відправлення.

3.2. Наведене (складення господарського договору та накладної після відправлення вантажу) також надає відповідь на твердження позивача, як можна пояснити відповідність сукупної вартості телефонів та навушників (вартості, яка вказана у накладній) оголошеній вартості перевезення.

3.3. При цьому, наявна невідповідність між вартістю придбаного за накладною №6650 від 27.01.2021 товару та оголошеною вартістю вантажу становить 01 копійка, що також не зміг пояснити позивач.

3.4. Доводи позивача в цій частині є суперечливими, оскільки первісно в позові він зазначав, що загальна вартість перевезення становить 524 489,00 грн. (а не 494 657,01 грн.) (абз. 8, 9 другого аркушу позову), і в наступному були змінені.

Суд не вірить у пояснення щодо помилки, адже адвокат позивача стверджує, що первісна претензія у лютому 2021 року готувалася без нього, потім був залучений він, розібрався з станом речей і підготував претензію у квітні 2021 року, а в наступному, готуючи позов, знову помилися, що не є переконливим.

3.5. Суд відзначає, що ціна мобільних телефонів Apple iPhone 11 у січні 2021 року була менша (в судовому засіданні проведено дослідження цінової пропозиції), ніж такі телефони продаються зараз. Хоча загальновідомий факт є те, що з виходом нової моделі, ціни на попередні знижуються.

3.6. Продавцем за договором є підприємець, який є платником єдиного податку 3 групи, тобто сплачує 5% з загального доходу. Очевидно, що особам на такій формі оподаткування, економічно не вигідно займатися продажем мобільних телефонів, ринок яких є конкурентоспроможним, і сплачувати з кожного продажу 5% ціни телефону в якості податку.

3.7. Умовами господарського договору №04/01-2021 від 04.01.2021 передбачено відстрочення платежу на 30 банківських днів, а доказів оплати позивачем придбаних телефонів та навушників матеріали справи не містять.

3.8. Умовами господарського договору №04/01-2021 від 04.01.2021 передбачено поставку товару на склад постачальника та відповідно до накладної №6650 від 27.01.2021 товар був одержаний 27.01.2021 у м. Харкові, проте телефони, які начебто були у накладній №59000639771115 відправлені з м. Києва через два дні. Один із телефонів, з цієї ж «партії» відправлено з м. Харкова. Переміщення телефонів позивач пояснює їх одержанням саме у м. Києві, а не у м. Харкові, тим самим підтверджуючи неправдивість відомостей накладної.

4. Стосовно мети пересилання майна.

4.1. В позові позивач вказував, що уклав з громадянином ОСОБА_1 договір доручення №25/01 від 25.01.2021, за яким ОСОБА_1 мав одержати телефони та вручити їх особам, які відображені в додатку 1 до договору.

4.2. В судових засіданнях 15.07.2021 та 16.09.2021 було допитано в якості свідка ОСОБА_1 . Як свідок ОСОБА_1 , так і представник позивача у судових засіданнях вказували, що це майно - Apple iPhone та Apple Air Pods підлягало врученню переліченим в Додатку 1 до Договору доручення фізичним особам в якості подарунків, як діючим або потенційним клієнтам.

4.2.1. На запитання суду, чи існують ідентифікаційний коди таких осіб та чи сплачено підприємством (чи збиралося підприємство подати форму 1-ДФ по нарахованим та сплаченим податкам з доходам (майно), яке підлягало врученню фізичним особам) - відповідь: ні, такі коди відсутні. Хоча суд вважає, що підприємство ініціювало процедуру вручення майна фізичним особам, а відтак повинно було мати в розпорядженні їх податкові дані для звітування та сплати податків після того, як таке доручення (вручення майна) буде виконано ОСОБА_1

4.2.2. ТОВ «Нова Пошта» надало відомості з власної клієнтської бази і стверджує, що мобільні телефони, які відображені в Договорі доручення, належать іншим особам, які є клієнтами Нової Пошти, і користуються такими послугами у м. Харкові, а не у м. Вінниці. Збігається ім`я, проте прізвище інше.

4.2.3. Суд, досліджуючи докази, в судовому засіданні зателефонував за номерами, які відображені як особи, яким підлягали врученню мобільні телефони, та встановив, що а) прізвище таких осіб співпадало з прізвищем, зазначеним Новою Поштою, а не позивачем у Договорі доручення, б) такі особи ніколи не чули про мобільні телефони, які підлягли їм до вручення, як і не обізнані з ТОВ «Істок Автозапчастина», в) мешкають та фізично знаходяться у м. Харкові, а не в м. Вінниці.

4.2.4. На запитання суду - як можна пояснити таку розбіжність та звідки були взяті прізвища, відображені у Додатку 1 до Договору доручення, позивач змінив свою позицію та вказує, що ймовірно позивач мав намір змінити надане ОСОБА_1 доручення після одержання ним телефонів та розпорядитися ними по іншому.

4.2.5. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що мешкає у м. Харкові, збирався їхати автомобілем у м. Вінницю щоб одержати телефони, проте оскільки в неділю з`ясував, що відправлення забрали (через смс-повідомлення, яке йому надійшло) нікуди не поїхав та декілька місяців не відлучався з м. Харкова.

4.2.6. Відповідь ОСОБА_1 на запитання суду навіщо було відправляти телефони та навушники з м. Харкова у м. Вінницю Новою Поштою, якщо ОСОБА_1 самостійно мав їхати автомобілем із м. Харкова у м. Вінницю і міг їх доставити наступна - боявся, оскільки майно дорого вартісне, і, на думку суду, не є переконливою.

4.2.7. Також непереконливими є пояснення позивача з приводу доцільності залучення ОСОБА_1 (платити йому кошти та відшкодовувати вартість бензину), якщо можна було відправити майно переліченим фізичним особам напряму.

4.2.8. Так, у судовому засіданні 15.07.2021 ОСОБА_1 не міг надати жодної чіткої відповіді на питання суду, проте зазначив, що на всі посилки є окремі договори доручення та повідомив про здійсненні позивачем відправлення, в яких отримувачем було зазначено саме його.

Натомість в судовому засіданні 16.09.2021 ОСОБА_1 зазначив, що йому невідомо чи складаються на всі відправлення договори доручення, а також повідомив, що позивач зазвичай вказує особою отримувачем його - ОСОБА_1 , однак може змінити особу отримувача після здійснення покупцем оплати товару (вантажу).

Тобто, із пояснень свідка стало відомо, що усталена практика взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» та ОСОБА_1 щодо пересилання останньому речей (товарів) не виключала можливості одержання товару іншою особою, після оплати нею відповідного товару.

Таким чином, з пояснень свідка та представника позивача вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» здійснювались відправлення ОСОБА_1 речей (товарів), в яких у подальшому змінювалась особа отримувача та про які ОСОБА_1 взагалі не було відомо, оскільки такі речі (товари) одержувались іншими особами, в тому числі шляхом надання такій особі реквізитів (інформації) щодо посилки, яка могла бути відомою лише одержувачу відправлення.

4.2.9. Судом з`ясовано, що в матеріалах справи містяться відомості, що ОСОБА_1 був одержувачем вантажу у місті Вінниці (і відсутня переадресація або зміна одержувача) у лютому 2021 року, хоча ОСОБА_1 первісно пояснив (у засіданні 15.07.2021), що після події (31.01.2021) до квітня 2021 року не їздив до інших міст України за посилками. Тобто, ОСОБА_1 декілька місяців після події не залишав міста Харкова. В наступних поясненнях ОСОБА_1 та представник позивача повідомили, що свідка невіро зрозуміли і він мав на увазі інше.

5. Частина телефонів, які за твердженнями позивача були відправлені за експрес-накладною №59000639771115 були виявлені та вилучені в ході обшуку, який проводився в межах кримінального провадження №12020180010003704 за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначається в листі Слідчого управління ГУ Національної поліції в Рівненській області від 16.09.2021 на відповідні мобільні телефони ухвалою слідчого судді накладено арешт та вони передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів СУ ГУНП в Рівненській області. При цьому, орган досудового розслідування не заперечує проти повернення вилученого майна при наявності відповідної ухвали слідчого судді.

Позивач жодним чином не міг пояснити ні самого факту виявлення спірних мобільних телефонів у м. Житомирі, ні з яких причин не звертався до суду із клопотанням про повернення йому мобільних телефонів, які перебувають на зберіганні у органі поліції.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.

Виходячи з формулювання статті 11 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 Цивільного кодексу України.

З конструкції частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини 3 статі 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила.

Аналогічна правова позиція щодо наявності у суду правових підстав для відмови у захисті цивільного права, яким особам зловжила, викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Сукупність встановлених судом обставин (зокрема, неможливість позивача надати ґрунтовні пояснення з приводу невідповідності опису вантажу у експрес-накладних; дійсної вартості вантажу; доцільності направлення вантажу ОСОБА_1 в м. Вінниця, в той час як останній їхав з м. Харкова до м. Вінниця власним автомобілем; доцільності укладення із ОСОБА_1 . Договору доручення; не відображення позивачем у податковій звітності подарунків фізичним особам телефонів та навушників; економічної обґрунтованості укладення продажу ФОП мобільних телефонів за заниженою вартістю, в той час як останній мав сплачувати 5% від обороту; не ініціювання питання щодо повернення частини мобільних телефонів, які перебувають на зберіганні в органі поліції тощо) викликають у суду обґрунтовані підстави вважати, що надані позивачем документи на підтвердження вмісту посилки та дійсної вартості вантажу були виготовлені виключно для подання їх до суду для обґрунтування наявності та розміру збитків, а відтак такі докази не відповідають критерію достовірності. До того ж, наведені обставини взагалі ставлять під сумнів втрату саме позивачем такого вантажу, яким, як стверджує позивач, були мобільні телефони та навушники, та саме під час перевезення ТОВ "Нова Пошта" за експрес-накладною №59000639771115.

Також наведені обставини свідчать про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» своїм правом та про спрямованість даного позову не на захист свого права, а на завдання шкоди іншій особі.

Отже, в межах даної справи, судом встановлено: а) невідповідність опису вантажу, вказаного позивачем у накладній та в позові, б) невідповідність маси вантажу, який зазначений позивачем у позові, фактичній масі вантажу, в) суперечливість позицій позивача щодо загальної вартості вантажу, г) неправдиві відомості щодо мети пересилання вантажу, а тому такі обставини виключають можливість для висновку про існування саме заявлених мобільних телефонів у складі вантажу, та як наслідок недоведеність реальної вартості вантажу внаслідок недобросовісності вантажовідправника (позивача), в той час як цивільне законодавство обмежує максимальний розмір відшкодування втраченого під час перевезення вантажу реальною вартістю такого вантажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» не доведено правомірності своїх вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про відшкодування вартості втраченого вантажу та вартості пересилання, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи та в усних поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи сторін судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

З огляду на наведені обставини, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу даного позову необхідно покласти на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовну в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 78, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (61052, м. Харків, вул. Слов`янська, буд. 8; ідентифікаційний код 36456783) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9; ідентифікаційний код 31316718) про стягнення 495 735,57 грн., відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина».

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.04.2021.

Суддя Р.В. Бойко