Постанова

від 30.11.2022 по справі 910/7283/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2022 р. Справа№ 910/7283/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Качмар В.О.

від відповідача: Дещенко А.С.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2022 (повний текст складено 22.04.2022)

у справі № 910/7283/21 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Груп"

про стягнення 495 735,57 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-Автозапчастина» (далі за текстом - ТОВ «Істок-Автозапчастина»; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі за текстом - ТОВ «Нова Пошта»; відповідач) про стягнення 495 735, 57 грн, з яких: 494 657, 01 грн оголошеної вартості відправлення; 1 078, 56 грн провізної плати за організацію перевезення відправлення.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що відповідач втратив вантаж, прийнятий від позивача на виконання умов договору №640735 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 20.12.2019, оскільки уповноважена ним особа (яка зазначена в експрес-накладній як одержувач) відправлення не отримувала. На підтвердження вартості переданого для відправки і втраченого вантажу позивач посилається на господарський договір поставки № 04/01-2021, укладений між позивачем (як покупцем) та ФОП Єремеєвим О.А. (як продавцем), видаткову накладну № 6650 від 27.01.2021 та експрес-накладну 59000639771115.

Матеріально-правовою підставою позову визначено норми статей 16, 530, 610, 611, 612, 614, 929, 934 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), статі 218 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти його задоволення, посилаючись на належне виконання своїх зобов`язань перед позивачем, на підписання позивачем без зауважень акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2021, на ненадання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження фактичної вартості вантажу. В обґрунтування заперечень проти позову відповідачем було надано заяву свідка, згідно якої належний позивачеві вантаж був виданий 31.01.2021 у м. Вінниці визначеному позивачем одержувачу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/7283/21 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позиція відповідача є більш вірогідною, а надані позивачем документи на підтвердження вмісту посилки та дійсної вартості вантажу були виготовлені для подання їх до суду для обґрунтування наявності та розміру збитків і не відповідають критерію достовірності, у зв`язку з чим, дійшов висновків про недоведеність вмісту посилки та фактичної вартості вантажу, про недоведеність втрати вантажу саме позивачем під час перевезення такого вантажу відповідачем, про зловживання позивачем своїм правом та про спрямованість позову не на захист порушеного права, а на завдання шкоди іншій особі.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Позивачем до Північного апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/7283/21.

В апеляційній скарзі позивач просить суд скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Підставами для скасування судового рішення скаржник зазначає нез`ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України), недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України), порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач вказує на те, що: одержувач не звертався до відповідача за отриманням вантажу та не міг одержати вантаж 31.01.2021 у м. Вінниці, оскільки в цей день він перебував у м. Харкові, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_1 ; вантаж був виданий з порушенням умов договору від 20.12.2019 № 640735 про надання послуг з організації перевезення відправлень та з порушенням затверджених відповідачем Умов надання послуг, оскільки відповідач не вжив належних заходів щодо перевірки особи одержувача вантажу; відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження обставин видачі вантажу належному одержувачу; показання свідка ОСОБА_2 створені за наявності впливу відповідача; в матеріалах справи відсутні докази, які є більш вірогідними, аніж докази, що були подані позивачем; суд першої інстанції поклав в основу рішення обставини, які не підтверджуються наявними у справі доказами та докази, які подані відповідачем з порушенням порядку, що встановлений ГПК України; висновки місцевого господарського суду про надання позивачем недостовірних доказів є необґрунтованими.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на належне виконання своїх зобов`язань перед позивачем, на підписання позивачем без зауважень акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2021, на ненадання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження фактичної вартості вантажу.

Процедура апеляційного провадження

Справа № 910/7283/21 перебувала в провадженні колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Куксов В.В. - головуючий, судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/358/22 від 27.09.2022 (на підставі рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022) у справі №910/7283/21 призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2022 для розгляду апеляційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у новому складі суду та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.11.2022.

У судовому засіданні 02.11.2022 протокольно оголошено перерву до 16.11.2022, про що присутніх представників було повідомлено під розписку.

У судовому засіданні 16.11.2022 протокольно оголошено перерву до 30.11.2022, про що присутніх представників було повідомлено під розписку.

28.11.2021 від позивача надійшли пояснення (додаткові), які залишені без розгляду, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно ч. 4 ст. 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Виходячи з наведених норм процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду наведених пояснень, оскільки вони були подані поза межами строку на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення строку позивачем не заявлялось.

У судових дебатах представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та провести новий розподіл судових витрат.

У судових дебатах представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

20.12.2019 між позивачем (як замовником) та відповідачем (як експедитором) було укладено договір № 640735 про надання послуг з організації перевезення відправлень (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого експедитор зобов`язався за плату та за рахунок замовника організовувати перевезення відправлень та надання комплексу інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення відправлень, а замовник зобов`язався приймати та оплачувати такі послуги на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що експедитор надає замовнику послуги на умовах цього Договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором (Умови надання послуг розміщені на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua).

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформляється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Пунктом 3.1.2. Договору передбачено, що експедитор зобов`язується забезпечити збереження відправлення з моменту його приймання для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього Договору та Умов.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше від фактичної вартості відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації за пошкодження відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.

Пунктом 6.2.2. Договору передбачено, що відповідальність експедитора за збереження відправлення припиняється з моменту його видачі одержувачу. Акт приймання-передачі (у якому фіксуються пошкодження відправлення, нестача), складений після передачі відправлення одержувачу, вважається недійсним.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах. Автоматична пролонгація договору допускається один раз.

Пунктом 11.5. Умов надання послуг передбачено, що для отримання відправлення з оголошеною вартістю 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень і більше, Одержувач повинен надати документ, що посвідчує особу, відповідно до переліку, зазначеного в пп.11.2.1 - 11.2.11. таких Умов і назвати СМС-код, який був надісланий на номер телефону, що зазначений в експрес-накладній в блоці «одержувач».

04.01.2021 між позивачем (як покупцем) та фізичною особою-підприємцем Єремеєвим Олександром Анатолійовичем (як постачальником) укладено договір поставки № 04/01-2021, згідно якого постачальник зобов`язався поставити (передати) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідач не заперечував такі обставини у відзиві на позовну заяву.

27.01.2021 позивачем придбано у ФОП Єремеєва Олександра Анатолійовича товар загальною вартістю 582 306,00 грн.: Apple Air Pods 2 MV7N2 у кількості 30 штук, Apple Air Pods Pro White у кількості 20 штук, Apple 11 128Gb у кількості 5 штук, Apple 11 64Gb у кількості 2 штуки, Apple 11 Pro Max 256Gb у кількості 3 штуки, Apple 11 Pro 256Gb у кількості 3 штуки, Apple 12 Mini у кількості 1 штука, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної № 6650 від 27.01.2021. Відповідач не заперечував такі обставини у відзиві на позовну заяву.

25.01.2021 між ТОВ «Істок-Автозапчастина» (як довірителем) та фізичною особою ОСОБА_1 (як повіреним) укладено договір доручення № 25/01 (надалі - Договір доручення), у відповідності до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання на власний ризик, за плату, від імені та за рахунок довірителя, виконати певні юридичні дії, права і обов`язки у зв`язку з виконанням яких набуває безпосередньо довіритель. Відповідач не заперечував такі обставини у відзиві на позовну заяву.

Згідно п.1.2 Договору доручення, під терміном юридичні дії для цілей цього договору сторони розуміють: передати визначеним довірителем третім особам на безоплатній основі (дарування) матеріальні цінності за переліком, встановленим у Додатку 1 до цього договору (п. 1.2 Договору доручення).

29.01.2021 у відділенні № 10 Нова Пошта в місті Києві позивач передав відповідачу для пересилання до відділення № 11 Нова Пошта в м. Вінниця відправлення вагою 25 кг. на 3 місця; оголошена вартість відправлення 494 657,01 грн., опис відправлення: електричне обладнання та матеріали; одержувач відправлення ОСОБА_1 ; вартість послуг пересилання 1 078,56 грн. Такі обставини підтверджуються експрес-накладною № 59000639771115. Відповідач не заперечував такі обставини у відзиві на позовну заяву.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відправлення містило 30 навушників Apple Air Pods 2, 20 навушників Apple Air Pods Pro, 4 мобільні телефони Apple iPhone 11 128Gb, 3 мобільні телефони Apple iPhone 11 Pro Max 256Gb, 2 мобільні телефони Apple iPhone 11 Pro 256Gb, мобільний телефон Apple iPhone 12 Mini 128Gb, які були придбані позивачем у ФОП Єремеєва О.А.

31.01.2021 ОСОБА_1 перебував у м. Харків та не звертався до відповідача для одержання відправлення. Такі обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_1

31.01.2021 о 13 год. 03 хв. на належний ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 надійшов СМС-код, необхідний для одержання відправлення. Відомості про такі обставини наявні в заяві свідка ОСОБА_1 . Відповідач не заперечував такі обставини у відзиві на позовну заяву.

Вантаж за експрес-накладною № 59000639771115 був доставлений до відділення Нова Пошта № 11 у м. Вінниця 30.01.2021 та 31.01.2021 о 13 год. 00 хв. був виданий одержувачу. Відомості про такі обставини наявні в експрес-накладній № 59000639771115 та в заяві свідка ОСОБА_2

31.01.2021 відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру на оплату послуг відповідача за січень 2021 у розмірі 169 782,89 грн з ПДВ. Послуги відповідача за січень 2021 оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 459 від 02.02.2021 на 69 792, 89 грн, № 462 від 02.02.2021 на 20 000,00 грн, № 492 від 03.02.2021 на 30 000,00 грн, № 166 від 03.02.2021 на 50 000,00грн.

03.02.2021 позивачем та відповідачем було підписано акт № НП-004912673 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2021, згідно якого позивач без зауважень прийняв послуги, надані відповідачем у січні 2021 року, в тому числі прийняв послугу з організації перевезення відправлення за експрес-накладною № 59000639771115.

04.02.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив відшкодувати вартість відправлення за експрес-накладною № 59000639771115 та повернути сплачену позивачем провізну плату у розмірі 1 078,56 грн.

08.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу у розмірі 494 657,01 грн, а також сплачену позивачем провізну плату у розмірі 1 078,56 грн за пересилання вантажу.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача, що відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання з пересилання посилки - вручено її невстановленій особі, внаслідок чого відповідна посилка була втрачена.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 495 735, 57 грн збитків (494 657, 01 грн оголошеної вартості відправлення та 1 078, 56 грн провізної плати за організацію перевезення відправлення), заподіяних в результаті втрати вантажу, прийнятого до перевезення на виконання умов договору № 640735 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 20.12.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір № 640735 від 20.12.2019 є договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 1 - 3 ст. 909 ЦК України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ч. 1, ч. 2 ст. 924 ЦК України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (ч. 1, ч. 3 ст. 314 ГК України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ст. 308 ГК України).

За змістом вказаних статей перевізник несе відповідальність за втрату вантажу лише перед відправником.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач втратив належний позивачу вантаж вартістю 494 657,01 грн, а тому має відшкодувати позивачу вартість такого вантажу.

Місцевий господарський суд обґрунтовує відмову у задоволенні позову тим, що надані позивачем документи на підтвердження вмісту посилки та дійсної вартості вантажу були виготовлені виключно для подання їх до суду для обґрунтування наявності та розміру збитків, а відтак такі докази не відповідають критерію достовірності.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого господарського суду необґрунтованими, враховуючи таке.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України).

У суду відсутні підстави для висновку, що недоліки, наявні у поданих позивачем документах на підтвердження вмісту та вартості відправлення свідчать про виготовлення таких документів для їх подання до суду та є ознакою недостовірності таких доказів.

Позивач міг створити та надати суду будь-які документи на обґрунтування своїх вимог. Не вбачається, що позивач, керуючись метою створення для надання до суду документів на підтвердження вмісту відправлення, створив та надав до суду саме такі документи, що містять недоліки. За такого підходу до оцінки наданих позивачем доказів наявність недоліків в документах може розцінюватись на користь висновку про достовірність таких доказів.

На переконання суду, письмовий доказ може бути відхилений судом як недостовірний незалежно від наявності в ньому недоліків. Для відхилення доказу як недостовірного належить встановити наявність впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи при створенні такого доказу; встановити, що доказ створено не у зв`язку та не в ході господарської діяльності, а задля надання до суду в підтвердження обставин, яких не існує; встановити дійсні обставини справи, з огляду на які доказ містить недостовірні відомості.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують висновки місцевого господарського суду про створення поданих позивачем доказів не внаслідок здійснення позивачем господарської діяльності, а лише для надання їх до суду. Також матеріали справи не містять доказів, які підтверджують обставини, з огляду на наявність яких подані позивачем докази містять недостовірні відомості.

Обґрунтовуючи висновки про недостовірність наданих позивачем доказів, місцевий господарський суд посилається на відомості з клієнтської бази відповідача, що були надані відповідачем у паперовій формі та наявні в матеріалах справи.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 3 ст. 80 ГПК України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідач надав до суду відомості з клієнтської бази відповідача після спливу встановленого процесуальним законом строку на подання доказів. Відповідачем не надано обґрунтування неможливості подання до суду відомостей з клієнтської бази відповідача у строк, встановлений для подання доказів, тому місцевий господарський суд не мав законної підстави приймати такі докази до розгляду.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, представник відповідача заперечував обставини збирання та зберігання відповідачем особистих даних клієнтів відповідача. З огляду на це надані відповідачем відомості з клієнтської бази відповідача створені не внаслідок збирання відповідачем особистих даних клієнтів відповідача і джерело таких відомостей є невстановленим. Тому такі відомості не можуть бути використані при оцінці поданих позивачем доказів.

Рішення суду не містить висновків про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом першої інстанції встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, як того вимагає ч. 4 ст. 238 ГПК України. Місцевий господарський суд обмежується посиланням на більшу вірогідність позиції відповідача, з огляду на свій висновок про надання позивачем недостовірних доказів.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують невідповідність ваги відправлення до заявленого позивачем вмісту відправлення. Матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можна вважати, що фактична вартість відправлення є меншою, аніж його оголошена вартість.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують придбання позивачем товару у ФОП Єремеєва О.А. за заниженою вартістю.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про наявність у позивача підстав для відображення у податковій звітності подарунків фізичним особам.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що пересилання мобільних телефонів із використанням послуг відповідача є звичайною діловою практикою позивача.

Не ініціювання позивачем питання щодо повернення частини мобільних телефонів, які перебувають на зберіганні в органі поліції не може свідчити на користь висновків місцевого господарського суду про недостовірність поданих позивачем доказів, оскільки це не є обставиною, яка свідчить про створення доказів для формування хибного уявлення про обставини справи або про недостовірність наявних у них відомостей.

Висновки місцевого господарського суду про недоцільність направлення вантажу до ОСОБА_1 в м. Вінниця, в той час ОСОБА_1. їхав з м. Харкова до м. Вінниця власним автомобілем не узгоджуються з наявними у матеріалах справи доказами направлення вантажу до м. Вінниця з міста Києва, а не з м. Харкова.

Укладений між позивачем та відповідачем договір та затверджені відповідачем Умови надання послуг не передбачають проведення відповідачем перевірки вмісту відправлення при його прийнятті від відправника для організації перевезення, хоча відповідач є зацікавленим у проведенні такої перевірки з огляду на встановлену Договором та Умовами відповідальність відповідача за втрату відправлення.

З пояснень представника відповідача судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач в ході своєї господарської діяльності не створює та не зберігає документи, які підтверджують видачу відправлення одержувачу, а обставина видачі відправлення одержувачу на думку представника відповідача підтверджується поясненнями оператора та СМС-кодом.

На переконання суду, видача відправлення одержувачу не може підтверджуватись надходженням СМС-коду на номер телефону одержувача та введенням такого коду оператором відповідача в системі відповідача, оскільки такий код надсилається на номер телефону одержувача та вводиться оператором відповідача в системі відповідача для встановлення особи одержувача. Встановлення особи одержувача передує фактичній видачі відправлення одержувачу.

На підтвердження обставин видачі вантажу одержувачу відповідач посилається на показання оператора відповідача - ОСОБА_2 .

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ч. 1 ст. 87 ГПК України). На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч. 2 ст. 87 ГПК України).

На переконання суду, обставина видачі відправлення одержувачу не може бути встановлена виключно на підставі показань ОСОБА_2 , оскільки останній діяв як представник відповідача при видачі відправлення та є особою, зацікавленою у підтвердженні належного виконання зобов`язання з видачі відправлення.

За усталеними у сфері ділового обороту правилами, перехід майна від матеріально відповідальної за його збереження особи до іншої особи фіксується шляхом складення і підписання такими особами документа про передачу майна. Так само і при виконанні боржником свого зобов`язання перед кредитором, що передбачає передачу майна, боржник зазвичай вимагає від кредитора підтвердження виконання зобов`язання.

Суд вважає, що саме боржник у зобов`язанні є найбільш зацікавленим у створенні та збереженні документа, який підтверджує виконання зобов`язання.

Відповідач, якщо він діє добросовісно та розумно, повинен бути зацікавленим вимагати від одержувача відправлення доказів видачі відправлення одержувачу.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч. 2 ст. 527 ЦК України).

Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі (ч. 1 ст. 545 ЦК України).

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає (ч. 2 ст. 545 ЦК України).

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (ч. 2 ст. 545 ЦК України).

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч. 4 ст. 545 ЦК України).

Законодавець визнає інтерес боржника в отриманні від кредитора підтвердження виконання зобов`язання та захищає такий інтерес шляхом надання боржнику права затримати виконання зобов`язання.

Суд вважає, що згідно ст. 527 ЦК України наявність у боржника виданої кредитором розписки або іншого документа про виконання боржником свого обов`язку перед кредитором є належним та достатнім доказом виконання зобов`язання боржником. І навпаки, відсутність у боржника розписки або іншого документа про виконання боржником свого обов`язку перед кредитором, за наявності у боржника встановленого законом права вимагати у кредитора підтвердження виконання зобов`язання та права затримати виконання зобов`язання у випадку відмови кредитора надати підтвердження виконання зобов`язання - свідчить не на користь висновку про виконання боржником такого зобов`язання.

З огляду на встановлене законом право боржника вимагати у кредитора підтвердження виконання зобов`язання та право боржника затримати виконання зобов`язання у випадку відмови кредитора надати підтвердження виконання зобов`язання, кредитор може посилатись на відсутність у боржника документа про виконання боржником свого обов`язку перед кредитором як на обставину, що свідчить про невиконання боржником свого зобов`язання. У такому випадку показання представника боржника про належне виконання зобов`язання не можуть бути достатніми для доведення виконання зобов`язання.

З показань ОСОБА_2 вбачається, що 31.01.2021 о 13 год. 00 хв. ним було видано відправлення за експрес накладною № 59000639771115, одержувач надав йому для огляду паспорт громадянина України та повідомив СМС-код, необхідний для видачі відправлення.

У своїх показаннях ОСОБА_2 також зазначає, що введення коду підтвердження, відмінного від того, що відправлений одержувачу в СМС-повідомленні, а також відсутність такого коду у відповідному розділі при оформленні видачі відправлення технічно унеможливлює закриття експрес-накладної і видачу відправлення.

Показання ОСОБА_2 не містять відомостей про джерела обізнаності ОСОБА_2 відносно неможливості закриття експрес-накладної і видачі відправлення у разі введення коду підтвердження, відмінного від того, що відправлений одержувачу в СМС-повідомленні, а також у разі відсутності такого коду у відповідному розділі при оформленні видачі відправлення. Відповідно до пояснень представника відповідача, ОСОБА_2 обізнаний про такі властивості системи відповідача, оскільки він проходив навчання, під час якого відповідач розповідав йому про властивості системи відповідача.

Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги (ч. 3 ст. 87 ГПК України).

Матеріали справи не містять доказів, які свідчать про те, що введення коду підтвердження, відмінного від того, що відправлений одержувачу в СМС-повідомленні, а також відсутність такого коду у відповідному розділі при оформленні видачі відправлення технічно унеможливлює закриття експрес-накладної і видачу відправлення.

З показань ОСОБА_1 вбачається, що СМС-повідомлення з кодом підтвердження надійшло до ОСОБА_1 вже після того, як відповідач видав відправлення.

Матеріали справи не містять доказів, які спростовують показання ОСОБА_1 про надходження СМС-повідомлення з кодом підтвердження до ОСОБА_1 після оформлення видачі відправлення.

Наведені обставини свідчать про видачу відповідачем належного позивачеві вантажу без дотримання встановленого Умовами надання послуг порядку видачі відправлення, оголошена вартість якого є більшою за 15 000,00 грн.

Враховуючи показання ОСОБА_1 , згідно яких він не звертався до відповідача для отримання відправлення та не отримував таке відправлення, враховуючи відсутність у відповідача доказів, що підтверджують обставину видачі відправлення ОСОБА_1 за наявності у відповідача інтересу в отриманні та збереженні таких доказів, враховуючи наявність у відповідача права не видавати відправлення у випадку відмови ОСОБА_1 надати відповідачу докази отримання відправлення, враховуючи відсутність доказів отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коду підтвердження, необхідного для видачі відправлення та враховуючи наявність доказів, згідно яких СМС-код підтвердження, необхідний для видачі відправлення, надійшов до ОСОБА_1 пізніше, аніж відправлення було видане, суд приходить до переконання, що обставина видачі відправлення ОСОБА_1 є менш вірогідною, аніж обставина втрати відправлення відповідачем.

Підписаний між позивачем та відповідачем акт № НП-004912673 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2021 оцінюється судом разом з іншими наявними у справі доказами. Обставина підписання такого акта не позбавляє позивача права доводити порушення його прав. Суд вважає, що такий акт в розумінні положень договору є документом, на підставі якого здійснюється оплата наданих послуг та, водночас, не є документом, що створений під час видачі відправлення та задля фіксування обставин видачі відправлення. Належним доказом одержання відправлення є експрес-накладна (в даному випадку 59000639771115 від 29.01.2021) з підписом одержувача, яка в матеріалах справи відсутня.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду відносно того, що є загальновідомою та обставина, що при одержанні відправлень через перевізника (ТОВ «Нова Пошта») як правило не проставляється підпис на експрес-накладній, оскільки форма бланку експрес-накладної містить графу для підпису одержувача, що дає підстави для висновку про те, що бланк експрес-накладної створювався із урахуванням того, що одержувач відправлення проставлятиме на ній свій підпис при одержанні відправлення.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 1 - ч. 4 ст. 13 ЦК України).

Встановлення боржником у зобов`язанні таких умов виконання свого зобов`язання перед кредитором, за яких кредитор у зобов`язанні не зможе довести неналежне виконання боржником зобов`язання перед кредитором, а тому не зможе домогтися захисту свого порушеного права - не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору і затверджених відповідачем Умов надання послуг, а також пояснення представника відповідача свідчать про те, що відповідач не фіксує вміст та фактичну вартість відправлення, не складає та не зберігає документи на підтвердження видачі відправлення, не зберігає документи, які підтверджують особу одержувача та видачу відправлення належному одержувачу.

На переконання суду, позивач не може бути позбавлений можливості довести втрату відповідачем належного позивачу відправлення та розмір завданих такою втратою збитків (вартість вмісту відправлення) та в такий спосіб захистити своє право лише тому, що відповідач не фіксує вміст та фактичну вартість відправлення, не складає та не зберігає документи на підтвердження видачі відправлення, не зберігає документи, які підтверджують особу одержувача та видачу відправлення належному одержувачу.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції вважає, що існує презумпція заявленого відправником опису вантажу, доки ця презумпція не буде спростована належними та допустимими засобами доказування.

З урахуванням того, що матеріалах справи відсутні докази, які спростовують обставини придбання позивачем мобільних телефонів, підтверджують інший вміст відправлення, аніж той, про який зазначає позивач, або містять відомості про створення наданих позивачем доказів за наявності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, подані позивачем докази є достовірними та вірогідними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 277 ГПК України).

Розподіл судових витрат.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцятої статті 129 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/7283/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, місто Київ, СТОЛИЧНЕ ШОСЕ, будинок 103, корпус 1, ПОВЕРХ 9, код ЄДРПОУ 31316718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-Автозапчастина" (61052, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ СЛОВ`ЯНСЬКА, будинок 8, код ЄДРПОУ 36456783) 494 657, 01 грн (чотириста дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят сім гривень одна копійка) оголошеної вартості відправлення, 1 078, 56 грн (одна тисяча сімдесят вісім гривень п`ятдесят шість копійок) провізної плати за організацію перевезення відправлення, 7 436, 03 грн (сім тисяч чотириста тридцять шість гривень три копійки) судового збору за подання позовної заяви та 11 154, 05 грн (одинадцять тисяч сто п`ятдесят чотири гривні п`ять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Матеріали справи № 910/7283/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 14.12.2022 (у зв`язку з тривалими відключеннями електроенергії).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова