Рішення

від 21.04.2022 по справі 300/7930/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2022 р. справа № 300/7930/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії щодо не зарахування періодів роботи до спеціального стажу, відмові в призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати періоди роботи з 01.07.1986 по 21.11.1986, з 05.01.1987 по 31.07.1987, з 01.08.1987 по 31.03.1994 до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 03.08.2021.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач-1, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду, орган пенсійного забезпечення, Управління) про визнання протиправними дії щодо не зарахування періодів роботи до спеціального стажу, відмові в призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати періоди роботи з 01.07.1986 по 21.11.1986, з 05.01.1987 по 31.07.1987, з 01.08.1987 по 31.03.1994 до пільгового стажу та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 03.08.2021.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення від 09.08.2021 за №092750004787 і від 12.11.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2. Першу і другу відмову Управління сформувало з підстав відсутності у позивача документально підтвердженого загального страхового стажу 28 років і пільгового стажу 12 років і 6 місяців. Мотивуючи відмову у рішенні від 09.08.2021 за №092750004787 орган пенсійного фонду вказав на наявність у позивача страхового стажу 20 років 5 місяців, в тому числі пільгового стажу з урахуванням результатів атестації робочих місць - 3 роки 1 місяць 28 днів. До загального страхового стажу позивача не враховано стаж роботи у Чеській Республіці, у зв`язку із відсутністю пакету документів для оформлення формуляру, для підтвердження стажу роботи у Чеській Республіці. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 13.04.1994 по 01.06.1997, оскільки невірно вказана позиція списку №2 (у довідці зазначено 23200000-11618, а необхідно зазначити позицію 23200000-19906-електрозварник ручного зварювання). Разом з цим, у рішенні від 12.11.2021 за №092750004787 орган пенсійного забезпечення підтвердив наявність у позивача страхового стажу 25 років 6 місяців 22 дні і пільгового стажу 6 років 6 місяців 19 днів, вказавши на врахування всіх періодів роботи до стажу позивача згідно поданих документів і даних персоніфікованого обліку.

Разом з тим, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах відповідач послався на вимоги статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі по тексту також - Закон №1788-XII) в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. А саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що спірні періоди роботи з 01.07.1986 по 21.11.1986, з 05.01.1987 по 31.07.1987, з 01.08.1987 по 31.03.1994 підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за списком №2, так як працівник не несе відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місця, а обов`язок такий покладений на керівника підприємства. Як наслідок непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для незарахування відповідного періоду до страхового стажу і відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Додатково позивач стверджує, що посади, які він займав у спірний період роботи, передбачені відповідним Списком, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" від 22.08.1956 за №1173 і Списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10. З наведених підстав ОСОБА_1 просив позов задовольнити повністю та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 03.08.2021.

За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 10.12.2021 (а.с.85-86, 88-100 том І), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 24.12.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами. Одночасно судом витребувано у відповідача-1 докази необхідні для розгляду даної адміністративної справи (а.с.102-103 том І).

На виконання вищевказаної ухвали суду від 10.12.2021, відповідачем-1 направлено поштовим зв`язком письмові пояснення від 25.01.2022 за №0900-0903-7/3145 і витребувані докази, які надійшли на адресу суду 31.01.2022 (а.с.112-224 том І).

Відповідач-1 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 25.01.2022 за №0900-0903-8/3144, реєстрацію якого у суді здійснено 27.01.2022 (а.с.106-109 том І).

Як слідує із змісту письмових пояснень і відзиву на позов відповідач-1 не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 01.07.1986 по 21.11.1986 у тресті "Калушхімремонт", з 05.01.1987 по 31.07.1987 у тресті "Прикарпатбуд" і з 01.08.1987 по 31.03.1994 у тресті "Івано-Франківськбуд", у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки, яка б підтверджувала коментовані періоди роботи за списком №2. Як відзначив відповідач, згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Втім позивач не подав підтверджуючих документів про пільговий характер роботи, а саме уточнюючі довідки, що свідчить про відсутність підстав для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу. Згідно з поданими позивачем документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2, його загальний страховий стаж становить 25 років 6 місяців 22 дні, а пільговий стаж - 6 років 6 місяців 19 днів. З урахуванням викладеного та беручи до уваги обставину документального не підтвердження спеціального трудового стажу роботи, Управління вказує на відсутність у спірному випадку підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, що і слугувало підставою для прийняття рішень від 09.08.2021 за №092750004787 і від 12.11.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні пенсії. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

31.01.2022 відповідач подав суду клопотання від 25.01.2022 за №0900-0903-8/3143 про залучення до участі у справі співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (а.с.111 том І).

Ухвалою суду від 14.02.2022 залучено до участі у адміністративній справі №300/7930/21 другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (надалі по тексту також - відповідач-2) (а.с.233-234 том І).

Відповідач-2 також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 06.04.2022 за №0800-0901-7/17586, реєстрацію якого у суді здійснено 15.04.2022 (а.с.30-32 том ІІ). Вказаний орган пенсійного фонду заперечив доводи позивача, наведені у позовній заяві, вказавши на відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу спірного періоду роботи, так як відсутнє підтвердження залучення позивача до роботи із шкідливими і важкими умовами праці, уточнюючих довідок і наказів про проведення атестації робочих місць. Окрім вказаного за доводами відповідача-2 у спірному випадку є неправомірним застосування висновків рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, оскільки позивач не підпадає під визначення осіб, для яких застосовується зазначене рішення. А саме страховий і пільговий стаж, вимоги до якого зазначені у законі має бути набутий до 1 квітня 2015 року.

В свою чергу, позивач направив через систему "Електронний суд" відповіді на відзиви від 02.02.2022 і від 11.04.2022, які зареєстровані судом 02.02.2022 і 11.04.2022 відповідно (а.с.225-232 том І, а.с.12-19 том ІІ). Позивач заперечив доводи відповідача-1 і відповідача-2, викладені у відзивах на позов, додатково вказавши, що весь стаж роботи на підприємствах підтверджується належними записами у трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття і звільнення. При цьому, подання уточнюючих довідок необхідне тільки у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення. В котре наголосив про необхідність в досліджуваному випадку враховувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

В подальшому (а.с.1-2 том ІІ), ухвалою суду від 06.04.2022 залучено до участі у адміністративній справі №300/7930/21 третього відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі по тексту також - відповідач-3).

Ухвала суду від 06.04.2022 і копія позовної заяви, разом із доданими до неї документами та копія ухвали про відкриття провадження у справі від 24.12.2021 надіслані судом 07.04.2022 на офіційну електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області «gu@ko.pfu.gov.ua» і 08.04.2022 на поштову адресу: Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, поштовий індекс 08500 (а.с.5, 6-8 том ІІ).

За змістом частини 5, 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи (пункт 2 частини 6 статті 251 КАС України).

В матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення 07.04.2022 копій судових рішень від 06.04.2022 і від 24.12.2021 та доданих документів на офіційну електронну адресу відповідача-3 (а.с.10, 11 том ІІ).

Таким чином, з урахуванням наведених процесуальних норм, суд вважає, що ухвала суду від 06.04.2022 і ухвала про відкриття провадження у справі від 24.12.2021 є належним чином вручені Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області з 07.04.2022.

В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, станом на 22.04.2022 не виконало вимоги пункту 3 резолютивної частини ухвали суду від 06.04.2022 і не скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву в десятиденний термін з дня отримання ухвали.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.07.1986 ОСОБА_1 з 01.07.1986 на підставі наказу №62/к від 30.06.1986 прийнятий у трест "Калушхімремонт" Ремонтно-будівельно-монтажне управління №1 електрогазозварником по третьому розряду (а.с.131 том І).

21.11.1986, позивач звільнений з роботи за власним бажанням, про що вчинено запис №3 у трудовій книжці (а.с.131 том І).

В період з 05.01.1987 по 31.07.1987 ОСОБА_1 працював в УТК тресту "Прикарпатбуд" електрозварником третього розряду у цеху по виготовленню металоконструкцій (а.с.131 том І).

Згідно запису №6 трудової книжки позивач з 01.08.1987 прийнятий на роботу електрозварником третього розряду в УТК тресту "Івано-Франківськбуд" по переводу з УТК тресту "Прикарпатбуд" (а.с.132 том І).

З 04.11.1991 кваліфікаційною комісією встановлено позивачу четвертий розряд електрозварника, а 31.03.1994 ОСОБА_1 звільнений із роботи у зв`язку із скороченням штатів, про що вчинено запис №7 і №8 у трудовій книжці (а.с.132-133 том І).

Після досягнення 55-річного віку позивач 03.08.2021 звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.164, 165 том І).

Рішенням органу пенсійного забезпечення від 09.08.2021 за №092750004787 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком №2 з підстав відсутності у позивача необхідного страхового і пільгового стажу роботи (а.с.168 том І). До загального страхового стажу позивача не враховано стаж роботи у Чеській Республіці, у зв`язку із відсутністю пакету документів для оформлення формуляру, для підтвердження стажу роботи у Чеській Республіці. До пільгового стажу не враховано періоди роботи з 13.04.1994 по 01.06.1997, оскільки невірно вказана позиція списку №2 (у довідці зазначено 23200000-11618, а необхідно зазначити позицію 23200000-19906-електрозварник ручного зварювання). Згідно коментованого рішення, відповідач вказав про наявність у позивача, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, страхового стажу 20 років 5 місяців, в тому числі пільгового стажу з урахуванням результатів атестації робочих місць - 3 роки 1 місяць 28 днів.

Про вказану обставину відповідач-1 повідомив ОСОБА_1 листом від 19.08.2021 за №0900-0216-8/30137 (а.с.166-167 том І).

09.11.2021 позивач повторно звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по списку №2 (а.с.114-115 том І), до якої долучив додаткові документи на підтвердження страхового і пільгового стажу, про що зазначено у розписці-повідомленні від 09.11.2021 (а.с.116-117 том І).

Вказані документи наявні у відповідача, оскільки подані останнім суду як докази на підтвердження обставин справи (а.с.121-163, 169-223 том І).

До страхового стажу ОСОБА_1 зараховано наступні періоди роботи:

- з 01.09.1981 по 24.04.1984 - період навчання у вищих/середніх навчальних закладах;

- з 26.04.1984 по 24.04.1986 - період проходження військової строкової служби;

- з 01.07.1986 по 21.11.1986 - робота електрозварником у тресті "Калушхімремонт";

- з 05.01.1987 по 31.07.1987 - робота електрозварником у тресті "Прикарпатбуд";

- з 01.08.1987 по 31.03.1994 - робота електрозварником у тресті "Івано-Франківськбуд";

- з 13.04.1994 по 01.06.1997 - робота електрозварником у ПрАТ "Івано-Франківськ цемент";

- з 14.06.2001 по 14.11.2001 - робота тесляром у Поберезькому заводі пресованих агрегатів;

- з 16.08.2004 по 31.10.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005, з 02.09.2006 по 31.05.2009, з 01.10.2009 по 31.12.2009, з 01.07.2010 по 31.07.2010, з 01.01.2012 по 01.11.2012, з 01.01.2014 по 31.05.2014, з 01.01.2015 по 04.07.2015, з 01.01.2016 по 30.04.2016 - період роботи у Чеській Республіці;

- з 01.10.2016 по 05.10.2016 - робота електрогазозварювальником у ДП "Ямниця";

- 24.10.2016 по 28.10.2016 - робота електрогазозварювальником у ПрАТ "Івано-Франківськ цемент";

- з 08.12.2016 по 15.11.2017 - робота електрозварником ручного зварювання у ПП "Станіславмонтаж";

- з 15.01.2018 по 31.07.2021 - робота електрозварником ручного зварювання у ПрАТ "Івано-Франківськ цемент";

- з 12.08.2021 по 30.09.2021 - робота електрозварником ручного зварювання у ТзОВ "ЮСІ ТРАНС".

Періоди роботи позивача з 13.04.1994 по 01.06.1997, з 15.01.2018 по 12.03.2021 і з 12.08.2021 по 30.09.2021 зараховані відповідачем до стажу роботи по списку №2, що становить 6 років 6 місяців 19 днів, страховий стаж - 25 років 6 місяців 22 дні.

Вказана обставина підтверджується рішенням від 12.11.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні пенсії, листом від 17.11.2021 за №0900-0216-8/43202 і поясненнями відповідача від 25.01.2022 за №0900-0903-7/3145 (а.с.112-113, 118-119, 120 том І).

Втім відповідачем-3 (за принципом екстериторіальності), за результатом розгляду поданих позивачем до відповідача-1 документів, повторно прийнято рішення від 12.11.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2 з підстав відсутності в останнього загального страхового і пільгового стажу із посиланням на дію положень статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.120 том І).

Додатково, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 17.11.2021 за №0900-0216-8/43202 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, з урахуванням відсутності в нього загального страхового і пільгового стажу (а.с.118-119 том І).

Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у зарахуванні періодів роботи до спеціального стажу та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058-IV).

Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу за правилами пункту 20 Порядку №637 приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 05.07.1986, яка надана останнім відповідачу-1 при першому і другому зверненні із заявами про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.130-138 том І).

Вказана трудова книжка містить записи про роботу ОСОБА_1 у тресті "Калушхімремонт", тресті "Прикарпатбуд" і тресті "Івано-Франківськбуд", а саме:

- запис №2 про прийняття на роботу з 01.07.1986 електрогазозварником у трест "Калушхімремонт" Ремонтно-будівельно-монтажне управління №1 і запис №3 про звільнення останнього з роботи на вказаному підприємстві з 21.11.1986 за власним бажанням (а.с.131 том І);

- запис №4 про прийняття на роботу з 05.01.1987 електрозварником третього розряду у цех по виготовленню металоконструкцій УТК тресту "Прикарпатбуд" і запис №5 про звільнення позивача з роботи на вказаному підприємстві з 31.07.1987 (а.с.131 том І);

- запис №6 про прийняття позивача на роботу з 01.08.1987 електрозварником третього розряду в УТК тресту "Івано-Франківськбуд" і запис №8 про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 31.03.1994, у зв`язку із скороченням штатів (а.с.132-133 том І).

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.

Обидва рішення від 09.08.2021 і 12.11.2021 вказують на єдину підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 документально підтвердженого страхового стажу і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Як уже відзначалось судом, згідно першого рішення від 09.08.2021 за №09275000478720 орган пенсійного забезпечення (відповідачем-2) врахував до страхового стажу позивача 20 років 5 місяців, в тому числі пільгового стажу з урахуванням результатів атестації робочих місць - 3 роки 1 місяць 28 днів (а.с.168 том І).

Водночас, виходячи із змісту другого рішення від 12.11.2021 за №092750004787, відповідач-3 підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 25 років 6 місяців 22 дні і пільгового стажу 6 років 6 місяців 19 днів, а саме, дане Управління враховало всі періоди роботи згідно записів трудової книжки позивача та період навчання і проходження військової служби (а.с.120 том І).

Також, у відзиві на позов представник відповідача-1, обґрунтовуючи правомірність дій органу пенсійного фонду, які діяли за принципом екстериторіальності (відповідачі 2 і 3), щодо відмови у призначенні позивачу пенсії та неврахуванні до пільгового стажу період роботи з 01.07.1986 по 21.11.1986, з 05.01.1987 по 31.07.1987, з 01.08.1987 по 31.03.1994, вказав на неподання позивачем уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.

В контексті аргументів відповідачів щодо відсутності підстав для врахування до пільгового стажу позивача по списку №2 коментованих періодів роботи, що, поряд з іншим, слугувало причиною для прийняття органом пенсійного фонду рішення від 09.08.2021 за №092750004787 і від 12.11.2021 за №092750004787, суд зважає на наступні мотиви.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.

В той же час, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В розумінні правового визначення абзацу 3 пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.

Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для чоловіків і при стажі роботи у період звернення з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок.

Однак, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 регламентовано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 сформовано правовий висновок, згідно із яким оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Також у цій постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що в її постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) вона сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відтак, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Отже на пільгових умовах чоловіки мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Повертаючись до фактичних обставин у справі суд зазначає, що орган пенсійного фонду в останньому рішенні від 12.11.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2, проаналізувавши подані ним необхідні документи, фактично погодився з наявністю в позивача:

- 25 років 6 місяців 22 дні загального страхового стажу (що є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах);

- 6 років 6 місяців 19 днів стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (що є менше обов`язкових 12 років 6 місяців).

Пояснення відповідача-1 у відзиві на позов вказують на причину неврахування до пільгового стажу спірних періодів роботи з 01.07.1986 по 21.11.1986, з 05.01.1987 по 31.07.1987, з 01.08.1987 по 31.03.1994, у зв`язку із не поданням позивачем уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.

Досліджуючи такі доводи і аргументи відповідача-1 з даного приводу суд вказує на наступне.

Як уже відзначалось судом (а.с.131-132), у трудовій книжці ОСОБА_1 містяться точні записи про період роботи останнього з 01.07.1986 по 21.11.1986 у тресті "Калушхімремонт" (записи №№2-3), з 05.01.1987 по 31.07.1987 у тресті "Прикарпатбуд" (записи №№4-5) і з 01.08.1987 по 31.03.1994 і тресті "Івано-Франківськбуд" (записи №№6-8).

Інших доказів на підтвердження спірного пільгового періоду роботи на вказаних підприємствах матеріали справи не містять.

Слід відмітити, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).

Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Необхідно зазначити, що на спірний період роботи ОСОБА_1 , чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за №1173 (надалі по тексту - Постанова №1173), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 (надалі по тексту також - Постанова №10) і Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (надалі по тексту також - Постанова №162).

Згідно розділу XXXII "Общие профессии" (зміст на російській мові) Постанови №1173, розділу XXXIII "Общие профессии" (код 23200000-19906) Постанови №10 і розділу XXXIII "Загальні професії" (код 23200000-19906) Постанови №162 посада "электросварщики и их подручные" (зміст на російській мові) і посада "електрозварника ручного зварювання" віднесена до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, у пункті 4.2 коментованого Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У відповідності до пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з цим Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Особа, яка працює на посаді, віднесеній до списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Головне управління Пенсійного фонду України в області не надало суду належного доказу, який би засвідчував обставину не проведення атестації робочих місць за посадами, які обіймав ОСОБА_1 у спірний період у тресті "Калушхімремонт", у тресті "Прикарпатбуд" і в тресті "Івано-Франківськбуд".

Відтак, відповідальність за проведення атестації робочих місць і збереження відомостей про її результати покладається виключно на роботодавця, а тому, відсутність у органу пенсійного фонду відомостей щодо наявності документів про підтвердження проведеної атестації, за умови підтвердження трудової діяльності записами у трудовій книжці, не може слугувати достатньою підставою для неврахування до пільгового стажу позивача по списку №2 коментованого періоду роботи.

В силу правого регулювання абзаців 4 і 5 пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58), якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Як уже зазначалось судом вище по тексту рішення, згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв`язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 (справа №362/7962/15).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, у спірному випадку, наявність тільки запису у трудовій книжці позивача про спірний період роботи у тресті "Калушхімремонт", у тресті "Прикарпатбуд", у тресті "Івано-Франківськбуд" без відповідного змісту, вчиненого у відповідності до абзаців 4 і 5 пункту 2.14 Інструкції №58, та належного підтвердження іншими документами про характер і умови праці на вказаних підприємствах, передбачених пунктом 20 Порядку №637, не може бути достатньою підставою для врахування такого періоду до пільгового стажу по списку №2.

Суд зазначає, що у спірному випадку ОСОБА_1 у адміністративному позові не наводить жодних обставин і не надає суду будь-яких доказів на обґрунтування причин неможливості отримання уточнюючих довідок про зайнятість позивача на роботах із шкідливими та важкими умовами праці у тресті "Калушхімремонт" з 01.07.1986 по 21.11.1986, у тресті "Прикарпатбуд" з 05.01.1987 по 31.07.1987, у тресті "Івано-Франківськбуд" з 01.08.1987 по 31.03.1994.

Суду не представлено позивачем жодного звернення і запиту до таких підприємств, їх правонаступників чи до відповідних територіальних архівів із проханням/вимогою надати необхідні наявні документи чи довідки на підтвердження пільгового стажу роботи.

Лише посилання на записи у трудовій книжці про періоди роботи у спірному випадку на даний час є недостатнім.

Разом з тим, зважаючи що відповідачами у даній справі є саме суб`єкт владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в межах територіального контролю якого знаходяться/знаходилися трест "Калушхімремонт", трест "Прикарпатбуд", трест "Івано-Франківськбуд", в частині пільгового стажу роботи позивача із первинними документами таких підприємств чи архівів, матеріали справи не містять.

Так, приписами підпункту 7 пункту 4 і підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, визначено, що:

- Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає пенсії;

- Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб-підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач не позбавлений права, а в розумінні положень процесуального закону і обов`язку, зокрема, у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо - особливо у випадках, коли сам орган пенсійного фонду наполягає на отримання таких документів.

Жодних пояснень та будь-яких письмових доказів стосовно вжитих заходів в частині самостійного витребування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у колишнього роботодавця матеріалів чи документів, що містять відомості про спірний страховий/трудовий як пільговий стаж роботи позивача для усунення власних сумнівів відповідачів як суб`єкта владних повноважень, до суду не надходило.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що орган пенсійного фонду не вчинив всіх, передбачених і можливих дій щодо перевірки достовірності записів у трудовій книжці позивача за спірні три періоди і витребування уточнюючих довідок про зайнятість ОСОБА_1 на роботах із шкідливими та важкими умовами праці.

А тому з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2021 про призначення пенсії, враховуючи те, що така заява подана саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як органу пенсійного забезпечення за місцем проживання/реєстрації позивача.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області і Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, підлягають до часткового задоволення.

При цьому, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.08.2021 за №092750004787 і рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.11.2021 за №092750004787, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язати відповідача-1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2021 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд відзначає, що позивачем за подання до суду адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 726,40 гривень згідно дублікату квитанції №0.0.2365542676.1 від 04.12.2021 (а.с.1 том І).

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини як Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області і Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії, так із вини Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке листами повідомило про відмову у призначенні такої пенсії, підлягають стягненню з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в солідарному порядку по 121,07 гривень з кожного, що пропорційно становить 50 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору (726,40 гривень).

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 09.08.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 12.11.2021 за №092750004787 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2021 про призначення пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 121,07 гривень (сто двадцять одна гривня сім копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 121,07 гривень (сто двадцять одна гривня сім копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 121,07 гривень (сто двадцять одна гривня сім копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2 ;

відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя 69057;

відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи 22933548), вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.