Постанова

від 18.04.2022 по справі 182/8900/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1722/22 Справа № 182/8900/19 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2022 року м.Кривий Ріг

справа № 182/8900/19

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Остапенко В.О.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивач: Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області, яка діє в інтересах держави в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, правонаступником якого є Першотравневська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Дніпровські чорноземи»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року, яке ухвалено суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. у м. Нікополі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 року Нікопольська окружна прокуратура Дніпропетровської області, яка діє в інтересах держави в особі Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, звернулась досуду зпозовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Дніпровські чорноземи» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивачем зазначено,що наказомГУ Держгеокадаструу Дніпропетровськійобласті №4-3766/15-18СГвід 27вересня 2018року Лошкарівськійоб`єднанійтериторіальній громадіпередано укомунальну власністьземельну ділянкуз кадастровимномером 1222986900:01:004:0041,загальною площею52,2251га,для веденняфермерського господарствадержавної власностіна територіїЛошкарівської об`єднаноїтериторіальної громадиНікопольського районуДніпропетровської областіза межаминаселеного пункту,та тогож дня,а саме:27вересня 2018року підписаноакт приймання-передачівказаної земельноїділянки. 13 вересня 2019 року, на підставі вказаних вище документів, здійснено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою села Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради на вищевказану земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено відповідний запис за № 33271694.

Незважаючи на те, що спірна земельна ділянка фактично була передана територіальній громаді села Лошкарівка в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради за актом приймання-передачі 27 вересня 2018 року, в якому, на виконання вимог ст.117 ЗК України, зазначено про те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1 , виконавчим комітетом жодних заходів, направлених на отримання договорів оренди, підстав та законності їх укладання не перевірено.

Нікопольською місцевою прокуратурою вивчено стан дотримання вимог законодавства при отриманні земельних ділянок на території Нікопольського району Дніпропетровської області громадянами та юридичними особами для ведення фермерського господарства. Та встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля - 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01.02.) - для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

На виконання вищевказаного наказу, 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Вподальшому, 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання про надання згоди на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду. Листом № Я-3651/0-1857/6-17 від 24 квітня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

Опрацюванням відомостей, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що з січня 2019 року державним реєстратором Чаплинської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області за № 30338540 зареєстровано договір суборенди земельної ділянки № 01/17, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 02.05.2017 року строком дії до 24 квітня 2063 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дніпровські чорноземи».

Позивач вважає, що вищевказаний наказ Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 » та, відповідно, договір суборенди земельної ділянки, з кадастровим номером 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, строком дії до 24 квітня 2063 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дніпровські чорноземи», є недійсними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на положення ст.ст.22,31,93,124ЗК України,землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України,у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Відповідно до частини другої ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає вмотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, ст.123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли, згідно із законом, земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати непередбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство». Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом. Отже, спеціальний ЗУ «Про фермерське господарство» визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для веденні фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України «Про фермерське господарство»). Крім того, ЗУ «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому, норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови. З огляду на зазначене, при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 ЗУ «Про фермерське господарство», заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевіривши доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі, щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.05.2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18.05.2016 року у справі № 6-248цс16, та від 03.02.2016 року у справі № 6-2902цс15.

Після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана, зокрема, з укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідачами не було дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Поряд з цим, згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фермерське господарство ОСОБА_1 не створено та запис про його реєстрацію відсутній.

Отже, ОСОБА_1 , уклавши договір оренди земельної ділянки, не створив фермерського господарства, а через певний час, а саме 02 травня 2017 року, передав отриману в оренду землю в суборенду ФГ «Дніпровські черноземи».

Також, в порушення вимог ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство», ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку більше 52 гектарів землі.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство»,в редакції на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. При цьому, між ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 того ж дня, а саме 28 березня 2014 року,було укладено ще 2 договори оренди земельних ділянок, а саме: договір № 28/03/14/1-ДО щодо оренди земельної ділянки, площею 15,9403 га,з кадастровим номером 1222983400:01:001:0019, яка розташована на території Лошкарівської сільської ради Нікопольського району та договір № 28/03/14/2-ДО щодо оренди земельної ділянки, площею 77,2701 га,з кадастровим номером 2229882800:01.004:0041, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району. Таким чином, ОСОБА_1 отримав для ведення фермерського господарства три окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території трьох сільських рад, загальною площею 145,4355 га. За фактом заволодіння шахрайським шляхом правом оренди вищевказаних земельних ділянок 23 жовтня 2019 року за № 42019041490000107 внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України. В ході досудового розслідування 01 листопада 2019 року слідчим суддею було надано тимчасовий доступ до речей та документів, які знаходяться у володінні ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та на підставі яких ОСОБА_1 було надано в оренду вищевказані земельні ділянки, у тому числі, заяв та усіх доданих до них документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 дозволів на відведення земельних ділянок. Згідно листа Головного управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.332-8910/2-19 від 20 листопада 2019 року, наданого на виконання ухвали суду, зазначено, що інші документи, у тому числі, заява ОСОБА_1 про надання останньому спірної земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства в управлінні взагалі відсутня. З листа Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № вих-15/1922457 від 29 жовтня 2019 року встановлено, що в електронно-обліковій системі «Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» відсутня інформація щодо реєстрації техніки за громадянином ОСОБА_1 . Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 05 травня 2001 року є засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «АГРОФІРМА «КІЛЬЧЕНЬ» (код ЄДРПОУ 31458660), основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, тобто, на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 був засновником товариства з обмеженою відповідальністю, яке безпосередньо займалось вирощуванням зернових культур, що, в свою чергу, також свідчить про відсутність волевиявлення останнього саме на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Отже, вирішуючи питання про надання ОСОБА_1 в оренду вищевказаної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Факт укладення між ОСОБА_1 договору суборенди із ФГ «Дніпровські чорноземи» свідчить про використання ними процедури штучного створення фермерського господарства для одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Крім того, договір суборенди між ОСОБА_1 та ФГ «Дніпровські чорноземи» було укладено 02 травня 2017 року, однак, державна реєстрація вказаного договору відбулась лише 31 січня 2019 року, що, в свою чергу, також свідчить про намагання сторін приховати вказаний правочин. За таких підстав, наказ Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області Дії/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в ореаду земельної ділянки», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» та наданню в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля - 52,2251 га, кадастровим номером 1222986900:01:004:0041 (01.02.), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, необхідно визнати незаконним як такий, що видано в порушення ст.7 Закону України «Про фермерське господарство». Договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади має відповідати цьому акту (ст.648 ЦК України). Враховуючи, що наказ Головного управління Держземагенства визнається незаконним, тому договір оренди землі, укладений на підставі наказу також має бути визнано недійсним. Також, суборенда - договір, відповідно до якого одна сторона зобов`язується передати індивідуально визначене майно, орендарем якого вона вже є, у користування або володіння іншій особі (суборендатору). Суборенда є похідним договором, тому умови договору оренди у своїй основі залишаються чинними та не можуть бути порушені. Договір суборенди не може перевищувати строку договору оренди. У разі укладення договору суборенди орендар продовжує виконувати свої обов`язки за договором оренди і несе відповідальність за дії суборендаря. До договору суборенди застосовуються ті ж правила, що і до договору оренди, крім випадків, що передбачені законодавством. Відповідно до ст.8 ЗУ «Про оренду землі», разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. На підставі ст.215 ЦК України, недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі, відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Оспорюваний договір оренди землі укладений із порушенням вимог Земельного кодексу України, законів України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі», а тому підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. З аналогічних підстав недійсним є договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 02 травня 2017 року строком дії до 24 квітня 2063 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дніпровські чорноземи». Зважаючи на те, що ФГ «Дніпровські черноземи» спірну земельну ділянку державної власності отримало в обхід конкурентних засад, договір суборенди є недійсним як похідний від основного правочину - договору оренди землі.

На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати незаконними та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області» та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля - 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041 (01,02.), для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, від 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 . Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, № 01/17 від 02 травня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Дніпровські чорноземи». Зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі, в особі виконавчого комітету Лошкарівської сільської ради, земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, що розташована на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області за актом приймання - передачі. А також солідарно стягнути з відповідачів судовий збір на користь прокуратури Дніпропетровської області у сумі 7 684 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про належне обґрунтування ОСОБА_2 заяви до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області про надання йому в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Також судом безпідставно зазначено, що оскільки на час подання ОСОБА_2 заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення господарства ФГ «Дніпровські Чорноземи» створено не було, тому, на думку суду, підстав, які б вказували на те, що земельні ділянки будуть використовуватись ФГ «Дніпровські Чорноземи», були відсутні.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення господарства площею 52,2251 га, ОСОБА_2 не мав на меті займатися фермерським господарством, його дії були спрямовані на отримання земель державної власності в користування за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів (аукціону). При цьому на час звернення до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області ОСОБА_1 мав у приватній власності земельну ділянку, та в це же день отримав ще дві земельні ділянки, що суперечить вимогам законодавства, при цьому ОСОБА_2 не було створено фермерського господарства.

Апелянт, посилаючись на висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, провадження № 14-6цс19, в яких зазначено, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок а відповідачем ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області не пересвідчилось у дійсності волевиявлення ОСОБА_2 на створення фермерського господарства, просить задовольнити позовні вимоги.

Наведене вище, на переконання апелянта, свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 , 28.03.2014 року, на позаконкурентній основі, отримав три окремі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території трьох сільських рад, зо суперечить вимогам та меті Закону України «Про фермерське господарство».

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора прокуратури Дніпропетровської області Міщук Н.П. в режимі відеоконференції, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 17 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про можливість надання дозволу на розробку документації із землеустрою, відповідно до ст.25 Закону України «Про землеустрій», для відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами належного пункту Нікопольського району (том 1 а.с.199).

Наказом Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області № ДН/1222986900:01:004/00001118 від 27 березня 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерською господарства на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля - 52,2251 га, кадастрови номер 1222986900:01:004:0041 (01.02.) - для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Шевченківської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області (том 1 а.с.).

На виконання вищевказаного наказу, 28 березня 2014 року за № 28/03/14/3-ДО між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, площею 52,2251 га, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Рішенням № 2 від 21 березня 2016 року було зареєстровано створення юридичної особи - Фермерського господарства «Дніпровські Чорноземи», засновником якого виступила громадянка України ОСОБА_3 (том 1 а.с.168-184).

Відповідно до статуту, розділу 1, дане фермерське господарство створено з метою ведення фермерського господарства. Пунктом 1.3 вищевказаного статуту членами господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та відповідач по справі ОСОБА_1 (том 1 а.с.169).

Вподальшому, 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області подано клопотання про надання згоди на передачу вищевказаної земельної ділянки в суборенду. Листом № Я-3651/0-1857/6-17 від 24 квітня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 надано згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду.

Звертаючись до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договорів недійсними, зобов`язання повернути земельну ділянку позивач посилався на те, що відповідачами по справі не було дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок, відповідач ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, а відповідач ОСОБА_2 , в свою чергу, не створив фермерського господарства, а через певний час, а саме 02 травня 2017 року, передав отриману в оренду землю в суборенду ФГ «Дніпровські черноземи», що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 , в порушення вимог чинного законодавства, отримав земельну ділянку на позаконкурентній основі.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, та з того, що відповідачем ОСОБА_1 при подачі заяви про можливість надання дозволу на розробку документації із землеустрою, відповідно до ст.25 Закону України «Про землеустрій», для відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства не було створено умов для формального використання процедури створення фермерського господарства, тобто як спрощеного порядку отримання в користування земель державної власності фізичній особі поза межами передбаченої законодавством обов`язкової процедури (без проведення земельних торгів).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно достатті 13 Конституції України,земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з частиною другоюстатті 4 ЗК України,земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За змістом частини першоїстатті 22 ЗК України,землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК Українипередбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 93 ЗК України,право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом частин першої-третьоїстатті 124 ЗК України,передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу, Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьоюстатті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленомустаттею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другоюстатті 134 ЗК України,не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частини друга, третястатті 123 ЗК України).

Отже,стаття 123 ЗК Україниврегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крімЗК України,Законом України «Про фермерське господарство»та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинахЗакон України «Про фермерське господарство»є спеціальним нормативно-правовим актом, аЗК України- загальним.

Закон України «Про фермерське господарство»визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбаченихстаттею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 1 Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з частиною першоюстатті 7 Закону України «Про фермерське господарство»в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для отримання для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Таким чином, спеціальнийЗакон України «Про фермерське господарство»визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбаченихстаттею 123 ЗК Українидо змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбулаЗакону України «Про фермерське господарство»).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначенийстаттею 7 Закону України «Про фермерське господарство», як спеціального по відношенню достатті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей1,7,8 Закону України «Про фермерське господарство»,заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першоюстатті 7 цього Законувимог та умов.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідно до вимог статей7,12 Закону України «Про фермерське господарство»та статей116,118,121,123,134 ЗК України,право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь в торгах.

Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, провадження № 14-6цс19.

Частина другастатті 134 ЗК України,в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала можливість передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів.

Так, відповідно п. 15 ч.2 ст. 134 ЗК України, в редакції, станом на 27 береня 2014 року, визначено, що не підлягають продажу (передачі в оренду) на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, законодавством України, на час виникнення спірних відносин, було передбачено, що фізичні особи мають право отримувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, у порядку, передбаченому ч. 2 ст.123 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 17 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про можливість надання дозволу на розробку документації із землеустрою, відповідно до ст.25 Закону України «Про землеустрій», для відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами належного пункту Нікопольського району (том 1 а.с.199).

При цьому подана відповідачем ОСОБА_1 заява до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду з пакетом документів, подана останнім у відповідності до вимог чинного законодавства на момент звернення, з огляду на наступне.

Відповідачем ОСОБА_1 до заяви, яка стала підставою для винесення оскаржуваного наказу, було долучено: проект землеустрою, у матеріалах якого містилося обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства; документи, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; наявність матеріальних і трудових ресурсів для можливості обробітку земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства (копії документів містяться в матеріалах справи). У складі проекту міститься обґрунтування від 2014 року від імені ОСОБА_1 , текст якого містить наявність підстав для одержання земельної ділянки у порядку ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та у відповідності до ст.123 Земельного кодексу України із зазначенням досвіду роботи у сільському господарстві та наявної здобутої освіти у даній сфері, наявної техніки для обробки земельної ділянки та перспектив діяльності.

До матеріалів проекту додано копії таких документів: копія диплому НОМЕР_1 про закінчення у 1984 році повного курсу за спеціальністю «механізація сільського господарства» Дніпропетровського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарського інституту; копія договору про надання у користування сільськогосподарської техніки (трактор «Беларусь» МТЗ-82 (2 од), трактор ХТЗ Т-150К, комбайн «Нива»), агрегати для обробки землі (сіялки зернова і пропашна, оприскувач причепний, плуги, культиватори для передпосівного обробітку землі та для прополочних робіт, дискова борона, сцепка борін зубових, навантажувач), автомобіль ГАЗ САЗ 3507 та інше майно, з підтвердженням - довідкою про балансову вартість майна від її власника - ТОВ «Агрофірма «Кільчень».

Проект землеустрою був погоджений Управлінням Держземагентства у Нікопольському районі Дніпропетровської області, що підтверджується висновком від 19 березня 2014 року № 19/01-14. Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації № 39, виданого Головним управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області, представлена землевпорядна документація відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується. Земельна ділянка, згідно даних проектної документації та умов договору, надана в оренду єдиним масивом за відсутності на її території водних джерел, лісових угідь, наближених до існуючих шляхів, електро -, радіотелефонних мереж, газо - і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Дане підтверджується відсутністю обмежень у витязі з ДЗК про земельну ділянку, що свідчить про відсутність лінійних мереж, інших об`єктів інженерної інфраструктури (том 1 а.с.189-228).

Таким чином, відведення земельної ділянки відповідачеві ОСОБА_2 в оренду та прийняття оскаржуваного наказу відбувалось з дотриманням не лише вимог ст.123 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України «Про фермерське господарство» та інших вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про державний земельний кадастр», та у відповідності до інших законів та підзаконних актів, тому Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, під час прийняття відповідного рішення, діяло у межах і в спосіб, як того вимагає ст.19 Конституції України, ч.3 та 6 ст.123 Земельного кодексу України, Закон України «Про оренду землі».

На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подана відповідачем ОСОБА_1 заява, яка була подана 17 березня 2014 року до Головного управління Держземагенства в Дніпропетровській області, має обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, враховані також перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке буде вести спільно зі членами своєї родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства, тобто заявником вказані відомості та інформація, які, в даному випадку, не є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, що повінстю узгоджується з вимогами ст. 123 ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача а доводи апеляційної скарги позивача в частині того, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про належне обґрунтування ОСОБА_2 заяви до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області про надання йому в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ЗК України та Законом України «Про фермерське господарство», чинними на момент виникнення спірних правовідносин, не було передбачено обов`язковість наявності фермерського господарства для отримання фізичною особою відповідної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, тому посилання в апеляційній скарзі позивача на відсутність фактично ФГ "Дніпровські черноземи", на час подання ОСОБА_2 заяви про надання дозволу на розроблення документації, не має правового значення для вирішення спору.

Натомість,відповідно довимог ст.8 Закону України «Про фермерське господарство»,можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Таким чином, той факт, що ФГ «Дніпровські Чорноземи» не було створено на час подання ОСОБА_2 заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідної земельної ділянки в оренду для ведення господарства не спростовує намірів відповідача ОСОБА_2 використовувати спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, що підтверджується матералами справи.

При цьому слід зауважити, що позивачем по справі не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка, яка була передана в суборенду створеному для ведення фермерського господарства ФГ «Дніпровські Чорноземи», використовується не за призначенням, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 фактично виконав вимоги закону щодо використання отриманої ним земельної ділянки для ведення фермерського господарства у ФГ «Дніпровські Чорноземи», членом якого він є.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання йому відповідних земельних ділянок в оренду для ведення господарства площею 52,2251 га, ОСОБА_2 не мав на меті займатися фермерським господарством, його дії були спрямовані на отримання земель державної власності в користування за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів (аукціону), оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Той факт, що на час звернення до ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області ОСОБА_1 мав у приватній власності земельну ділянку, не свідчить про порушення процедури отримання спірної земельної ділянки в оренду для ведення господарства, оскільки той факт, що ОСОБА_1 мав у приватній власності земельну ділянку для ведення фермерського господарства не позбавляє останнього права на одноразове, безоплатне отримання в оренду земельної ділянки державної власності одного виду для ведення фермерського господарства, що відповідає вимогам статей7,12 Закону України «Про фермерське господарство»та статей116,118,121,123,134 ЗК України.

При цьому слід зауважити, що відповідач ОСОБА_1 не набув право власності на спірну земельну ділянку, а лише право користування нею протягом певного часу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що в один день, а саме 27.03.2014 року, відповідач ОСОБА_2 отримав три земельні ділянки за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів (аукціону), що суперечить вимогам законодавства, оскільки в даному випадку предметом спору є правомірність надання в оренду відповідачу ОСОБА_2 однієї земельної ділянки загальною площею 52,2251 га, в тому числі, рілля - 52,2251 га, кадастровий номер 1222986900:01:004:0041, та матерілами справи встановлено відсутність порушення процедури отримання спірної земельної ділянки в оренду для ведення господарства за спрощеною процедурою без проведення земельних торгів (аукціону).

При цьому питання набуття відповідачем ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, площею 15,9403 га, кадастровий номер 1222983400:01:001:0019, яка розташована на території Лошкарівської сільської ради Нікопольського району та земельної ділянки, площею 77,2701 га, кадастровий номер 2229882800:01.004:0041, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району, не є предметом даного спору відповідно до заявлених позовних вимог, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Не можутьбути підставоюдля скасуваннярішення судупершої істанціїта задоволенняпозовних вимогпозивача доводиапеляційної скрагипро те,що ОСОБА_2 не булостворено фермерськогогосподарства,оскільки відповіднодо ст.3Закону України«Про фермерськегосподарство»,реалізувати зазначенеправо громадяниможуть увідповідності довимог чинногозаконодавства шляхомстворення громадяниномфермерського господарстваодноосібно,або жстворення фермерськогогосподарства кількомагромадянами.Тобто,в даномувипадку,відповідач реалізувавправо настворення фермерськогогосподарства разоміз членамисвоєїродини.При цьому,про членів своєї родини, які планують йому допомагати та з якими він має наміри щодо введення господарства на оскарженій земельній ділянці, також повідомив. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 стала засновником та Головою Фермерського господарства «Дніпровські Чорноземи», а відповідач ОСОБА_2 увійшов до членів фермерського господарства «Дніпровські Чорноземи», членом якого він є і на даний час. Дане підтверджується Статутом фермерського господарства «Дніпровські Чорноземи», який додається до матеріалів справи, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Надання земельної ділянки в суборенду фермерському господарству «Дніпровські Чорноземи», членом якого є відповідач ОСОБА_2 , здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та з дотриманням умов укладеного договору оренди земельної ділянки, за згоди орендодавця земельної ділянки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано встановленого законом порядку отримання земельних ділянок а відповідач ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області не пересвідчилось у дійсності волевиявлення ОСОБА_2 на створення фермерського господарства з посиланнями на висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, провадження № 14-6цс19, в яких зазначено, що відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, була досліджена подана відповідачем ОСОБА_2 з пакетом документів до неї заява до Головного управління Держземагенства в Дніпропетровській області від 17 березня 2014 року, яка має обґрунтування бажаних для отримання площ земельних ділянок, які розташовані на території Нікопольського району, враховані також перспективи діяльності створюваного в майбутньому фермерського господарства, яке буде вести спільно зі членами своєї родини та які безпосередньо є членами фермерського господарства, що свідчить про те, що в своїй заяві заявником вказані відомості та інформація, які, в даному випадку, не є порушенням встановленої процедури набуття права оренди на землю для створення та ведення фермерського господарства, що повінстю узгоджується з вимогами ст. 123 ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство», у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2022 року.

Головуючий:

Судді: