Рішення

від 20.04.2022 по справі 580/59/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2022 року справа № 580/59/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Агро Транс» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер Агро Транс» звернулось до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просить:

- скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №303606 від 07.12.2021 про накладення адміністративно-господарського штрафу;

Ухвалою суду від 25.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у спірному акті перевірки від 28.10.2021 вказано реквізити направлення інспектора Укртрансбезпеки на проведення заходу державного нагляду (контролю) відносно ТОВ «Лідер Агро Транс» за №006926 від 22.10.2021, проте, вищевказане направлення не вручене під розписку водію ТОВ «Лідер Агро Транс» ОСОБА_1 , останній також не отримував для ознайомлення акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.10.2021 №322026.

В ході проведення перевірки інспектори Укртрансбезпеки не вказали у акті від 28.10.2021 №322026 відомості про товарно-транспорту накладну №7 від 28.10.2021, за якою перевозився соняшник. Вантажовідправником (власником) цього вантажу було приватне підприємство «АГРО СНОВ», яке використовувало зазначений сідловий тягач марки DAF, д.н. НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп марки BENALU, д.н. НОМЕР_2 , для перевезення врожаю соняшника 2021 року в кількості 39600,00 кг (39,6 тон) на склади ТОВ «ВІКТОР і К» (м. Світловодськ, смт Власівка). При цьому, в акті перевірки від 28.10.2021 з невідомих міркувань вказано лише відомості про сідловий тягач марки DAF, д.н. НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, всього у складі сідлового тягача марки DAF, д.н. НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричіпу марки BENALU, д.н. НОМЕР_2 рахується 5 осей, відтак, невідомо яким чином навантаження на одну одиночну вісь склало 13,05 тон при загальній масі соняшника в 39,6 тон., тому в акті перевірки від 28.10.2021 зроблено помилковий висновок про перевезення транспортним засобом ТОВ «Лідер Агро Транс» марки DAF, д.н. НОМЕР_1 , соняшнику врожаю 2021 року з перевищенням на одиночну вісь в кількості 13,05 тон.

Позивач звернув увагу, що на момент здійснення заходу державного нагляду (контролю) 28.10.2021 посадові особи Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки взагалі не мали при собі жодного направлення на проведення перевірки позивача, не мали при собі сигнального диску та індивідуальної печатки для оформлення матеріалів рейдової чи позапланової перевірки, а також не складали жодного акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних/вагових параметрів, або довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю. При цьому, під час складання матеріалів перевірки не залучалися співробітники Національної поліції України для фіксації транспортних засобів в составі сідлового тягача та напівпричепу.

Позивач зазначив, що акт перевірки від 28.10.2021 №322026, який направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку, взагалі не містять відомостей про тип та характер проведеного заходу державного нагляду, їхнього погодження у Державній регуляторній службі України (статті 4, 5 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також даних щодо відповідності вказаного акту уніфікованим формам актів, що передбачені ч.15 ст.4 Закону.

Під час винесення постанови від 07.12.2021 №303606 відповідач помилково застосував до спірних правовідносин приписи абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за змістом якого до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу саме без відповідного дозволу.

Представником відповідачів скеровано до суду відзив, в якому він проти задоволення позову заперечує посилаючись на ту обставину, що перевірка проводилась на підставі направлення на перевірку № 006926 від 22.10.2021, яке зазначено в акті проведення перевірки від 28.10.2021 №322026 та щотижневого графіка проведення рейдових перевірок.

Параметри транспортного засобу позивача перевищували нормативи більш як на 2 відсотки, він на законних підставах був віднесений до великовагового, про що складена довідка про результати габаритно-вагового контролю № 0054355 від 28.10.2021, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 033999 від 28.10.2021.

Всі матеріали перевірки складалися в присутності водія позивача, з якими від ознайомився, але від підпису, дачі пояснень та отримання довідки відмовився.

Представник відповідачів звернув увагу, що абз. 2 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

За твердженням представника відповідачів, у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується, що прямо передбачено Закону України «Про автомобільний транспорт».

Форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є додатком 3 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок 1567). Дана форма не передбачає внесення даних стосовно ТТН, яка була у водія на момент перевірки та даних стосовно напівпричепа, оскільки в даному акті зазначаються тільки дані автомобіля-тягача.

Позивач не заперечує той факт, що за допомогою автомобіля марки DAF, д.н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 здійснювалося перевезення вантажу. Сідловий тягач за своєю конструкцією може перевозити вантаж тільки з напівпричепом, який своєю опорною плитою опирається на сідло тягача та сполучається з ним шкворнем. У даному випадку був напівпричіп марки BENALU, модель TF34C-1, д.н. НОМЕР_2 .

У своєму позові позивач безпідставно посилається на норми ст. ст. 4, 5 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки припинення його дії відбулося 01.01.2019.

Твердження позивача про те, що посадові особи не пред`явили відповідних документів на перевірку, погрожували водієві негативними наслідками є надуманими, ніяким чином не підтверджені та не відповідають дійсності.

Претензія позивача щодо відсутності фото чи відео фіксації виявленого порушення п. 22.5 ПДР безпідставна, тому, що така фіксація не є обов`язковою.

Внесення до них характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача встановленою нормативним документом формою не передбачено.

Обов`язок посилання на дане обладнання в актах проведення перевірки не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Засіб зважувальної техніки (Вага 2124, про що зазначено на чеку зважування транспортного засобу), що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу Позивача, є сертифікованим, має сертифікат відповідності, декларацію про відповідність № 2124 та є технічно справним.

В результаті точного вагового контролю, який здійснювався на підставі зважування транспортного засобу, а не на підставі даних ТТН, державним інспекторами Укртрансбезпеки виявлено, що повна маса транспортного засобу становила 40,85 т. при нормативно допустимій 40 т., навантаження на одиночну вісь 13.05 т. при нормативно допустимому 11 т, що становить 18,63% перевищення.

При здійсненні перевезень як подільних так і неподільних вантажів транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі, наявність дозволу є обов`язковим. При цьому відсутність дозволу є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Листом за № 96352/726.4/24-21 від 15.11.2021р. ТОВ «Лідер Агро Транс», за місцем його реєстрації, що відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, завчасно надіслано повідомлення про розгляд справи на 07.12.2021 року ( з 09-00 год. до 11-30 год.). Рекомендований лист позивачу надіслано 19.11.2021 та відповідно до тренінгу поштових відправлень, даний лист було вручено за довіреністю 23.11.2021.

Отже, позивач завчасно отримав дане повідомлення, мав можливість підготуватись та бути присутнім при розгляді справи, чи надіслати свої пояснення та заперечення з підтверджуючими документами, однак на розгляд справи представник ТОВ «Лідер Агро Транс» не з`явився.

На підставі наведеного представник відповідачів вважає, що оскаржена постанова прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено судом товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер Агро Транс», код ЄДРПОУ 40442394 зареєстрований як суб`єкт господарювання та здійснює діяльність за кодом КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

За результатами здійснення 28.10.2021 державними інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Чернігівська область) рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було виявлено, що о 16 год. 32 хв. на а/д Н-01 Київ-Чернігів -Н.Яриловичі ТОВ «Лідер Агро транс» за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н НОМЕР_1 з напівпричепом марки BENALU, д.н. НОМЕР_2 (про що зафіксовано в довідці про результати здійснення ГВК та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів), здійснював перевезення вантажу (соняшник) з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10% відсотків, але не більше 20%, без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 18,63%, навантаження на одиночну вісь 13.05 т. при нормативно допустимому 11т. чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки № 322026 від 28.10.2021.

Начальник Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі акту № 322026 від 28.10.2021, керуючись абз. 15 ч.1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення транспортним засобом вагових обмежень, виніс постанову від 07.12.2021 №303606 про накладення на позивача ТОВ «Лідер Агро Транс», адміністративно-господарського штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 17000 грн.

Позивач вважаючи постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу незаконною, звернувся до суду з даним позовом в якому просить скасувати оскаржену постанову.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить наступного.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок - №1567).

Згідно із зазначеним Порядком №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України

Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Також, за статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.10.2021 судом встановлено, що повна маса вищезазначеного транспортного засобу становила 40,85 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 7,59 тон; 2) 13,05 тон; 3) 7,48 тон; 4) 5,88 тон; 5) 6,85 тон.

Отже, нормативно допустимий ваговий параметр на одиночну вісь транспортного засобу становив 13,05 тон при допустимій 11 тон, що прямо заборонено нормативно-правовими актами України.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, що загальна маса транспортного засобу не перевищувала вагових обмежень, оскільки ним перевозився сипучий вантаж (соняшник), який є рухомим.

Суд зазначає, що в силу приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Таким чином наявне порушення позивачем Закону України «Про автомобільні дороги», оскільки маса навантаження перевищує норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, що в свою чергу дозволяється лише за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки не надав.

Суд звертає увагу, що приписи ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.

У постанові від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого, за правилами частини четвертої статті 48 Закону №2344-ІІІ, повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Суд зазначає, що діюче законодавство України чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт. Отже, відсутність у водія при перевезенні вантажів передбачених законодавством документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об`єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 01.07.2020 у справі №803/50/17 (адміністративне провадження №К/9901/22356/18).

Згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена у постановах від 02.08.2018 у справі №820/1420/17, від 03.07.2019 у справі №819/1381/16, від 24.07.2019 у справі №803/1540/16, від 01.07.2020 у справі №803/50/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання позивача про відсутність відомостей в акті перевірки про товарно-транспорту накладну №7 від 28.10.2021, за якою перевозився соняшник, суд відхиляє, оскільки обов`язок такої вказівки не передбачений законодавчо.

Також залучення співробітників Національної поліції України до проведення рейдової перевірки є правом, а не обов`язком співробітників Укртрансбезпеки.

Позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх посилань того, що під час проведення рейдової перевірки посадові особи Укртрансбезпеки не мали при собі жодного направлення на проведення перевірки позивача, не мали при собі сигнального диску та індивідуальної печатки для оформлення матеріалів рейдової чи позапланової перевірки.

Відповідні зауваження в акті перевірки водієм не вказані, так само як і не вказані зауваження щодо можливої на думку позивача відсутності здійснення зважування транспортного засобу.

Напротивагу зазначеному, представник відповідачів надав до суду копію акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033999 від 28.10.2021, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054355 та відповідну квитанцію з вагового комплексу, які підтверджують проведення зважування та відповідне вагове перевищення на одну вісь, що складає 13,05 тон при дозволених 11 тонах.

Наведені акти також містять вказівку про напівричіп BENALU, д.н. НОМЕР_2 , який використовувався тягачем DAF, д.н. НОМЕР_1 для перевезення вантажу.

Вказані відомості про використання напівпричепа також відображені в товарно-транспортній накладній №7 від 28.10.2021, на яку посилається позивач. Останнім не заперечується використання саме цього напівпричепа під час перевезення вантажу 28.10.2021.

Щодо посилання позивача на недотримання відповідачами норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд звертає увагу, що згідно абз. 2 ст. 2 дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що проводяться з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт».

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на наведене, судом не виявлено будь-яких порушень відповідачем вищенаведених норм чинного законодавства України під час прийняття оскарженої постанови.

Таким чином, суд вважає, що відповідач вірно застосував до позивача штрафні санкції, визначені постановою про застосування штрафних санкцій №303606 від 07.12.2021, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО