Постанова

від 21.04.2022 по справі 400/1970/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/1970/21

Суддя в суді І інстанції Устинов І.А. Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2020 року № 0003056-0424-1410; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 08 лютого 2021 року № 6596-13.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач не є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні положень ПК України, а тому він не має право на отримання відповідної пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (зерносховище).

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має у власності об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, споруду критого току (зерносховище), розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства «Агроінком А.В.В.» (код ЄДРПОУ 34799663).

В свою чергу, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2020 року № 0003056-0424-1410, яким позивачу нараховано зобовязання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за 2019 рік, на суму 38 007,68грн.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Миколаївській області складено та надіслало позивачу податкову вимогу від 18 лютого 2021 року № 6596-13 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 38 007,68грн.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено правомірності оскаржуваних рішень, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Між тим, згідно Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року N 507, до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибногогосподарства включаються будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.

При цьому, згідно пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Крім того, згідно ст. 1 ЗУ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про сільськогосподарський перепис», виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Колегією суддів встановлено, що оскаржуваним рішенням податкового органу позивачу донараховано спірні податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянку за 2019 рік, так як позивачу на праві приватної власності належить будівля зерносховища, площею 910,8 м2.

В свою чергу, перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу вищевикладених положень податкового законодавства вбачається, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В даному випадку, зерносховища віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

В свою чергу, податковий орган у межах спірних правовідносин не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, так як він не зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з податковим органом у тому, що за наявним у ПК України визначенням, сільськогосподарський товаровиробник є юридичною особа незалежно від організаційно-правової форми або фізичною особою-підприємцем, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

Тобто, позивач у розумінні положень ПК України не є сільськогосподарським товаровиробником.

Проте, колегія суддів зазначає, що законодавством України, зокрема, ЗУ «Про сільськогосподарський перепис» та ЗУ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», передбачено більш широкі визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник, або виробник сільськогосподарської продукції.

В даному випадку, як зазначено вище, законодавцем визначено, що виробники сільськогосподарської продукції (сільськогосподарські товаровиробники це фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

В свою чергу, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що позивач є головою фермерського господарства «Агроінком А.В.В», яке має в користуванні значну кількість земельних ділянок та яке здійснює свою діяльність за місцем знаходження спірного об`єкту нерухомості.

Між тим, згідно п. 56.21 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому, колегія суддів, враховуючи презумпцію правоти платника податків, вважає, що позивач може вважатись сільськогосподарським товаровиробником у розмінні чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сам факт реєстрації спірного об`єкту нерухомості за позивачем, а не за фермерським господарством, жодним чином не впливає на необхідність застосування відповідної пільги до спірного майна, мета якої є допомога усім сільськогосподарським товаровиробникам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як зерносховище, яке на праві приватної власності належить позивачу, не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу, як похідної від оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.