Ухвала

від 24.04.2022 по справі 515/305/22

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/305/22

Провадження № 2-з/513/7/22

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2022 року Саратский районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., розглянувши заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову в цивільній справі за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Одеської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Рибацький причал, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природний парк Тузловські лимани, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 29 березня 2022 року цивільну справу за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Одеської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Рибацький причал, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний природний парк Тузловські лимани, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, скасування рішень державних реєстраторів, припинення права оренди земельної ділянки, передано до Саратського районного суду Одеської області.

22 квітня 2022 року вказана справа надійшла до Саратського районного суду Одеської області та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 22 квітня 2022 року розподілена судді Рязановій К.Ю.

Також, разом із позовом до суду надійшла заява керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить: заборонити ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом) з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003; заборонити ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будь які дії щодо поділу, об`єднання земельної ділянки площею 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом) з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003; накладення арешту на земельну ділянку площею 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом) з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003 (РНОНМ 638681951250, номер запису про інше речове право 43756782); заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом) з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003 (РНОНМ 638681951250, номер запису про інше речове право 43756782).

Вказану заяву обґрунтовує тим, що підставою звернення до суду стало порушення відповідачами вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Законів України Про охорону навколишнього природного середовища, Про природно-заповідний фонд України при наданні Одеською обласною державною адміністрацією земельної ділянки в оренду ТОВ Рибацький причал на території пісчаної коси Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області та подальшим набуттям права оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду поза конкурентними засадами (земельними торгами) з продажу права оренди. Крім того, спірна земельна ділянка є територією прибережних захисних смуг Тузлівських озер та Чорного моря, є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. За ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,4999 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, у разі, якщо під час розгляду справи, ОСОБА_1 здійснить відчуження нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці або ж будь-які дії щодо спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, проводитиме роботи з будівництва будівель та споруд, що в свою чергу зумовить реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у випадку задоволення позову вказані обставини нівелюють мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, виникне необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме тривалого часу та значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Крім того, у разі поділу або об`єднання спірної земельної ділянки виконати рішення суду, у разі його ухвалення на користь позивача, буде взагалі неможливо, оскільки спірна земельна ділянка перестане існувати як об`єкт цивільних прав.

На підставі наведеного просить задовольнити заяву.

Розгляд заяви про забезпечення позову проводився у порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України без виклику сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також вивчивши додані до заяви письмові докази, якими вона обґрунтовується, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У ч. 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії ЄСПЛ зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 26 лютого 2021 року №178/од-2021, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права оренди за ТОВ Рибацький причал та ОСОБА_1 та припинення права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, площею 0,4999 га. Отже, предметом даного позову є вимоги немайнового характеру і спір стосується набуття права оренди на земельну ділянку площею 0,4999 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003 ТОВ Рибацький причал, та подальшим набуттям права оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 поза конкурентними засадами (земельними торгами) з продажу права оренди.

Оскільки, у даному випадку керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури подано до суду позов з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку, за переконанням суду, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду керівник прокуратури.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, у зв`язку з наявністю формальної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме комплексу будівель і споруд (причал) загальною площею 114,4 кв.м у складі адмінбудівлі літ. А, площею 63,6 кв.м, будівлі літ. Б, площею 32 кв.м, будівлі літ. В, площею 18,8 кв.м, дворові споруди №1-4, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , Одеською обласною державною адміністрацією, здійснено відведення ділянки в оренду ТОВ Рибацький причал без проведення торгів з продажу права оренди. Крім того, в оренду надано земельну ділянку площею, яка у більш ніж 40 разів перевищує площу, яку займає розташований на ній об`єкт нерухомого майна та з метою, що не пов`язана з обслуговуванням нерухомості.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Одеського окружного суду від 14 серпня 2014 року №815/820/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкту до експлуатації комплекс будівель і споруд (причал) №9, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю в Одеській області від 17 жовтня 2013 року серія та номер ОД 00202132900754, розташованого за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Тузлівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №9, що в подальшому стало підставою для скасування запису про право власності за №3336540 за ОСОБА_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №298490435 від 08 лютого 2022 року, після скасування рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 , відповідно до рішення у справі №815/820/14, останньою об`єкт нерухомості за реєстраційним номером №209452551250, був відчужений за договором купівлі-продажу від 17 лютого 2014 року за № 273 ОСОБА_3 , яка в подальшому передала вказаний об`єкт нерухомості до статного капіталу ТОВ Рибацький причал, у зв`язку із чим державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості за товариством.

На підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 26 лютого 2021 року, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомості за реєстровим №209452551250, земельна ділянка площею 0,4999 га, з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003 передана в оренду ТОВ Рибацький причал на 49 років, із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом) за адресою: Одеська область, Татарбунарський район.

Згідно нотаріально посвідченого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрованого 07 лютого 2022 року, за реєстровим №165, ТОВ Рибацький причал, в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Георгій О.О., передав ОСОБА_1 у власність належне іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: комплекс будівель і споруд (причал), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 224,6 кв.м., що розташовані на земельній ділянці площею 0,4999 га, кадастровий номер 5125000000:01:003:0003, що стало підставою для внесення змін приватним нотаріусом у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо орендаря земельної ділянки площею 0,4999 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, змінивши орендаря земельної ділянки з ТОВ Рибацький причал на ОСОБА_1 , запис №43756782.

В порядку забезпечення позову прокурор вважає необхідним тимчасово обмежити відповідача, ОСОБА_1 , а також інших фізичних та юридичних осіб, у праві розпорядження спірним майном шляхом арешту земельної ділянки площею 0,4999 га, з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, забороною проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, а також забороною проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки, змінювати об`єкт спору (проводити поділ, об`єднання земельної ділянки).

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини, які свідчать, що земельна ділянка передана в оренду, у зв`язку із набуттям права власності на об`єкт нерухомості за реєстровим №209452551250, що свідчить про наявність права та можливості відповідача ОСОБА_1 здійснити дії щодо відчуження цього майна у будь-який час, що в свою чергу буде слугувати підставною для проведення відповідних реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 0,4999 га, з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, що унеможливіть виконання судового рішення за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури.

Таким чином, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, проведення на земельній ділянці загальною площею 0,4999 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003 будь-яких будівельних робіт; заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,4999 га з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, є співмірним із заявленими вимогами та такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Разом з тим, суд вважає, заява керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури про забезпечення позову, в частині заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, земельної ділянки, задоволенню не підлягає, оскільки керівником прокуратури не доведено суду наявності у вказаних осіб права на здійснення відповідних дій, оскільки таке право наявне лише у відповідача Одеської обласної державної адміністрації.

Щодо застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,4999 га, з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Так, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2020 року № 911/949/20).

Судом установлено, що позовні вимоги у цій справі не мають майнового характеру та не стосуються безпосередньо повернення/витребування об`єкта нерухомості, про, що вже було зазначено раніше. Крім того, спірна земельна ділянка перебуває в оренді відповідача ОСОБА_1 і не може бути відчужена останнім. Таким чином, підстави для задоволення заяви в цій частини відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 249, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом), з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003.

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки площею по 0,4999 га із земель водного фонду для рибогосподарських потреб (вид використання для будівництва, експлуатації та обслуговування обловно-пропускних каналів та причалу з рибоприймальним пунктом), з кадастровим номером 5125000000:01:003:0003 (РНОНМ 638681951250, номер запису про інше речове право 43756782).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Копію ухвали невідкладно надіслати сторонам до відома.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Повний текст ухвали складено 25 квітня 2022 року.

Стягувач за ухвалою є: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, ЄДРПОУ 39765871, 65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83.

Стягувач за ухвалою є: Державна екологічна інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область), ЄДРПОУ 43879780, 65114, м.Одеса, вул. Лінія, 12, 6 ст.Люстдорфської дороги, 22.

Боржником за ухвалою є: Одеська обласна державна адміністрація, 65032, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585.

Боржником за ухвалою є: ТОВ Рибацький причал, 65044, Одеська область, м. Одеса, проспект Гагаріна, 13, кв.50, код ЄДРПОУ 44023163.

Боржником за ухвалою є: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Суддя К. Ю. Рязанова