Рішення

від 24.04.2022 по справі 486/1879/21

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/1879/21

Провадження № 2/486/222/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2022 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Южноукраїнський професійний ліцей» Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач Державний навчальний заклад «Южноукраїнський професійний ліцей» Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2021 року на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов позов ОСОБА_1 до Державного навчального закладу «Южноукраїнський професійний ліцей» Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей») про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення, в якому просить визнати незаконним та скасувати Наказ директора ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» Сергія Вікторовича Невідомого від 05 листопада 2021 року № 235-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1»; стягнути із відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період відсторонення від роботи.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що працює майстром виробничого навчання ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей». 08 листопада 2021 року вона отримала від відповідача наказ від 05 листопада 2021 року №235-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1», яким без зазначення підстав її відсторонили від виконання обов`язків майстра виробничого навчання ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (пройти вакцинацію проти СОVID-19). Вважає наказ незаконним, та таким, що полягає скасуванню, оскільки він порушує конституційне право на працю, не відповідає приписам ст.46 КЗпП України, оскільки «інші випадки» повинні бути передбачені певними нормативними документами, а така підстава, як «відмова виконувати розпорядження державного органу» не передбачена. Також, у календарі профілактичних щеплень відсутні згадки про СОVID-19, у тому числі і у розділі ІV. Пункт 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України (далі -КМУ) від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» суперечить статтям 8, 19, 43, 64 Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

09 грудня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що 08 жовтня 2021 року директором ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» видано розпорядження №303аг про вакцинування та про відсторонення невакцинованих працівників ліцею, в якому позивач поставила свій підпис. 26 жовтня 2021 року було прийнято наказ «Про організацію роботи закладу освіти в умовах «червоного» рівня епідемічної небезпеки», яким повідомлено про відсторонення від роботи (виконання робіт) з 08 листопада 2021 року працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Балашова від ознайомлення із наказом відмовилась, про що було складено відповідний акт. Просить відмовити в задоволенні позову.

20 грудня 2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказує, що у відзиві відповідач не навів жодного доказу на підтвердження правомірності наказу. Наказ МОЗ №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 27 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір. 31 січня 2022 року на адресу суду від позивача надійшла заява разом із квитанцією про сплату судового збору на суму 908 грн.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились. Від представника позивача на адресу суду надійшла заяву із проханням розглядати справу без її участі та без участі позивача. Просила позов задовольнити, додала пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши докази в сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює майстром виробничого навчання ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» на підставі наказу № 147-к з 22 вересня 1997 року /а.с. 15-16, 22/.

Директором ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» 08 жовтня 2021 року видано розпорядження №303аг «Про обов`язкові щеплення проти СОVID-19», згідно якого попереджено працівників ліцею, які не вакцинуються проти COVID-19 з 11 жовтня по 10 листопада 2021 року, про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 12 листопада 2021 року. ОСОБА_1 під підпис ознайомлена із вказаним розпорядженням /а.с.37/.

В копіях доповідних /а.с. 38, 39/ вказано перелік працівників ліцею, які станом на 08 жовтня 2021 року та 08 листопада 2021 року відповідно не мають щеплення, серед них і прізвище ОСОБА_1

26 жовтня 2021 року ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» було прийнято наказ №312-ос «Про організацію роботи закладу освіти в умовах «червоного» рівня епідемічної небезпеки», яким зобов`язано керівників підрозділів відсторонити від роботи (виконання робіт) з 08 листопада 2021 року працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 /а.с. 34-35/. ОСОБА_1 від підписання зазначеного наказу відмовилась, про що комісією 01 листопада 2021 року складено відповідний акт /а.с. 36/.

05 листопада 2021 року за №2 Директором ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» видано повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19», згідно якого останню повідомлено про те, що згідно Наказу МОЗ № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», яким встановлено перелік професій для яких щеплення проти СОVID-19 є обов`язковим, та п. 41-6 Потсанови КМУ №1236, працівники університету підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти СОVID-19. У разі відсутності документу, який підтверджує наявність щеплення проти СОVID-19, ОСОБА_1 буде відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року та постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236. Вказане повідомлення містить підпис ОСОБА_1 /а.с. 14, 33 зв./.

08 листопада 2021 року директор ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» видав наказ №235-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1», яким відсторонено від виконання обов`язків майстра виробничого навчання ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19. Підстава: повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 ОСОБА_1 від 05 листопада 2021 року №2. На наказі стоїть підпис позивача «Не згодна» та дата 08 листопада 2021 року /а.с. 13, 33/ .

В матеріалах справи міститься копія посадової інструкції майстра виробничого навчання /а.с. 17-21/.

Трудовий спір, який у даному цивільному процесі розглядається судом, стосується встановлення законності наказу про відсторонення від роботи працівника ДНЗ «Южноукраїнський професійний ліцей» і правомірності невиплати відповідному працівнику заробітної плати.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Стаття 46 КЗпП України передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Зазначеним наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку наказу МОЗ № 2153, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (згідно постанови КМУ № 1096 від 20 жовтня 2021 року) керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

- взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівника від роботи - це один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку власника або уповноваженого ним орану щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відповідач, видавши оспорюваний наказ, застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством, та відповідає вимогам п. 41-6 Постанови КМУ № 1236 від 09 грудня 2020 року.

Бездіяльність відповідача з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП України).

Суд зазначає, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

У рішенні від 15 березня 2012 року у справі «Соломахін проти України» (заява № 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону, ЄСПЛ в ухваленому 08 квітня 2021 року рішенні (п. 266) у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), яке суд першої інстанції вірно також застосував до цих правовідносинах, наголосив таке: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, при чому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], № № 28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням)».

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань. З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто в цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто є виправданим.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Отже, право позивача на працю у закладі середньої освіти, що забезпечує профільну середню освіту було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 станом на 08 листопада 2021 року відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для вакцинування.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Суд зазначає, що обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції. Крім того, на думку суду, відсутнє порушення права позивача на працю, передбачене ст. 43 Конституції України, оскільки трудові відносини між позивачем та закладом освіти не припинені, а обмеження цього права було законним та відповідало пріоритету забезпечення життя, здоров`я і безпеки людини.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Щодо посилання позивача про відсутність визначеного щеплення як обов`язкового, яке не внесене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, суд звертає особливу увагу, що відповідним календарем визначено перелік біологічних препаратів, терміни та періодичність проходження щеплення проти певних захворювань, що не виключає можливості встановлення обов`язковості щеплень щодо інших хвороб для певних категорій працівників.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Судовий збір у сумі 908 гривень за вимогу про стягнення заробітної плати, від сплати якої, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений, на підставі ч. 7 ст. 141 ЦПК України, компенсувати рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову до Державного навчального закладу «Южноукраїнський професійний ліцей» Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за період відсторонення.

Судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Нижні Сергі, Свердловської області, Російської Федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне ім`я представника позивача: ОСОБА_2 , адвокат, АДРЕСА_2 .

Повне найменування відповідача: Державний навчальний заклад «Южноукраїнський професійний ліцей» Департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації, пр. Незалежності, 37, м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, 55002, код ЄДРПОУ 22432875.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова