Рішення

від 21.04.2022 по справі 380/10225/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2022 року

справа №380/10225/20

провадження № П/380/10456/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Клас - У» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

До суду надійшла позовна заява Фермерського господарства «Клас - У» (81262, с. Іванівка, Львівська обл., ЄДРПОУ 34830692, далі - позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП №43968090, далі - відповідач) у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.10.2020 №000160508 та податкове повідомлення - рішення від 26.10.2020 №0001580508, видані Головним управлінням ДПС у Львівській області;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган безпідставно класифікував дії, вчинені позивачем як порушення податкового законодавства з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», суб`єкт господарювання зобов`язаний отримувати ліцензію на споруди, обладнання та ємності, що використовуються для зберігання пального лише в тому випадку, якщо такі об`єкти належать йому на праві власності або праві користування. В даній справі, контролюючий орган виявив бочку із пальним у приватній садибі батька директора ФГ «Клас - У». Ця бочка ніколи не належала фермерському господарству ні на підставі права власності, ні на праві користування та не перебуває на балансі фермерського господарства, а тому остання не може вважатись місцем (територією) зберігання пального в розумінні чинного законодавства. Оскільки фермерське господарство на даний час не має обладнання для зберігання пального, таке запропонував зберігати в себе батько керівника фермерського господарства на подвір`ї своєї приватної садиби. Вищенаведені обставини підтверджуються поясненнями, які надав позивач контролюючому органу під час проведення перевірки. Проте, вищенаведені обставини контролюючий орган жодним чином не оцінив, прийшовши до помилкового висновку, що в даній справі позивач має обов`язок отримати ліцензії на ємність, що не перебуває ні у власності господарства, ні у його користуванні. Окрім того, звертає увагу на те, що в даному випадку на об`єкт, у якому зберігалось пальне (бочка) поширюється режим рухомого майна. Пальне придбавається та заливається до паливного баку транспортного засобу, тому таке зберігання пального не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки транспортний засіб не є нерухомим майном та не має чіткої прив`язки до місця (території) згідно з Законом №481. Тому вважає висновки контролюючого органу стосовно порядку подання повідомлення 20-ОПП помилковим та безпідставним. Просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Відповідач проти позову заперечив, подав відзив. Вказує, що за результатами проведення фактичної перевірки позивача складено акт та встановлено порушення позивачем: неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП до ДПС за основним місцем обліку платника податків протягом 10 днів; зберігання дизельного пального в кількості 7709,85 л. за адресою: АДРЕСА_1 без ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Відповідно до пояснення, наданого директором ФГ «Клас - У» ОСОБА_1. на запит, станом на 01.09.2020 знаходиться 7709,85 л. дизельного пального. Таким чином, позивачем порушено вимоги п.63.3 ст.63 ПК України та ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Фактична перевірка була проведена у присутності директора ФГ «Клас - У» ОСОБА_1 Звертає увагу на те, що працівниками контролюючого органу було виявлено порушення, суть яких чітко описано в акті перевірки. Особа, в присутності якої проводилась перевірка, після ознайомлення з актом перевірки та висновками, зробила запис, що зауважень до акта перевірки немає, що свідчить про визнання та згоду з тими фактами, які описані в акті перевірки. На підставі вказаного акта перевірки, контролюючим органом винесено спірні податкові повідомлення - рішення. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 25.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 21.12.2020 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 21.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

31.03.2021 до суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Ухвалою від 02.04.2021 клопотання відповідача та заяву представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін - відмовлено; суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

06.05.2021 до суду надійшли заперечення.

Ухвалою від 06.05.2021, занесеною до протоколу судового засідання задоволено клопотання відповідача про заміну сторони на правонаступника, замінено відповідача на правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП №43968090).

02.07.2021 надійшли письмові пояснення представника позивача.

Ухвалою від 22.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.09.2021 до суду надійшли письмові пояснення відповідача.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.04.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

На підставі направлень від 26.08.2020 №4511,4512, 4513 працівниками ГУ ДПС у Львівській області проведено перевірку за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій Фермерського господарства «Клас - У», що розташоване за адресою Перемишлянський район, с. Іванівка, за результатами якої складено акт від 04.09.2020 №1021/13/24/ Р.Р.О./34830692 (далі - акт перевірки) та встановлено порушення:

- неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП до ДПС за основним місцем обліку платника податків протягом 10 днів;

- зберігання дизельного пального в кількості 7709,85 л. за адресою: АДРЕСА_1 без ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Відповідно до пояснення, наданого директором ФГ «Клас - У» ОСОБА_1. на запит, станом на 01.09.2020 знаходиться 7709,85 л. дизельного пального. Таким чином, позивачем порушено вимоги п.63.3 ст.63 ПК України та ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

На підставі акта перевірки, Гу ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення - рішення від 26.10.2020:

- №0001600508, яким за порушення п.63.3 ст.63 ПК України та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 1020 грн.;

- №0001580508, яким за порушення ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» та на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 500 000 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішення, позивач оскаржив їх до суду.

При дослідженні правових підстав для проведення спірної перевірки судом встановлено, що в обґрунтування права на проведення перевірки відповідач зазначив, що вона проводиться з метою здійснення функцій, визначених законодавством України в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Підпунктом 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України передбачено право відповідача проводити фактичні перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Окремою підставою для проведення перевірки можливо визнати здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Даний висновок слідує з логічної неможливості поєднання такої підстави з першою частиною речення - "наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині" ... "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального". Застосування сполучника "а також" у даному випадку виконує суто граматичну роль, а єдиний факт такого застосування у реченні додатково вказує на відокремлення такої підстави від інших.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України визначені дві окремі групи правових підстав для проведення фактичної перевірки: "наявність та/або отримання інформації про порушення вимог законодавства ..." та "здійснення функцій, визначених законодавством...".

Даному формулюванню відповідають такі функції контролюючих органів, що наведені у п. 19.1 ст. 19-1 ПК України:

19-1.1.4. - здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

19-1.1.16. - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

19-1.1.17. - проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Ці функції відповідають перевірці дотримання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон № 481/95-ВР) , яка проводилася відповідачем.. Зважаючи на це, у відповідача були достатні правові підстави для її проведення.

Стосовно суті порушень, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Приписами п. 86.7 ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Приписами ст. 15 Закону № 481/95-ВР установлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Частинами 1-3 ст. 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Також ст. 18 Закону № 481/95-ВР установлено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії.

Приписами п. п. 5.1.1 п. 5.1, п. 7.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 2 вересня 2008 року за № 805/15496, передбачено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

Згідно з підпунктами 7.5.1, 7.5.8 і 7.5.9 п. 7.5 Інструкції № 281/171/578/155 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Відповідно до п. п. 10.2.6 п. 10.2 і п. п. 10.3.2.1 п. п. 10.3.2 п. 10.3 Інструкції № 281/171/578/155 передбачено, що нафтопродукти повинні бути прийняті в резервуари за їх марками та видами (дизельне паливо за масовою часткою сірки).

Приписами Інструкції № 281/171/578/155 не передбачений відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в топливні баки транспортних засобів. За змістом положень вказаної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається безпосередньо в спеціальні резервуари.

Щодо доводів позивача про те, що бочка з пальним зберігалась у батька директора ФГ «Клас - У» на території приватної садиби, ця бочка ніколи не належала фермерському господарству ні на підставі права власності, ні на праві користування та не перебуває на балансі фермерського господарства, а тому остання не може вважатись місцем (територією) зберігання пального в розумінні чинного законодавства, - суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Разом з цим, підпунктом 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З аналізу наведених правових норм слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії, зокрема, в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання). В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб`єктами господарювання ліцензії на право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

Приписами абзацу 8 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року.

Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18 грудня 2019 року) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.

Отже з 01 квітня 2020 року до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за зберігання пального без відповідної ліцензії.

Таким чином, зберігання пального для власного використання в господарській діяльності допускається тільки за наявності ліцензії.

21.02.2019 між ТзОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС» (продавець) і позивачем (покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №11/ДГ-53.

20.05.2020 складено видаткову накладну №60614 на поставку палива дизельного ДП-Л-Євро5-В0 в обсягах 15709,85 л.

Згідно товарно-транспортної накладної форми № 1-ТТН (нафтопродукт) №ВТС0032155 від 20.05.2020 року, позивач здійснив придбання дизельного палива об`ємом 15763 літрів у ТзОВ «ВОГ ТРЕЙД РЕСУРС». Приймання товару по кількості здійснювалося згідно з Інструкцією № 281/171/578/155. Транспортування здійснено ВКФ « Віта - Авто» у формі ТзОВ.

28.08.2020 за №35103/10/05.08-10 відповідачем надано вимогу позивачу щодо проведення інвентаризації товарно - матеріальних цінностей та зняття залишків товарно - матеріальних цінностей, отриману директором підприємства 01.09.2020, що підтверджується розпискою.

Судом встановлено, що ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) позивач отримав 02.10.2020, тобто значно пізніше дня проведення перевірки.

В матеріалах справи відсутні докази використання придбаного пального для власних потреб шляхом розливу палива до баку сільськогосподарської техніки, без зберігання палива. Позивачем не подано жодних доказів щодо руху палива та його використання після придбання. Відтак, позивачем не обґрунтовано можливості без ліцензії на зберігання пального використовувати придбане дизельне паливо, якщо таке пальне розлито по бакам авто - парку підприємства, цистернах на колесах (бензовоз) тощо.

01.09.2020 директором ФГ «Клас - У» надано пояснення наступного змісту: «ФГ «Клас - У» у травні 2020 згідно видаткової накладної №60614 отримано дизельне паливо в кількості 15709,85 літра для оброблення землі ФГ «Клас - У» за період з 01.09.2020 використано 8000 л. Дане паливо (залишок) 7709,85 л. знаходиться на зберіганні в бочці за адресою с. Іванівка Перемишлянського району вдома в мого батька».

Допитаний в якості свідка директор ФГ «Клас - У» ОСОБА_1 повідомив, що вказане паливо зберігав у батька, який мав ємність у АДРЕСА_1 , половину придбаного пального було використано на момент проведення перевірки. Не пригадав, чи подавав до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП.

Допитані в якості свідків працівники контролюючого органу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що прибувши на проведення перевірки за адресою місцезнаходження ФГ «Клас - У» у с. Іванівка Перемишлянського району, оскільки не було вказано вулиці та номеру будинку здійснення господарської діяльності підприємства, розшукали директора фермерського господарства ОСОБА_1 , який на вимогу надав інвентаризацію пального, пояснення, не з`ясовували, чи пальне зберігається в приватній садибі чи на території підприємства.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що на підставі встановлених під час проведення фактичної перевірки і зазначених в акті від 04.09.2020 №1021/13/24/ Р.Р.О./34830692 обставин відповідачем обґрунтовано встановлене порушення щодо зберігання позивачем пального без наявності ліцензії, а тому відповідачем правомірно застосовані до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання пального без наявності ліцензії в розмірі 500000,00 гривень.

Стосовно виявлених перевіркою порушень позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, в частині не подання повідомлення про наявні в СГ об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП), суд вказує на наступне.

Перевіркою встановлено неподання позивачем до органу ДПС повідомлення про наявні в суб`єкта господарювання об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (повідомлення за формою 20-ОПП).

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 26.10.2020 №0001600508, останнім за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, на підставі пункту 54.3 статті 54, пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 1020 грн.

Згідно п.63.3 ст.63 ПК України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про зміну основного та неосновного місця обліку великого платника податків, у тому числі визначити, що облік такого платника податків здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, та його структурні підрозділи в разі створення. Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Відповідно до п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Порядок обліку платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах (пункт 1.1 Порядку).

Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1.2 Порядку).

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку (пункт 1.4 Порядку)

Відповідно до пункту 8.1 Порядку платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

В постанові від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17 Верховний Суд визначив, що норма пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачає накладення штрафу за кожним окремим об`єктом оподаткування по виявленому факту порушення суб`єктом господарювання порядку взяття на облік (реєстрацію) об`єктів оподаткування.

Як на підставу своєї незгоди з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач вказував на те, що бочка, у якій зберігалось пальне не належить фермерському господарству на праві власності та не є орендованим, ні переданим в оренду майном.

П.22.1. ст.22 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Пунктами 8.1 та 8.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом (форма 20-ОПП).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Однак, як вірно зауважив представник відповідача, а позивач не спростував, виявлені перевіркою порушення стосувалися лише тих об`єктів, які (з огляду на документи бухгалтерського обліку) використовуються позивачем для зберігання, транспортування та заправки пального. Згідно витягу з ІТС Податковий блок реєстраційні дані відомості про об`єкти оподаткування платника податку до контролюючого органу не подані взагалі, попри те, що позивач також використовує у своїй діяльності транспортні засоби.

Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення від 26.10.2020 №0001600508 є правомірним, отже не підлягає скасуванню судом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач виконав покладений на нього наведеними вище нормами закону обов`язок.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна