Постанова

від 24.04.2022 по справі 420/2658/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/2658/22Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадської організації «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «СПІЛЬНА МЕТА» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року по справі за позовом громадської організації «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «СПІЛЬНА МЕТА» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Південна фінансово-будівельна компанія», Одеська міська рада, про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року громадська організація «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «СПІЛЬНА МЕТА» (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради (надалі - відповідач-1, ДАМ), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (надалі - відповідач-2, ДАБК), в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво апартаментів з вбудовано-прибудованими адміністративними та торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м.Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, 115, зі знесенням існуючих на ділянці нежитлових будівель», затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.11.2019 року №01-06/300;

- визнати протиправним та скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 012200826614 від 26.08.2020 року «Будівництво апартаментів з вбудовано-прибудованими адміністративними та торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, 115».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було видано ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом ДАМ від 29.11.2019 року №01-06/300, для будівництва апартаментів з вбудовано-прибудованими адміністративними та торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, 115. В подальшому на підставі вказаних документів ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» отримало від ДАБК дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 012200826614 від 26.08.2020 року, для будівництва вказаних апартаментів. Позивач стверджує, що згідно з договором оренди землі ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» отримала в оренду земельну ділянку для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі з об`єктами торгівельної інфраструктури, а ніяк не на будівництво апартаментів або апартамент-готелю. Позивач зазначає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації, тобто затвердженим тестовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту. На думку позивача, будівництво, яке здійснюється на підставі вказаних документів у разі завершення створить небезпечне для життя і здоров`я людини довкілля (небезпечне середовище), оскільки постійне чи тимчасове проживання людей у офісних приміщеннях, які є непридатними для постійного або тимчасового проживання, може завдати шкоду життю та здоров`ю людей, а тому вказані документи є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що розгляд даної справи має відбуватися в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 3 ст.9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що листом Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 26.01.2022 року №01-17/15-ЗПІ було повідомлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 5110137500:30:004:0007) за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 115, перебуває у комунальній власності. Також цим листом повідомлено, що Одеською міською радою було прийнято рішення від 18.09.2019 року №5260-VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.1884 га, за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 115, та надання її в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Південна фінансово-будівельна компанія» (далі - Рішення).

Рішенням Одеської міської ради від 18.09.2019 року №5260-VІ земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:30:004:0007) за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 115, надано в оренду на 5 років для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі з об`єктами торгівельної інфраструктури.

08.11.2019 року між Одеською міською радою та ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» був укладений договір оренди землі, який зареєстрований в реєстрі за №669 (далі - Договір).

Згідно з п.1.1 Договору Одеська міська рада передала в оренду земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 115, ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія».

У п.5.1 Договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі з об`єктами торгівельної інфраструктури.

Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради видав ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 29.11.2019 року №01-06/300 (далі - МУО).

Згідно МУО на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Велика Арнаутська, 115, планується «Будівництво апартаментів з вбудовано-прибудованими адміністративними та торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом» зі знесенням існуючих на ділянці нежитлових будівель.

На підставі МОУ у подальшому ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» отримала від ДАБК дозвіл на виконання будівельних робіт №ОД 012200826614 від 26.08.2020 року «Будівництво апартаментів з вбудовано-прибудованими адміністративними та торгівельними приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса. Приморський район, вул. Велика Арнаутська, 115» (далі - Дозвіл).

Суд першої інстанції при вирішенні питання про визначення предметної юрисдикції даної справи, з`ясовуючи характер спірних правовідносин, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, виходив з того, що громадська організація «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «СПІЛЬНА МЕТА» обґрунтовує свої вимоги тим, що спірні містобудівні умови прийняті з порушенням містобудівного законодавства та що у випадку їх реалізації буде суттєво порушено права та законні інтереси членів територіальної громади м. Одеси та членів організації позивача, оскільки це може завдати шкоди життю та здоров`ю людей, створює несприятливе та небезпечне довкілля для людини. Фактичний стан зазначених екологічних прав є результатом комплексних обставин, складовими частинами яких є не тільки будівництво, а й яке саме будівництво проводиться, його висотність, площа забудови, показник щільності населення, транспортні та інші комунікації, які мають причинно-наслідковий зв`язок (в контексті екологічних прав) від факту провадження спірного будівництва.

Також суд першої інстанції зазначив, що не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, і тому спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, а спірні правовідносини мають приватноправовий характер.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту позову, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що, по-перше - ТОВ «Південна фінансово-будівельна компанія» отримало за договором оренди земельну ділянку саме для будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування адміністративно-офісної будівлі з об`єктами торгівельної інфраструктури, а не для будівництва апартамент-готелю, а по-друге - запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації, тобто затвердженим тестовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Позивач вважає, що будівництво, яке здійснюється на підставі вказаних документів, створить небезпечне для життя і здоров`я людини довкілля (небезпечне середовище), оскільки постійне чи тимчасове проживання людей у офісних приміщеннях, які є непридатними для постійного або тимчасового проживання, може завдати шкоду життю та здоров`ю людей, у разі завершення такого будівництва.

Разом з цим, позивач не наголошує на тому, що в ході вказаного будівництва або в разі завершення такого будівництва порушуються чи будуть порушенні його права та інтереси або права та інтереси членів організації позивача.

Також в апеляційній скарзі позивач звертає увагу на те, що у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні спірного питання не врахував, що у позивача в цьому спорі відсутній приватноправовий інтерес, а судовому захисту підлягає право на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України №832-ХІV від 06.07.1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)].

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування безпеки довкілля.

Отже, право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №826/3820/18.

Окрім того, судом першої інстанцій помилково не взято до уваги посилання позивача про те, що оскаржувані МУО не відповідають визначеним вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2001 року №3038-VI, які покликані захищати умови життєдіяльності людини та забезпечувати захист території, а тому на переконання колегії суддів ознаки приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин відсутні.

Отже, у цій справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у цій справі має право на звернення до адміністративного суду в порядку передбаченому КАС України із позовом про скасування спірних МУО та Дозволу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2021 року у справі №320/5710/20.

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

У свою чергу, відповідно до положень статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.

Конституційний Суд України у справі №7-рп/2009 (рішення від 16.04.2009 року) дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Отже, органи місцевого самоврядування у спірних (конкретних) правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Також, слід зазначити, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до компетенції адміністративного суду з огляду на наявність у ньому таких критеріїв адміністративної юрисдикції: між учасниками справи виникли публічно-правові відносини; присутність у спірних правовідносинах суб`єкта владних повноважень; дії вчинені суб`єктом владних повноважень; суб`єкт владних повноважень здійснює адміністративні повноваження у сфері публічного адміністрування; спірні правовідносини врегульовані адміністративним законодавством.

Оцінюючи вид цього правового спору, слід враховувати вказані критерії адміністративної юрисдикції:

- присутність у спірних публічно-правових відносинах суб`єкта владних повноважень - у спорі суб`єктом владних повноважень є Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

- спірні відносини мають саме адміністративно-правову природу - у цій справі існують відносини з приводу видачі містобудівних умов та, які є саме адміністративно-правовими відносинами;

- суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах, здійснює адміністративні повноваження - відповідачем було ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії);

- спірні публічно-правові відносини регулюються нормами адміністративного права, зокрема, - Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2001 року №3038-VI, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року №687-XIV;

- спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування - Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі містобудівних умов та обмежень.

Отже, усі критерії адміністративної юрисдикції притаманні цьому публічно-правовому спору.

Тому на переконання колегії суддів, цей спір є адміністративно-правовим, належить до юрисдикції адміністративних судів і з цих міркувань колегія суддів не погоджується із твердженням, висловленим у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанцій про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, залежно від суб`єктного складу правовідносин.

Такий висновок колегії суддів узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 02.11.2021 року у справі №420/2719/20.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із доводами викладеними у апеляційній скарзі та вважає помилковими та передчасними висновки суду першої інстанцій про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються захисту прав на життя і здоров`я людини у довкіллі, а не майнового інтересу.

Щодо посилань суду першої інстанцій на висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2018 року у справі №815/1568/16 та від 05.12.2018 року у справі №04/3091/18, а також висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 17.02.2021 року у справі №420/288/20 слід зазначити таке.

Так, у справі №804/3091/18 позивачем оскаржувалися декларації про початок будівельних робіт від 25.08.2016 року та від 13.09.2016 року. З установлених судами у цій справі обставин справи та доводів позовної заяви та касаційної скарги позивач вказував на певні порушення органом державного архітектурно-будівельного контролю вимог чинного законодавства при реєстрації оскаржуваних декларацій, однак звернення позивача до суду із цим позовом обумовлено ухиленням відповідачів від повернення приміщення гуртожитку до власності територіальної громади та намагання позивача повернути це майно в комунальну власність. Тобто, позивач у такий спосіб намагався захистити свій майновий інтерес як розпорядника комунального майна. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд такого спору в межах адміністративного судочинства не захистить належним чином права позивача, адже, окрім надання оцінки діям органу державного архітектурно-будівельного контролю, позивач фактично вимагає і встановлення обставин та надання оцінки правомірності набуття відповідачами нерухомого майна - будівлі гуртожитку, а суд у порядку адміністративного судочинства позбавлений можливості надавати оцінку правомірності набуття юридичною особою майна шляхом перетворення товариства або передачі майна до статутного капіталу.

У справі №815/1568/16 позивач звертаючись із позовом до суду про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, обґрунтовував свої вимоги тим, що третя особа яка здійснює реконструкцію частини будинку, який належить позивачу на праві власності, без дозвільних документів та без його згоди як власника іншої частини цього ж будинку. Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував на порушення будівельними роботами, які здійснює третя особа, його права на майно, а саме заподіяння пошкоджень належної йому частини будинку. При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У справі №420/288/20 Верховний Суд закриваючи провадження у справі дійшов висновку , що звернення позивача до суду із цим позовом обумовлено необхідністю захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з установлених судовим розглядом обставин справи та підстав позову, порушені внаслідок виконання третіми особами будівельних робіт, а тому вважав, що вимоги про скасування виданих третім особам містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, дозволу на виконання будівельних робіт, є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення цими особами будівельних робіт.

Що стосується обставин цієї справи, то, як вже зазначалося вище, необхідність звернення позивача із позовом до суду обумовлена загрозою життю і здоров`ю людини у довкіллі та необхідністю захисту саме прав на життя і здоров`я людини.

Отже, зважаючи на відмінність фактичних обставин у справах №815/1568/16, №804/3091/18, №420/288/20 та у справі, що розглядається, суд першої інстанцій помилково послалися на відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зазначених справах, оскільки правовідносини у них не є подібними до правовідносин у цій справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції від 14.02.2022 року, як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.320, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу громадської організації «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «СПІЛЬНА МЕТА» - задовольнити, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - скасувати.

Справу за позовом громадської організації «ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ «СПІЛЬНА МЕТА» до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Південна фінансово-будівельна компанія», Одеська міська рада, про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень, направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.