Постанова

від 30.03.2022 по справі 404/8169/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2022 року м. Кропивницький

справа № 404/8169/18

провадження № 22-ц/4809/23/22

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у складі судді Іванової Н.Ю. від 06 листопада 2019 року у справі за позовом заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, -

встановив:

У листопаді 2018 року заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу (далі - КЕВ) м. Кропивницького, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» військовою прокуратурою Кіровоградського гарнізону повідомлено суб`єкт владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницького у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

Заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону зазначав, що згідно з державним актом на право постійного користування землею від 22 жовтня 1993 року серії КР № 00000066 (реєстраційний № 136), виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14 квітня 1993 року № 269, Кіровоградська квартирно-експлуатаційна частина (далі - КЕЧ) району (на теперішній час - КЕВ міста Кропивницького) надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 1,13 га під будівництво житлових будинків та об`єктів соціального культурного побуту на розі вулиць М.Конєва вул. К.Попова у 102 мікрорайоні.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 10 березня 1994 року № 195 вказана вище земельна ділянка збільшена на 1,645 га, що відповідно загальний розмір наданої Кіровоградській КЕЧ району в користування земельної ділянки, складає 2,775 га.

Вищевказані землі за формою власності відносяться до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебувають на відповідному обліку в органах Квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Однак, рішенням Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157 громадянам: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було передано безоплатно у власність земельні ділянки біля житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 90 кв. м, за рахунок вищевказаних земель оборони, які належать на праві постійного користування КЕВ міста Кропивницький.

На виконання вказаного рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157 ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 06 травня 2010 року серії ЯИ № 690154 площею 0, 0030 га.

У подальшому, виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, 09 серпня 2010 року прийнято рішення № 724 про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на гараж з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 .

11 серпня 2010 року на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 , а саме на гараж, який розташований на спірній земельній ділянці КЕВ м. Кропивницький.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-2813/10/1170, частково задоволено позов військового прокурора Кіровоградського гарнізону та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2013 року у справі № 404/995/13-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним та скасовано державний акт від 06 травня 2010 року серії ЯИ № 690154 на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 липня 2016 року у справі № 404/6476/15-ц визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09 серпня 2010 року за № 724 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 .

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року по справі № 2а-2813/10/1170 встановлено приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони.

Вказав, що не зважаючи на відсутність у ОСОБА_3 відповідних правовстановлюючих документів, останньою на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 218 та від 27 березня 2015 року № 216 відчужено вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:37:329:0084) площею 0,0030 га разом із розташованим на ній гаражем на користь ОСОБА_4 .

Заступник прокурора вважає, що договір купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 216 та від 27 березня 2015 року № 218 укладено всупереч актам цивільного законодавства, якими визначено особливий порядок відчуження земель оборони, а відтак спрямований на використання державної власності всупереч закону.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року № 2332, укладеному із ОСОБА_1 спірна земельна ділянка (номер запису про право власності: 23780256) разом із розташованим на ній самочинно збудованим ОСОБА_3 гаражем перебуває у володінні ОСОБА_1 .

Зазначав, що приймаючи до уваги набуття ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року № 2332, укладеному з ОСОБА_4 , який у свою чергу став її власником за договором купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 218, що не створює юридичних наслідків, розташування на вказаній земельній ділянці самочинно збудованого гаражу, оскільки всупереч вимогам закону останній розміщений на землях оборони, тобто на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети та щодо якої законодавчо встановлена заборона на її забудову подібними об`єктами нерухомості, ОСОБА_1 зобов`язана усунути перешкоди Міністерству оборони України та КЕВ м. Кропивницького у користуванні земельною ділянкою, площею 0,0030 га, розташованої біля житлового будинку АДРЕСА_2 , шляхом знесення гаражу, площею 27 кв. м.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час право власності на земельну ділянку, площею 0,0030 га та гараж розташований біля житлового будинку АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 (реєстраційний номер майна: 608069935101, номер запису про право власності: 23780256, кадастровий номер: 3510100000:37:329:0084).

Підставою для вчинення наведених реєстраційних дій стало набуття ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року № 2332, укладеному з ОСОБА_4 , який в свою чергу став її власником за договором купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 218, що не створює юридичних наслідків, з метою відновлення прав держави в особі Міністерства оборони України, як власника земельної ділянки, запис про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер майна: 637389935101, номер запису про право власності: 23780256) внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, підлягають скасуванню.

Посилаючись на ці обставини, прокурор просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 218 та від 27 березня 2015 року № 216, предметом яких є земельна ділянка та гараж укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Міністерству оборони України та КЕВ м. Кропивницького у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення гаражу загальною площею 27 кв. м, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 3510100000:37:329:0084 за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0030 га, біля житлового будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 608069935101, номер запису про право власності: 23780256).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року позов заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, задоволено.

Визнано недійсними договір купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 218 та договір купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 216, предметом яких є земельна ділянка та гараж, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Міністерству оборони України та Квартирно-експлуатаційному відділу м. Кропивницький у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення гаражу загальною площею 27 кв. м, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 3510100000:37:329:0084 за адресою: АДРЕСА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0030 га, біля житлового будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна № 608069935101, номер запису про право власності № 23780256).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Крім того, суд невірно дійшов висновку, що майно є самочинним будівництвом, оскільки нерухоме майно (гараж) побудовано та введено в експлуатацію першим власником ОСОБА_3 та отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно та проведена державна реєстрація речового права.

Також вказує, що рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 липня 2016 року у справі № 404/6476/15-ц, яким визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09 серпня 2010 року за № 724 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 Кіровоградської міської ради від 16.02.2010 року № 3157 «Про передачу ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 безоплатно у власність земельних ділянок» по АДРЕСА_3 , скасовано постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, тому на думку скаржника суд не мав права посилатись на нього при обґрунтуванні рішення.

Крім того, зазначає, що в мотивувальній частині рішення не зазначено, який договір купівлі-продажу суд вважає нікчемним та норму права, яка це встановлює.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2019 року скасовано.

Позов заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький, залишено без розгляду.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що прокурором належно не обґрунтовано підстав представництва держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницького в суді.

Крім того, суд вважав, що заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України не мав повноважень для підписання позовної заяви.

Постановою Верховного суду від 10 березня 2021 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задоволено частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 серпня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

22 жовтня 1993 року відповідно до рішення виконкому Кіровоградської міської ради від 14 квітня 1993 року № 269 видано Кіровоградській КЕЧ району державний акт на право постійного користування землею серії КР № 000 000 66, яким надано у постійне користування 1,13 га землі у межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування під будівництво житлових будинків та об`єктів соціального культурного побуту на розі вулиць Маршала Конєва та Космонавта Попова у 102 районі.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 10 березня 1994 року № 195 вказана вище земельна ділянка збільшена на 1,645 га, тобто загальний розмір наданої Кіровоградській КЕЧ району в користування земельної ділянки складає 2,775 га.

Вищевказані землі за формою власності відносяться до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони та перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Рішенням Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157 громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 передано безоплатно у власність земельні ділянки біля житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 90 кв. м, за рахунок вищевказаних земель оборони, які належать на праві постійного користування КЕВ міста Кропивницький.

На виконання вказаного рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157 ОСОБА_3 отримала державний акт на права власності на земельну ділянку від 06 травня 2010 року серії ЯИ № 690154 площею 0, 0030 га.

Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 09 серпня 2010 року прийнято рішення № 724 про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на гараж з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 .

11 серпня 2010 року на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , а саме на гараж, який розташований на спірній земельній ділянці КЕВ м. Кропивницький.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року у справі № 2а-2813/10/1170, частково задоволено позов військового прокурора Кіровоградського гарнізону та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 червня 2013 року у справі № 404/995/13-ц, визнано недійсним та скасовано державний акт від 06 травня 2010 року серії ЯИ № 690154.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 липня 2016 року у справі № 404/6476/15-ц визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09 серпня 2010 року № 724 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 березня 2015 року № 218 та від 27 березня 2015 року № 216 відчужено вказану земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:37:329:0084) площею 0,0030 га разом із розташованим на ній гаражем на користь ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року № 2332, укладеному ОСОБА_4 із ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка (номер запису про право власності: 23780256) разом із розташованим на ній збудованим ОСОБА_3 гаражем перебуває у володінні ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Наведеним Законом визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Так, у підпункті «а» пункту 4 цього розділу зазначено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

- які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

- які належать до земель оборони.

Землями оборони, згідно статті 77 Земельного кодексу України визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Водночас, питання передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність врегульовано статтею 117 Земельного кодексу України, частиною першою якої визначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

В свою чергу, статтею 120 Земельного кодексу України врегульовано питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Цільовим призначенням земельної ділянки є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Як визначено статтею 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (стаття 20 Земельного кодексу України).

Частиною п`ятою цієї ж статті визначено, що земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону, військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Частиною другою статті 4 цього Закону визначено, що землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Отже, відповідно до змісту позовної заяви, спір стосується усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони та належить на праві постійного користування КЕВ м. Кропивницький. При цьому, позивачем була заявлена вимога про визнання недійсними договорів купівлі - продажу № 218 від 27.03.2015 та № 216 від 27.03.2015 предметом яких є спірна земельна ділянка та гараж укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19) зазначила, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 ЦК України, є неефективними.

Таким чином, вимоги про визнання договорів купівлі-продажу № 218 та № 216 від 27.03.2015 є неефективним способом захисту права власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3157 отримала безоплатно у власність спірну земельну ділянку та отримала державний акт на права власності на земельну ділянку від 06 травня 2010 року серії ЯИ № 690154 площею 0, 0030 га. За період чинності даного рішення, ОСОБА_3 на спірній земельній ділянці було побудовано гараж та на підставі рішення Кіровоградської міської ради 09 серпня 2010 року прийнято рішення № 724 їй було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , а саме на гараж.

З огляду на викладене, гараж, якій розташований на спірній земельній ділянці не є самочинним будівництвом у розумінні частини першої статті 376 ЦК України. ОСОБА_3 набула права власності на збудований нею гараж у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вимога про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення гаражу, який перебуває у приватній власності ОСОБА_1 не може бути задоволена без попереднього відшкодування його вартості.

Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що гараж, який належить ОСОБА_1 на праві власності, що розташований на спірній земельній ділянці, не є окремою спорудою, а є частиною цілої спороди, яка складається з декількох гаражів. Отже знесення гаражу ОСОБА_1 може привести до пошкодження всієї конструкції гаражного комплексу та порушення права власності інших власників гаражів, які до участі у справі залучені.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи наведе, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 06 листопада 2019 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12.04.2022

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич