Рішення

від 21.04.2022 по справі 903/1072/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2022 року Справа № 903/1072/21

за позовом: Релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області»

до відповідача: Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області

про визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Шум М. С.

Секрета с/з Боснюк Ю.П.

Представники сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: Релігійна організація «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» в позовній заяві від 28.12.2021 до Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області просить суд визнати за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України. .

Ухвалою суду від 04.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.01.2022, запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому статтею 178 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.01.2022 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 15.02.2022.

11.02.2022 на адресу суду від відповідача супровідним листом від 08.02.2022 №182/05-16/2-22 надійшло рішення Мар`янівської селищної ради від 01.02.2022 №23/12 «Про визнання позову у справі №903/1072/21».

15.02.2021 від позивача через канцелярію суду надійшли пояснення від 14.02.2022 про те, що Мар`янівською селищною радою прийнято рішення від 01.02.2022 №23/12 «Про визнання позову у справі №903/1072/21».

Одночасно, адвокат позивача 15.02.2022 подав через канцелярію суду детальний опис робіт, виконаних згідно з договором про надання правничої допомоги №73/1 від 22.11.2021 та копію корінця квитанції від 30.12.2021 №73/1 (2).

Ухвалою суду від 15.02.2022 підготовче засідання у справі закрито, розгляд справи по суті призначено на 22.02.2022 на 10год.30хв.

17.03.2022 на адресу суду від представника позивача надійшов лист, а саме докази направлення відповідачу детального опису робіт (надання послуг).

21.03.2022 від відповідача на адресу суду надійшла заява про визнання позовних вимог повністю та про розгляд справи без уповноваженого представника Мар`янівської селищної ради. Відповідна заява приєднана до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки, клопотання про визнання позову підписане головою Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області Олегом Басаликом, визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновків про можливість розгляду справи за відсутності сторін та ухвалення рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Рішенням Цегівської сільської ради від 29.01.1998 за №9/6 "Про прийняття на баланс сільської ради жилого будинку", прийнято на баланс сільської ради житловий будино. що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та в подальшому передано церковній громаді села Борочиче.

27.05.2005 Цегівською сільською радою прийнято рішення №13/7 «Про розгляд заяви», яким відмовлено в наданні дозволу на приватизацію житлового будинку ОСОБА_1 та з метою збереження будинковолодіння, призначеного для проживання священника Свято-Миколаївського храму, вирішено залишити будинок за церковною громадою.

Відповідно до рішення Мар`янівської селищної ради від 02.11.2021 №19/20/19 «Про розгляд депутатського запиту ОСОБА_2 », селищному голові Олегу Басалику доручено завершити передачу житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з балансу селищної ради релігійній організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області».

З відповіді від 08.12.2021 № 1447/02-22/2-21 на адвокатський запит селищна рада повідомила, що житловий будинок знаходиться на балансі Мар`янівської селищної ради, однак на даний час на нього не зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відсутній технічний паспорт будівлі. У зв`язку з цим передача житлового будинку можлива лише після виготовлення технічної документації на будинок та вжиття заходів щодо державної реєстрації права власності на будинок відповідно до чинного законодавства. Крім цього, готуються зміни до рішення Мар`янівської селищної ради від 02.11.2021 №19/20/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зроблено наступний правовий висновок.

Суд зауважує, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об' єкт; законність об' єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу У країни добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №552/1354/18).

Юридично майно було передане релігійній громаді рішенням органу місцевого самоврядування.

Тобто, будинок був переданий релігійній громаді рішенням Цегівської сільської ради від 29.01.1998 №9/6, весь цей час безперервно володіла ним саме релігійна громада, яка серед іншого весь час виконувала ремонтні роботи, сплачувала комунальні послуги та доглядала за будинком тому об`єктивно доведеним є достатність строку для застосування інституту набувальної давності. Додатковим опосередкованим доказом цього слугує той факт, що в житловому будинку досі зареєстрований попередній священик ОСОБА_3 та його двоє синів.

Судом додатково з матеріалів справи встановлено, що відповідний будинок не перебуває у власності Мар`янівської селищної ради, що підтверджується листом від 08.12.2021 за № 1447/02- 22/2-21.

Розпорядженням Волинської обласної державної організації від 08.07.2021 № 406 «Про реєстрацію статутів релігійних громад та внесених змін до Статутів», яким зареєстровано зміни до статуту релігійної організації «Свято-Миколаївська громада Української православної церкви» с.Борочиче Луцького району у новій редакції за новою назвою релігійна організація «Релігійна громада Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» (п. 2.2. розпорядження).

З огляду на викладене та враховуючи повне визнання відповідачем позову, суд вважає про правомірність вимог релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» щодо набуття права власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, частиною 1 статті 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та враховуючи повне визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті (шляхом подання письмової заяви), приймаючи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України на суму 1 135,00 грн., що становить 50% від загальної суми сплаченого судового збору 2 270,00 грн згідно квитанції №13221 від 28.12.2021.

З огляду на викладене, у господарського суду виникають обставини для вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету згідно статті 7 ЗУ "Про судовий збір" 1 135.00 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції про сплату №13221 від 28.12.2021 на суму платежу 2 270,00 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 13, 46, 73, 74, 75, 76-80, 129, 130, 191, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за релігійною організацією "Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області"45742, Луцький район, с. Борочиче, вул. Лесі Українки, 1а код ЄДРПОУ 20148976) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

3. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути Релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» (45742, Луцький район, с. Борочиче, вул. Лесі Українки, 1а код ЄДРПОУ 20148976) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 135,00грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції про сплату №13221 від 28.12.2021 на суму платежу 2 270,00 грн., відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (оригінал квитанції про сплату №13221 від 28.12.2021 знаходиться в матеріалах справи).

4. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

22.04.2022

СуддяМ. С. Шум