Рішення

від 13.06.2022 по справі 903/1072/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

14 червня 2022 року Справа № 903/1072/21

за позовом: Релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області»

до відповідача: Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області

про визнання права власності на нерухоме майно.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засіданні Харкевич О.О.

Представники сторін:н/з

встановив: Господарський суд Волинської області рішенням від 22.03.2022 №903/1072/21 позов задоволив повністю, визнав за релігійною організацією "Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області" (45742, Луцький район, с. Борочиче, вул. Лесі Українки, 1а код ЄДРПОУ 20148976) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

06.05.2022 на адресу суду надійшла заява щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. В порядку ст. 129 ГПК України зробив заяву про намір подати докази про понесені стороною витрати на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. В заяві просить стягнути з Мар`янівської селищної ради , на користь Релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.05.2022 розгляд заяви адвоката Релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» Леміщака Д.М. про стягнення витрат на правову допомогу по справі №903/1072/21 призначено на "31" травня 2022 р. на 11:10 год.

В судове засідання 31.05.2022 представники сторін не з`явилися, водночас, належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Ухвалою суду від 31.05.2022 розгляд заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відкладено на "14" червня 2022 р. на 11:25 год.

Представник позивача та представник відповідача повторно в судове засідання 14.06.2022 не з`явилися, додаткових пояснень, заяв чи клопотань до суду від представників сторін не надходило, водночас, сторони по справі належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, розгляд справи неодноразово відкладався, а явка представника позивача в судове засідання 14.06.2022 не визнавалась обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

У позовній заяві представником позивача наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.03.2022 позовні вимоги задоволені повністю.

Відповідно до поданого клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №903/1072/21 представник позивача просив покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10 000.00 грн.

Судом встановлено, що представник позивача Леміщак Д.В. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №986 від 19.12.2017. Вказані відомості розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Так, в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: договір про надання правової допомоги від 22.11.2021 №73/1; засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №986 від 19.12.2017.; ордер серія АС №1032232 від 28.12.2021; корінець квитанції №73/1 від 22.11.2021 на суму 5 000,00 грн ., детальний опис робіт від 15.02.2022 та корінець квитанції №73/1 (2) від 30.12.2021 на суму 5 000,00 грн. (а.с.76 - 78).

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Проаналізувавши норми законодавства можна зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

5) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19 та від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У своїй постанові Касаційний господарський суд від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19 зазначив, що укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки пов`язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат понесених ним у зв`язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

З огляду на те, що у договорі про надання правової допомоги не визначено порядку обчислення, форми, що надаються адвокатом, вказане виключає об`єктивну можливість встановити домовленість між адвокатом та клієнтом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 ВС КАС вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною /третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково. При цьому суд вказує, що процесуальні норми щодо нового порядку відшкодування судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу, запроваджені з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції;

Позивач не надав суду доказів на підтвердження порушення відповідачем принципів розумності розміру витрат на правову допомогу, співрозмірності розміру таких витрат та складності спору, а також справедливості розміру таких витрат.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про постановлення додаткового рішення і стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 124, 126, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні заяви представника позивача - Релігійної організації «Святителя Миколая Чудотворця Православної Церкви України села Борочиче Луцького району Волинської області» адвоката Леміщака Д.М. про стягнення витрат на правову допомогу по справі №903/1072/21 в сумі 10 000,00 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено: 23.06.2022.

СуддяМ. С. Шум