Постанова

від 25.04.2022 по справі 521/12245/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 521/12245/21Головуючий в 1 інстанції: Леонов О.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді доповідачаКравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року по справі №521/12245/21, прийнятого у відкритому судовому засіданні у складі судді Леонова О.С., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

11 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому, з урахуванням уточнення, просив визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці Держмитслужби від 15.07.2021 року в справі про порушення митних правил 0630/50000/21 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК Українита закрити провадження у справі про порушення митних правил.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року позов був задоволений.

II.КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На думку апелянта, матеріалами справи про порушення митних правил №0630/50000/21 доведена вина громадянина ОСОБА_1 у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, і постановою Одеської митниці у справі про порушення митних правил його було законно визнано винним у вчиненні ним правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

III.ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу було залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом першої інстанції було встановлено, що у період з 07.06.2021 по 10.06.2021 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства яке засноване на власності об`єднання громадян "ЕЛКОН-ДІЗАИН" з питання дотримання вимог законодавства України у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при ввезенні на митну територію України товарів.

За результатом перевірки Одеською митницею Держмитслужби складено акт перевірки від 11.06.2021 року №18/7.10-19-19/32153207 (а/с 23-36), яким встановлено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 05.02.2019 №А190041, укладеному між підприємством, яке засноване на власності об`єднання громадян "ЕЛКОН-ДІЗАИН", (м. Одеса, 4 Житомирський провулок, буд. 28, код ЄДРПОУ 32153207) в особі директора ОСОБА_1 та компанією " Hochsmann GmbH " (Німеччина) згідно МД типу ІМ40ДЕ від 01.03.2019 №UA500060/2019/005752 на митну територію України було ввезено товари: товар №1 за МД "Верстати для обробки дерева - кромкооблицювальний верстат - 1шт. ID 66915 IMA ADVANTAGE 400L. Рік випуску : 2015 (бувший у використанні). Заводський номер верстата: 50578. Частково у розібраному стані. Використовується для обробки кромки меблевих заготовок у власному меблевому виробництві. Торгівельна марка - "ІМА". Виробник - "IMA Polska Sprzedaz і Serwis sp.zo.o". Країна виробництва - EU. Код товару згідно УКТЗЕД 8465109000" та товар № 2 за МД "Конвеєри роликові, б/в-GESA рольганги- 1шт. (комплект) ID-64615. Рік випуску: 2009 (бувші у використанні). Частково у розібраному стані. Торгівельна марка - "Gesa Transporttechnik". Виробник - Gerhard Sandhofer Gesellschaft m.b.H. Країна виробництва - АТ. Код товару згідно УКТЗЕД 8428392000" (а/с 193-195).

В якості підстави для переміщення товару через митний кордон України та його митного оформлення в Одеську митницю Держмитслужби серед інших документів надані контракт від 05.02.2019 №А190041, додаток (специфікація) від 05.02.2019 №1 до контракту (а/с 189-191), CMR від 26.02.2019 №024018, інвойс від 22.02.2019 №R190069, пакувальний лист від 22.09.2019 б/н, сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 25.02.2019 №А 660059 (а/с 196) тощо.

Декларантом на підставі Договору на тимчасове зберігання та надання послуг з підприємством "ЕЛКОН-ДІЗАЙН" від 23.03.2016 №19/16 виступає ТОВ "Перша Брокерська контора" (код ЄДРПОУ 32580704).

Митне оформлення товару № 1 за МД "кромкооблицювальний верстат - 1шт. (бувший у використанні)" було здійснено із застосуванням тарифної преференції за кодом "410" на підставі вказаного сертифікату.

01.03.2019 зазначені товари були оформлені в Одеській митниці Держмитслужби у митному режимі імпорт та випущені у вільний обіг.

Листом Одеської митниці ДФС від 24.06.2019 №2774/8/15-70-19-04-08 до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України був направлений для перевірки сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 25.02.2019 № А 660059, виданий уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини.

Листом Департаменту митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби від 26.04.2021 №15/15-03/7.10/1018 направлена відповідь уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина від 24.02.2021 № Z 4215 F-458/20-1 з результатами перевірки вказаного сертифікату.

Відповідно до листа уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, за результатом проведеної перевірки, товари, зазначені у сертифікаті з перевезення форми EUR.1 від 25.02.2019 № А 660059 (серед інших кромкооблицювальний верстат IMA ADVANTAGE 400L; рік випуску: 2015; Заводський номер: 50578) не мають преференційного походження з Європейського Союзу у розумінні Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

З вказаним листом надіслано копію вищезазначеного сертифікату, що надсилався для перевірки, у графі 14 "Результати перевірки" якого проставлено відмітку уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, про те, що виконана перевірка довела, що цей сертифікат не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності.

Отже, проведеною перевіркою встановлено, що статус походження товару у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 25.02.2019 № А 660059 не підтверджено, відповідно до чого, до товару №1 за МД "кромкооблицювальний верстат - 1шт. ID 66915 IMA ADVANTAGE 400L. Рік випуску : 2015 (бувший у використанні). Заводський номер верстата: 50578. Частково у розібраному стані. Використовується для обробки кромки меблевих заготовок у власному меблевому виробництві. Торгівельна марка - "ІМА". Виробник - "IMA Polska Sprzedaz і Serwis sp.zo.o"." не може бути застосований преференційний режим.

Згідно листа Управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів Одеської митниці Держмитслужби від 05.05.2021 №7.10-15-03/12 сума донарахування за митною декларацією від 01.03.2019 № UA500060/2019/005752 складає 155 328,54 грн. (в т.ч. ввізне мито (020) - 129 440,45 грн., ПДВ (028) - 25 888,09 грн.).

Таким чином, до Одеської митниці ДФС (Держмитслужби) з метою застосування преференцій та зменшення розміру митних платежів було подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 25.02.2019 №А 660059, що не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності, що є ознакою порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

Одержувачем вказаного товару є підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян "ЕЛКОН-ДІЗАЙН" (м. Одеса, 4 Житомирський провулок, 28, код ЄДРПОУ 32153207) в особі директора Крутік Валерія Івановича, який як керівник підприємства: організує, визначає, формує, планує, здійснює і координує діяльність підприємства та в розумінні п.43 ст. 4 МК України є посадовою особою цього підприємства.

Таким чином, директором підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян "ЕЛКОН-ДІЗАЙН" громадянином України ОСОБА_1 для декларування товару за МД №UA500060/2019/005752 надано документи, а саме сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 25.02.2019 № А 660059, які містять неправдиві відомості, необхідні для нарахування митних платежів, що є ознакою порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, тобто вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобір митних платежів у сумі 155 328,54 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 Митного кодексу України.

На підставі викладеного, 15.07.2021 року посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби у відношенні ОСОБА_1 , прийнято постанову про порушення митних правил №0630/50000/21, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (а/с 62-67).

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ :

Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.1 ст. 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Митного Кодексу України( надалі - МК України) , законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно ч.2 ст.1 МК України ,відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно ч.4 ст.3 МК України , у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

У ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом. декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст. 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений ст. 53 МК України.

У ч. 8 ст. 264 МК України визначено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

У ст.10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються з суворим додержанням законності.

Згідно зі ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналогічні вимоги закріплено у ст. 280 КУпАП.

У ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки.

Згідно з ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП України передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії»(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), прийнятими Міжнародною торговою палатою та які вводяться в дію з 01.01.2011 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000. ( згідно Листа Державної митної служби, від 29.12.2010, № 11/2-10.16/17217-ЕП «Щодо Інкотермс 2010»)

(1)Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права(ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення постанови став висновок відповідача про те, що позивачем вчинено протиправні дії спрямовані на зменшення розміру митних платежів шляхом надання документів, що містять неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості товару при митному оформленні товарів за МД №UA500060/2019/005752 надано документи, а саме сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 25.02.2019 № А 660059, які містять неправдиві відомості, необхідні для нарахування митних платежів.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що для притягнення до відповідальності, згідно ст. 485 Митного кодексу України, в даному випадку, необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 461/3117/17 та 06 червня 2018 року у справі №607/1866/17.

При цьому, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження того, що позивачем під час митного оформлення з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів було вказано неправдиві відомості, тобто відсутня суб`єктивна сторона правопорушення, що свідчить про відсутність складу правопорушення.

З матеріалів справи також вбачається, що під час митного оформлення декларантом на підставі Договору на тимчасове зберігання та надання послуг з підприємством "ЕЛКОН-ДІЗАЙН" від 23.03.2016 №19/16 виступає ТОВ "Перша Брокерська контора" (код ЄДРПОУ 32580704) (а/с 63). Тобто, складання митної декларації від 01.03.2019 року, яка містять інформацію про наявність у товарів преференційного режиму, позивач безпосередньо не здійснював.

Апеляційний суд також зазначає, що згідно листа компанії експортера Hochsmann GmbH від 11.02.2019 року (а/с 201,205) та декларації постачальника від 01.07.2019 року (а/с 202, 206) розмитнений товар (верстат) виготовлений в «Європейському союзі/ЄС (Польща)» і відповідає правилам походження пільгового транспортного сполучення з Україною (UA). Крім того, з листа від компанії-експортера Hochsmann GmbH від 23.12.2021 року (а/с 198, 200) вбачається, що експортер надав усі необхідні документи для отримання EUR-1 сертифікату, німецька митниця проштампувала всі EUR-1.

Тобто, безпосередньо позивач із заявою про видачу сертифікатів EUR.1 не звертався, сертифікати було надано продавцем - компанією Hochsmann GmbH, яка є експортом товару, а тому, саме вона є відповідальною за надання відомостей, необхідних для підтвердження походження товару, що в свою чергу свідчить про відсутність підтвердження, що сертифікати EUR.1, надані позивачем при розмитнені товару містили недостовірну інформацію.

Також, відповідно до роз`яснення ДФС України від 03.03.2017 №5466/7/99-99-19-03-17 "Про здійснення верифікації (перевірки достовірності) документів про походження товару з країн Європейського Союзу", до обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, наприклад, такі випадки: проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС; сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером (за винятком декларацій інвойсів, складених затвердженими експортерами); структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС; в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі (дата може бути проставлена окремо та/або міститися у відбитку печатки митниці країни ЄС, у разі якщо це передбачено доведеним до митниць ДФС зразком відбитку печатки); маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару; код товарної номенклатури (на рівні перших чотирьох знаків), зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару; дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката; до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС (виправлення/дописування можуть бути засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС, який відрізняється від відбитка печатки, проставленого у графі 11 цього сертифіката).

Тобто, у митного органу були відсутні правові підстави в порядку статті 33 Протоколу І, статті 45 МК України для здійснення перевірки сертифікату з перевезення EUR.1, оскільки обґрунтовані сумніви щодо достовірності цього документу про походження товару об`єктивно відсутні.

Апеляційний суд також зазначає, що жодних зауважень до наданих документів та ввезеного товару у митного органу станом на дату ввезення не було. Відповідачем також не надано доказів щодо скасування або визнання недійсним наданого позивачем сертифікат з перевезення (походження) комплектуючих форми EUR.1.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що митному брокеру, який діяв в інтересах компанії позивача до моменту виявлення представниками митниці розбіжностей не було відомо про дійсну країну, з якої походить придбаний ним товар.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ст.485 МК України, шляхом заявлення своїм повіреним ТОВ "Перша Брокерська контора" в митних деклараціях неправдивих відомостей.

Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК України, оскільки у нього не було умислу на здійснення правопорушення, а також він не здійснював дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів, а тому постанова Одеської митниці Держмитслужби від 15.07.2021 року у справі про порушення митних правил 0630/50000/21 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил заст. 485 МК України, підлягає скасуванню, а провадження у справах про порушення митних правил закриттю.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги є тотожними аргументам відзиву відповідача на позовну заяву.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

(2) Висновки апеляційного суду:

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції, а також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 січня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складене та підписане 26 квітня 2022 року.

Головуючий суддя Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.