Ухвала

від 20.04.2022 по справі 755/2437/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/2437/22

Провадження №: 1-кс/755/521/22

"20" квітня 2022 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровськоїокружної прокуратурим.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102040000012, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України, установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчогосудді даногомісцевого судунадійшло зазначенеклопотання прокурорапро накладенняарешту намайно, урамках цьогопровадження, у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві розслідується указане кримінальне провадження.

Проведеним в рамках кримінальногопровадженняоглядомзагальнодоступних в мережіІнтернет веб-сторінокІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з використаннямзагально доступного в мережіІнтернетпрограмногозабезпечення GoogleEarthPro,виявленіфакти, якіможутьсвідчити про порушенняневідомими особами земельного законодавства при будівництвіпонад 9 будівель та споруд на територіїДніпровського району містаКиєва.

Так, зокремавстановлено, що у період 2015 2021 років на земельнихділянкахкомунальноївласності з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008 (призначення: для розміщення та експлуатаціїбудівель та споруделектротранспорту), 8000000000:66:044:0022 (призначення: для розміщення та експлуатаціїбудівель та спорудавтомобільного транспорту), 800000000:66:044:0021 (цільовепризначення: для розміщення та експлуатаціїбудівель та спорудавтомобільного транспорту), невідомими особами здійсненобудівництвопонад 9 гаражнихприміщень в санітарно - захисних зонах.

Оглядоммісцяподіївстановлено 13, зовнізхожих на капітальні, споруд, якіпобудовані на території, яку використовує ГБК «Лівобережний-2» та яка згідноМістобудівного кадастру містаКиєвазнаходиться в санітарно захиснійзоні. Всірештагаражнихприміщень є металевимитимчасовимиконструкціями для зберігання речей чи автотранспорту.

Такожвстановлено, що в межах вказанихвищеземельнихділянокздійснює свою діяльність ГБК «Лівобережний-2» (код ЄДРПОУ 22933850) з місцемзнаходження за адресою: АДРЕСА_1 , і капітальніспорудипобудовані членами кооперативу. Проте, відомості про наявність у ГБК чийогочленівправоустановчихдокументів на земельніділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008, 8000000000:66:044:0022, 8000000000:66:044:0021 відсутні.

На запит Дніпровськоїокружноїпрокуратуривід 04.02.2022 №10. 54-50-745вих-22 та запит від 08.02.2022 №10. 54- 50- 812вих-22 керівництво ГБК «Лівобережний-2» жоднихдокументівщодоправомірностізайняттяйого членами земельних ділянок комунальної власності у санітарно-захиснійзоні та правомірностіздійсненнябудівельнихробіт з будівництвагаражнихприміщень на ній, перелікувласниківкапітальнихспоруд, не надали.

Разом ізтимвстановлено, щоземельнаділянка з кадастровим номером 8000000000:66:900:0008 є комунальноювласнсітю та перебуває у користуванні КП «Київпастранс» (правонаступникпідприємства - КП «Київелектротранс») з цільовим призначеннямдля будівництва, експлуатації і обслуговування II-го пускового комплексу трамвайноїлініїшвидкісногоруху та обслуговуючихспоруд, задресоюземельноїділянки: АДРЕСА_2 ".

У свою чергуземельніділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:044:0022, 8000000000:66:044:0021 булисформованілише у 2021 році, а технічнадокументаціянаразі не затверджена, щосвідчить про відсутність у будь-якихосібправоустановчихдокументів на право користування ними.

Крім того, з використанняелектронного ключа, здійснено доступ до Державного реєструречових прав на об`єктинерухомого майна, щозареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Доступом встановлено, що за членами кооперативу, у період 2019-2021 роківзареєстровано 9 об`єктівнерухомого майна. Всіоб`єктинерухомого майна зареєстрована на підставідовідокголови ГБК, технічного паспорту, довідок про показники об`єкта де вказано, що об`єктипобудованігосподарським способом та введені в експлуатацію у період 1987-1991 років, що не можевідповідатидійсності.

Будучи допитанимсвідок ОСОБА_4 показав, щоу 2019 роцівінпридбавгаражніприміщення на території ГБК «Лівобережний-2». Отримавшивідголови ГБК «Лівобережний-2» схвальнувідповідь про те, щоземельнаділянка на якійрозташованігаражніприміщеннячленів ГБК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » оформлена належним чином, отримаввідостанньогодокументинеобхідні для реєстрації права власності на придбанігарадніприміщення.

З огляду на викладене, досудовим розслідуванням зясовано, що на даний час невстановленими слідством особами, можливо із числа посадових осіб ГБК Лівобережний-2 чи його членів, у період часу 2015 - 2021 років, за відсутності на те законних підстав, за відсутності правоустановчих документів на землю, самовільно зайняли частину земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008, 8000000000:66:044:0022, 8000000000:66:044:0021, що знаходяться в санітарно захисній зоні, а в подальшому здубували там гаражні приміщення та провели державну реєстрацію речового права на самочинно збудуваніобєкти нерухомого майна.

Постановою слідчого, обєкти нерухомого майна, а саме гаражні приміщення, що належить ОСОБА_4 та його дружині, з реєстраціними номерами: 1871095480000, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі що самовільно побудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці віднесеній до земель санітарно-захисних зон.

У зв`язку з викладеним, враховуючи те, що відносно обєктівнерухомого майна з реєстраційними номерами: 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000,за адресою: АДРЕСА_4 (на даний час ОСОБА_5 ), 115, існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального провадження, а також з метою збереження цих обєктів, як речових доказів у даному кримінальному провадженні відприховування, пошкодження, зникнення, втрати,прокурор просить застосувати заходи забезпечення кримінального провадження у спосіб накладення арешту на обєкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (на даний час ОСОБА_5 ), 115 з реєстраціний номер Державного реєстру речових прав: 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000 шляхом заборони користування, володіння та розпорядження обєктами.

Позиція сторін

Прокурор групи прокурорів прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у судовомузасіданні заявленеклопотання підтримав,просив задовольнитиз підставвикладених уйого мотивувальнійчастині.

Інші учаснки провадження участі в ході розгляду проваежння не приймали, однак Суд зауважує, що 24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон), Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Статтею 64 Конституції Українипередбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану.

Згідно зіст. 1 Закону воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Відповідно до статті 10 Закону у періодвоєнного стануне можутьбути припиненіповноваження судів.

Згідно статті 122 Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно, на підставі положень ст.ст. 7, 9, 22, 26, 172 КПК України, слідчим суддею визнано за можливе провести судовий розгляд клопотання без участі цих сторін.

Адже, КПК України окремо не регулює питання розгляду такого клопотання в умовах, коли в Україні введений воєнний стан.

Разом з тим, кримінальний процесуальний кодекс України встановлює деякі особливості здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, не охоплюючи всіх питань, які можуть виникати, у т.ч., відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження,застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.

Отже, в умовах воєнного стану клопотання правоохоронних органів мають вирішуватися виходячи із загальних засад кримінального провадження, до яких віднесені, серед іншого, змагальність сторін (ст. 22 КПК України) та диспозитивність (ст. 26 КПК України), доступ до правосуддя (ст. 21 КПК України).

З огляду на викладене, розгляд слідчим суддею/судом наведеного клопотання в умовах воєнного стану за відсутності наведених сторін кримінального провадження, здійснюється на підставі загальних засад кримінального провадження і відповідає конституційному принципу верховенства права. Це не призведе дообмежень прав і свобод людини і громадянина, азабезпечить оперативний і об`єктивний судовий контроль в умовах воєнного стану на виконання завдань кримінального провадження.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1ст. 98 КПК Україниє матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, виходячи з положень ст.ст. 98, 170 КПК України в їх системному зв`язку майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого або ж прокурора.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, Суд переконаний, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положеннямст. 98 КПК Українита наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчийсуддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбаченихст. 98 КПК Українита має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Разом з тим, в цій ситуації, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подане з посиланням на дійсність обставин визначених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України,оскільки постановою слідчого, обєкти нерухомого майна, а саме гаражні приміщення, що належить ОСОБА_4 та його дружині, з реєстраціними номерами: 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, як такі, що самовільно побудовані на самовільно зайнятій земельній ділянці віднесеній до земель санітарно-захисних зон, але до звернення поданого в суд заявник долучив тільки постанову старшого слідчого ОСОБА_6 від 21.02.22, якою речовим доказом визнано самі земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:66:900:0008, 8000000000:66:044:0022, 800000000:66:044:0021.

В цій постанові (наявній у справі) не йдеться проте, що обєкти нерухомого майна, а саме гаражні приміщення, що належить ОСОБА_4 та його дружині, з реєстраціними номерами: 1871095480000, 1871071480000, 1871135580000, 1871152580000, 1891333780000, 1891347180000,визнано речовими доказами.

Тим самим, заявник не довів факту того, що майно, яке він просить арештувати відповідає критеріям ст. 98 КПК у т.ч. має статус речового доказу.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України,проте такихдій вчиненоне було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Тож, слідчий суддя не погоджується з висловленою у судовому засіданні думку заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставіст. 170 КПК України, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другійстатті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132,170-173,309,369-372,376 КПК України, Суд постановив:

відмовити у задоволенні клопотання прокурора Дніпровськоїокружної прокуратурим.Києва ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102040000012, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції,з урахуваннямтого,що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові№ 5-16кс16 від 24.03.2016, на особу, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з її викликом, але без її участі, приписи норми ч. 3 ст. 395 КПК України не поширюються, й така особа має дотримуватись загального правила апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України та того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2ст.376КПК Українипостановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 12:00 год. 25.04.2021.

Слідча суддя ОСОБА_7