Постанова

від 26.04.2022 по справі 201/2028/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1997/22 Справа № 201/2028/21 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю

розглянув в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський"

на додатковерішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2021 року

по справі за позвовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосіївський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосіївський» заборгованість станом на лютий 2021 року по щомісячним внескам за спожиті комунальні послуги та витрати з утримання будинку та прибудинкової території, ремонтний фонд у розмірі 28842 грн., 10 коп. , інфляційні втрати у розмірі 1759 грн., 33 коп., три проценти річних у розмірі 1107 грн., 06 коп., пеня у розмірі 6252 грн., 75 коп. та судовий збір.

В червні 2021 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська надійшла заява представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський" - Ліфлянчика С.І. про ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Феодосіївський» витрати на правову допомогу в сумі 4 000 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі на додаткове рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2021 року представник ОСББ "Феодосіївський" - Ліфлянчик С.І. просить додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2021 року по справі №201/2028/21 скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Феодосіївський" витрати на правову допомогу в сумі 10000,0 гривень.

Відзиви на апеляційну скаргу представника ОСББ "Феодосіївський" - Ліфлянчика С.І. на додаткове рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2021 року від інших учасників до апеляційного суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2021 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обгрунтування заяви представник ОСББ "Феодосіївський" - Ліфлянчик С.І. зазначає, що під час ухвалення рішення, суд не вирішив питання про судові витрати, які були понесені позивачем і складаються із сплаченої правничої допомоги, відповідно до рахунку №15/01/21/1 від 10.02.2021 року.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що представництво інтересів ОСББ "Феодосіївський" під час судового розгляду справи у суді першої інстанції здійснював в тому числі адвокат Ліфлянчик С.І., який на підтвердження своїх повноважень надав ордер на надання правової допомоги АЕ №1005070 від 16 лютого 2021 року, виписаний на підставі договору №15/01/2021 від15 січня 2021 року, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ч.4 ст.58 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Тобто, повноваження адвоката Ліфлянчик С.І., як представника позивача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством - ордером.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, представник ОСББ Феодосійський - Ліфлянчик С.І. надав договір про надання правової допомоги №15/01/2021 від 15 січня 2021 року (а.с.9-10), копію замовлення №15/01/2021/1 від 10.02.2021 року на виконання договору №15/01/2021 від 15 січня 2021 року про надання правової допомоги (а.с.11), копію рахунку №15/01/21/1 від 10.02.2021 року (а.с.8), копію платіжного доручення №2533 від 11.02.2021 року, копію додаткової угоди №1 до замовлення №15/01/2021/1 на виконання договору №15/01/2021 від 15.01.2021 про надання правової допомоги (а.с.98), Акт №15/01/21/1 надання послуг від 02.06.2021 року, відповідно до якого адвокат виконав, а замовник прийняв наступні види робіт: підготовлено, оформлено та подано позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , отримано копію рішення, винагорода за задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Загальна сума наданих послуг з правничої допомоги становить 10000 грн. 00 коп. (а.с.99).

Відповідно до платіжного доручення №2533 від 11 лютого 2021 року адвокат Ліфлянчик С.І. отримав від ОСББ Феодосійський 10000,0 грн. (а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно із ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Задовольняючи частково заяву представника ОСББ Феодосійський - Ліфлянчика С.І., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом даної справи (в якій адвокат Ліфлянчик С.І. готував позовну заяву, отримував копію рішення), враховуючи обґрунтованість та пропорційність їх розміру з урахуванням виконаної адвокатом роботи та предмету спору, підлягають стягненню у розмірі 4000 гривень.

Доводи апеляційної скарги, що суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу виключно у випадку надання іншою стороною обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (ч.5 ст.137 ЦПК України), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат в першу чергу суд повинен врахувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначений представником ОСББ Феодосійський - Ліфлянчиком С.І. розмір витрат на правову допомогу є непропорційним до предмета спору, складності справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), а також не відповідає критерію розумності.

Витрати у сумі 10000,0 грн за підготовку/оформлення/подання позову та отримання копії рішення, яке винесено заочно (в судові засідання 23.04.2021року, 02.06.2021року учасники справи не з`являлися), є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить критерію розумності розміру таких витрат.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 7072) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Докази та обставини, на які посилається заявники в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський" - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова