Постанова

від 26.04.2022 по справі 927/672/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2022 р. Справа№ 927/672/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 (повний текст складено 27.09.2021)

у справі № 927/672/21 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт"

до фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича

про стягнення 61 851,05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 61 851,05 грн, з яких: 51 148,16 грн сума основного боргу, 4325,31 грн інфляційні втрати, 1203,56 грн 3 % річних та 5174,02 грн пеня за неналежне виконання договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки б/н від 24.04.2020 в частині сплати орендної плати за землю.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на користь фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у справі № 927/672/21 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з`ясовано обставин, що мають значення для справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що станом на 30.07.2020 за договором у відповідача виник обов`язок щодо сплати лише 25 574,10 грн, а повний платіж за цим договором складає 51 148,16 грн.

Водночас, позивач стверджує, що відповідач платіжним дорученням № 702 від 30.07.2020 сплатив 330 000,00 грн та в подальшому не звертався до позивача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, на думку позивача, вказане вище платіжне доручення не могло бути сплатою по спірному договору, зважаючи на те, що його сума (330 000,00 грн) більше ніж у 6 разів перевищувала загальну суму платежів за договором.

При цьому, не маючи більш детальної інформації від відповідача щодо зарахування 330 000,00 грн, отриманих за платіжним дорученням № 702 від 30.07.2020, позивач у відповідності з призначенням платежу погасив цими коштами заборгованість відповідача за договорами суборенди від 24.04.2020 по іншим земельним ділянкам, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року.

За таких обставин, позивач вважає, що висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач за платіжним дорученням № 702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн сплатив заборгованість за спірним договором є необґрунтованим, оскільки зазначена в акті звіряння взаємних розрахунків інформація спростовує висновок суду першої інстанції про неможливість встановити розподіл 330 000,00 грн, отриманих за платіжним дорученням № 702 від 30.07.2020.

Таким чином, дійшовши висновку про погашення відповідачем 30.07.2020 заборгованості, за твердженням позивача, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені за періоди прострочення по першому платежу з 15.05.2020 до 30.07.2020 та по другому - з 15.07.2020 до 30.07.2020.

Також в апеляційній скарзі позивачем викладено клопотання про поновлення строку на подання доказів та залучення до матеріалів справи цих доказів, зокрема: інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договорів 23.12.2020; договорів суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, опису вкладення та накладної за №1400052604062 від 23.07.2021.

В обгрунтування вищевказаного клопотання позивач, посилаючись на те, що без врахування інформації, яка підтверджує наявність укладених між сторонами 66 договорів суборенди від 24.04.2020 та наявної по ним заборгованості, суд не може ухвалити обґрунтоване та законне рішення, а відповідач і надалі зможе маніпулювати частковою оплатою за договорами суборенди, надаючи до суду одні й ті самі платіжні документи на підтвердження погашення ним заборгованості, яка є предметом розгляду у справах за поданими позовами до відповідача.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скарги та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зокрема, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться лише до безпідставних та необґрунтованих тверджень щодо залишення судом першої інстанції поза увагою факту ненадання відповідачем доказів про сплату заборгованості.

Також відповідач зазначає, що додаючи до апеляційної скарги низку документів (витяги з реєстрів, договори суборенди, тощо), які не подавались до суду першої інстанції, та заявляючи клопотання поновлення строку на їх подання, позивач не наводить обґрунтованих виключних обставин, які є підставою для прийняття їх судом на стадії апеляційного перегляду у відповідності до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, як доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 927/672/21 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 927/672/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у справі № 927/672/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду

Розглянувши подане позивачем клопотання про долучення доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 269 Господарського процесуального кодесу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість долучення до матеріалів справи наданих позивачем разом із апеляційною скаргою доказів - інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договорів 23.12.2020; договорів суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, опису вкладення та накладної за №1400052604062 від 23.07.2021, оскільки останні не встановлюють нових обставин справи, а лише підтверджують факт укладення договорів суборенди земельних ділянок між сторонами, проти яких відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар) та фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1.-1.4. договору, орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 01.10.2017 між орендарем і орендодавцем Морозом Василем Івановичем, надалі - договір оренди, в якому передбачене право суборенди (п. 3 додаткової угоди від 01.07.2019).

Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області.

Загальна площа земельної ділянки складає 9,1336 га, у тому числі ріллі - 9,1336 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421489600:04:000:4140.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 3.1. договору, суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн, включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1., 5.1. договору, підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду.

Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та цим договором.

У разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу (п. 9.2. договору).

За приписами п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020.

15.05.2020 спірний договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36548460, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач, як суборендар своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю по спірному договору не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п. 3.1. договору, у нього виникло зобов`язання перед позивачем, а саме: з 16.05.2020 - на суму 5114,82 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - 20459,28 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 25574,10 грн (решта 50 %).

Також позивачем до позову були додані копії: рахунку на оплату № 123 від 30.11.2020 по договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 для відповідача на суму 31010,72 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:4140; площа 5,5376 ; ціна 5 600,00 грн та податкової накладної № 27 від 31.12.2020 на суму 31010,22 грн.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач посилався на несплату відповідачем орендної плати за землю за спірним договором у розмірі 51 148,16 грн. Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивач нарахував відповідачу на суму боргу інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" на користь фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується відповідачем, позивачем було передано відповідачу в суборенду земельну ділянку площею 9,1336 га, за кадастровим номером земельної ділянки 7421489600:04:000:4140, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1 договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн, включно з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Тобто, загальна сума договору складає 51 148,16 грн (9,1336 га х 5600 грн) і розрахунки мали бути проведені наступним чином: з 16.05.2020 - 5114,82 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - 20459,28 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 25574,10 грн (решта 50 %).

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати згідно умов договору, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 51 148,16 грн, строк сплати якої станом на дату подання даного позову настав.

У свою чергу, відповідач заперечує існування заборгованості, на підтвердження чого надав до матреіалів справи копію платіжного доручення №702 від 30.07.2020 на суму 330 000,00 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням принципу змагальності саме на відповідача, який стверджує обставину належного виконання обов`язку зі здійснення оплати за договором, покладено обов`язок доведення цієї обставини належними та допустимими доказами.

При цьому, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Оцінюючи надане відповідачем платіжне доручення №702 від 30.07.2020, як доказ у справі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено законом "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі, Інструкція), передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з п. 3.7 вказаної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит: "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації згідно вказаних норм належить виключно платнику (відповідачу).

Слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів врегульований статтею 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені.

У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень ст. 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 цього Кодексу, застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №911/2630/18.

Як зазначає позивач та не спростовано відповідачем, окрім договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору в даній справі, між сторонами було укладено ще 65 аналогічних договорів суборенди земельних ділянок від тієї ж дати (24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок та різними прізвищами власників земельних ділянок (осіб, які передавали земельні ділянки в оренду позивачу).

Дана обставина додатково підтверджується доданими позивачем до апеляційної скарги інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копіями цих договорів, і відповідач у відзиві на позовну заяву також підтвердив наявність інших договорів суборенди.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення №702 від 30.07.2020, на яке посилається відповідач в якості доказу сплати заборгованості за договором у даній справі, у "призначенні платежу" не конкретизовано, за користування якою саме земельною ділянкою (кадастровий номер) сплачуються кошти.

В якості доказів, що підтверджують борг відповідача саме за спірним договором, позивач додав до відповіді на відзив акти звіряння за договором суборенди земельної ділянки за період квітень 2020 року - червень 2021 року, та загальний акт звіряння взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за квітень 2020 року - червень 2021 року за 66 договорами суборенди, з яких вбачається, що сукупний розмір орендної плати за всіма договорами становив 1914741,36 грн, однак відповідачем сплачені кошти лише в сумі 960 000,00 грн.

Вказані акти відповідачем не підписано, однак у вказаних актах міститься перелік всіх договорів суборенди із відповідачем б/н від 24.04.2020 та сумою в 330 000,00 грн, вказаною відповідачем у платіжному дорученні №702 від 30.07.2020, яка самостійно розподілена позивачем в рахунок оплати по іншим договорам в календарній черговості погашення зобов`язання з оплати (4484,16 грн позивачем зараховано в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3456; 35 394,24 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3466; 39854,64 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:3700; 37 549,68 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0133; 34328,00 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0098; 33475,68 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0034; 24 674,16 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0160; 26837,44 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0173; 31 855,60 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0175; 17 658,48 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:1090; 27 201,44 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0174; 16686,48 грн - в якості оплати за договором суборенди земельної ділянки 7421410000:05:000:0176).

На противагу наведеному, відповідачем не надано суду ґрунтовних заперечень щодо визначеної позивачем черговості зарахування оплати по договорам, визначеним у актах, мотивованих заперечень щодо відмови від підпису наданих позивачем актів звіряння тощо.

Враховуючи викладене, оскільки право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику, а обраний платником спосіб зазначення у платіжному дорученні не давав змоги позивачу ідентифікувати конкретний договір з укладених 66-ти від 24.04.2020, за який здійснювався платіж, оскільки в ньому не зазначено ні первісного орендодавця, ні кадастровий номер земельної ділянки, ні площі такої ділянки, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оплата за спірним договором скоріше не була здійснена відповідачем (не мала місце), аніж була, тобто, з точки зору процесуальної вірогідності доказів позивачем правомірно враховано оплату за платіжним дорученням №702 від 30.07.2020, на яке посилається відповідач, по іншим договорам суборенди від 24.04.2020, що відображено в акті звіряння розрахунків.

Отже, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки кадастровий номер 7421489600:04:000:4140 є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 51148,16 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки згідно договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем, із посиланням на вказаний пункт договору, нараховані 5174,02 грн пені, у тому числі: 726,19 грн пені за період з 16.05.2020 по 22.06.2021 (403 дні) на суму заборгованості 5114,82 грн; 2435,19 грн пені за період з 16.07.2020 по 22.06.2021 (342 дні) на суму заборгованості 20 459,28 грн та 2012,64 грн пені за період з 16.11.2020 по 22.06.2021 (219 днів) на суму заборгованості 25 574,10 грн.

Однак, наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, як вірно зазначив відповідач у відзиві на позов, не відповідає наведеним вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені на визначені позивачем згідно договору суми оплат здійснено більше, ніж за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, судова колегія встановила, що обґрунтованим є її розмір, який становить 3190,38 грн, з яких:

- 325,34 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 5114,82 грн за період з 16.05.2020 по 16.11.2020;

- 1241,27 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 20 459,28 грн за період з 16.07.2020 по 16.01.2021;

- 1623,77 грн пені, нарахованої за прострочення сплати орендної плати у сумі 25 574,10 грн за період з 16.11.2020 по 16.05.2021.

У частині стягнення 1983,64 грн пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Позивачем заявлені до стягнення 4325,31 грн інфляційні втрати та 1203,56 грн 3% річних, які нараховані за кожний прострочений період окремо.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія вважає його арифметично та методологічно вірним, тому ці позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи через неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

За змістом ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Висновки за результатами апеляційних скарг

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач у позовній заяві навів попередній орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, а у подальшому, під час розгляду справи судом першої інстанції надав, детальний перелік виконаних адвокатом робіт на суму 11 000,00 грн, а також зазначив, що поніс витрати на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112,80 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу позивач надав суду першої інстанції копії договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 та додатку №1 до нього (том 1,а.с.28-36), Детального переліку робіт, виконаних адвокатом АО "Яр.Вал" Юрченком О.А. за Договором про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, щодо представництва інтересів ТОВ "Етнопродукт" у справі №927/672/21 по стягненню заборгованості з фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича земельної ділянки на суму 11000,00 грн, ордеру серії КС №841317 від 31.05.2021 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" у Господарському суді Чернігівської області та Північному апеляційному господарському суді.

Згідно договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, укладеного між АО "Яр.Вал" (виконавець) та ТОВ "Етнопродукт" (замовник), в порядку і на умовах, визначених даним договором, виконавець приймає на себе функції забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги замовнику в судах загальної юрисдикції України всіх інстанцій, у відносинах з правоохоронними та іншими державними органами, а також перед фізичними і юридичними особами щодо будь-яких питань, пов`язаних зі стягненням з ФОП Колісника Д.С. заборгованості на користь замовника.

У пункті 6.1 договору сторони досягли згоди, що вартість наданих робіт (послуг) за цим договором та порядок її оплати визначається на підставі додаткової угоди (додатку).

Враховуючи вид, обсяг та специфіку ситуації та юридичних справ, що стосуються замовника та потребують вирішення, а також обсяг і складність юридичних (правових) послуг, що надаються замовнику, вартість таких послуг за даним договором визначається відповідно до додатку №1, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.3 договору).

Оплата фактично виконаних виконавцем робіт (послуг) свідчить про їх прийняття замовником (пункт 6.7 договору).

У додатку №1 до договору про надання правової допомоги №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 сторони домовились, що вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором становить 1000,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", що пов`язана з виконанням технічної роботи (ксерокопіювання документів, формування матеріалів, підшивка, нумерація тощо) становить 500,00 грн; вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал" у вихідні дні, у нічний та неробочий час (з 19.00 год. до 08.00 год.) розраховується за подвійним розміром встановленого тарифу (в залежності від виконаної роботи); вартість години роботи адвокатів АО "Яр.Вал", витраченої на логістику та/чи очікування судового засідання або іншої слідчої дії, або у разі скасування засідання чи іншої слідчої дії, визначається в розмірі 50% до визначеного тарифу за годину роботи, що пов`язана з виконанням основної правової роботи за договором.

Грошова сума гонорару (винагороди), що визначена за умовами цього додатку №1 до договору, за фактично виконані роботи перераховується замовником на рахунок виконавця (або сплачується виконавцю в готівковій формі) не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

Адвокатом АО "Яр.Вал" Юрченком О.А. надано суду детальний перелік виконаних робіт на суму 11 000,00 грн, згідно якого він стверджує, що станом на 01.03.2021 витратив 11 годин, що відповідно до умов договору коштує 11000,00 грн. (3 години на ознайомлення з документами, наданими ТОВ "Етнопродукт", що підтверджують заборгованість ФОП Колісника Д.С.; 2 години на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 години на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 2 години на аналіз відзиву ФОП Колісника Д.С., підготовку та направлення відповіді на відзив).

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що адвокатом АО "Яр.Вал" Юрченком О.А. не надано суду доказів прийняття роботи адвоката замовником, а саме акту приймання замовником виконаних виконавцем робіт (послуг) на вказану суму, як це передбачено Додатком №1 до договору у той час, як детальний перелік виконаних робіт підписаний лише зі сторони адвоката, отже суду не надано доказів узгодження позивачем суми наданих адвокатом послуг.

Таким чином, оскільки витрати позивача на правничу допомогу у сумі 11000,00 грн документально не підтверджені, відсутні підстави для їх покладення на відповідача у справі.

Водночас, матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем додаткових судових витрат, а саме витрат на відправку поштової кореспонденції на загальну суму 112,8 грн (направлення на адресу ФОП Колісника Д.С. копії позову (30,40 грн) та копії відповіді на відзив (30,40 грн) листом з описом вкладення, направлення позовної заяви до господарського суду (52,00 грн).

Отже, компенсації позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на відправку поштової кореспонденції у розмірі 109,19 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

У апеляційній скарзі позивач навів попередню (орієнтовну) суму понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції - 13 405,00 грн (3405,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрати на правову допомогу), однак не надав доказів витрат на правову допомогу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Так, матеріалами справи (копією договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді № 31 від 16.07.2021, укладеного між Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" та відповідачем; копією акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 20.07.2021 на суму 3000,00 грн (складання відзиву - 3 години, вартість 2000 грн та складання заперечення на відповідь на відзив - 2 години, вартість 1000 грн); копією рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро № 31 від 16.07.2021 на суму 3000,00 грн; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 345 від 19.10.2009, виданого Кушніру С.В.; ордером на надання правничої (правової) допомоги від 20.07.2021 №1013747 на ім`я адвоката Кушніра С.В.), підтверджується факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, який є співмірним розміру позовних вимог та виконаної адвокатом роботи.

Відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 59867,41 грн та відмову у позові на суму 1983,64 грн, відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача підлягають у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені відповідачем, у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 99,41 грн.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснено, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають 2197,20 грн судового збору за подання позовної заяви та 3295,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 у справі № 927/672/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

"Стягнути з фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифіційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14007, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 233; код ЄДРПОУ 03798553) 51 148,16 грн (п`ятдесят одна тисяча сто сорок вісім грн 16 коп.) основного боргу, 4325,31 (чотири тисячі триста двадцять п`ять грн 31 коп.) інфляційних витрат, 1203,56 грн (одна тисяча двісті три грн 56 коп.) 3% річних, 3190,38 грн (три тисячі сто дев`яносто грн 38 коп.) грн пені, 109,19 грн (сто дев`ять грн 19 коп.) судових витрат на відправку поштової кореспонденції, 2197,20 грн (дві тисячі сто дев`яносто сім грн 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14007, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 233; код ЄДРПОУ 03798553) на користь фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифіційний номер НОМЕР_1 ) 99,41 грн (дев`яносто дев`ять грн 41 коп.) судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції".

Стягнути з фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифіційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (14007, м. Чернігів, проспект Миру, будинок 233; код ЄДРПОУ 03798553) 3295,80 грн (три тисячі двісті дев`яносто п`ять грн 80 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 927/672/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Ю.Б. Михальська