Постанова

від 20.04.2022 по справі 908/323/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2022 року м.Дніпро Справа № 908/323/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021 (повний текст судового рішення складено 26.04.2021, суддя Федорова О.В.) у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», м. Запоріжжя

до відповідача Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах; визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради про поновлення на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди землі, підписаного між ТОВ «Будівельник» та Запорізькою міською радою 20.12.2007 та зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 за №040826100024, та про визнання укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі, підписаного між сторонами 20.12.2007, в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на належне виконання позивачем умов договору оренди землі, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, дотримання вимог чинного законодавства щодо продовження дії договору, відсутність заперечень з боку орендодавця щодо користування позивачем земельною ділянкою та відсутність вимог щодо повернення цієї земельної ділянки, тому, на думку позивача, відповідно до приписів ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" цей договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що додаткова угода, яка є предметом розгляду даної справи, відповідачу не надсилалася. На момент звернення позивача з позовом до суду строк дії договору оренди землі, закінчився. Згідно з п.34 договору, фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що з метою скористатися своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, в порядку, передбаченому частинами 1-4 ст.33 Закону України "Про оренду землі", позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 20.09.2017 №20/09 з додаванням проекту додаткової угоди.

Додаткова угода, додана до листа-повідомлення від 20.09.2017 №20/09, передбачала внесення змін до п.8 договору таким чином, щоб загальний строк оренди встановлювався 20 років (з яких 10 років вже пройшли та на 10 наступних років продовжити). Позивач вважає, що така редакція угоди як внесення змін до договору оренди, то таке право сторін прямо передбачене ч.ч.1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Заявник апеляційної скарги зазначає, що з урахуванням ч.5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" відповідачем рішення про відмову у у поновленні договору оренди землі не приймалося.

Позивач зауважує, що ч.6 ст.33, як і ст.33 Закону України "Про оренду землі" в цілому, не містить обов`язку орендаря звертатися повторно (після закінчення строку оренди, встановленого договором) до орендодавця з додатковою угодою про поновлення договору на той самий строк та на тих самих умовах. Тому суд безпідставно дійшов висновку щодо припинення договору оренди землі, незважаючи на те, що орендар своєчасно та належним чином повідомив орендодавця про намір поновити договір, що відсутня відмова орендодавця у поновленні договору оренди, що орендар проти цього.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд в порушення ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України намагався спростувати ті обставини, які вже були встановлені апеляційною інстанцією у справі №920/739/17, а саме: обставини щодо належного повідомлення орендарем орендодавця про намір поновити договір оренди, а також щодо виникнення у орендаря переважного права на поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька міська рада просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що запропонований позивачем проект додаткової угоди до договору є укладеним на тих же умовах, але на інший строк.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при розгляді справи №908/1746/20 Господарським судом Запорізької області, яке набрало законної сили 09.12.2020, було встановлено, що позивач своєчасно звернувся до відповідача з листом повідомленням про поновлення договору оренди землі, додавши проект додаткової угоди. В той же час положення додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції суперечили вимогам рішення Запорізької міської ради №7 від 30.06.2015 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя" в частині розміру орендної плати, а також умовам договору в частині строку його дії, оскільки в листі від 02.10.2017 за вх. МВК №15124 - позивач просить поновити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, проте п.8 договору оренди землі просить викласти у редакції "п.8. Договір оренди укладено на двадцять років", а в основному договорі зазначено строк дії договору - 10 років. Наведене унеможливлює застосування до правовідносин сторін положень ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 17.05.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф, Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021; призначено справу до розгляду на 29.06.2021 на 10 годин 30 хвилин.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 12.01.2022 поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021; призначено справу до розгляду на 27.01.2022 на 12 годин 30 хвилин.

Розгляд справи призначений на 27.01.2022 не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Кузнецова В.О. на лікарняному.

Розпорядженням керівник апарату суду від 07.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з хворобою судді Чередка А.Є. (для вирішення питання про призначення справи до розгляду).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено колегію суддів: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.02.2022 призначено справу до розгляду на 24.02.2022 на 09 годин 30 хвилин.

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Чередка А.Є.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.02.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Мороз В.Ф, Чередко А.Є.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.02.2020 розгляд справи відкладено до 24.03.2022 на 10:30 годин.

24.03.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.04.2022 розгляд справи призначено на 21.04.2022 на 10:00 годин.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 19.04.2022 постановлено провести судове засідання у справі № 908/323/21 призначене на 21.04.2022 на 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/).

21.04.2022 у судове засідання (в режимі відеоконференції) з`явився представник позивача, який надав відповідні пояснення.

Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника.

Колегія суддів вважає, що неявка представник відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

21.04.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Рішенням Запорізької міської ради №43/230 від 17.10.2007 товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельник» було передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:007:0182) загальною площею 0,1477 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Г. Сталінграда (на даний час Шкільна)/Авангардна/вул. Запорізька для розташування гостьової автомобільної стоянки.

На виконання зазначеного рішення між Запорізькою міською радою та ТОВ «Будівельник» було укладено договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті» №040826100024 від 09.01.2008 (далі за текстом - договір).

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладається на 10 років.

В період дії договору сторонами укладалися додаткові угоди, зокрема, щодо визначення розміру орендної плати.

У зв`язку з закінченням строку дії договору оренди позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №20/09 від 20.09.2017 про поновлення договору оренди землі, до якого було додано проект договору про внесення змін до договору оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті» №040826100024 від 09.01.2008. Відповідно до наданого позивачем проекту додаткової угоди до договору, запропоновано п. 8 договору викласти в наступній редакції «договір укладається на 20 років».

09.11.2017 за вих.№2027/02-03 на адресу позивача було направлено лист Управління з питань земельних відносин, яким повідомлено про те, що згідно з регламенту міської ради по розгляду заяв громадян та юридичних осіб з питань оформлення земельних ділянок у м.Запоріжжі, затвердженого рішенням міської ради від 05.11.2014 №37 для попереднього розгляду питання поновлення необхідно додатково подати до управління з питань земельних відносин оригінали та завірені належним чином копії на майно, яке знаходиться на земельній ділянці (за наявності), рішення міської ради про відведення землі від 17.10.2007 №43/230 та довідку про фактичну сплату за оренду землі за минули роки 2015-2016 рр. Після подання вищевказаних документів управління повернеться до розгляду питання поновлення договору в установленому порядку.

Листом №07/12 від 07.12.2017 позивач повідомив Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, що на земельній ділянці площею 0.1477 га, розташованій по вул.Героїв Сталінграду/вул.Авангардна/вул.Запорізька у м.Запоріжжя, кадастровий номер 23101000000:04:007:0182, відсутнє будь-яке нерухоме майно. Також було надано копію рішення Запорізької міської ради від 17.10.2007 №43/230 та оригінал листа Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області від 05.12.2017 №20111/10/08-01-49-01 про відсутність заборгованості з орендної плати за землю.

Відповідач листом від 26.03.2018 за вих. №604/02-03 повідомив позивача, що у зв`язку із тим, що на зазначеній земельній ділянці частково розташовані будівлі суміжних користувачів, а саме гр. Пагулич О.М. та гр. ОСОБА_1 розгляд даного питання (щодо поновлення договору оренди землі) буде можливий після вирішення майнових питань. (За зазначеними громадянами було зареєстровано право власності на будівлю магазину-кафе літ А-А-1А-2 загальною площею 309 кв.м, що розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Г.Сталінграду/Авангардна/вул. Запорізька.)

Листом №31/07 від 31.07.2019 (вх. № 10322/03-32/03 від 01.08.2019) позивач повідомив орендодавця, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2018 у справі №331/543/17 було встановлено факт самочинного будівництва та визнана незаконною та скасована державна реєстрація права власності Криминчугської Н.І. та гр. ОСОБА_2 на будівлю магазину-кафе літ А, А-1 А-2, загальною площею 309 кв.м, розташовану за адресою: м. Запоріжжя вул. Г.Сталінграда/ вул.Авангардна/Запорізька. У зв`язку з чим наявні підстави для вирішення питання про поновлення договору оренди землі.

03.09.2019 за вих. №1811/02-03 Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради за дорученням виконавчого комітету було направлено на адресу позивача лист, в якому зазначено, що розгляд питання з приводу з приводу поновлення договору оренди землі за адресою вул. Шкільна/Авангардна/Запорізька можливий після вирішення майнових питань.

В позовній заяві позивач зазначає, що протягом листування з питання поновлення договору оренди землі жодної відповіді безпосередньо від Запорізької міської ради, як орендодавця, позивач не отримував, будь-яких рішень з зазначеного питання Запорізькою міською радою, як орендодавцем за договором, так і як органом місцевого самоврядування, не приймалося.

Також зазначив, що наразі позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачувати за неї орендну плату, заперечень щодо користування земельною ділянкою та вимог щодо повернення земельної ділянки з боку Запорізької міської ради (чи її уповноважених органів) не надходило.

У зв`язку з вище викладеним, ТОВ «Будівельник» вважає, що має право на поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах на підставі п. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши встановлені на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ст. ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12 Земельного кодексу України до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Підстави і порядок поновлення договору оренди землі врегульовані нормою ст.33 Закону України «Про оренду землі». При цьому, конструкція цієї норми містить два випадки поновлення (пролонгації) договору.

Зокрема, у частинах 1-5 наведеної правової норми передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк і процедура реалізації цього права.

Так, відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.

Відповідно до висновку, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21.11.2018 у справі №530/212/17 (провадження № 14-330цс18), для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

20.09.2017 позивач (орендар) звернувся до орендодавця з листом-повідомленням вих.№20/09 до якого додано проект додаткової угоди. У вказаному листі орендар просив орендодавця поновити договір оренди на новий строк на тих самих умовах, у зв`язку з чим внести зміни до пункту 8 договору, виклавши його в наступній редакції: « 8. Договір укласти на 20 років». Інші умови договору оренди залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Наявний в матеріалах справи лист Олександрівського управління у м.Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області від 30.06.2020 свідчить про відсутність станом на 25.06.2020 заборгованості з орендної плати за землю, зокрема за земельною ділянкою площею 0,1477 га кадастровий номер 23101000000:01:007:0182.

Позивач стверджує, що з моменту надіслання на адресу орендодавця листа-повідомлення з проектом додаткової угоди (вересень 2017 рік) по час звернення з цим позовом до суду (лютий 2021 рік) будь-яких листів або рішень з боку орендодавця про відмову у продовженні (поновленні) строку дії договору оренди землі або витребування земельної ділянки, яка є предметом даного спору, на адресу орендаря не надходило.

Позивач зазначає, що з метою врегулювання спірного питання ТОВ «Будівельник» звертався з позовом до суду до відповідача Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 09.01.2008 зареєстрований за № 040826100027 в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.09.2020 у справі №908/1746/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2020, відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельник" у задоволенні позову до Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Будівельник" та Запорізькою міською радою 20.12.2007 та зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі вчинено запис від 09.01.2008 за № 040826100027, в редакції позивача.

У справі №908/1746/20 судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (позивач) своєчасно, до закінчення строку дії договору оренди землі від 20.12.2007 звернувся до Запорізької міської ради (відповідач) з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, додавши проект додаткової угоди. В той же час, положення додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції суперечили вимогам рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» (в частині розміру орендної плати), а також умовам договору оренди землі в частині строку його дії. З запропонованого позивачем проекту додаткової угоди вбачалося, що строк договору оренди є іншим 20 років, ніж зазначено в договорі 10 років.

Колегія суддів у постанові від 09.12.2020 звернула увагу, що поновлення договору можливе на умовах визначених договором оренди, з урахуванням додаткових угод і на строк 10 років. При цьому зміни до договору не можуть бути внесені, оскільки це змінить його умови, що буде суперечити ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі». Зазначення в додатковій угоді, яку просить визнати укладеною позивач на підставі ч.6 ст.33 Закону, іншого розміру орендної плати ніж був зазначений у договорі є зміною договору і суперечить вимогам вищезазначеної норми права.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

З урахуванням наведеного колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" скористалося наданим йому правом на судовий захист порушених її прав та законних інтересів у зв`язку з зволіканням орендодавцем вирішення питання про поновлення (пролонгації) договору оренди земля, як то встановлено статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Судами при розгляді справи №908/1746/20 надавалася правова оцінка дотримання позивачем положень Закону України «Про оренду землі», правомірність і своєчасність звернення з листом-повідомленням до орендодавця, належне виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів та умовам наданого проекту додаткової угоду. Внаслідок чого, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ч. 6 статті 33 вказаного Закону, а відтак і підстав для поновлення договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.

Обґрунтування позивача в даній справі також зводяться до застосування положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Разом з цим, у даній справі позивач просить суд поновити на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди землі, підписаний між ТОВ «Будівельник» та Запорізькою міською радою 20.12.2007 та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 за №040826100024 та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 09.01.2008, умови якої викладені в прохальній частині позову.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про дотримання ним норм чинного законодавства в сфері оренди землі, належного виконання умов договору, своєчасного звернення до орендодавця з пропозицією поновлення договору оренди землі та надання йому проекту додаткової угоди, умови якої в частині строку дії договору відрізняються від умов договору, але предметом позову заявляє додаткову угоду з умовами, що не відповідають тексту додаткової угоди, яка надсилалась відповідачу

Додаткова угода, яка є предметом розгляду даної справи, відповідачу не надсилалася.

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладається на десять років. Тобто, строк його дії закінчився 09.01.2018.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 33 договору оренди землі визначено, що дія договору припиняється, в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду строк дії договору оренди землі, закінчився.

За приписами ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі є однією із істотних умов, необхідних для даного виду договорів.

Спір щодо поновлення договору оренди на нових умовах вже розглянутий судом.

Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п.34 договору сторони за власним бажанням визначили відсутність підстави для поновлення договору, за умови фактичного користування майном після спливу строку його дії.

Чинне законодавство дає право стороні договору на вирішення питання щодо його продовження (пролонгації) до моменту припинення дії договору.

Отже, враховуючи порушення орендарем правил звернення до орендодавця з листом-повідомленням щодо продовження (поновлення) строку дії договору оренди землі саме на тих умовах та на той строк, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що положення ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» судом не застосовуються.

Посилання позивача на його належне виконання умов договору в частині своєчасної оплати орендних платежів не є безумовною підставою для поновлення договору оренди.

Встановивши невідповідність проекту додаткової угоди, яка була надана орендодавцю, суд першої інстанції аргументовано зазначив, що своєчасна сплата орендних платежів не може бути достатньою підставою для пролонгації договору оренди землі, строк дії якого закінчився.

Позовна вимога про поновлення на той самий строк та на тих самих умовах оренди землі не підлягає задоволенню, оскільки вона у даному випадку не є належним (ефективним) способом захисту, тому що не забезпечує захист порушеного права при наявності обов`язкової за законом додаткової угоди, яка повинна бути укладена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильногозастосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» відмовити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2021 у справі №908/323/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 27.04.2022.

Головуючий суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф.Мороз

Суддя А.Є.Чередко