Рішення

від 15.04.2021 по справі 908/323/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/16/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 Справа № 908/323/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Самойленко О.П. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник (69002, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 10-А)

до відповідача Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах;

- визнання укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі.

Представники сторін:

від позивача: Ростовська Н.В., посвідчення №002010 від 12.02.2019, адвокат;

від відповідача: Пилипенко І.В., довіреність №01/03-20/02924 від 18.12.2020.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося ТОВ Будівельник з позовом до відповідача - Запорізької міської ради про поновлення на той самий строк та на тих самих умовах договору оренди землі, підписаного між ТОВ Будівельник та Запорізькою міською радою 20.12.2007 та зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 за №040826100024, та про визнання укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі, підписаного між сторонами 20.12.2007, в редакції позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на належне виконання ним умов договору оренди землі, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, дотримання вимог чинного законодавства щодо продовження дії договору, відсутність заперечень з боку орендодавця щодо користування позивачем земельною ділянкою та відсутність вимог щодо повернення цієї земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/16/21. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.03.2021.

10.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Запорізька міська рада просить в позові відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача (Т.1, арк.с. 80-89).

15.03.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач спростовує доводи відповідача. Зауважив про неотримання від орендодавця (Запорізької міської ради або управління з питань земельних відносин) листа-повідомлення з приводу відмови у поновленні договору оренди землі, в тому числі з підстав невідповідності запропонованої додаткової угоди затвердженим типовим документам або діючим нормативним актам. Зазначав, що підстави для поновлення договору оренди, передбачені ч. 1 та ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані між собою. Повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається, тобто, не має значення при розгляді цієї справи (предметом якої є поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах), чи відповідає вимогам діючого законодавства додаткова угода, додана до листа ТОВ Будівельник від 20.09.2017, оскільки вона не є підставою для поновленим договору оренди відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Додаткова угода, додана до листа ТОВ Будівельник від 20.09.2017 р. відповідає вимогам Закону, оскільки, підстава поновлення договору оренди за ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі не обмежує сторони договору у формулюванні істотних умов договору в іншій редакції чи на інший строк (більше того, передбачає таку можливість ч. 1, 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Центральним апеляційним господарським судом у справі №908/1746/20 (постанова від 09.12.2020 р.) був встановлений факт належного повідомлення орендодавця про намір поновити договір (Т.2, арк.с. 1-6).

В судовому засіданні 16.03.2021 в порядку ст. 216 ГПК України в підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.04.2021, відповідачу встановлено строк для подання заперечення на відповідь на відзив до 26.03.2021. Учасників судового засідання повідомлено до дату та час наступного засідання суду під розписку.

22.03.2021 на адресу суду від Запорізької міської ради надійшов відзив на відповідь на відзив (заперечення), в якій відповідач звертає увагу суду, що в листі від 02.10.2017 за вх. №15124/02 позивач просив поновити договір оренди землі на тих самих умовах, які були узгоджені в договорі, проте пункт 8 договору оренди землі просив викласти в іншій редакції: 8. Договір оренди укладено на двадцять років . З урахуванням викладеного відповідач вважає наданий проект додаткової угоди таким, що не відповідає приписам діючого законодавства та унеможливлює застосування до правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Також посилався на те, що позивач звертаючись до Запорізької міської ради та до суду з вимогою про продовження строку дії договору оренди не зазначає про розмір орендної плати, а лише просить поновити договір на той самий строк і на тих самих умовах. Додаткова угода не відповідає формі. встановленій чинним законодавством. та рішенню міської ради, розрахунок розміру орендної плати взагалі не проводився. Просив в позові відмовити (Т. 2, арк.39-42).

30.03.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника Запорізької міської ради на лікарняному.

Ухвалою суду від 01.04.2021 закрито підготовче провадження, справу №908/323/21 призначено до судового розгляду по суті на 15.04.2021.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні представників сторін. З`ясовано про обізнаність уповноважених представників позивача та відповідача про права та обов`язки учасників судового процесу. Відводів складу суду не заявлено.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв`язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача підтримав свою правову позицію, що відкладена у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 15.04.2021 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради №43/230 від 17.10.2007 товариству з обмеженою відповідальністю Будівельник було передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:007:0182) загальною площею 0,1477 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Г. Сталінграда (на даний час Шкільна)/Авангардна/вул. Запорізька для розташування гостьової автомобільної стоянки.

На виконання зазначеного рішення між Запорізькою міською радою та ТОВ Будівельник було укладено договір оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті №040826100024 від 09.01.2008 (далі за текстом - договір).

Пунктом 8 договору встановлено, що договір укладається на 10 років.

В період дії договору сторонами укладалися додаткові угоди, зокрема, щодо визначення розміру орендної плати.

У зв`язку з закінченням строку дії договору оренди позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням №20/09 від 20.09.2017 про поновлення договору оренди землі, до якого було додано проект договору про внесення змін до договору оренди землі зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті №040826100024 від 09.01.2008. Відповідно до наданого позивачем проекту додаткової угоди до договору, запропоновано п. 8 договору викласти в наступній редакції Договір укладається на 20 років (Т.1, арк.с. 38-39).

09.11.2017 за вих. №2027/02-03 на адресу позивача було направлено лист Управління з питань земельних відносин, яким повідомлено про те, що згідно з регламенту міської ради по розгляду заяв громадян та юридичних осіб з питань оформлення земельних ділянок у м. Запоріжжі, затвердженого рішенням міської ради від 05.11.2014 №37 для попереднього розгляду питання поновлення необхідно додатково подати до управління з питань земельних відносин оригінали та завірені належним чином копії на майно, яке знаходиться на земельній ділянці (за наявності), рішення міської ради про відведення землі від 17.10.2007 №43/230 та довідку про фактичну сплату за оренду землі за минули роки 2015-2016 рр. Після подання вищевказаних документів управління повернеться до розгляду питання поновлення договору в установленому порядку.

Листом №07/12 від 07.12.2017 позивач повідомив Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, що на земельній ділянці площею 0.1477 га, розташованій по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардна/вул. Запорізька у м. Запоріжжя, кадастровий номер 23101000000:04:007:0182, відсутнє будь-яке нерухоме майно. Також було надано копію рішення Запорізької міської ради від 17.10.2007 №43/230 та оригінал листа Олександрівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області від 05.12.2017 №20111/10/08-01-49-01 про відсутність заборгованості з орендної плати за землю.

Відповідач листом від 26.03.2018 за вих. №604/02-03 повідомив позивача, що у зв`язку із тим, що на зазначеній земельній ділянці частково розташовані будівлі суміжних користувачів, а саме гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 розгляд даного питання (щодо поновлення договору оренди землі) буде можливий після вирішення майнових питань. (За зазначеними громадянами було зареєстровано право власності на будівлю магазину-кафе літ А-А-1А-2 загальною площею 309 кв.м, що розташована за адресою: м. Запоріжжя вул. Г. Сталінграду/Авангардна/вул. Запорізька.)

Листом №31/07 від 31.07.2019 (вх. № 10322/03-32/03 від 01.08.2019) позивач повідомив орендодавця, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2018 у справі №331/543/17 було встановлено факт самочинного будівництва та визнана незаконною та скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 на будівлю магазину-кафе літ А, А-1 А-2, загальною площею 309 кв.м, розташовану за адресою: м. Запоріжжя вул. Г.Сталінграда/ вул.Авангардна/Запорізька. У зв`язку з чим наявні підстави для вирішення питання про поновлення договору оренди землі.

03.09.2019 за вих. №1811/02-03 Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради за дорученням виконавчого комітету було направлено на адресу позивача лист, в якому зазначено, що розгляд питання з приводу з приводу поновлення договору оренди землі за адресою вул. Шкільна/Авангардна/Запорізька можливий після вирішення майнових питань.

В позовній заяві позивач зазначає, що протягом листування з питання поновлення договору оренди землі жодної відповіді безпосередньо від Запорізької міської ради, як орендодавця, позивач не отримував, будь-яких рішень з зазначеного питання Запорізькою міською радою, як орендодавцем за договором, так і як органом місцевого самоврядування, не приймалося.

Також зазначив, що наразі позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачувати за неї орендну плату, заперечень щодо користування земельною ділянкою та вимог щодо повернення земельної ділянки з боку Запорізької міської ради (чи її уповноважених органів) не надходило.

У зв`язку з вище викладеним, ТОВ Будівельник вважає, що має право на поновлення договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах на підставі п. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Проаналізувавши обставини справи, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про поновлення договору оренди землі не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 116 вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 12 Земельного кодексу України до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини сторін, є Закон України від 06.10.1998 № 161-XIV Про оренду землі .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Підстави і порядок поновлення договору оренди землі врегульовані нормою ст. 33 Закону України Про оренду землі .

При цьому, конструкція цієї норми містить два випадки поновлення (пролонгації) договору. Зокрема, у частинах 1-5 передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк і процедура реалізації цього права.

Так, відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21.11.2018 у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не приймає посилання сторін на постанови Верховного Суду у справах №920/739/17, №910/11518/18, №908/913/18, оскільки ці судові рішення винесені Верховним Судом в окремих справах, не мають в силу приписів ГПК України преюдиційного значення для місцевого господарського суду і висновки Верховного Суду, викладені в них, зводяться до необхідності поновлення договору оренди на умовах, викладених саме в додаткових угодах, що відповідає обставинам даної справи.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками сторін, позивач (орендар) 20.09.2017 звернувся до орендодавця з листом-повідомленням вих. №20/09. У відповідності до приписів діючого законодавства позивачем до листа-повідомлення було додано проект додаткової угоди, відповідно до якої орендар просив орендодавця поновити договір оренди на новий строк на тих самих умовах, у зв`язку з чим внести зміни до пункту 8 договору, виклавши його в наступній редакції: 8. Договір укласти на 20 років . Інші умови договору оренди залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Суду наданий лист Олександрівського управління у м.Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області від 30.06.2020, в якому зазначено про відсутність станом на 25.06.2020 заборгованості з орендної плати за землю, зокрема за земельною ділянкою площею 0.1477 га кадастровий номер 23101000000:01:007:0182.

Як зазначав позивач з моменту надіслання на адресу орендодавця листа-повідомлення з проектом додаткової угоди (вересень 2017 рік) по час звернення з цим позовом до суду (лютий 2021 рік) будь-яких листів або рішень з боку орендодавця про відмову у продовженні (поновленні) строку дії договору оренди землі або витребування земельної ділянки, яка є предметом даного спору, на адресу орендаря не надходило.

Позивач в позові посилався на те, що з метою врегулювання спірного питання ТОВ Будівельник звертався з позовом до суду до відповідача Запорізької міської ради про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 09.01.2008 року зареєстрований за № 040826100027 в редакції позивача.

Втім, за результатами оцінки наведених позивачем доводів та доданих документів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При розгляді справи №908/1746/20 Господарським судом Запорізької області (рішення від 17.09.2020, яке набрало законної сили 09.12.2020) було встановлено, що позивач своєчасно, до закінчення строку дії договору звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди, додавши проект додаткової угоди.

В той же час, положення додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції суперечили вимогам рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя (в частині розміру орендної плати), а також умовам договору оренди землі в частині строку його дії. З запропонованого позивачем проекту додаткової угоди вбачалося, що строк договору оренди є іншим - 20 років, ніж зазначено в договорі - 10 років. Крім того, проект додаткової угоди не містить даних щодо розміру орендної плати. Невиконання позивачем однієї з необхідних умов для поновлення договору оренди - сплати орендних платежів у передбачені договором строки та у визначеному розмірі унеможливило застосування до правовідносин сторін положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

При розгляді апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі №908/1746/20 Центральний апеляційний господарський суд погодився з правовою позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог.

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду у постанові від 09.12.2020 звертала увагу, що поновлення договору можливе на умовах визначених договором оренди з урахуванням додаткових угод і на строк 10 років. При цьому зміни до договору не можуть бути внесені, оскільки змінить його умови, що буде суперечити ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Зміна п. 8 договору не поновлює строк його дії, а змінює строк дії з 10 років на 20 років.

Таким чином, запропонований позивачем проект додаткової угоди до договору є укладанням договору на тих же умовах, але на інший строк - 20 років.

Також колегія суддів надала оцінку посиланням відповідача та суду першої інстанції на те, що позивачем при наданні відповідачу проекту додаткової угоди та у додатковій угоді, яку позивач просив суд визнати укладеною, не зазначено однієї з необхідних умов для поновлення договору оренди - сплати орендних платежів у визначеному розмірі та у встановлений строк, як безпідставним, вказавши, що законодавець у ст. 33 Закону України Про оренду землі не визначає будь-яких умов обов`язкових для проекту додаткової угоди, яку повинен надати орендар орендодавцю з листом про поновлення договору оренди на новий строк (ч. 2 ст. 33), а лише зазначає, що при укладенні додаткової угоди сторони можуть змінити умови щодо орендної плати та інших істотних умов договору. Тобто сторони мають право пропонувати інші істотні умови договору, в тому числі і розмір орендної плати, але це не є їх обов`язком, а є правом. За відсутності погодження істотних умов договору він поновлений бути не може.

Частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі чітко встановлює вимоги до угоди про поновлення договору - ті ж самі умови і той же самий строк. Зазначення в додатковій угоді, яку просить визнати укладеною позивач на підставі ч. 6 ст.33 Закону, іншого розміру орендної плати ніж був зазначений у договорі є зміною договору і суперечить вимогам вищезазначеної норми права.

З урахуванням зазначеного, доводи апелянта визнані апеляційним судом безпідставними.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частина друга статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17 (провадження №12-304гс18).

Тож статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди.

Виходячи з вище викладеного слідує, що сторона договору скористалася наданим законом правом на судовий захист порушених її прав та законних інтересів у зв`язку з зволіканням орендодавцем вирішення питання про поновлення (пролонгації) договору оренди земля, як то встановлено статтею 33 Закону України Про оренду землі . Судами при розгляді справи №908/1746/20 вже надавалася правова оцінка дотримання позивачем положень Закону України Про оренду землі , правомірність і своєчасність звернення з листом-повідомленням до орендодавця, належне виконання зобов`язань щодо сплати орендних платежів та умовам наданого проекту додаткової угоду. Внаслідок чого, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ч. 6 статті 33 вказаного Закону, а відтак і підстав для поновлення договору оренди землі в запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.

Обґрунтування позивача в даній справі також зводяться до застосування положень ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Втім, в даній справі позивач просить суд поновити на той самий строк та на тих самих умовах Договір оренди землі, підписаний між ТОВ Будівельник та Запорізькою міською радою 20.12.2007 року та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 року за №040826100024 та визнати укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі від 09.01.2008, умови якої викладені в прохальній частині позову.

В позовній заяві та під час судових засідань позивач інших доказів звернення до орендодавця з питанням про продовження (поновлення) дії договору оренди землі, підписаного між ТОВ Будівельник та Запорізькою міською радою 20.12.2007 та зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.01.2008 за №040826100024, на той саме строк та на тих саме умовах, суду не надав. Тобто, в обґрунтування своєї правової позиції позивач продовжує наполягати на дотриманні ним норм чинного законодавства в сфері оренди землі, належного виконання умов договору, своєчасного звернення до орендодавця з пропозицією поновлення договору оренди землі та надання йому проекту додаткової угоди, умови якої в частині строку дії договору відрізняються від умов договору, але предметом позову заявляє додаткову угоду з умовами, що не відповідають тексту додаткової угоди, яка надсилалась відповідачу.

Судом встановлено і не спростовано позивачем, що додаткова угода, яка є предметом розгляду даної справи, відповідачу не надсилалася.

Як вже зазначалося судом вище, пунктом 8 договору встановлено, що договір укладається на десять років. Тобто, строк його дії закінчився 09.01.2018.

У відповідності до ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 33 договору оренди землі №040826100024 від 09.01.2008 визначено, що дія договору припиняється, в тому числі у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналіз зазначеного свідчить, що на момент звернення позивача з позовом до суду строк дії договору оренди землі, закінчився.

Суд звертає увагу, що зазначені висновку суду ґрунтуються також на ч. 4 ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідно до яких при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі є однією із істотних умов, необхідних для даного виду договорів.

Спір щодо поновлення договору оренди на нових умовах вже розглянутий судом.

Згідно п. 34 договору, фактичне продовження користування майном після закінчення строку дії даного договору оренди землі не є підставою для поновлення договору.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту наведеного пункту договору слідує, що сторони за власним бажанням визначили відсутність підстави для поновлення договору, за умови фактичного користування майном після спливу строку його дії.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство дає право стороні договору на вирішення питання щодо його продовження (пролонгації) до моменту припинення дії договору.

Таким чином, з урахуванням порушення орендарем правил звернення до орендодавця з листом-повідомленням щодо продовження (поновлення) строку дії договору оренди землі саме на тих умовах та на той строк, положення ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі судом не застосовуються.

Також суд не приймає посилання позивача на його належне виконання умов договору в частині своєчасної оплати орендних платежів, оскільки дана обставина не є безумовною підставою для поновлення договору оренди.

Як вже неодноразово зазначалося судом, що для застосування п. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідно наявність чотирьох елементів: своєчасне звернення орендаря до орендодавця, надання орендодавцю проекту додаткової угоди про поновлення договору на тих саме умовах та на той саме строк, належне виконання умов договору та відсутність заперечень орендодавця у подальшому поновленні договору оренди.

З урахуванням висновків суду про невідповідність проекту додаткової угоди, яка була надана орендодавцю, своєчасна сплата орендних платежів не може бути достатньою підставою для пролонгації договору оренди землі, строк дії якого закінчився.

Здійснюючи аналіз викладених обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Позовні матеріали не містять доказів порушення прав та законних інтересів позивача діями орендодавця відповідача у справі. Викладені позивачем доводи спростовані наведеними вище обставинами.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник до відповідача Запорізької міської ради про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах та визнання укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі на умовах, викладених в позовній заяві, відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова