Постанова

від 26.04.2022 по справі 904/8289/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2022 року м. Дніпро Справа № 904/8289/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022р.

(суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро), у справі

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Контрансис",

м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля",

м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки № 2419-ПУ-УМТС від 08.04.2016р.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля",

м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Контрансис", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення пені у розмірі 17 398,80 грн. за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Контрансис" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованості в розмірі 101 040,59 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 69 490,50 грн., інфляційних втрат в розмірі 11 874,10 грн., 3% річних у розмірі 19 675,99 грн..

03.11.2021р. на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Приватного акціонерного товариства "Контрансис" про стягнення пені у розмірі 17 398,80 грн. за договором поставки № 2419-ПУ-УМТС від 08.04.2016р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022р. первісний позов задоволено частково - стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Приватного акціонерного товариства "Контрансис" основний борг у розмірі 69 490,50 грн., 3% річних у розмірі 12 581,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 475,51 грн. та судовий збір у розмірі 2 079,18 грн.. В частині стягнення 7 094,98 грн. 3% річних, 1 398,59 грн. інфляційних втрат, 190,82 грн. судового збору за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, в частині первісного позову, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", в якій просить рішення суду від 17.01.2022р., в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПрАТ "Контрансис", щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що право вимоги за договором поставки було переуступлено AT «ПУМБ», тому позивач необґрунтовано нарахував ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" 3% річних та інфляційні втрати, за період, коли право вимоги до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" мало AT «ПУМБ», згідно договору факторингу та Реєстру про передачу права вимоги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач за первісним позовом у даній справі не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.02.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2022р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/8289/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022р. по справі № 904/8289/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

11.02.2022р. матеріали справи № 904/8289/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2022р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022р. у справі № 904/8289/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 405 грн. 00 коп..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

08.04.2016р., між Приватним акціонерним товариством "Макіївський завод "Лазер", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Контрансис" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір поставки № 2419-ПУ-УМТС.

Відповідно до п.1.1договору, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (в подальшому продукція), в асортименті, кількості, строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у цьому договорі та специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставки продукції здійснюються партіями в асортименті, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

В рамках договору сторонами підписні наступні специфікації: Специфікація від 03.02.2019р., на суму 353 880,00 грн.; Специфікація від 13.02.2019р., на суму 58 980,00 грн.; Специфікація від 19.03.2019р., на суму 606 532,80 грн.; Специфікація від 10.06.2019 на суму 849 680,40 грн.; Специфікація від 10.09.2019р., на суму 675 000,00 грн..

Пунктом 5 вказаних специфікацій передбачено, що розрахунки за продукцію, що поставляється за цими специфікаціями, здійснюється в порядку та строки, передбачені договором.

Відповідно до п.4.7. договору, датою поставки вважається дата зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній.

Пунктом 4.8. договору встановлено, що обов`язки Постачальника вважаються виконаними з моменту передання продукції у розпорядження Покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в Договорі та специфікаціях до Договору. Обов`язки Покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію, ризики втрати чи пошкодження продукції, відповідно до п.4.9. договору, переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції визначеної відповідно до п.4.7. договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, загальна суму договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, що є невід`ємною частиною даного договору. В разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції із розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинне перевищувати 3 000 000,00 грн. з ПДВ на дату з укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на те органу управління покупця.

Відповідно до п. 5.4. договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 21.01.2019р., розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 5(п`яти) робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної продукції.

Відповідно до п. 8.1. договору(в редакції додаткової угоди № 3 від 15.12.2017р.), даний договір може бути скріплений печатками сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими особами сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання сторонами своїх обов`язків, строк дії договору встановлюється до 31.12.2018р., включно.

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом поставлено продукцію на загальну суму 1 389 810,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000090 від 13.09.2019 на суму 347 976,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000100 від 11.10.2019 на суму 330 906,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000107 від 01.11.2019 на суму 268 464,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000016 від 10.02.2020 на суму 442 464,00 грн.

Позивач за первісним позовом наголошує, що відповідач за первісним позовом частково оплатив вартість поставленої продукції, внаслідок чого виникла заборгованість: за видатковою накладною № РН-0000090 від 13.09.2019 на суму 17 398,80 грн.; за видатковою накладною № РН-0000100 від 11.10.2019 на суму 16 545,30 грн.; за видатковою накладною № РН-0000107 від 01.11.2019 на суму 13 423,20 грн.; за видатковою накладною № РН-0000016 від 10.02.2020 на суму 22 123,20 грн. Загальна сума заборгованості за договором становить 69 490,50 грн..

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач нарахував відповідачу за первісним позовом 3% річних, за загальний період прострочення з 20.11.2019 р. по 05.10.2021р., на загальну суму 19 675,99грн. та інфляційні збитки, за період прострочення з травня 2021р. по червень 2021р., на загальну суму 11 874,10 грн..

Доказів оплати товару в сумі 69 490,50 грн. відповідач за первісним позовом не надав, зазначив, що, враховуючи укладення між ПрАТ "Контрансис" та АТ "ПУМБ" договору факторингу № КНА-Ф-4870 від 06.12.2018р. та додаткової угоди від 27.09.2019р., сталося відступлення права вимоги, АТ ПУМБ" (фактор) замінює клієнта ПрАТ "Контрансис" як кредитора боржника ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", у зв`язку із чим у відповідності до п. 1.5. до фактору переходять відповідні права кредитора за договором № 2419-ПУ-УТМС від 08.04.2016, включаючи права на отримання вартості майна, виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій та суми інших платежів за договором.

Відповідач наголосив, що оскільки право вимоги до нього штрафних санкцій та суми інших платежів по договору (як зазначено в п. 1.5. договору факторингу) з дати підписання Реєстру про передачу права вимоги по спірним видатковим накладеним до дати підписання Реєстру зворотного викупу - до 22.03.2021р., належало не позивачу, а фактору, то у позивача відсутнє право вимоги по стягнення 3% річних та інфляційних, за вказаний період.

За наслідками розгляду первісного позову Приватного акціонерного товариства "Контрансис" та зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Оскільки рішення суду оскаржується позивачем лише в частині стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань за первісним позовом, то колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2016р., між Приватним акціонерним товариством «Макіївський завод «Лазер» (в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Контрансис") та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля") укладено договір поставки № 2419-ПУ-УМТС (далі - договір).

В рамках договору сторонами підписні наступні специфікації: Специфікація від 03.02.2019р., на суму 353 880,00 грн.; Специфікація від 13.02.2019р., на суму 58 980,00 грн.; Специфікація від 19.03.2019р., на суму 606 532,80 грн.; Специфікація від 10.06.2019р., на суму 849 680,40 грн.; Специфікація від 10.09.2019р., на суму 675 000,00 грн..

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом поставлено продукцію, на загальну суму 1 389 810,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною № РН-0000090 від 13.09.2019р., на суму 347 976,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000100 від 11.10.2019р., на суму 330 906,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000107 від 01.11.2019р., на суму 268 464,00 грн.; видатковою накладною № РН-0000016 від 10.02.2020р.,на суму 442 464,00 грн. та рахунками-фактури: № СФ-0000090 від 13.09.2019р., на суму 347 976,00 грн.; № СФ-0000100 від 11.10.2019р., на суму 330 906,00 грн.; № СФ-0000107 від 01.11.2019р., на суму 268 464,00 грн.; № СФ-0000016 від 10.02.2020р., на суму 442 464,00 грн..

Як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом частково оплатив вартість поставленої продукції, внаслідок чого виникла заборгованість: за видатковою накладною № РН-0000090 від 13.09.2019р., на суму 17 398,80 грн.; за видатковою накладною № РН-0000100 від 11.10.2019р., на суму 16 545,30 грн.; за видатковою накладною № РН-0000107 від 01.11.2019р., на суму 13 423,20 грн.; за видатковою накладною № РН-0000016 від 10.02.2020р., на суму 22 123,20 грн. Загальна сума заборгованості за договором становить 69 490,50 грн..

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що додатковою угодою від 27.09.2019р. до договору № 2419-ПУ-УМТС від 08.04.2016р. передбачено, що у зв`язку з тим, що права грошових вимог до покупця, які виникають на підставі договору, відступаються постачальником АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на підставі договору факторингу, укладеного між постачальником та фактором (договір факторингу з регресом № КНА-Ф-4870 від 06.12.2018), сторони дійшли згоди, що, починаючи з дати, з якої вступила в силу додаткова угода, всі платежі по договору здійснюються виключно в безготівковій формі по реквізитам, зазначеним у цій додатковій угоді.

Відповідно до Реєстру зворотного викупу № 1 від 22.03.2021р. до договору факторингу з регресом № КНА-Ф-4870 від 06.12.2018р., клієнт здійснив викуп права вимоги, в тому числі за договором № 2419-ПУ-УМТС від 08.04.2016р., укладеним між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом та складеними на його виконання видатковими накладними № РН-0000090 від 13.09.2019 р., на суму 17 398,80 грн.; № РН-0000100 від 11.10.2019р., на суму 16 545,30 грн.; № РН-0000107 від 01.11.2019р., на суму 13 423,20 грн.; № РН-0000016 від 10.02.2020р., на суму 22 123,20 грн..

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу: три проценти річних за загальний період прострочення з 20.11.2019р. по 17.12.2019р., на загальну суму 19 675,99грн.; інфляційні втрати за загальний період прострочення з січня 2020р. по серпень 2021р., на загальну суму 11 874,10 грн..

У своїх доводах Відповідач за первісним позовом посилався на те, що враховуючи укладення між ПрАТ "Контрансис" та АТ "ПУМБ" договору факторингу № КНА-Ф-4870 від 06.12.2018р. та додаткової угоди від 27.09.2019р., сталося відступлення права вимоги, АТ ПУМБ" (фактор) замінює клієнта ПрАТ "Контрансис" як кредитора боржника ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", у зв`язку із чим у відповідності до п. 1.5. до фактору переходять відповідні права кредитора за договором № 2419-ПУ-УТМС від 08.04.2016р., включаючи права на отримання вартості майна, виконаних робіт/наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій та суми інших платежів за договором.

Отже, Відповідач за первісним позовом вважає, що оскільки право вимоги до нього штрафних санкцій та суми інших платежів по договору (як зазначено в п. 1.5. договору факторингу) з дати підписання Реєстру про передачу права вимоги по спірним видатковим накладеним до дати підписання Реєстру зворотного викупу - до 22.03.2021р., належало не позивачу, а фактору, то у позивача відсутнє право вимоги по стягнення 3% річних та інфляційних за вказаний період.

Перевіривши правильність розрахунку позивача за первісним позовом, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами статей 173, 175 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК Україн, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо доводів Скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відхилив заперечення Відповідача за первісним позовом, пославшись на те, що оскільки згідно п. 2 Реєстру зворотного викупу № 1 від 22.03.2021р. до договору факторингу з регресом № КНА-Ф-4870 від 06.12.2018р., позивач за первісним позовом здійснив зворотний викуп права вимоги за договором поставки № 2419-ПУ-УМТС від 08.04.2016р., про що повідомив відповідача за первісним позовом в претензії № 20/08 від 20.08.2021р..

При цьому, Позивач за первісним позовом нарахував Відповідачеві за первіним позовом 3% річних, за загальний період прострочення з 20.11.2019р. по 05.10.2021р., інфляційні збитки, за період прострочення з травня 2021р. по червень 2021р..

Разом з тим, Відповідач за первісним позовом не надав контррозрахунок стягуваних сум.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки, в оскаржуваній частині, є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022р. у справі № 904/8289/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючийсуддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя М.О. Дармін