Постанова

від 26.04.2022 по справі 380/1744/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/1744/21 пров. № А/857/806/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м.Львові о 13:55, повний текст якого складений 25 червня 2021 року, у справі №380/1744/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення (форми «Ф»):

-№368049-1313 від 30.06.2017, яким нараховано податкове зобов`язання на суму 95745,24 грн;

- №368048-1313 від 30.06.2017, яким нараховано податкове зобов`язання на суму 98093,02 грн;

-№1127651-1313-1309 від 01.06.2018, яким нараховано податкове зобов`язання на суму 95745,24 грн;

-№1127650-1313-1309 від 01.06.2018, яким нараховано податкове зобов`язання на суму 98093,02 грн;

-№111606-5713-1309 від 27.06.2019, яким нараховано податкове зобов`язання на суму 97806,95 грн;

-№111605-5713-1309 від 27.06.2019, яким нараховано податкове зобов`язання на суму 95745,24 грн.

Доводи позовної заяви зводяться до того, що на належних позивачу земельних ділянках здійснення будь-яких будівельних робіт не розпочиналось. Натомість з наданих відповідачем документів слідує, що ставка земельного податку в розмірі 3% визначена на підставі, що згадані земельні ділянки були включені до Реєстру земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб під незавершеним будівництвом з датою початку будівництва 2013 рік.

При цьому наголошує, що п.4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 року «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних та юридичних осіб» ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 23.08.2017 у справі №457/908/17 з метою забезпечення позову був зупинений. 24.09.2018 Трускавецьким міським судом Львівської області у вказаній справі було ухвалено рішення про задоволення позову та скасування згаданого п.4. Вказує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 рішення від 24.09.2018 скасовано. Відтак, на думку позивача, застосований захід забезпечення позову продовжував свою дію до 23.09.2019, а тому на час зупинення дії п.4 рішення №166 від 19.05.2016 згаданий земельний податок нараховуватись не міг.

В контексті наведеного стверджує, що земельні ділянки, щодо яких контролюючим органом було нараховано податок до 27.05.2019, перебували у її власності лише до 27.05.2019 і саме до цієї дати вона була платником земельного податку як власник означених земельних ділянок.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд зокрема врахував, що вжитий Трускавецьким міським судом Львівської області в ухвалі від 19.05.2019 захід забезпечення позову, яким зупинено дію п.4 рішення №166 Трускавецької міської ради, зберігав свою дію до 23.09.2019 (день прийняття постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі №857/8592/19) та дійшов висновку, що у вказаний період відповідач не мав законних підстав застосовувати п.4 рішення №166 при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, суд зазначив, що п.4 рішення №166 Трускавецької міської ради Львівської області передбачає сплату земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт.

В матеріалах справи наявні акти обстеження згаданих земельних ділянок від 10.07.2020 року №1 та №2, в яких зазначено, що такі вільні від забудови, об`єкти незавершеного будівництва на них відсутні, вони покриті рослинною та чагарниковою рослинністю.

Враховуючи, що на вказаних ділянках не розпочато будівельних робіт, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно застосував п.4 рішення №166 приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скаргзі. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи вимог апеляційної скарги зводяться до того, що Трускавецькою міською радою до ДПС щороку скеровується реєстр земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб під незавершеним будіництвом для нарахування земельного податку з фізичних осіб: на 2017 рік від 24.11.2016 №18/28-2968/1; на 2018 рік від 07.06.2018 №18/16/1471/1 та на 2019 рік від 19.04.2018 №16/16-1007, згідно яких вказано землекористувача ОСОБА_1 , початок будівельних робіт 2013, адреси земельних ділянок: АДРЕСА_1 , площа 2674,0 кв.м; АДРЕСА_1 , площа 2610,0 кв.м.

Також зауважує, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.12.2018 №37440/10 щодо правомірності нарахувань земельного податку Трускавецькою міською радою надано інформацію від 21.12.2019 №18/16-3052, згідно якої земельні ділянки у АДРЕСА_1 , площею 0,2610 га цільове призначення: обслуговування лікувально-діагностичного комплексу та 0,2674 га цільове призначенння: облуговування готелю курортного типу знаходяться у власності ОСОБА_1 з 2005 року. Право власності на вказані земельні ділянки виникло на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених з ОСОБА_2 , який придбав їх згідно договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснили викуп даних земельних ділянок у Трускавецької міської ради.

У свою чергу Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю від 21.06.2004 №11-НБ-4 надано дозвіл ОСОБА_4 на виконання будівельних робіт з будівництва готелю курортного типу на земельній ділянці, площею 0,2674 га за адресою АДРЕСА_1 . Згідно довідки, виданої ОСОБА_4 , Дрогодицьким МБТІ від 27.07.2004 №196, готовність незавершеного будівництва нерухомого майна, розташованого на цій ділянці складала 8 відсотків. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12.10.2004 у справі №2-1333/04 ОСОБА_4 визнано власником недобудованого нерухомого майна, а саме готелю курортного типу, розташованого на земельній ділянці 0,2674 га у АДРЕСА_1 .

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю від 11.06.2004 №18-НБ-4 надано дозвіл ОСОБА_3 на виконання будівельних робіт з будівництва лікувально-діагностичного комплексу на земельній ділянці, площею 0,2610 га за адресою АДРЕСА_1 . Згідно довідки, виданої ОСОБА_3 Дрогобицьким МБТІ від 27.07.2004 №195, готовність незавершеного будівництва нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, складала 9 відсотків. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12.10.2004 у справі №2-1333/04 ОСОБА_3 визнано власником недобудованого нерухомого майна, а саме лікувально-діагностичного комплексу, розташованого на земельній ділянці 0,2610 га у АДРЕСА_1 .

Згідно доводів скаржника, дозвіл на виконання будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами 4611500000:11:009:0010 та 4611500000:11:009:0015 отримані у 2004 році є дозволом на виконання будівельних робіт ОСОБА_1 у зв`язку з переходом права власності на земельні ділянки та об`єкти незавершеного будівництва, які розміщені на даних земельних ділянках.

Крім того, у вказаному листі Трускавецької міської ради наголошено на тому, що протягом 13 років земельні ділянки ОСОБА_1 не використовуютья за цільовим призначенням, земельний податок за користування цими земельними ділянками необхідно нараховувати у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок згідно рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016.

Головне управління ДПС у Львівській області подало до апеляційного суду клопотання про заміну сторони у справі (код ЄДРПОУ 43143039) її правонаступником - Головним управління ДПС у Львівській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація про дату та номер запису дані про перебування юридичної особи в стані припинення 19.10.2020, 1006461100010012113 та підстави її внесення: Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, а тому відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України слід здійснити заміну відповідача правонаступником - відповідним територіальним органом Державної податкової служби, що утворений як відокремлений підрозділ Державної податкової служби наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» - Головним управлінням ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090), початок забезпечення здійснення повноважень та функцій якого з 01.01.2021 визначено Наказом Державної податкової служби України «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій від 24.12.2020 № 755.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що її слід задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу від 11.06.2005 є власником: земельної ділянки за цільовим призначенням: обслуговування готелю курортного типу площею 0,2674 га за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки за цільовим призначенням: обслуговування лікувально-діагностичного комплексу площею 0, 2610 га за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Державними актами на право власності на земельні ділянки (т.1 а.с. 73,76).

В матеріалах справи також наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №168096719 від 27.05.2019 та за №168092375 від 27.05.2019 року, відповідно до яких земельні ділянки з кадастровим номером 4611500000:11:009:0015 площею 0,2674 га та з кадастровим номером 4611500000:11:009:0010 площею 0,261 га знаходяться у приватній власності ОСОБА_1 .

Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення (форми Ф), якими контролюючим органом нараховано податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб:

-№368049-1313 від 30.06.2017, за 2017 рік на суму 95745,24 грн;

- №368048-1313 від 30.06.2017, за 2017 рік на суму 98093,02 грн;

-№1127651-1313-1309 від 01.06.2018, за 2018 рік на суму 95745,24 грн;

-№1127650-1313-1309 від 01.06.2018, за 2018 рік на суму 98093,02 грн;

-№111606-5713-1309 від 27.06.2019, за 2019 рік на суму 97806,95 грн;

-№111605-5713-1309 від 27.06.2019, за 2019 рік на суму 95745,24 грн.

Позивач, вважаючи повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Ф» №368049-1313 від 30.06.2017, №368048-1313 від 30.06.2017, №1127651-1313-1309 від 01.06.2018, №1127650-1313-1309 від 01.06.2018, за 2018 рік на суму 98093,02 грн; №111606-5713-1309 від 27.06.2019; №111605-5713-1309 від 27.06.2019 протиправними, звернулась до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. А в силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, використання землі є платним, плата за землю справляється у формі орендної плати або земельного податку. Платниками орендної плати є виключно орендарі земельної ділянки, а платниками земельного податку - власники земельних ділянок та/або землекористувачі.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Тобто у розумінні вказаних положень платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що позивач є власником земельних ділянок та оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано земельний податок на такі земельні ділянки.

Що ж стосується тверджень позивача про безпідставне донарахування податковим органом земельного податку з посиланням на рішення Трускавецької міської ради Львівської області №166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальнох громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб» в розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок у зв`язку з зупиненням дії окремих положень цього рішення міськради, слід зазначити наступне.

Як установлено пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (пунктом 284.1 статті 284 ПК України).

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Положеннями пункту 10.2 статті 10 ПК України (у редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Поряд з нормою підпункту 12.3.5 діє норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, якою передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

На виконання наведених норм Трускавецькою міською радою було прийняте рішення №166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальнох громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб», п.4 якого внесено зміни до рішення Трускавецької міської ради №789 від 30.01.2015 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця», доповнивши додаток №1 цього рішення пунктом 3.4.4 такого змісту: «земельний податок на земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб для ведення комерційної діяльності, на яких розпочато будівельні роботи та не закінчено протягом трьох років з дня отримання декларації (дозволу) на початок будівельних робіт, в тому числі на реконструкцію, а також на яких розташовані кіоски або павільйони, розмір податку, встановленого міською радою, становить 3 відсотки від їх нормативної оцінки.

Відповідно пункту 5 рішення міської ради №166 від 19.05.2016 набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Як вже зазначалося вище, податкове законодавство пов`язує виникнення в особи обов`язку зі сплати податку на землю одночасно з моментом набуття права власності на землю, тому плата за землю на підставі рішення міської ради на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначена контролюючим органом в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 23.08.2017 у справі №457/908/17 задоволено клопотання про забезпечення позову: зупинено дію п.4 рішення Трускавецької міської ради «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб» №166 від 19.05.2016.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вжитий Трускавецьким міським судом Львівської області в ухвалі від 19.05.2019 захід забезпечення позову, яким зупинено дію п.4 рішення №166Трускавецької міської ради, зберігав свою дію до 23.09.2019 (день прийняття постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі №857/8592/19), а томуу вказаний період відповідач не мав законних підстав застосовувати п.4 рішення №166 при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для скасування рішень контролюючого органу.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Насамперед суд апеляційної інстанції зауважує, що інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних і фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі не є вирішенням спору по суті, а є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, спрямоване на збереження існуючого становища.

Так, контролюючим органом вказано на те, що згідно відомостей про розміри та грошові оцінки земельних ділянок не садибної забудови фізичних осіб у м.Трускавці, наданих у електронному вигляді міськрайонним управлінням у Дрогобицькому районі та місті Дрогобичі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у власності ОСОБА_1 у м. Трускавець по вул. Помірецькій перебувають земельні ділянки:

-0,2610 га з цільовим призначенням «обслуговування лікувально-діагностичного космплексу», нормативно грошова оцінка якої у 2017 році 3191508,0 грн, 2018 році 3191508,0 грн, 2019 році 3182200,53 грн;

-0,2674 га з цільовим призначенням «обслуговування готелю курортного типу», нормативно-грошова оцінка якої у 2017 році 3269767,2 грн, у 2018 році 3269767,2 грн, у 2019 році 3260231,5 грн.

Контролюючим органом при нарахуванні спірними рішеннями відповідно до статей 269-289 ПК України земельного податку за 2017-2019 роки було застосовано визначену ст.274.1 ст.274 ПК України ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких встановлено, а саме не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Доводи аналогічного змісту були наведені контролюючим органом у відзиві на позовну заяву, однак позивачем такі не спростовані та судом не надано належної оцінки цим обставинам.

Слід зазначити, що оскаржувані рішення не містять покликань на рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальнох громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб», дію п.4 якого було зупинено як вжиття заходу забезпечення позову у справі №457/908/17.

Таким чином, у позивача незалежно від зупинення дії пункту рішення міської ради, яким внесено зміни до рішення про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця, виникають податкові зобов`язання за відповідний звітний період.

Водночас, позивачем не наведено доводів, які свідчать про порушення арифметичного підрахунку спірного податку чи застосування відповідачем невідповідних вхідних даних та неправильних коефіцієнтів й такі підстави скасування рішень не були покладені в основу позову.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на спростування правомірності оскаржуваних рішень контролюючого органу. Натомість, відповідачем Головним управлінням ДПС у Львівськійобласті, як суб`єктом владних повноважень, наведено відповідні мотиви прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень я, а відтак підтверджено їх правомірність.

Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції, що має наслідком скасування судового рішення.

Таким чином, податковий орган діяв підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2017-2019 роки є правомірними, а позовні вимоги про їх скасування є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.

Відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити, арішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі № 380/1744/21 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний