Ухвала

від 27.09.2022 по справі 380/1744/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2022 року

Київ

справа №380/1744/21

адміністративне провадження №К/990/24941/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі № 380/1744/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2022 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник), подана її представником - адвокатом Горонним Орестом Олеговичем. Касаційну скаргу направлено засобами поштового зв`язку 08.09.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 27.04.2022, повний його текст складено того ж дня, відповідно, останнім днем його оскарження було 27.05.2022, проте, касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 08.09.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

Скаржник подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке вмотивоване тим, що попередні касаційній скарги були повернуті ухвалами Верховного Суду, що, однак, не перешкоджає повторному зверненню до суду з касаційною скаргою. Вважає, що забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень включає як можливість оскаржити судове рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути апеляційну або касаційну скаргу.

Отже, скаржник не зазначає причин пропуску строку, а зазначає обставини попереднього звернення до суду з касаційною скаргою, а також цитує рішення Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду, що унеможливлює вирішення поданої заяви.

При цьому суд встановив, що вперше касаційну скаргу ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку 26.05.2022, однак, ухвалою від 14.06.2022 Верховний Суд її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судового рішення у цій справі. Суд визнав недостатнім наведене у скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у цілому доводи зводилися до викладення обставин справи, цитування нормативних актів, які на переконання скаржника свідчать про відсутність підстав для задоволення позову, з абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Копію цієї ухвали отримав представник позивача - адвокат Горонний 20.06.2022.

Вдруге касаційну скаргу у цій справі було направлено засобами поштового зв`язку 24.06.2022, проте, Верховний Суд ухвалою від 13.07.2022 повернув її як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд визнав недостатнім наведене у скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд зазначив, що у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення апеляційним судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Крім того, у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суд апеляційної інстанції застосував неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі). Скаржнику було роз`яснено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Копію цієї ухвали отримав позивач 25.07.2022.

Втретє касаційну скаргу направлено до суду засобами поштового зв`язку 29.07.2022, однак, Верховний Суд ухвалою від 18.08.2022 її знову повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Касаційна скарга містила посилання на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд знову зазначив, що скаржник не довів подібності правовідносин у справах, а посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки. Скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягало неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, в чому висновки суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не обґрунтував, в чому полягає помилка судів при застосуванні відповідних норм права та як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися. Верховний Суд зауважив, що не всі порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд, а лише безпосередньо передбачені відповідними пунктами частин другої та третьої статті 353 КАС України, однак, скаржником відповідних порушень не вказано. Суд зазначив, що посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Не встановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини другої статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

08.09.2022 касаційну скаргу подано вчетверте, однак її обґрунтування є ідентичним до втретє поданої касаційної скарги, тобто, так і не відповідає роз`ясненням, наданим Верховним Судом.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ОСОБА_1 не зазначає обставин, які позбавляли її можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Загальний строк, що минув з дати ухвалення постанови апеляційного суду і до моменту подачі касаційної скарги вчетверте ставить більше чотирьох місяців, що виходить за межі встановленого КАС України строку для оскарження судового рішення. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, однак, вчетверте подана касаційна скарга їм так і не відповідає.

Посилання скаржника, що суд у будь-якому випадку зобов`язаний прийняти і розглянути його скаргу суперечить наведеним ним же рішенням Європейського суду з прав людини, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

При цьому, КАС України у частині першій статті 334 встановлює, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.

Отже, виключно дотримання скаржником усіх вимог КАС України щодо порядку подання і форми касаційної скарги є підставою для відкриття касаційного провадження, однак, таких вимог скаржник не дотримався, а поважних причин пропуску строку не обґрунтував.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій навести поважні причини його пропуску.

2. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Згідно з відомостями, які містяться у Комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ОСОБА_1 подавала касаційні скарги, до яких не долучала документ про сплату судового збору. Не долучено такого і до касаційної скарги, поданої вчетверте, що свідчить про невиконання скаржником вимог частини четвертої статті 330 КАС України. Про підстави звільнення від сплати судового збору скаржник також не повідомляє.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2022 - не більше 49620 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350 грн).

Позов у цій справі заявлено фізичною особою у 2021 році, який містить вимоги майнового характеру на загальну суму 581228,71 грн, відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір в сумі 5812,28 грн (581228,71 грн х 1%).

З огляду на наведене, за подання касаційної скарги у цій справі скаржник має сплатити судовий збір у сумі 11624,56 грн (5812,28 грн * 200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Скаржникові було роз`яснено, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення про відмову у задоволенні позову і ухвалення нового про його задоволення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для відмови у задоволенні позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції, яке позивач просить залишити без змін, підставою для задоволення позовних вимог стали два висновки суду:

1) вжитий Трускавецьким міським судом Львівської області в ухвалі від 19.05.2019 у справі №457/908/17 захід забезпечення позову, яким зупинено дію пункту 4 рішення №166 Трускавецької міської ради зберігав свою дію до 23.09.2019 (день прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду), а відтак, у вказаний період відповідач не мав законних підстав застосовувати пункт 4 рішення №166 при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень;

2) на спірних ділянках не розпочато будівельних робіт, а відповідачем не доведено наявності у позивача декларації (дозволу) на початок будівельних робіт на цих ділянках, що також свідчить про неправомірність застосування контролюючим органом пункту 4 рішення №166 при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, стали такі висновки апеляційного суду:

1) позивач є власником земельних ділянок та отримала дозволи на виконання будівельних робіт у 2004 році, а відтак, має обов`язок зі сплати плати за землю на підставі рішення міської ради на рівні 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

2) контролюючий орган при нарахуванні спірними рішеннями відповідно до статей 269-289 ПК України земельного податку за 2017-2019 роки було застосовано визначену пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставку податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких встановлено, а саме не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки. Оскаржувані рішення не містять покликань на рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 «Про встановлення розмірів орендної плати та ставок земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності територіальнох громади м. Трускавця в особі Трускавецької міської ради та у власності фізичних і юридичних осіб», дію пункту 4 якого було зупинено як вжиття заходу забезпечення позову у справі №457/908/17. Таким чином, у позивача незалежно від зупинення дії пункту рішення міської ради, яким внесено зміни до рішення про встановлення місцевих податків та зборів на території м. Трускавця, виникають податкові зобов`язання за відповідний звітний період.

Отже, саме в цих межах має бути приведене обґрунтування у касаційній скарзі у випадку незгоди скаржника саме з постановою апеляційного суду. Однак, за своїм змістом вчетверте подана касаційна скарга містить безліч доводів про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду і залишення без змін рішення суду першої інстанції, які не обумовлені відповідними висновками цих судів. Верховний Суд в ухвалі від 18.08.2022 вже звертав увагу скаржника, що порушення судами норм процесуального права (до яких можна віднести і не надання правової оцінки підставам позову) кореспондуються з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України з урахуванням вимог, встановлених у статті 353 КАС України. Але позивач ці роз`яснення не врахував. Наведені у касаційній скарзі мотиви протиправності податкових повідомлень-рішень здебільшого виходять за межі висновків суду першої інстанції, відповідно, відсутній взаємозв`язок між такими доводами і вимогами касаційної скарги про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

При цьому, межі перегляду судом касаційної інстанції встановлені у статті 341 КАС України, але скаржник не зазначає, чому на його переконання суд касаційної інстанції повинен розглянути доводи, які фактично є підставами позову, які не були підставою ані для задоволення позовних вимог позивача, ані для відмови у їх задоволенні.

Водночас, у касаційній скарзі міститься посилання на відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування частини шостої статті 157 КАС України. На переконання скаржника, нарахування земельного податку під час зупинення дії пункту 4 рішення Трускавецької міської ради №166 від 19.05.2016 не відповідає законодавству.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначив, що, по-перше, не рішення сільської ради стало підставою для донарахування позивачу плати за землю, а по-друге, захід забезпечення позову не звільняє позивача від наявного у неї обов`язку.

Про те, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті (до того ж у конкретній справі та щодо визначеного у ній кола осіб) зазначав Верховний Суд України у постанові від 09.12.2014 у справі № 21-421а14, а також Верховний Суд у низці постанов, зокрема, від 11.06.2020 у справі №826/4747/13-а, від 25.01.2022 у cправі № 911/782/21.

Зазначене у сукупності свідчить, що у касаційній скарзі обґрунтування приведено безвідносно до висновків судів у цій справі, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд враховує доводи скаржника про необхідність уникати надмірного формалізму при вирішенні питання про відкриття касаційного оскарження, однак, виявлені судом недоліки не можуть вважатися надмірним формалізмом, позаяк, касаційна скарга не відповідає правовому змісту і вимогам частини четвертої статті 328 і пункту 4 частини четвертої статті 330 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі № 380/1744/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини його пропуску;

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко