Постанова

від 26.04.2022 по справі 823/2017/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/2017/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г.

За участю секретаря: Шевченко Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року, суддя Білоноженко М.А., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звнрнулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ від 10.08.2017 №1258 в частині звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України;

- поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 23.09.2017;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним наказом її було звільнено з посади командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України під час перебування позивача у відпустці на підставі висновків службового розслідування, яке проведено із порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Також позивачка вказала, що їй не було відомо про те, що проводиться службове розслідування відносно неї а надані нею пояснення не були надані в рамках такого розслідування.

Окрім того, як зазначила позивач, її було звільнено з посади без атестації відповідно до ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію» і, за час незаконного звільнення з посади їй виплачується грошове забезпечення в зменшеному розмірі, різниця складає близько 1 000 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.07.2018р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018р., у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.08.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Управлінні патрульної поліції в Черкаській області як територіальному (відокремленому) структурному підрозділі Департаменту патрульної поліції на посаді командира роти № 3.

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції №2763 від 12.06.2017 «Про призначення та проведення службового розслідування» (т. 1 а. с. 113) призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що мало місце 09.06.2017 за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21 та спростування чи підтвердження інформації висвітленої в сюжеті видання «Вичерпно» командиром роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом ОСОБА_2 , яка у позаслужбовий час, озвучила інформацію, що досить негативно вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом.

Про призначення службового розслідування згідно із вказаним наказом позивачу було повідомлено листом Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції від 20.07.2017р. за вих. № 3206/41/24/03-2017, листом від 25.07.2017р. за вих. №3346/41/24/03-2017 та листом Департаменту патрульної поліції від 02.11.2017р. за вих. №5768/41/2/02-2017.

На підставі вказаного наказу проведено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими співробітниками Управління патрульної поліції в м. Черкаси ДПП.

За наслідками проведеного розслідування, 14.07.2017 р. складено висновок (т. 1 а.с. 211 243), який затверджений 10.08.2017р. начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, та згідно якого відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження.

Окрім того, встановлено, що 09.06.2017р. до Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції (далі УПП в м. Черкаси ДПП) прийшло близько двадцяти працівників патрульної поліції роти №3 із питанням чому було відсторонено від виконання службових обов`язків командира роти лейтенанта ОСОБА_2 .

При цьому молодший лейтенант поліції ОСОБА_3 запросив журналістів з інформаційного видання "Вичерпно", а також журналіста ОСОБА_4 , яким попередньо було повідомлено, що особовий склад роти № 3 на цій зустрічі має намір висловити недовіру начальнику УПП в м. Черкаси ДПП ОСОБА_5 через те, що останній видає злочинні накази щодо вибіркового зупинення транспортних засобів та притягнення їх водіїв до адміністративної відповідальності, а також про перевищення керівним складом Управління своїх службових обов`язків.

13.06.2017 р. об 11 год. 00 хв. в конференц-залі Громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» відбулася прес-конференція окремих працівників УПП в м. Черкаси ДПП з питання висловлення недовіри керівництву УПП в м. Черкаси ДПП.

На даній конференції лейтенант поліції ОСОБА_1 , молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 , лейтенант поліції ОСОБА_7 , лейтенант поліції ОСОБА_8 розповідали представникам преси та громадськості, що від начальника УПП в м. Черкаси ДПП ОСОБА_5 надходять незаконні накази, які полягають у вказівці вибірково зупиняти окремі транспортні засоби для складання на водіїв адміністративних матеріалів.

У ході службового розслідування було встановлено, що відомості, викладені у рапортах, зокрема, лейтенанта поліції ОСОБА_1 не підкріплені жодними фото та відеоматеріалами (доказами).

Висновком службового розслідування встановлено, що дії командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 перешкоджають роботі структурного підрозділу і негативно впливають на репутацію Управління патрульної поліції в м. Черкаси в цілому, а тому в поведінці останньої наявний склад дисциплінарного проступку. Крім того, в діях лейтенанта поліції ОСОБА_1 вбачаються систематичні порушення службової дисципліни.

Про можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування на підставі рапорту поданому керівництву Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 було повідомлено листом від 11.10.2017 за вих. №4882ВН/41/2/02/-2017. Листом Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції від 28.12.2017 за вих. № 7459/41/24/03-2017 на адресу ОСОБА_1 було надіслано копії матеріалів зібраних під час проведення службового розслідування у частині, що її стосуються.

За наслідками проведеного службового розслідування за вчинення дисциплінарних проступків, що виразилися у порушенні вимог п.п.1, 2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України наказом Департаменту патрульної поліції від 10.08.2018 №1258 (т. 1 а. с. 65-67) до лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із посади.

Про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача було повідомлено листом Управління патрульної поліції в м. Черкаси Департаменту патрульної поліції від 22.09.2017 за вих. № 4723/41/24/03-2017 та листом від 02.11.2017 № 5768/41/2/02-2017.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з п.п. 1, 4, 9, 11 ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, зокрема, базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зазначеною нормою визначено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, вищезазначені норми Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Така вимога до поведінки поліцейського повинна бути не тільки із пересічними громадянами, а і з колегами по службі.

Судом першої інстанції встановлено та дана обставина підтверджується матеріалами справи, підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стало порушення нею службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог п.п.1, 2 ч. 1ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджених наказом МВС України від 28.04.2016 № 326, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016.

Притягненню позивачки до дисциплінарної відповідальності передувало організоване та проведе відповідачем службове розслідування, результати якого були викладені у висновку від 14.07.2017, затвердженому 10.08.2017 начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Метою проведення службового розслідування було встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції, що мало місце 09.06.2017 за адресою: м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21 та спростування чи підтвердження інформації висвітленої в сюжеті видання «Вичерпно» командиром роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1, яка у позаслужбовий час, озвучила інформацію, що досить негативно вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом.

За змістом приписів Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування можуть бути конкретні визначені в цій інструкції події, що потребують більш ретельної перевірки відповідних фактичних та інших обставин таких подій.

Як убачається із висновку службового розслідування члени комісії, досліджуючи події та обставини, що відбулися 13 червня 2017 року, вийшли за межі предмету службового розслідування, визначені наказом від 12 червня 2017 року № 2763.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, висновок від 14 липня 2017 року в частині оцінки подій, що мали місце 13 червня 2017 року, є недопустимим доказом в аспекті доведення правомірності наказів про звільнення позивача як такий, що одержаний із порушенням порядку, встановленого Інструкцією №230.

Згідно з листом ТОВ «Інформаційне агентство «Вичерпно» від 10.07.2018р. вбачається, що 10.06.2017р. позивач надала коментар журналістці ТОВ «Інформаційне агентство «Вичерпно» ОСОБА_9 у телефонному режимі, інформація отримана від ОСОБА_1 була використана в інформаційній статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_2).

У наданих під час службового розслідування письмових поясненнях від 14.06.2017р., позивач зазначила, що 12.06.2017р. вона отримала велику кількість дзвінків від журналістів, які хотіли зустрітися, щоб прокоментувати події, які сталися. Пізніш, ввечері, до неї зателефонував ОСОБА_10 , який запросив в студію надати відповіді і коментарі на питання, які цікавлять журналістів і громадськість.

Вказані обставини свідчать, що позивачем, як службовою особою органів національної поліції, у позаслужбовий час, озвучено журналістам інформацію, що вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом та слугувала предметом інформаційної статті ТОВ «Інформаційне агентство «Вичерпно» - «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані дії позивача свідчать про наявність в діях позивача ознак публічної критики безпосереднього керівництва органу національної поліції, тлумаченої на власний розсуд, не підтверджений жодними доказами, направленої на дискредитацію репутації органів національної поліції, що в свою чергу може свідчити про недоведеність обставин, які зумовили звернення позивача до засобів масової інформації.

Відповідно до положень п.6 ст.4 Дисциплінарного статуту, у разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Отже, у випадку коли позивач була переконана, що одержаний нею наказ є таким, що суперечить Закону, повинна була письмово поінформувати про це старшого прямого начальника.

Публічна ж критика начальника та розповсюдження ЗМІ інформації, яка може зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію Національної поліції України, не може бути належним засобом реалізації захисту від протиправних наказів, у разі їх наявності.

Колегія суддів враховує, що події, про які позивач наголошувала засобам масової інформації та громадськості, не знайшли свого підтвердження під час відповідних перевірок, натомість, такі посилання призвели до дискредитації Управління патрульної поліції в м. Черкаси та Національної поліції України в цілому.

Окрім того, позивачкою було використано не передбачений законом спосіб повідомлення про порушення Закону, допущені начальником, яке, на її думку, мало місце, що, в свою чергу, позбавило орган поліції можливості здійснити перевірку таких обставин у встановлений Законом спосіб та в результаті вплинуло на репутацію правоохоронного органу в цілому. Протиправні дії однієї службової особи - начальника не мають призводити до дискредитації всього органу в цілому та впливати на репутацію інших співробітників цього органу, паплюжити репутацію органу загалом. Звернення ж до ЗМІ з інформацією, що не підтверджена доказами та не перевірена старшим прямим керівництвом, як того вимагають приписи п.6 ст.4 Дисциплінарного статуту, - є по своїй суті діями вчиненими поза межами Дисциплінарного Статуту службовою особою, обмеженою в своїх діях нормами Закону, якого мають додержуватися особи, що займають посади в правоохоронних органах.

Водночас, як встановлено судом, підставою для службового розслідуваання став факт надання 10.06.2017р. ОСОБА_1 до ЗМІ з інформації, що вплинула на репутацію Управління патрульної поліції в місті Черкаси Департаменту патрульної поліції та Національної поліції України загалом та слугувала предметом інформаційної статті ТОВ «Інформаційне агентство «Вичерпно» - «ІНФОРМАЦІЯ_1», що в свою чергу підтверджується листом ТОВ «Інформаційне агентство «Вичерпно» від 10.07.2018.

При цьому, з матеріалів справи, вбачається, що даним 13.06.2017 інтерв`ю, позивач продовжила дискредитувати репутацію правоохоронного органу, в якому проходила службу.

Таким чином, обставини, які стали підставою для призначення службового розслідування та, як наслідок, обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 4, 9, 11, ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п. 4 ч. 2, п. 2 ч. 4, п. 1 ч. 7 розділу ІІ Правил етичної поведінки працівника апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, п.п. 1, 2, 7, 8 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, знайшли своє підтвердження.

Щодо законності обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Вирішення питання щодо виду застосованого дисциплінарного стягнення є переважним правом керівника, який наділений правом накладання дисциплінарних стягнень.

Суд першої інстанції вірно врахував, що Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.06.2017р. №976 позивач раніше притягувалась до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, вказане стягнення станом на дату прийняття оскаржуваного наказу незняте та залишалось діючим, а отже застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, прийняте обгрунтовано, з урахуванням встановлених обставин та в межах наданих повноважень.

Щодо процедурних порушень, які допустив відповідач, як на те посилається скаржник, зокрема неналежного повідомлення про початок проведення службового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 6.3. Інструкції №230 визначено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування, брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять),відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України, оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом, листами УПП в м. Черкаси від 20.07.2017р. №3206/41/24/03-2017 та від 25.07.2017р. №3206/41/24/03-2017 позивача було поінформовано про результати проведення щодо ОСОБА_1 попереднього службового розслідування (згідно наказу ДПП №1718 від 14.04.2017р.), а також повідомлено, що згідно наказу ДПП №2763 від 12.06.2017р., відносно ОСОБА_1 призначено службове розслідування.

Судом першої інстанції було витребувано докази направлення такої інформації позивачці.

Так, згідно списків згрупованих поштових відправлень від 20.07.2017р. №304 та від 25.07.2017р. №309, а також фіскальних чеків, вказані листи було надіслано за адресою позивача: АДРЕСА_1 - 20.07.2017р. та 25.07.2017р. відповідно.

Разом з тим, із тексту рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, вбачається, що вказані листи повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання (згідно відмітки Укрпошти).

Отже, судом першої інстанції встановлено, що відповідач вчинив всі дії, направлені на належне повідомлення позивачки про здійснюване щодо неї службового розслідування.

Та обставина, що позивач не отримала зазначені листи не свідчать про порушення відповідачем вимог законодавства та не свідчать про недотримання процедури повідомлення позивача про проведене службове розслідування.

Окрім того, позивачем 14.06.2017р. надано особисті письмові пояснення під час проведення службового розслідування, що свідчить про її обізнаність щодо початку та підстав проведення службового розслідування, призначеного згідно наказу Департаменту патрульної поліції №2763 від 12.06.2017.

Суд вірно не прийняв доводи позивача про те, що дані пояснення вона писала не в рамках зазначеного службового розслідування, призначеного згідно №2763 від 12.06.2017р., оскільки попереднє службове розслідування щодо позивача станом на 14.06.2017р. (дату надання пояснень, а.с. 132, т.2) вже було завершено, про що свідчить застосоване до позивача дисциплінарне стягнення, застосоване за наслідками його проведення, у вигляді догани, згідно наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.06.2017р. №976.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем ст. 57 Закону України «Про національну поліцію» оскільки її звільнення відбулось без атестації, суд зазначає, що оскаржуваним наказом позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади. Оскаржуваним наказом не вирішувалось питання про переміщення з посади на нижчу посаду через службову невідповідність, так само як і звільнення зі служби в поліції, у зв`язку із чим вказані доводи позивача суд вважає необгрунтованими.

Безпідставними є доводи позивача і щодо незаконності її звільнення, оскільки вона перебувала під час видання наказу у відпустці.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначений в ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Виконання та зняття дисциплінарних стягнень визначено в ст. 16 Дисциплінарного статуту.

Частиною 2 даної норми Закону визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Відповідно до наказу позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності тобто обрано вид стягнення, який належить застосувати за вчинене порушення службової дисципліни

Сутність виконання рішення про накладення дисциплінарного стягнення полягає в практичній реалізації визначеного дисциплінарного стягнення.

Згідно зі статтею 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Отже, на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Дисциплінарного статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Правова позиція у подібній справі була викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2019 року в справі №806/5012/15.

При цьому, правомірність наказу щодо виконання стягнення, накладеного відповідачем згідно оскаржуваного наказу не є предметом розгляду у даній справі.

Таким чином, відсутні докази порушення відповідачем процедурних вимог, при проведенні службового розслідування та прийнятті оскаржуваного наказу, що призвели б до не обгрунтованого та безпідставного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому оскаржуваний наказ відповідача в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є правомірним і підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді командира роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Черкаси з 23.09.2017 р. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 10.08.2017 №1258. Оскільки судом не встановлено підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та скасування, відсутні правові підстави для задоволення позову в іншій частині позовних вимог з огляду на їх взаємопов`язаність.

Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 листопада 2019 №823/1430/17, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав правову оцінку висновку службового розслідування стосовно позивача, що не суперечить висновкам Верховного Суду з цього приводу, викладених у вищезазначеній постанові у подібній справі.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що висновок від 14 липня 2017 року в частині оцінки подій, що мали місце 13 червня 2017, є недопустимим доказом в аспекті доведення правомірності наказів про звільнення позивача як такий, що одержаний із порушенням порядку, встановленого Інструкцією №230.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у зазначеній постанові Верховного Суду у справі № 823/1430/17, згідно якої суд дійшов висновку про те, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається має бути більш суворим, ніж попереднє.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Доказів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування по суті правльного судового рішення, судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Степанюк А.Г.