Постанова

від 01.02.2022 по справі 920/511/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р. Справа№ 920/511/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Михайленку С.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Сумської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2021

у справі № 920/511/20 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради

до: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми»

2. Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради

про визнання незаконним та скасування правового акту, недійсним договору, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Сумської міської ради (далі - Сумська міськрада, позивач) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» (далі - Товариство, відповідач-1) та Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради (далі - Управління, відповідач-2) про визнання недійсним та скасування дозволу від 24.02.2020 №105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми», визнання недійсним договору про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, укладеного між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми шляхом демонтажу та переміщення за її межі паркану і приведення ділянки у попередній належний стан шляхом відновлення ґрунтового покриву та замощення тротуарною плиткою.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі №920/511/20 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування дозволу від 24.02.2020 №105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми», в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про визнання недійсним та скасування дозволу не є підвідомчою судам господарської юрисдикції; з огляду на відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, суд вказав на відповідність його умов Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України; враховуючи ту обставину, що прокурором не було надано оригіналів доказів, копії яких долучалися до позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність доказів використання спірної земельної ділянки Товариством та здійснення останнім перешкод Сумській міській раді у користуванні нею.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує на неправильне застосування судом п. 1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та закриття провадження в частині вимог про визнання недійсним та скасування дозволу на порушення об`єктів благоустрою від 24.02.2020 №105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми»; висновки суду про підвідомчість спору в цій частині адміністративному суду зроблені без урахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 19.02.2020 у справі №200/10822/18, від 13.11.2019 у справі №522/6794/15 та від 16.01.2019 у справі №815/1121/17 щодо необхідності з`ясування як суб`єктного складу сторін спору так і характеру правовідносин між ними, що є предметом спору; як зазначає прокурор, спір у цій частині носить приватноправовий характер, адже обумовлений порушенням відповідачами прав Сумської міської ради як власника комунальних земель; також судом було неправильно застосовано ст. 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки укладаючи договір про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, відповідачі мали на меті створити умови для безоплатного користування спірною земельною ділянкою; відмова прокурору в задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з підстав ненадання ним оригіналів доданих до позовної заяви документів суперечить приписам ч. 6 ст. 91 ГПК України, оскільки відповідачами подані прокурором копії документів під сумнів не ставились, а судом у рішенні не було зазначено причин та підстав, якими обумовлена необхідність огляду оригіналів доданих до позову копій письмових доказів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі № 920/511/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.01.2022, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

10.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 клопотання Сумської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено Господарському суду Сумської області (проспект ім. Т.Шевченка,18/1, м. Суми, 40011) забезпечити проведення судового засідання у справі №920/1176/20, призначеного на 12.01.2022 о 14:40 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 розгляд апеляційної скарги прокурора у даній справі було відкладено на 02.02.2022 у зв`язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача-1 та відповідача-2.

У судове засідання 02.02.2022 відповідачі своїх повноважних представників не направили, про місце, день та час розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заслухавши думку прокурора та представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав, просив скасувати оскаржуване рішення та постановити новее рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а саме, скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

02.02.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Сумської обласної прокуратури є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Сумської міської ради від 28.09.2005 № 1384-МР та договору оренди землі від 18.11.2005 у користування Приватному підприємству «Алмаз», яке в подальшому було реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми», передано земельну ділянку комунальної власності площею 0,1400 га з кадастровим номером 5910136300:02:009:000 (далі - орендована земельна ділянка), що знаходиться за адресою: вул. Воскресенська, 12/1, м. Суми, під будівництво адміністративно-торгівельного розважального комплексу строком до 28.09.2015.

Згідно з рішенням Сумської міської ради від 07.10.2015 № 4922-МР та договору про внесення змін від 22.12.2015 строк дії вищевказаного договору оренди продовжено до 29.09.2020.

Під час апеляційного провадження судовою колегією встановлено, що Товариство також здійснює користування суміжною із орендованою ним земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 площею 0,1006 га по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми (далі - спірна земельна ділянка).

Дана обставина підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.01.2019 №7-ДК/7/АП/09/01-19, актом щодо обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Суми по вул. Воскресенська, 12/1 від 18.02.2019, актом обстеження земельної ділянки №1 від 08.01.2020 та актом обстеження земельної ділянки від 12.03.2021 №5.

Так, в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.01.2019 №7-ДК/7/АП/09/01-19 зафіксовано факт користування Товариством земельною ділянкою загальною площею 0,2406 га, а стосовно користування земельною ділянкою площею 0,14 га Товариством надано договір оренди земельної ділянки від 22.12.2015; щодо площі 0,1006 га - дозвіл №15/15.01-32 від 14.01.2019 на порушення об`єктів благоустрою, договір № 9/15.01-32 від 14.01.2019 про відновлення елементів благоустрою. На момент проведення перевірки земельна ділянка, щодо якої Товариство здійснює користування (0,2406 га) огороджена парканом, на ній проводяться будівельні роботи.

Комісією при Сумській обласній державній адміністрації, якою складено акт щодо обстеження містобудівної ситуації від 18.02.2019, зафіксовано проведення будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1. Одночасно, в акті зауважено на тому, що:

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.01.2001 №878 місто Суми віднесено до Списку історичних населених місць України;

- за науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план, межі і режими використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Суми» у складі Генерального плану міста, затверджений наказом Міністерства культури України від 22.11.2012 №1364 «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» земельна ділянка за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1 розташована в межах Центрального історичного ареалу комплексної охоронної зони вздовж вул. Петропавлівської та вул. Соборної, поряд з пам`яткою архітектури національного значення - Спасо-Преображенським собором (постанова Ради Міністрів Української РСР від 24.08.1963 №970, охоронний №617);

- дозвіл на проведення земляних робіт для потреб будівництва Міністерством культури України Товариству не надавався.

Зі змісту Акту обстеження земельної ділянки №1 від 08.01.2020 також убачається, що за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1, Товариство здійснює користування земельною ділянкою загальною площею 0,2406 га, тобто на 0,1006 га більшою, аніж обумовлено договором оренди. Водночас Актом встановлено, що будівельні роботи здійснюються на усій площі земельних ділянок, як орендованій, так і на суміжній.

Актом обстеження земельної ділянки від 12.03.2021 №5 встановлено відсутність документів, які посвідчують право користування або ж право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1, площею 0,2406 га. Разом з тим, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці комунальної власності із кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 площею 0,14 га зареєстровано право власності на незавершене будівництво адміністративно-розважального комплексу 14% готовності за ТОВ «Адамант-Суми». При фактичному обстеженні земельної ділянки площею 0,2406 га за адресою: м. Суми вул. Воскресенська, 12/1, з`ясовано, що на ній знаходиться на стадії будівництва двоповерхова будівля із залізобетонних конструкцій, яка огороджена дерев`яним парканом.

На спростування тверджень прокурора щодо використання спірної земельної ділянки без належних правових підстав, Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради наголошено на тому, що користування землею здійснюється на підставі дозволу №15/15.01-32 від 14.01.2019 на порушення об`єктів благоустрою, договору № 9/15.01-32 від 14.01.2019 про відновлення елементів благоустрою, дозволу №105 від 24.02.2020 на порушення об`єктів благоустрою та договору №21 від 20.02.2020 про відновлення елементів благоустрою.

Так, 14.01.2019 Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради ТОВ «Адамант-Суми» було видано дозвіл №15/15.01-32 на проведення земляних робіт, не пов`язаних із прокладанням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд, а саме: замощення тротуарною плиткою та встановлення тимчасової огорожі на час будівництва за умови відновлення тротуарної плитки за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1 на об`єкті благоустрою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1. Строк дії з 14.01.2019 по 14.01.2020.

14.01.2019 між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради і ТОВ «Адамант-Суми» укладено договір №9/15.01-32, предметом якого було відновлення елементів благоустрою відповідно до цього договору, і які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1.

Пунктом 4.1 договору його сторони передбачили обов`язок суб`єкта господарювання здійснювати заходи з відновлення елементів благоустрою на території, де проводились роботи, у встановлені терміни.

Згідно з умовами п. 6.1 договору, такий набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом 2 років з дня підписання акту перевірки стану благоустрою після виконання робіт (аварійних, земляних та/або ремонтних).

Актом від 03.02.2020 перевірки стану благоустрою після виконання земляних робіт за дозволом на порушення об`єктів благоустрою №15/15.01-32 від 14.01.2019 виявлено, що земляні роботи на об`єкті благоустрою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1 не проводились, благоустрій не порушено.

Згідно з інформацією Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради, наведеної у листі від 17.04.2020 №112/15.01-28, будь-які роботи Товариством не проводились, акт перевірки стану благоустрою після закінчення дії дозволу від 14.01.2019 не складався, у зв`язку з чим на посадову особу ТОВ «Адамант-Суми» було складено протокол про адміністративне правопорушення у сфері благоустрою населених пунктів за ст. 152 КУпАП.

Після закінчення дії дозволу, 24.02.2020 Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради ТОВ «Адамант-Суми» було видано дозвіл №105 на проведення земляних робіт, не пов`язаних із прокладанням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд, а саме, замощення тротуарною плиткою та встановлення тимчасової огорожі на час будівництва за умови відновлення тротуарної плитки за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1 на об`єкті благоустрою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1. Строк дії з 20.02.2020 по 19.02.2021.

Також, 20.02.2020 між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради і ТОВ «Адамант-Суми» укладено договір №21 про відновлення елементів благоустрою, предметом якого було відновлення елементів благоустрою відповідно до цього Договору, які розташовані за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1. Строк дії договору - 2 роки.

Предметом спору у справі, що переглядається є здійснення Товариством користування частиною земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1, площею 0,1006 га під здійснення будівництва адміністративно-розважального центру за відсутності оформленого у встановленому законом порядку титульного права володіння, тобто оренди.

Оскільки Сумською міською радою не приймалось рішень про надання відповідачеві-1 у користування земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1, площею 0,1006 га, і таке право користування не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на переконання прокурора, встановлене Актами фактичне використання спірної земельної ділянки під будівництво та наявність дозволу на порушення об`єктів благоустрою від 24.02.2020 №105 та договору про їх відновлення, свідчать про створення вигляду правомірного використання земельної ділянки комунальної власності, відтак дозвіл на порушення об`єктів благоустрою від 24.02.2020 №105, підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Водночас, за твердженням прокурора, укладений між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та ТОВ «Адамант-Суми» договір про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, підлягає визнанню недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки без оформлення її в оренду в установленому законом порядку обмежує позивача - Сумську міську раду у здійсненні всього обсягу правомочностей власника землі, а тому ним також заявлено вимогу про зобов`язання Товариства усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми, шляхом демонтажу та переміщення за її межі паркану та приведення ділянки у попередній належний стан шляхом відновлення ґрунтового покриву та замощення тротуарною плиткою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням суду про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з чим висновки, зроблені судом першої інстанції вважає помилковими, а доводи апеляційної скарги обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, в частині вимог про визнання недійсним та скасування дозволу від 24.02.2020 №105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» судом провадження закрито з огляду на встановлену судом підсудність спору у цій частині суду адміністративної юрисдикції.

Судом відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним договору про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 №21, укладеного між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради і ТОВ «Адамант-Суми», у зв`язку з неподанням прокурором належних доказів на підтвердження наявності в діях відповідачів під час укладення спірного договору ознак, які притаманні фіктивному правочину, відсутності в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, а також недоведення наявності умислу всіх сторін правочину.

Судом також відмовлено у задоволенні вимог у частині зобов`язання Товариства усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми, шляхом демонтажу та переміщення за її межі паркану та приведення ділянки у попередній належний стан шляхом відновлення ґрунтового покриву та замощення тротуарною плиткою виключно у зв`язку з неподанням прокурором оригіналів доданих до позовної заяви акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 23.01.2019 № 7, акту щодо обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Суми по вул. Воскресенська, 12/1 від 18.02.2019, фотододатків до акту від 18.02.2019, висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №1404/681/831.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 цього Кодексу визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Земельний кодекс України (далі - ЗК України) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов`язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За статтею 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 ЗК України установлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Звертаючись до господарського суду із вимогами про визнання недійсним та скасування дозволу від 24.02.2020 №105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» прокурор вказував на те, що вказаний вище дозвіл є правовим актом індивідуальної дії, оскільки встановлює права та обов`язки для особи, яка його отримала - ТОВ «Адамант-Суми», спрямовані на використання земельної ділянки комунальної власності під будівельний майданчик шляхом огородження її парканом. Вказаний правовий акт є незаконним, оскільки порушує права власника - територіальної громади м. Суми в особі Сумської міської ради, якою дозволу на таке використання комунальної землі в установленому порядку не надавалось.

Закриваючи провадження у справі суд керувався тим, що Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради, відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування», є виконавчим органом Сумської міської ради, який в силу приписів п.14 ч.2 ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» здійснює повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів, до яких, зокрема, належить видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, у правовідносинах, що склалися між сторонами у справі, Управління діяло як суб`єкт владних повноважень, що вказує на підсудність спору у цій частині адміністративному суду.

Однак, з таким висновком суд апеляційної інстанції не погоджується та вважає за необхідне вказати на наступне.

У відповідності до ст. 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з виконанням суб`єктами господарювання земляних та ремонтних робіт, здійснюється на підставі дозволу на порушення об`єктів благоустрою виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - дозвіл), крім випадків, встановлених абзацами другим - п`ятим частини першої цієї статті.

Дозвіл на порушення об`єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються:

особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту;

у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.

Перелік земляних та ремонтних робіт, для виконання яких необхідно отримати дозвіл, встановлюється у Типовому порядку щодо видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів (далі - Типовий порядок), який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів затверджується рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради на підставі Типового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі якщо відповідною сільською, селищною, міською радою не прийнято таке рішення, застосовується Типовий порядок, затверджений Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Типового порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 №870 визначено, що дія цього Типового порядку поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що здійснюють порушення об`єктів благоустрою, пов`язане з проведенням земляних та/або ремонтних робіт.

Додатком №3 до Типового порядку затверджено перелік робіт, на проведення яких потрібен дозвіл. Це, такі роботи як:

1. Земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд.

2. Земляні або монтажні роботи, пов`язані з розриттям дорожнього покриття вулиць, доріг, майданів, площ.

3. Роботи, пов`язані з порушенням благоустрою об`єктів зеленого господарства.

4. Роботи, пов`язані з інженерними вишукуваннями.

5. Роботи, пов`язані з археологічними дослідженнями.

6. Улаштування нових та/або заміна існуючих посадкових майданчиків для пасажирів міського громадського транспорту з встановленням навісу або павільйону.

7. Ремонт та/або улаштування майданчиків для паркування транспортних засобів, спортивних, дитячих та інших майданчиків.

8. Заміна пошкоджених та застарілих конструкцій опор, ліхтарів, освітлювальної арматури, тросів, розтяжок, кабелів, дротів, комунікаційної апаратури.

9. Прокладення, перекладення або заміна водостічних, водопровідних труб та водоприймальних колодязів.

10. Установлення нових, відновлення, ремонт та заміна існуючих малих архітектурних форм.

11. Відбудова, відновлення зруйнованих частин фундаментів пам`ятників, декоративних скульптур та композицій, елементів обладнання фонтанів та декоративних басейнів із заміною зношених труб та водопровідної арматури фонтанів тощо.

12. Установлення нових та/або ремонт і відбудова пошкоджених споруд і обладнання пляжів (гардеробів, камер схову, пунктів прокату пляжного інвентарю, туалетів, лав, грибків, навісів, альтанок тощо), спортивного та дитячого устаткування.

Пунктом 6 Типового порядку визначено, що дозвіл видається на проведення робіт, перелік яких наведено у додатку 3. Строк дії дозволу визначається з урахуванням умов проведення робіт і не може перевищувати один рік.

Системний аналіз наведених положень Типового порядку дає підстави для висновку, що проведення робіт з порушення об`єктів благоустрою (зокрема земельних та ремонтних) носить короткостроковий характер (до одного року) та обумовлений необхідністю проведення робіт щодо об`єктів розташованих на поверхні землі або ж під нею. При цьому у особи, що здійснює такі роботи відсутня необхідність оформлення права (власності, користування) щодо такої земельної ділянки, оскільки мета робіт - ремонт існуючих елементів благоустрою або ж будівель, споруд розміщених на земельній ділянці, або ж встановлення нових елементів благоустрою.

Будівництво, у силу вимог ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у визначеному цим пунктом порядку. Отже, використання земельної ділянки для проведення будівельних робіт здійснюється виключно власником землі або ж її орендарем з дотриманням усіх встановлених законом умов, правил та порядків.

До того ж, як вже зазначалось вище, дозвіл на порушення об`єктів благоустрою не вимагається, якщо земляні та ремонтні роботи здійснюються: особами, які мають документ, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, у тому числі право земельного сервітуту; у складі підготовчих або будівельних робіт, право на виконання яких оформлене у встановленому законодавством порядку.

В оскаржуваному прокурором дозволі зазначено, що останній надає Товариству право проводити земляні роботи не пов`язані з прокладанням, перекладанням, ремонтом інженерних мереж і споруд, а саме: замощення тротуарною плиткою та встановлення тимчасової огорожі під час будівництва за умов відновлення тротуарної плитки за адресою м. Суми по вул. Воскресенська, 12/1 на об`єкті благоустрою, розташованому за цією ж адресою.

Тобто, факт отримання Товариством земельної ділянки в оренду за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1 площею 0,14 га вже надавав йому право здійснювати порушення об`єктів благоустрою без отримання будь-яких додаткових дозволів.

Використання ж земельної ділянки за цією ж адресою площею 0,1006 га під розміщення тимчасової огорожі на час проведення будівельних робіт суперечить ст. 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та постанові Кабінету Міністрів України від 30.10.2013 № 870 «Про затвердження Типового порядку видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів».

Так, наявними у матеріалах справи актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.01.2019 №7-ДК/7/АП/09/01-19, актом щодо обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Суми по вул. Воскресенська, 12/1 від 18.02.2019, актом обстеження земельної ділянки №1 від 08.01.2020 та актом обстеження земельної ділянки від 12.03.2021 №5 підтверджується користування Товариством земельною ділянкою площею 0,2406 га, а не 0,14 га, як це передбачено договором оренди земельної ділянки від 22.12.2015. Товариством здійснюється користування суміжною земельною ділянкою, площею 0,1006 га.

Цими ж актами перевірки встановлено здійснення Товариством будівництва на усій площі земельної ділянки, як орендованій, так і поза за її межами.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці комунальної власності із кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 площею 0,14 га зареєстровано право власності на незавершене будівництво адміністративно-розважального комплексу 14% готовності за ТОВ «Адамант-Суми».

При цьому, актом обстеження земельної ділянки від 12.03.2021 №5 встановлено відсутність документів, які посвідчують право користування або право власності земельною ділянкою за адресою: м. Суми вул. Воскресенська, 12/1, площею 0,2406 га, а при фактичному обстеженні земельної ділянки площею 0,2406 га за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 12/1, виявлено, що на ній, тобто на усій площі знаходиться в стадії будівництва двоповерхова будівля із залізобетонних конструкцій, огороджена дерев`яним парканом.

Оскільки прокурором фактично оскаржується не порядок отримання Товариством дозволу на порушення об`єктів благоустрою або ж дотримання Управлінням процедурних вимог чинного законодавства щодо надання дозволів на порушення об`єктів благоустрою, а вказується на дії відповідачів щодо отримання/надання такого дозволу та укладення договору про відновлення об`єктів благоустрою, чим порушуються права позивача, колегія суддів дійшла висновку, що між Сумською міською радою як позивачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» і Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради як відповідачами існує спір про право приватне, а саме - право користування щодо спірної земельної ділянки по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми, саме, земельною ділянкою площею 0,1006 га. У цих спірних правовідносинах Управління діяло не як суб`єкт публічного права, а як особа, яка поза волею власника майна - Сумської міської ради, - здійснила розпорядження цим майном.

Отже, спір у частині визнання недійсним дозволу та скасування дозволу на порушення об`єктів благоустрою від 24.02.2020 № 105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» підсудний господарському суду. Підстави для закриття провадження у цій частині - відсутні. Висновки суду першої інстанції про протилежне не ґрунтуються на нормах матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини сторін та зроблені без належно з`ясування обставин справи та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, а саме, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.01.2019 №7-ДК/7/АП/09/01-19, акту щодо обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Суми по вул.. Воскресенська, 12/1 від 18.02.2019, акту обстеження земельної ділянки №1 від 08.01.2020 та акту обстеження земельної ділянки від 12.03.2021 №5.лення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, укладеного між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми».

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 ст.21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під час апеляційного перегляду судом встановлено, що спірна частина земельної ділянки, по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми площею 0,1006 га, щодо якою Товариством отримано оскаржуваний прокурором дозвіл на порушення об`єктів благоустрою фактично використовується Товариством для здійснення будівництва та розміщення на ній недобудови. Це убачається із наявних у матеріалах справи актів перевірки, кожен з який фіксує здійснення будівництва на усій земельній ділянці, загальною площею 0,2406 га. Ні товариством, ні Управлінням не надано жодних доказів, які б вказували на те, що будівництво здійснюється виключно на орендованій Товариством земельній ділянці, а земельна ділянка площею 0,1006 га дійсно використовувалась виключно у зв`язку з необхідністю виконання робіт, пов`язаних з діяльністю Товариства, як і можливістю здійснення таких робіт лише за умови порушення об`єктів благоустрою, розташованих на спірній земельній ділянці.

Матеріалами справи також не спростовуються твердження прокурора про відсутність будь-якої землевпорядної документації щодо спірної земельної ділянки, як і рішення щодо її виділення та надання в оренду, як це передбачено статтями 79-1, 93, 122-124 ЗК України. Як на момент отримання спірного дозволу, так і на момент розгляду справи у суді, спірній земельній ділянці не присвоєно кадастрового номера.

Оскільки використання спірної земельної ділянки під будівництво нерухомості без виділу її в об`єкт цивільних прав та за відсутності будь-якого рішення Сумської міської ради як власника цієї земельної ділянки, здійснюється лише на підставі дозволу про порушення об`єктів благоустрою від 24.02.2020 № 105, виданого Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми», то таке використання Товариством землі суперечить ст.ст. 79-1, 93, 122-124 ЗК України та вочевидь порушує цивільні права Сумської міської ради в частині вільного розпорядження належним їй майном. За викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність фактичних та, відповідно, правових підстав для визнання такого акту незаконним та таким, що підлягає скасуванню у порядку ч.1 ст.21 ЦК України.

Щодо вимог про визнання недійсним договору про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, укладеного між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись із вказаними вимогами прокурор наполягав на фіктивності правочину, оскільки відповідачі мали на меті створити правові підстави для безоплатного використання спірної земельної ділянки.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції ухилився від надання належної правової оцінки аргументам прокурора щодо фіктивності укладеного сторонами правочину зосередившись на формальній відповідності цього правочину вимогами типової форми, визначеної Кабінетом Міністрів України для такого виду договорів.

Так, відповідно до ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 4 ст. 203 ЦК).

Якщо сторона договору або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 ст.234 ЦК, на які посилається скаржник, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц та постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину (постанови Верховного Суду 18.12.2018 у справі №911/390/18 та від 10.04.2019 у справі №910/7783/18).

Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Під час апеляційного перегляду судом встановлено, що оскаржуваний прокурором дозвіл останній надає Товариству право проводити земляні роботи не пов`язані з прокладанням, перекладанням, ремонтом інженерних мереж і споруд, а саме: замощення тротуарною плиткою та встановлення тимчасової огорожі під час будівництва за умов відновлення тротуарної плитки за адресою м. Суми по вул.. Воскресенська, 12/1 на об`єкті благоустрою, розташованому за цією ж адресою.

За умовами укладеного між відповідачами та оскаржуваного прокурором договору його предметом сторони визначили відновлення елементів благоустрою, які розташовані за адресою: м. Суми по вул.. Воскресенська, 12/1.

З урахуванням визначеного у дозволі обсягу робіт у сфері порушення об`єктів благоустрою, фактично, предметом цього договору є демонтаж тимчасової огорожі та відновлення тротуарної плитки.

Разом з цим, під час апеляційного перегляду також було встановлено, що відповідно до дозволу Товариство розмістило тимчасову споруду та проводить будівельні роботи з розміщенням недобудови (готовність 14%) на земельній ділянці, площею 0,1006 га.

Розглядаючи спір, колегія суддів не може віднести роботи з розміщення тимчасового паркану для проведення будівельних робіт такими, здійснення яких підпадає під дію Типовового порядку з тих підстав, що, по-перше, розміщення паркану займає практично таку ж площу, як і земельна ділянка відведена під будівництво. По-друге, матеріалами справи не підтверджується, що об`єкт будівництва займає усю площу орендованої земельної ділянки, що унеможливлює здійснення будівельних робіт без використання суміжних земель.

Тобто, матеріалами справи підтверджується, що метою отримання дозволу на порушення об`єктів благоустрою, як і договору про їх відновлення було отримання земельної ділянки у фактичне користування з проведенням на ній будівельних робіт, а не порушення об`єктів землеустрою та їх відновлення у зв`язку із здійсненням робіт, віднесених до переліку, вміщеному до Додатку №3 до Типовий порядку.

Колегія суддів також враховує, що надаючи оскаржуваний прокурором дозвіл та укладаючи оскаржуваний договір про відновлення елементів благоустрою, Управління діяло всупереч положенням ст.. 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Типовому порядку щодо видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів, тобто свідомо поза волею власника - Сумської міської ради, - надало Товариству можливість користуватись спірною земельною ділянкою площею 0,1006 га по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми для здійснення на ній будівництва та розміщення недобудови.

Отже, оскаржуваний прокурором договір про відновлення об`єктів благоустрою має ознаки фіктивності, оскільки мета укладення цього договору є іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Відтак, у силу положень ст. 234 ЦК України, договір про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 № 21, укладений між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та ТОВ «Адамант-Суми» має бути визнано недійсним у судовому порядку.

Щодо вимог про зобов`язання Товариства усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми, шляхом демонтажу та переміщення за її межі паркану та приведення ділянки у попередній належний стан шляхом відновлення ґрунтового покриву та замощення тротуарною плиткою.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині слугувала недоведеність прокурором належними та допустимими доказами факту вчинення відповідачем дій щодо використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми. Недоведеність полягала у ненаданні прокурором оригіналів доданих ним до позовної заяви копій акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 23.01.2019 № 7, акту щодо обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Суми по вул. Воскресенська, 12/1 від 18.02.2019, фотододатків до акту від 18.02.2019, висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №1404/681/831.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За нормою ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У позовній заяві прокурором вказано місцезнаходження оригіналів усіх доданих ним до позову копій.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством (відповідач-1) не подано жодної заяви по суті заявлених прокурором вимог. Ним не ставились під сумнів докази, подані прокурором на підтверджені доказами доданими до позовної заяви.

Не ставились під сумнів додані прокурором до позовної заяви докази і Управлінням (відповідач-2).

Ні оскаржуваним рішенням, ні ухвалою про витребування оригіналів доказів не мотивовано судом такої необхідності, не зазначено, які сумніви слугували підставою для огляду оригіналів, долучених прокурором до позовної заяви копій доказів.

За викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність відмови у задоволенні позовних вимог з посиланням виключно на ненадання прокурором витребуваних судом оригіналів доказів.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зазначає, що наведенні вище правові висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 04.03.2021 у справі №908/1879/17 та від 21.04.2021 у справі №910/701/17.

У справі, що переглядається, відповідачами не надано жодних доказів, які б спростовували викладені прокурором обставини щодо фактичного використання Товариством спірної земельної ділянки під будівництво об`єкту нерухомості за відсутності рішення власника землі - Сумської міської ради, - щодо надання під таке будівництво земельної ділянки Товариству у користування у встановленому Земельним кодексом України (ст..ст. 93,122, 124) порядку. Відсутні і докази здійснення Товариством робіт, передбачених Типовим порядком, які б призвели до порушення об`єктів благоустрою та їх відновлення у строки передбачені оскаржуваними дозволом на порушення об`єктів благоустрою та договором про їх відновлення.

Ними не спростовано викладені прокурором обставини, підтверджені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.01.2019 №7-ДК/7/АП/09/01-19, актом щодо обстеження містобудівної ситуації на території Центрального історичного ареалу м. Суми по вул.. Воскресенська, 12/1 від 18.02.2019, актом обстеження земельної ділянки №1 від 08.01.2020 та актом обстеження земельної ділянки від 12.03.2021 №5 щодо використання земельної ділянки площею 0,1006 га під будівництво та огородження її тимчасовим парканом.

Такі дії Товариства вочевидь порушують права Сумської міської ради як власника комунальної землі в частині вільного розпорядження спірною земельною ділянкою, здійснення відповідних охоронних заходів (з урахуванням віднесення цієї землі до історичного ареалу комплексної охоронної зони уздовж вул.. Петропавлівської та вул. Соборної, поряд з пам`яткою архітектури національного значення - Спасо-Преображенським собором). Огородження парканом та здійснення будівництва унеможливлюють користування земельною ділянкою комунальної власності і територіальною громадою міста Суми у цілому.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги прокурора про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми, шляхом демонтажу та переміщення за її межі паркану та приведення ділянки у попередній належний стан шляхом відновлення ґрунтового покриву та замощення тротуарною плиткою.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні дійсним обставинам справи, ухилення суду від з`ясування спірних правовідносин сторін та надання їм належної правової оцінки, незастосування судом норм матеріального права при вирішенні спору, які підлягали застосуванню, а саме, ст.ст. 11,16,234,391 ЦК України, ст..93,122,124 ЗК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Заступника керівника Сумської обласної прокуратури та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі № 920/511/20, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги та ухваленням рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати за перегляд справи у судах першої та апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на відповідачів у справі в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі № 920/511/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2021 у справі № 920/511/20 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Заступника керівника Сумської обласної прокуратури задовольнити повністю.

4. «Визнати незаконним та скасувати дозвіл від 24.02.2020 №105, виданий Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми».

Визнати недійсним договір про відновлення елементів благоустрою від 20.02.2020 №21, укладений між Управлінням «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми».

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0.1006 га, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:02:009:0004 по вул. Воскресенська, 12/1 у м. Суми шляхом демонтажу та переміщення за її межі паркану та приведення ділянки у попередній належний стан шляхом відновлення грунтового покриву та замощення тротуарною плиткою.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант-Суми» (40000, м. Cуми, вул. Горького,12/2; ідентифікаційний код 37186483) на користь Сумської обласної прокуратури (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 780 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн 50 коп. судового збору за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Управління «Інспекція з благоустрою міста Суми» Сумської міської ради (40035, м. Суми, вул. Харківська, 41, ідентифікаційний код 39578005) на користь Сумської обласної прокуратури (код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 780 (п`ять тисяч сімсот вісімдесят) грн 50 коп. судового збору за розгляд апеляційних скарг в суді апеляційної інстанції.

7. Доручити Господарському суду Сумської області видати накази на виконання даної постанови.

8. Матеріали справи №920/511/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.04.2022 після виходу члена колегії суддів Чорногуза М.Г. з відпустки.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова