Постанова

від 27.04.2022 по справі 910/21386/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2022 р. Справа№ 910/21386/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства а з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021

у справі № 910/21386/21 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Новий"

про стягнення 170 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд Новий" про стягнення фінансових санкцій у розмірі 170 000,00 грн у зв`язку з невиконанням постанови Виконавчого комітету Одеської міської ради № 6 "Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини", якою на відповідача накладено фінансові санкції в сумі 170 000,00 грн за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та за недодержання вимог щодо захисту, збереження та утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`ятки культурної спадщини, якою є будівля за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1 ріг площі В.Холодної, 5.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 ухвалено передати матеріали позовної заяви Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» про стягнення фінансових санкцій у розмірі 170 000,00 грн за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Вирішуючи питання про передачу справи на розгляд іншого суду, місцевий господарський суд виходив з того, що даний спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться поза межами території міста Києва, тому з урахуванням положень статті 30 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що вказана справа не належить до підсудності Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21386/21 та направити справу до суду першої інстанції, яким є Господарський суд міста Києва. Просить проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий».

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушеннями норм процесуального права, судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин правила виключної підсудності передбачені ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на думку відповідача, судом першої інстанції помилково віднесено дану справу до справ, на які поширюється правило виключної підсудності, і як наслідок, помилково передано справу на розгляд Господарського суду Одеської області.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального Кодексу України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального Кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2022 справу № 910/21386/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21386/21. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано справу № 910/21386/21 у Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений у ст.ст. 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (загальна територіальна підсудність).

Згідно ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц вказав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (ст. 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи № 910/21386/21, спір між сторонами виник з приводу стягнення фінансових санкцій за невиконання постанови виконавчого комітету Одеської міської ради № 6 від 07.04.2021.

Колегія суддів погоджується з твердженням апелянта викладеним в апеляційній скарзі про те, що спір між сторонами виник не з приводу нерухомого майна, а з приводу стягнення фінансових санкцій на підставі розпорядчого документу органу місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, спірні відносини не є такими, що виникли з приводу нерухомого майна, та підстави для застосування ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України та розгляду спору за правилами виключної підсудності Господарським судом Одеської області за місцезнаходженням нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 1 ріг площі В.Холодної, 5, відсутні.

За змістом ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Колегія суддів дійшла висновку, що спір у справі № 910/21386/21 має розглядатися за правилами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням відповідача. Отже, вказаний спір належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. В рішенні у справі "Zand v. Austria" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, у даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За викладених обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21386/21 скасуванню, з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

Згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд Новий» задовольнити. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 910/21386/21 - скасувати.

2. Матеріали справи № 910/21386/21 передати Господарському суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2022, враховуючи Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 , Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".