Рішення

від 27.04.2022 по справі 910/8694/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2022Справа № 910/8694/21Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ак Консалт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірні Веб Рішення"

про стягнення 16509,40 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ак Консалт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірні Веб Рішення" про стягнення 16509,40 грн., з яких: 13934,00 грн. помилково сплачених коштів, 440,33 грн. процентів за користування чужими коштами, 1922,64 грн. інфляційних втрат та 212,43 грн. трьох процентів річних. Також, у позовній заяві висловлено прохання здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

14.06.2021 на електронну пошту суду та 16.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-а, оф.530.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, між ним та відповідачем велися перемовини щодо укладення договору про надання послуг з розробки веб-ресурсу для позивача.

25.09.2020 відповідач виставив рахунок на оплату по замовленню № 705 на розробку веб-сайту на суму 27868 грн.

У свою чергу, позивач здійснив оплату на рахунок відповідача в якості передоплати за розробку веб-ресурсу в розмірі 13934 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2020 № 48.

Надалі, 14.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.04.2021 щодо повернення сплачених 30.09.2020 грошових коштів у сумі 13934,00 грн., оскільки між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо укладення договору та жодні послуги відповідачем не надавалися.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення між сторонами договору про надання послуг з розробки веб-ресурсу.

Також матеріали справи не містять жодних доказів надання відповідачем послуг з розробки веб-сайту на суму 13934 грн.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що правовідносин між сторонами мають кондиційний характер та підпадають під регулювання положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Ураховуючи, що відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про наявність достатніх правових підстав для утримання ним 13934 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість даної вимоги позивача, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 1922,64 грн. та три проценти річних у сумі 212,43 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Зі змісту статей 1212, 1214 ЦК України слідує, що строк повернення набутих особою без достатньої правової підстави грошових коштів не встановлений.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Відтак, у розумінні частини 1 статті 612, частини 2 статті 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, після спливу цього строку.

У свою чергу, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення грошових коштів лише 14.05.2021, проте нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення повернення грошового зобов`язання здійснено позивачем за період з 01.10.2020 по 27.04.2021 року.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих за період з 01.10.2020 по 27.04.2021 інфляційних втрат у розмірі 1922,64 грн. та трьох процентів річних у сумі 212,43 грн.

Щодо нарахованих позивачем 440,33 грн. процентів за користування чужими коштами, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із частиною 2 статті 1214 ЦК у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Даний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Зважаючи на те, що правові підстави для застосування аналогії закону до спірних правовідносин у частині нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами відсутні, та позивачем здійснено нарахування 3 % річних від простроченої суми на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 440,33 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ак Консалт" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірні Веб Рішення" (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-а, оф.530; ідентифікаційний код 42503647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ак Консалт" (49038, м. Дніпро, вул. Пастера,10; ідентифікаційний код 42172540) 13934 (тринадцять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн. безпідставно збережених грошових коштів, а також 1915 (одну тисячу дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 89 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова