Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/8694/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2023 р. Справа№ 910/8694/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірні Веб Рішення" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022

у справі № 910/8694/21 (суддя К.В. Полякова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ак Консалт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірні Веб Рішення"

про стягнення 16 509,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі №910/8694/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ак Консалт» задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірні Веб Рішення» 13 934 грн. безпідставно збережених грошових коштів, а також 1915, 89 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 по справі № 910/8694/21 скасувати; у позові відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Консалт» (надалі ТОВ «АК Консалт», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірні Веб Рішення» (надалі ТОВ «вірні Веб Рішення», відповідач) про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 13 934 грн., а також 440, 33 грн. за користування чужими коштами, 1 922, 64 грн. інфляційних втрат, 212, 43 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що кошти у розмірі 13 934 грн. сплачені позивачем помилково за рахунком, який був складений відповідачем, між ТОВ «АК Консалт» та ТОВ «Вірні Веб Рішення» велися лише попередні переговори щодо можливості надання послуг із розробки веб-ресурсу для ТОВ «АК Консалт», жодних підтверджень укладення між ТОВ «АК Консалт» та ТОВ «Вірні Веб Рішення» правочину, що був би реальним та відповідав чинному законодавству не існує. Позивач також нарахував та заявив до стягнення 440, 33 грн. за користування чужими коштами, 1 922, 64 грн. інфляційних втрат, 212, 43 грн. 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі №910/8694/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ак Консалт» задоволено частково.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову по сумі стягнення 13 934 грн., суд першої інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про надання послуг з розробки веб-ресурсу та доказів надання відповідачем послуг з розробки веб-сайту на суму 13934 грн.

Судом відмовлено у стягненні 3% річних та інфляційних втрат через їх нарахування позивачем за період з 01.10.2020 по 27.04.2021 року без врахування строку звернення з претензією щодо повернення грошових коштів тільки 14.05.2021.

У стягненні суми за користування чужими коштами судом відмовлено, оскільки позивачем здійснено нарахування 3 % річних від простроченої суми на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги:

- між сторонами було підписано договір №25.09.2020 /001 від 25.09.2020; предметом цього договору є створення веб-сайту за технічним завданням замовника (позивача);

- відповідачем було створено дизайн сайту, затверджено прототип, направлено його позивачу, виконані інші умови договору, однак в процесі створення сайту, у позивача виникли інші умови та побажання, що не передбачались укладеним договором; позивач почав трактувати умови договору на свою користь, на спроби відповідача врегулювати конфлікт не реагував, а потім взагалі відмовився від виконання договору;

- здійснюючи юридичний аналіз фактичних обставин справи, можна констатувати неправильне визначення правової підстави позову позивачем, оскільки спір що виник між сторонами стосується виконання договору про надання послуг, а тому є інститутом зобов`язального права, що унеможливлює задоволення позову;

- дії позивача є недобросовісними, а також такими, що суперечать його попередній поведінці; додані до апеляційної скарги докази містять докази наявності переписки в мережі Інтернет на протязі багатьох місяців, між відповідачем та позивачем, де останній замовляв виконання роботи в електронному вигляді, отримував банківські реквізити відповідача, на які і перераховував кошти, а відповідач виконував замовлену позивачем роботу; в цій же роздрукованій з мережі Інтернет переписці зафіксоване укладання договору, обмін пропозиціями щодо співробітництва, надання через Інтернет позивачем зауважень щодо замовленої роботи тощо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірні Веб Рішення» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі № 910/8694/21; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25.09.2020 відповідач виставив рахунок на оплату по замовленню № 705 на розробку веб-сайту на суму 27868 грн.

Позивач здійснив оплату на рахунок відповідача в якості передоплати за розробку веб-ресурсу в розмірі 13934 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2020 № 48.

Надалі, 14.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією від 30.04.2021 щодо повернення сплачених 30.09.2020 грошових коштів у сумі 13934,00 грн., оскільки між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо укладення договору та жодні послуги відповідачем не надавалися.

За висновками суду першої інстанції правовідносин між сторонами мають кондиційний характер та підпадають під регулювання положень глави 83 ЦК України.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 13 934 грн. суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження укладення між сторонами договору про надання послуг з розробки веб-ресурсу; також матеріали справи не містять жодних доказів надання відповідачем послуг з розробки веб-сайту на суму 13934 грн.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд не задовольнив, через їх нарахування позивачем за період з 01.10.2020 по 27.04.2021 року без врахування строку звернення з претензією щодо повернення грошових коштів, що мало місце 14.05.2021.

У стягненні суми за користування чужими коштами судом відмовлено, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17, та постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, оскільки позивачем здійснено нарахування 3 % річних від простроченої суми на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 13 934 грн. через недосягнення між сторонами домовленостей щодо укладення договору та ненадання відповідачем послуг на вказану суму. Також, позивач нарахував суми за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційні збитки, які заявив до стягнення з відповідача.

Спірну суму грошових коштів у розмірі 13 934 грн. перераховано на банківський рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірні Веб Рішення» з призначенням платежу «передоплата за розробку веб-ресурсу. Без ПДВ».

До справи позивачем, долучено виставлений відповідачем рахунок на оплату по замовленню № 705 від 25.09.2020 на суму 27 868 грн.

В частині кваліфікації правовідносин, щодо яких виник спір у справі між сторонами, суд першої інстанції помилково виходив з відсутності між сторонами зобов`язальних правовідносин, оскільки позивач перерахував кошти не помилково, а саме в якості передоплати за надання послуг згідно виставленого рахунку в межах укладеного договору.

Так, грошові кошти отримані відповідачем на відповідній правовій підставі, якою є долучений до апеляційної скарги договір № 25.09.2020 /001, укладений з ТОВ «АК Консалт», умови якого передбачали надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.2 договору); додатком до договору у п. 3.1 погоджено, що загальна вартість всіх робіт по додатку становить 27 868 грн.

Відповідно до імперативних вимог частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Так, у апеляційній скарзі відповідач зазначив, що за незалежних від нього причин, не отримував поштової кореспонденції від суду та копії позову від позивача; в матеріалах справи відсутні докази ухилення відповідача від отримання кореспонденції, а причини невручення листів із наявних поштових квитанцій встановити неможливо; розгляд справи відбувався в умовах військового стану, постійної загрози життю та здоров`ю; очевидним є той факт, що внаслідок військової агресії порушилося транспортне сполучення між населеними пунктами, наявні певні обмеження в роботі операторів поштового зв`язку, є інші труднощі які принесла війна.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про прийняття до розгляду поданих відповідачем разом з апеляційною скаргою доказів, зокрема, договору № 25.09.2020 /001 від 25.09.2020 з додатками; копій витягів з електронної пошти щодо підписання договору; скріншотів листування між сторонами.

В частині правової кваліфікації спірних правовідносин, підлягають врахуванню правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, зокрема:

- предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права;

- відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події;

- кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала;

- для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

- обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема у постановах: від 01.06.2021 у справі №910/2478/20, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18 та від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20:

«Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.»

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 наведено визначення поняття «аванс» (попередня оплата), зокрема, це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Разом з тим, як було зазначено вище, ТОВ «Вірні Веб Рішення» отримало відповідний аванс на підставі договору, а тому повернення авансу має відбуватись відповідно до вимог закону та договору.

Сплата коштів в сумі 13 934 грн. здійснена на підставі рахунку в рахунок передоплати за розробку веб-ресурсу щодо якого сторони в електронному вигляді уклали договір 25.09.2020, а тому заявлена до стягнення за позовом сума коштів перерахована внаслідок належної правової підстави. Долученою до матеріалів справи перепискою сторін підтверджено обмін підписаними примірниками договору в електронному вигляді, та ведення перемовин по проекту.

Відтак положення статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, а вирішення питання про повернення авансу має бути здійснено в силу положень ЦК, що регулюють відносини надання послуг, та самого Договору.

У зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є необґрунтованими.

Кошти, отримані як передоплата за договором і набуті відповідачем за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення, підстав для повернення позивачу спірної суми немає. Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення нарахованих сум за користування чужими коштами, 3% річних та інфляційних втрат, які є похідними від вимог про стягнення безпідставно набутих коштів.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу ТОВ «Вірні Веб Рішення» належить задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі №910/8694/21 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги ТОВ «Вірні Веб Рішення» рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі № 910/8694/21 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Витрати відповідача по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірні Веб Рішення» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі № 910/8694/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2022 у справі № 910/8694/21 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Консалт» (ідентифікаційний код 42172540; 49000, м. Дніпро, вул. Пастера 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірні Веб Рішення» (ідентифікаційний код 42503647; 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко 6-А, оф. 530) 3 405 грн. (три тисячі чотириста п`ять гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/8694/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко