Рішення

від 27.04.2022 по справі 910/19049/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2022Справа № 910/19049/21Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; ідентифікаційний код: 21673832)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Табаско Гроуп» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, приміщення 41; ідентифікаційний код: 39472724)

про стягнення 60964,89 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табаско Гроуп" про стягнення заборгованості за договором № 1-432/16 від 24.02.2016 про надання телекомунікаційних послуг у розмірі 60 964,89 грн, з яких: 57 458,67 грн основного боргу, 747,42 грн інфляційних втрат, 755,62 грн трьох процентів річних, та 2 003,18 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Київстар» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 24.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 відкрито провадження у справі №910/19049/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.01.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що всі міжнародні дзвінки були здійснені з 5 до 7 години ранку 14.01.2021, тобто у неробочий час, що є нетиповим для відповідача, адже користування телекомунікаційними послугами відповідач здійснював виключно у робочі години. Як вказує відповідач, до телекомунікаційних мереж ІР-телефонії було здійснено несанкціонований доступ, що призвело до незаконного використання телефонних номерів, які були у користуванні відповідача. При цьому відповідач зазначив, що доступ до системи ІР-телефонії, до логінів, паролів, самого офісного приміщення стороннім особам не надавався.

За твердженням відповідача, позивач відповідно до п. 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг мав можливість скоротити надання послуг у разі виявлення несанкціонованого доступу, чого позивачем не було зроблено.

12.01.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2016 між Приватним акціонерним товариством «Київстар» (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Табаско Гроуп» (абонент) укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16, відповідно до умов якого оператор зобов`язується надавати абоненту телекомунікаційні послуги, що вказані у замовленнях, а абонент зобов`язується їх оплачувати у порядку, визначеному договором та Умовами.

Перелік, обсяг послуг, технічні та організаційні умови їх надання зазначаються у замовленні. Окремі додаткові послуги оператора абонент може замовляти самостійно. Порядок замовлення додаткових послуг визначається оператором у описі відповідної додаткової послуги (п. 2 Договору про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16 від 24.02.2016).

Відповідно до п. 4 Договору про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16 від 24.02.2016 оплата наданих послуг здійснюється на умовах наступної оплати до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Розрахунковим періодом є місяць (з 1-го по останнє число календарного місяця). Інформацію про належну до оплати суму абонент отримує у рахунку на оплату, що надсилається абоненту до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, за адресою, що вказана у відповідному замовленні. У разі, якщо абонент не отримає рахунок на оплату до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, інформацію про належну до сплати суму він може отримати за допомогою системи самообслуговування та, у разі потреби, отримати у найближчому центрі обслуговування абонентів.

Згідно з п. 6 Договору про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16 від 24.02.2016 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 4-х років. Строк дії договору кожний раз продовжується на 1 рік за умови, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення у письмовій формі про припинення договору.

03.03.2016 між сторонами укладено Замовлення №1 до договору, з якого вбачається, що відповідачем були замовлені послуги - фіксований телефонний зв`язок (службові телефони, підключені до мережі інтернет; основна послуга включає в себе користування 1 телефонним номером); кількість абонентських ліній - 1; загальна кількість телефонних номерів - 1; тарифний план/пакет послуг - ІРбізнес90.

Послуга надається на портах телекомунікаційного обладнання, що знаходиться у приміщенні оператора, з використанням SIP-протоколу. Організацію зв`язку між обладнанням оператора та обладнанням абонента здійснює останній.

Відповідно до п. 3.11.4 Замовлення №1 від 03.03.2016 абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність мережевих ідентифікаторів (ІР адреси, які використовуються для доступу до послуги).

У п. 4.1 Замовлення №1 від 03.03.2016 зазначено, що вартість послуги (абонентська плата) становить 90,00 грн за місяць.

Згідно з п. 4.2 Замовлення №1 від 03.03.2016 обсяг послуг, включений в абонентську плату: 90000 секунд не тарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал, 12000 секунд не тарифікованих дзвінків на номери мобільного зв`язку Київстар на кожен голосовий канал, 3000 секунд не тарифікованих дзвінків на номери мобільного зв`язку інших операторів на кожен голосовий канал.

03.03.2016 між сторонами укладено Замовлення №2 до договору, з якого вбачається, що відповідачем були замовлені послуги - фіксований телефонний зв`язок (службові телефони, підключені до мережі інтернет; основна послуга включає в себе користування 3 телефонними номерами); кількість абонентських ліній - 15; загальна кількість телефонних номерів - 3; тарифний план/пакет послуг - ІРбізнес60.

Послуга надається на портах телекомунікаційного обладнання, що знаходиться у приміщенні оператора, з використанням SIP-протоколу. Організацію зв`язку між обладнанням оператора та обладнанням абонента здійснює останній.

Відповідно до п. 3.11.4 Замовлення №2 від 03.03.2016 абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність мережевих ідентифікаторів (ІР адреси, які використовуються для доступу до послуги).

У п. 4.1 Замовлення №2 від 03.03.2016 зазначено, що вартість послуги (абонентська плата) становить 900,00 грн за місяць.

Згідно з п. 4.2 Замовлення №2 від 03.03.2016 обсяг послуг, включений в абонентську плату: 36000 секунд не тарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал, 6000 секунд не тарифікованих дзвінків на номери мобільного зв`язку Київстар на кожен голосовий канал.

01.07.2020 між сторонами укладено Замовлення №3 до договору, з якого вбачається, що відповідачем були замовлені послуги - фіксований телефонний зв`язок (службові телефони, підключені до мережі інтернет; основна послуга включає в себе користування 3 телефонними номерами); кількість абонентських ліній - 15; загальна кількість телефонних номерів - 3; тарифний план/пакет послуг - SIPТест/SIP120.

Послуга надається на портах телекомунікаційного обладнання, що знаходиться у приміщенні оператора, з використанням SIP-протоколу. Організацію зв`язку між обладнанням оператора та обладнанням абонента здійснює останній.

Відповідно до п. 3.11.4 Замовлення №3 від 01.07.2020 абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність мережевих ідентифікаторів (ІР адреси, які використовуються для доступу до послуги).

У п. 4.1 Замовлення №3 від 01.07.2020 зазначено, що вартість послуги (абонентська плата) становить 1800,00 грн за місяць.

Згідно з п. 4.2 Замовлення №3 від 01.07.2020 обсяг послуг, включений в абонентську плату: 166,66 хвилин не тарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал, послуги фіксованого телефонного зв`язку на суму 1000,00 грн без ПДВ (1200,00 грн з ПДВ).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не належним чином виконав свої зобов`язання з оплати послуг, отриманих відповідно до умов Договору про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16 від 24.02.2016, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 57458,67 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2003,18 грн, 3% річних у розмірі 755,62 грн та інфляційні втрати у розмірі 747,42 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

У ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» зазначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно з п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг договір про надання послуг (далі - договір) - правочин, укладений між споживачем і оператором, провайдером, за яким оператор, провайдер зобов`язується на замовлення споживача надавати послуги, а споживач - їх оплачувати (якщо інше не передбачено договором).

У п. 2.1 Умов надання телекомунікаційних послуг Приватного акціонерного товариства «Київстар» зазначено, що послуги надаються абонентам на підставі договору, який укладається між абонентом та оператором.

Як вбачається з рахунку №616089197 від 31.01.2021, виставленого позивачем, ним було нараховано відповідачу до сплати за січень 2021 року вартість послуг телекомунікаційного зв`язку на загальну суму 59858,68 грн (з ПДВ), з яких 47882,23 грн (без ПДВ) є вартістю послуг вихідного міжнародного зв`язку та 2000,00 грн (без ПДВ) місячної абонплати.

У лютому 2021 року відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 2400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1496 від 18.02.2021, та відображено у виставленому позивачем рахунку №617780110 від 28.02.2021 (за лютий 2021 року).

При цьому, у лютому 2021 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати за отримані телекомунікаційні послуги (за лютий 2021 року) грошову суму у розмірі 2399,99 грн (відповідно до рахунку №617780110 від 28.02.2021).

У березні 2021 відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 2399,99 грн (відповідно до платіжного доручення №1268 від 11.03.2021), а позивачем було нараховано відповідачу плату за надані послуги (у березні 2021 року) у розмірі 155,15 грн (відповідно до рахунку №604766853 від 31.03.2021).

Як вбачається з рахунку №606521830 від 30.04.2021, виставленого позивачем, у квітні 2021 року відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у сумі 155,15 грн.

З квітня 2021 року нарахування плати позивачем не здійснюється у зв`язку з припиненням правовідносин між сторонами шляхом відмови відповідача від договору про надання телекомунікаційних послуг.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи нарахування, проведені позивачем за період з січня по березень 2021, та здійснені відповідачем оплати за період з січня по квітень 2021 року, відповідачем залишилась несплаченою сума грошових коштів у розмірі 57458,67 грн, що є вартістю послуг вихідних міжнародних дзвінків за січень 2021 року (з ПДВ).

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 39 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що оператори зобов`язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Частиною 4 статті 39 цього ж Закону визначено, що оператори телекомунікацій зобов`язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

Аналогічне положення міститься в підпункті 30 пункту 38 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 р. N 295.

Пунктом 54 Правил визначено, що оператор може скорочувати надання послуг з власної ініціативи в разі, зокрема, здійснення зловмисних викликів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що всі міжнародні дзвінки були здійснені з 5 до 7 години ранку 14.01.2021, тобто у неробочий час, що є нетиповим для відповідача, адже користування телекомунікаційними послугами відповідач здійснював виключно у робочі години. Як вказує відповідач, до телекомунікаційних мереж ІР-телефонії було здійснено несанкціонований доступ, що призвело до незаконного використання телефонних номерів, які були у користуванні відповідача. При цьому відповідач зазначив, що доступ до системи ІР-телефонії, до логінів, паролів, самого офісного приміщення стороннім особам не надавався.

Отже судом встановлено, що позивач відповідно до п. 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг мав можливість скоротити надання послуг у разі виявлення несанкціонованого доступу, чого позивачем не було зроблено.

Як вбачається з матеріалів справи (деталізованого звіту, наданого позивачем), міжнародні дзвінки були здійснені з телефонних номерів, якими користується відповідач відповідно до умов Договору про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16 від 24.02.2016.

Заперечуючи проти доводів відповідача позивач зазначає, що відповідно до п.3.6. Замовлення №3 передбачено застосування тарифних планів SIP Test/SIP 120 до послуг, що надаються позивачем відповідачу.

Як вбачається з п. 2 Договору, перелік, обсяг послуг (у тому числі додаткових послуг оператора), технічні та організаційні умови їх надання зазначаються у замовленні. Окремі додаткові послуги оператора абонент може замовляти самостійно. Порядок замовлення додаткових послуг оператора визначається оператором у описі відповідної додаткової послуги оператора.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що відповідачем не замовлялись послуги міжнародної телефонії.

Так, в п. 4.1. Замовлення №3 в найменуванні послуг відсутні додаткові послуги оператора з міжнародних дзвінків.

Крім того суду не надано доказів того, що відповідач раніше користувався послугами міжнародної телефонії.

Згідно з п.14 ч.1 ст.32 Закону України «Про телекомунікації» та п.п.14) п.35 Правил, споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли.

Відповідно до п. 3.2.6. Умов надання телекомунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар», абонент має право на відмову від оплати Послуги, яку він не замовляв.

В той же час, виходячи з приписів п.17 ч.1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації», саме на оператора телекомунікаційних послуг покладений обов`язок вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, шо передається цими мережами.

Відповідно до змісту п. 4.2. Замовлення № 1 до Договору № 1-432/16 від 24/02/2016 на послугу фіксованого телефонного зв`язку «IP-телефонні лінії через Інтернет», обсяг послуг, включений у абонентну плату: - 90000 секунд нетарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал; - 12000 секунд нетарифікованих дзвінків на номери мобільного зв`язку Київстар на кожен голосовий канал; - 3000 секунд нетарифікованих дзвінків на номери мобільного зв`язку інших операторів на кожен голосовий канал.

Відповідно до змісту п. 4.2. Замовлення № 2 до Договору № 1-432/16 від 24/02/2016 на послугу фіксованого телефонного зв`язку IP-телефонні лінії через Інтернет», обсяг послуг, включений у абонентну плату: - 36000 секунд нетарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал; - 6000 секунд нетарифікованих дзвінків на номери мобільного зв`язку Київстар на кожен голосовий канал.

Відповідно до змісту п. 4.2. Замовлення № 3 до Договору № 1-432/16 від 24/02/2016 на послугу фіксованого телефонного зв`язку «ІР-телефонні лінії через Інтернет», обсяг послуг, включений у абонентну плату: - 166,66 хвилин нетарифікованих місцевих дзвінків на кожен голосовий канал; - послуги фіксованого телефонного зв`язку на суму 1000,00 грн без ПДВ (1200,00 грн з ПДВ).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач послуги з міжнародних телефонних розмов у позивача не замовляв та вартість за здійснення таких дзвінків сторонами не погоджувалась.

Також позивач зазначає, що відповідач помилково зазначає про те, що саме до телекомунікаційних мереж позивача було здійснено несанкціонований доступ, внаслідок чого позивач стягує заборгованість за послуги, які відповідачем не споживалися.

Доказів того, що кінцеве обладнання споживача не має документ про підтвердження відповідності, суду не надано.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до п.41 Правил №295 оператор не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі:

1) використання споживачем кінцевого обладнання, яке не відповідає вимога законодавства, є несумісним з мережею оператора, або порушення вимог інструкції виробника з використання кінцевого обладнання;

2) несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж, пошкодження абонентської проводки або лінії, викрадення телекомунікаційного обладнання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд;

3) дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо);

4) вини споживача в інших випадках, встановлених законом.

Проте доказів у підтвердження жодного з цих випадків позивачем суду не надано.

Також позивач посилається на п.3.11.4. Замовлення №3, відповідно до якого абонент несе відповідальність за збереження та конфіденційність мережевих ідентифікаторів (IP- адреси, які використовуються для доступу до послуги).

При цьому, доказів спотворення процесу обробки інформації, порушення встановленого її порядку маршрутизації суду не надано, а отже не доведено зобов`язання відповідача платити такий трафік за вартістю міжнародного напрямку, як це передбачено п.3.11.7. Замовлення №3.

Крім того, судом встановлено, що з метою самостійного встановлення обставин несанкціонованого доступу в роботу телекомунікаційних мереж ТОВ «Табаско Гроуп» було направлено заяву до Департаменту кіберполіцїі Національної поліції України.

Як вбачається з відповіді Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві Департаменту кіберполіції Національної поліції України № 9375/38/100-2021 від 09.09.2021 зазначену заяву направлено до Подільського УП ГУНП у м. Києві для прийняття рішення щодо відкриття кримінального провадження.

Доводи позивача про те, що якщо навіть і мало місце використання мережевих ідентифікаторів третіми особами, відповідальність за таке використання, як і за зберігання мережевих ідентифікаторів, несе відповідач, суд оцінює критично з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1.18. Умов надання телекомунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар», оператор зобов`язаний вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається ними.

Крім того, відповідно до 4.2.8., 4.2.12. вказаних Умов, оператор має право без додаткового письмового погодження з Абонентом використовувати та обробляти інформацію про абонента та надані йому послуги, в тому числі про обсяги отриманих послуг, їх тривалість, вартість, прострочену заборгованість, зміст, маршрути передавання тощо (зокрема, для обслуговування абонента, формування його коефіцієнта телекомунікаційної поведінки, виявлення, встановлення та фіксування порушень маршрутизації трафіку, інших порушень у сфері телекомунікацій), а також передавати таку інформацію третім особам в межах та на підставі чинного законодавства України та припиняти діяльність у сфері телекомунікацій як частково, так і повністю.

Пунктом 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 № 295, оператор, провайдер може скорочувати надання послуг з власної ініціативи в разі виявлення несанкціонованого втручання споживача в роботу та/або використання телекомунікаційних мереж оператора або технічних засобів телекомунікацій провайдера.

Таким чином, ПрАТ «Київстар» було зобов`язано забезпечити інформаційну безпеку наданих послуг, та мало можливість використовувати та обробляти інформацію про надані ТОВ «Табаско Гроуп» послуги, в тому числі про обсяги отриманих послуг, їх тривалість, вартість, виявляти підозрілу активність телефонного трафіку.

При цьому, позивачем не було вчинено жодних дій щодо виявлення підозрілого трафіку та обмеження доступу для міжнародних дзвінків, які здійснювалися невідомими особами 14.01.2021 року у проміжок з 05:00 по 07:00 з телефонних номерів Товариства з обмеженою відповідальністю «Табаско Гроуп».

Доказів того, що такий несанкціонований доступ зумовлений розголошенням відповідачем логінів та паролів, які використовувались для входу в телекомунікаційну мережу, суду не надано.

Додана до справи роздруківка з журналу серверу не є належним доказом надання відповідачу послуг на спірну суму, оскільки суперечать встановленим вище обставинам справи.

До аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 09.07.2020 у справі №910/4/20.

Таким чином, наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Табаско Гроуп» за Договором про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16 від 24.02.2016 у сумі 57458,67 грн позивачем не доведений, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київстар» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Табаско Гроуп» суми основного боргу у розмірі 57458,67 грн є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача 747,42 грн інфляційних втрат, 755,62 грн трьох процентів річних, та 2 003,18 грн пені є похідними від вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 57458,67 грн за договором про надання телекомунікаційних послуг №1-432/16, недоведеність яких встановлено судом, з огляду на що так само задоволенню не підлягають.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Київстар» відмовити повністю.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Київстар» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53; ідентифікаційний код: 21673832)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Табаско Гроуп» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, приміщення 41; ідентифікаційний код: 39472724)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.04.2022

Суддя І.О. Андреїшина