Рішення

від 21.02.2022 по справі 911/1754/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/1754/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд»

до 1) Приватного нотаріуса Селіверстова Владислава Олеговича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс»

про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Кошик А.Ю.

За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Мартинов О.М. та Литвинчук О.І.

відповідача1: не з`явився

відповідача2: Потапенко С.Ю.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» (надалі позивач) до Приватного нотаріуса Селіверстова Владислава Олеговича (надалі відповідач1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дата Фінанс» (надалі відповідач2) про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2021 року відкрито провадження у справі №911/1754/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.08.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 03.08.2021 року представниками позивача подано клопотання б/н від 03.08.2021 року про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.08.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 14.09.2021 року. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дата Фінанс» оригінали документів, якими підтверджується факт наявності та розмір заборгованості з боку ТОВ «Ком Сат Технолоджі» перед ПАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року та за додатковими угодами до вказаного договору, які є невід`ємною частиною вказаного кредитного договору, а також мировою угодою між ТОВ «Ком Сат Технолоджі» та ПАТ «Кредитпромбанк» від 21.09.2012 року, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва 24.09.2012 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 05.08.2021 року від відповідача1 надійшов відзив на позовну заяву б/н від 31.07.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 27.08.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 25.08.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 14.09.2021 року представниками позивача подано клопотання б/н від 13.09.2021 року про приєднання доказів, клопотання б/н від 13.09.2021 року про витребування доказів та клопотання б/н від 13.09.2021 року про призначення судової почеркознавчої експертизи. Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 13.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2021 року підготовче засідання відкладено на 28.09.2021 року. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» оригінали документів, які засвідчують права, що були передані ПАТ «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс», як новому кредитору, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення; оригінали документів, що підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» пункту 4 договору № 2304/КУ/1 від 09.09.2020 року щодо перерахування у повному обсязі на рахунок ПАТ «Дельта Банк» коштів, відповідно до пункту 4 договору. Витребувано у Київської міської дирекції ПАТ «Укрпошта» відділення 03022 інформацію з приводу того, хто був уповноваженими особами на отримання поштової кореспонденції у відділенні 03022 від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» за період часу з 01.01.2020 року по теперішній час (з наданням завірених копій відповідних заяв, довіреностей та договорів).

До канцелярії Господарського суду Київської області 28.09.2021 року від відповідача2 надійшло клопотання б/н від 27.09.2021 року про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.09.2021 року підготовче засідання відкладено на 12.10.2021 року. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» оригінали рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0101044597323 від 03.02.2021 року та № 0101043779860 від 27.11.2020 року. Повторно витребувано у Київської міської дирекції ПАТ «Укрпошта» відділення 03022 інформацію з приводу того, хто був уповноваженими особами на отримання поштової кореспонденції у відділенні 03022 від Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» за період часу з 01.01.2020 року по теперішній час (з наданням завірених копій відповідних заяв, довіреностей та договорів). Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» надати вільні зразки підпису Чистякова А.Г. - особи, чий підпис стоїть на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення № 0101044597323 та № 0101043779860 (не менше ніж на 15 аркушах) та забезпечити його участь (Чистякова А.Г.) в судовому засіданні 12.10.2021 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 11.10.2021 року позивачем подано клопотання б/н від 09.10.2021 року про приєднання доказів (вільних зразків підпису Чистякова А.Г.), від АТ «Укрпошта» надійшли пояснення № 01.12.-334-21 від 08.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2021 року призначено у справі № 911/1754/21 судову почеркознавчу експертизу підписів на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 року та № 0101043779860 від 27.11.2020 року. Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.12.2021 року від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, разом з матеріалами справи № 911/1754/21, надійшов Висновок № 32960/32961/21-32 від 21.12.2021 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2021 року поновлено провадження у справі № 911/1754/21, підготовче засідання призначено на 20.01.2022 року.

У підготовчому засіданні 20.01.2022 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача2 проти задоволення позову заперечував. Відповідач1, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 20.01.2022 року не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 20.01.2022 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 10.02.2022 року.

У судовому засіданні 10.02.2022 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача2 проти задоволення позову заперечував. Відповідач1, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 10.02.2022 року не з`явився.

Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

У судовому засіданні 10.02.2022 року суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів на 22.02.2022 року.

В судовому засіданні 22.02.2022 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача2 проти позовузаперечував, відповідач1 в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 22.02.2022 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 20.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим Владиславом Олеговичем було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Дата Фінанс».

Позивач стверджує про незаконність та безпідставність наведеного рішення державного реєстратора, у зв`язку з чим просить у позові:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 року Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс»;

- витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» (позивач) є власником земельної ділянки площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Право власності на земельну ділянку належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 725956, та підтверджується довідкою Головного управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області № 6068-6 від 10.08.2012 року, витягом з поземельної книги ВС-002620015462012 від 10.08.2012 року, довідкою Великоолександрівської сільської ради № 2-04/09/1128 від 09.08.2012 року.

31.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1266.

Згідно цього іпотечного договору ТОВ «Нелора Ленд» є майновим поручителем (Іпотекодавцем) ТОВ «Ком Сат Технолоджі» за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Іпотечним договором Іпотекодавець передав ПАТ «Кредитпромбанк» в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільській район, Великоолександрівська сільська рада, в забезпечення виконання кредитних зобов?язань ТОВ «Ком Сат Технолоджі» за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року.

21.09.2012 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» в межах судової справи № 5011-33/8428-2012 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ТОВ «Ком Сат Технолоджі» уклали мирову угоду. Мировою угодою сторони замінили первісне зобов`язання, за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007- КЛТ від 04.09.2007 року на нове зобов`язанням між тими ж сторонами. Відбулася зміна змісту зобов`язання, нові строки виплати, нова відповідальність сторін та інша правова підстава виконання зобов`язання.

Таким чином, як стверджує позивач, ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» змінили умови зобов`язання за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року.

28.05.2021 року позивачу стало відомо, що 20.05.2021 року було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га за ТОВ «Фінансова компанія «Дата Фінанс» (відповідач 2). Згідно з інформаційною довідкою № 258750303 від 20.05.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Селіверстовим В.О. (відповідач 1) було проведено державну реєстрацію права власності на підставі: договір іпотеки, серія та помер: 1266, виданий 31.08.2012, видавник: Куликовська Т.В., пн. КМ110; договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, серія та номер: 1105, виданий 18.09.2020, видавник: Черленюх Л.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, договір купівлі-продажу прав вимоги, серія та номер: 2466, виданий 27.09.2013, видавник: Шевченко Д.Г., пн. КМНО. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58336028 від 25.05.2021 15:08:35.

Позивач в позові стверджує про незаконність та безпідставність позбавлення його права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільській район, Великоолександрівська сільська рада, оскільки станом на 20.05.2021 року, тобто на час проведення державної реєстрації права власності за відповідачем2, іпотека була припинена у зв`язку зі зміною умов основного зобов`язання, а саме, за укладеною 21.09.2012 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» в межах судової справи мировою угодою первісні зобов`язання за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року були замінені новими зобов`язаннями на нових умовах та на інших правових підставах. Також сторони домовились про звільнення від сплати пені та штрафу, що встановлені умовами кредитного договору. Тобто відбулась новація - угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. При цьому, правовий зв`язок сторін не припинився, оскільки замість зобов`язання, дія якого припинилася, виникло узгоджене ними нове зобов`язання.

Крім того, позивач зазначає, що сплинув строк звернення Кредитора до позивача з повідомленням про порушення основного зобов`язання. Відповідно до п.3 мирової угоди від 21.09.2012 року сторони узгодили графік сплати суми заборгованості, за яким останній платіж повинен був бути здійснений до 20.08.2014 року.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, яка є самостійною правовою підставою припинення поруки, встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. В договорі відсутній строк його закінчення. Як передбачено цією статтею, у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Позивач зазначає, що відповідач 2, як Іпотекодержатель, не надсилав на адресу позивача та Боржника (ТОВ «Ком Сат Технололжи») вимогу про усунення порушень, а позивач таку вимогу особисто не отримував.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Позивач зазначає, що у вищенаведених правових нормах визначено обов`язковий перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

За відсутності обов`язкових для подання документів: вимоги про усунення порушень і документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання позивачем цієї вимоги та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» вимоги, державна реєстрація права власності на спірне майно за Іпотекодержателем є незаконною та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначає, що у внаслідок незаконної реєстрації права власності за Іпотекодержателем спірне майно вважається відчуженим поза волею власника (позивача) та особою, яка не мала на це відповідного права.

Свою позицію позивач також обгрунтовує посиланням на чинну практику застосування законодавства та зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого Іпотечним договором не є абсолютним і для його реалізації обов?язковим є надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано Іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення і т.п. Таке повідомлення фактично є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У постанові Великої Палати верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №306/2053/16ц, провадження №14-22цс19, визначено, що спір має приватноправовий характер, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо права на майно. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цього майна. Також ціна набуття права власності на предмет іпотеки, на момент звернення стягнення, є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 387 ЦК.

Верховним судом у постанові від 29.03.2017 року у справі за № 2/489/704/15 встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Разом з тим відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

В ході розгляду спору відповідач2 (ТОВ «ФК «Дата Фінанс») подав відзив, в якому позовні вимоги заперечив, зазначив про відсутність підстав стверджувати про новацію зобов?язань за кредитним договором та припинення іпотеки.

Відповідач2 у відзиві пояснив, що 28.08.2020 року відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Дельта Банк», у якому виставлявся на продаж пул активів ПАТ «Дельта Банк», що ліквідується, та до якого було включено права вимоги та майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання, фізичними особами; номер лоту в торгівельний системі - GL22N618879, замовником аукціону є ПАТ «Дельта Банк».

Згідно з Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-08-20-000034-b від 28.08.2020 року переможцем електронних торгів визнано ТОВ «ФК «Дата Фінанс».

09.09.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» (як Банком) та ТОВ «ФК «Дата Фінанс» (як Новим кредитором) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2304/КУ1, предметом якого є відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та за дебіторською заборгованістю, які зазначені у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, іншими договорами, зокрема, за кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року, додатковими угодами до нього та договорами забезпечення, укладеними на його виконання. Відповідно до пункту 4 Договору про відступлення прав вимоги № 2304/КУ1 від 09.09.2020 року, ТОВ «ФК «Дата Фінанс» сплачено ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти у сумі 46 067 676,39 грн.

Крім того, 18.09.2020 року між ПАТ «Дельта Банк» (як Банком) та ТОВ «ФК «Дата Фінанс» (як Новим кредитором) укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, предметом якого є відступлення Новому кредитору права вимоги до іпотекодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців, або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавців, за іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, в тому числі й за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. за реєстр. № 1266, укладеним з ТОВ «Нелора Ленд» як забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Ком Сат Технолоджі».

Зважаючи на викладене, ТОВ «ФК «Дата Фінанс» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» та правомірно набуло права вимоги до ТОВ «Ком Сат Технолоджі» як Боржника та ТОВ «Нелора Ленд» як Іпотекодавця.

Мирова угода, укладена 21.09.2012 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» (позичачльноком) в межах судової справи № 5011-33/8428-2012 щодо врегулювання позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/39/2007- КЛТ від 04.09.2007 року неможе вважатись заміною первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Укладення в рамках судового спору мирової угоди, у якій визначаються умови та порядок виконання зобов`язання, не може вважатися заміною одного зобов`язання іншим, оскільки саме зобов`язання (його предмет та підстава) залишається незмінним та продовжує діяти, натомість може змінюватися порядок, строки та умови його виконання сторонами.

Як зазначає Касаційний господарський суд у постанові від 21.05.2019 року у справі № 916/2889/13, застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання» (п. 24 постанови). У цій справі суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладена між сторонами мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами мирової угоди зобов`язання відповідача за договором не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов`язання, умов про припинення первісного зобов`язання, що виникло за вказаним договором, мирова угода не містить, а зміна порядку і строку виконання такого зобов`язання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми (п. 29 постанови; наведена правова позиція також викладена у постанові Касаційного господарського суду від 15.05.2018 року у справі № 921/412/17-г/7).

Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 року у справі № 5011-1/1043-2012- 42/528-2012 висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання, при цьому, нове зобов`язання укладається між тими ж сторонами.

Згідно процесуального законодавства мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, підлягає затвердженню господарським судом та припиняє процесуально-правові відносини сторін, а у разі невиконання однією зі сторін вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Також не припинилися додаткові зобов`язання за Кредитним договором, що прямо передбачено укладеною мировою угодою: відповідно до пункту 6 сторони домовились, що з укладенням цієї мирової угоди зберігається чинність усіх договорів забезпечення, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Ком Сат Технолоджі» перед ПАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором.

Щодо спливу строків звернення з повідомленням про порушення основного зобов`язання відповідач2 зазначає, що позивач, звертаючись до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, помилково ототожнює іпотеку та поруку, які є різними видами забезпечення виконання зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.05.2020 року у справі № 161/6253/15-ц, необхідно враховувати, що згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов 'язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 (параграф 6) глави 49 Цивільного кодексу України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участю майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду України від 1610.2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17.09.2014 року у справі № 6-109цс14).

Щодо надсилання вимоги про усунення порушень на адресу позивача та боржника, відповідач2 заперечує твердження позивача про ненадіслання Іпотекодержателем на адресу позивача та боржника вимоги про усунення порушень. TOB «ФК «Дата Фінанс» стверджує, що адресу боржника та на адресу позивача двічі надсилались повідомлення про усунення порушень кредитного договору у тридцятиденний строк, а саме:

- 26.11.2020 року за вих. № 0922/496 на адресу боржника та позивача направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, яким попереджено про те, що у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем не менш ніж через тридцять днів з дати вручення цього повідомлення буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки;

- 02.02.2021 року за вих. № 0922/530 на адресу боржника та позивача повторно направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, яким попереджено про те, що у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем не менш ніж через тридцять днів з дати вручення цього повідомлення буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач отримав вказані повідомлення 10.12.2020 року та 05.02.2021 року відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач2 стверджує, що ним було надіслано вимогу (повідомлення) на адресу боржника та позивача, дотримано визначений законом та підзаконними нормативно-правовими актами порядок та строки повідомлення боржника та позивача (Іпотекодавця), а також надано реєстратору всі документи, необхідні відповідно до п. 61 Постанови для проведення державної реєстрації права власності за договором іпотеки на підставі іпотечного застереження. У зв`язку з чим, державна реєстрація права власності на спірне майно за TOB «ФК «Дата Фінанс» здійснена правомірно, на законних підставах та у визначеному законом порядку.

Щодо погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та ціни набуття права власності на предмет іпотеки відповідач2 визнає, що договором і законом передбачено необхідність надсилання повідомлення для того, щоб повідомити іпотекодавця та боржника про порушення чи невиконання боржником основного зобов`язання, про строки добровільного погашення боржником або іпотекодавцем заборгованості та про обраний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодавець відповідно до закону не має можливості не погодитись із умовами, що зазначені у повідомленні, та запропонувати власні.

ТОВ «ФК «Дата Фінанс» зазначає, що дотримало всі вимоги, встановлені законом для порядку здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а тому набуття права власності на спірне майно є правомірним.

Приватний нотаріус Селіверстов Владислав Олегович подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечує, стверджує про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. В спростування викладених у позові обставин відповідач1 зазначає, що на адресу боржника та на адресу позивача Іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Дата Фінанс» двічі надсилались повідомлення про усунення порушень кредитного договору у тридцятиденний строк та були отримані позивачем, докази чого були надані нотаріусу.

Відповідач1 зазначає, що державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки була проведена у відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач2 додатково пояснив, що 26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, до ПАТ «Дельта Банк» як нового кредитора перейшли права вимоги за пулом активів ПАТ «Кредитпромбанк» - кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеними на їх виконання, в тому числі й за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року, укладеним із ТОВ «Ком Сат Технолоджі» (далі - Кредитний договір), та Іпотечним договором від 31.08.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. за реєстр. № 1266, укладеним із ТОВ «Нелора Ленд» (далі - Іпотечний договір). Документи на підтвердження цього правочину ТОВ «ФК «Дата Фінанс» від ПАТ «Дельта Банк» не передавалися.

У подальшому ПАТ «Дельта Банк» та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб неодноразово здійснювалися спроби реалізувати права вимоги за Кредитним договором та договорами забезпечення на публічних торгах.

01.10.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення ПАТ «Кредитпромбанк» як юридичної особи.

Відповідно, на момент проведення 28.08.2020 року відкритих торгів (аукціону) з продажу активів ПАТ «Дельта Банк», кредитором (іпотекодержателем) за Кредитним та Іпотечним договорами був саме ПАТ «Дельта Банк», який правомірно набув вимоги за вказаними договорами від ПАТ «Кредитпромбанк».

Крім того, ні Договір купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013 року, укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк», ні Договір про відступлення прав вимоги № 2304/К/1 від 09.09.2020, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дата Фінанс», недійсними не визнавались.

Оцінюючи наведені вище учасниками справи доводи та аргументи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Як визначено ч.1 ст.20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Згідно з ч.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Дата Фінанс», для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Пунктом 1 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначається, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Аналогічне положення міститься у пункті 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Судом встановлено, що при здійсненні реєстраційних дій не було дотримано вищезазначених правових приписів, зокрема відповідач2 не виконав усіх необхідних умов Іпотечного договору, що є необхідною передумовою переходу від позивача до відповідача2 права власності на предмет іпотеки.

Зокрема, щодо факту надіслання повідомлень про набуття предмета іпотека у власність, в ході розгляду спору судом було досліджено та з`ясовано, що уповноваженими особами на одержання поштових відправлень від імені ТОВ «Нелора Ленд» до 30.09.2020 року був ОСОБА_1 , до 30.09.2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю АТ «Укрпошта» з доданими документами.

Як вбачається з наданих відповідачами повідомлень про вручення поштових відправлень, за повідомленням № 0101044597323 від 03.02.2021 року поштове відправлення отримував «Чистяков».

В той же час, відповідна особа «Чистяков» не належала до кола уповноважених осіб на одержання поштових відправлень ТОВ «Нелора Ленд» у відповідний проміжок часу.

Крім того, ОСОБА_4 подано заяву свідка про те що він є директором ТОВ «Нелора Ленд» і ні він особисто, ні інші представники не отримували 10.12.2020 року та 05.02.2021 року повідомлень у поштовому відділенні 03022 ПАТ «Укрпошта» від ТОВ «ФК «Дата Фінанс». Також, зазначачив, що на відповідному поштовому повідомленні про вручення поштових відправлень № 0101044597323 від 03.02.2021 року підпис йому не належить, а ле виконаний від його імені, що містить ознаки підробки.

У зв`язку з наведеними обставинами судом було призначено у справі № 911/1754/21 судову почеркознавчу експертизу рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення та на вирішення почеркознавчої експертизи поставлено питання: Чи виконано підпис, а також рукописний текст « 05.02.2021 року» та «Чистяков» в рекомендованому повідомленні про вучення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 року ОСОБА_4 ? Якщо підпис та рукописний текст виконано не ОСОБА_4 , необхідно встановити з наслідуванням чи без наслідування почерку та підпису ОСОБА_4 виконані відповідні написи?

За наслідками проведеної експертизи складено Висновок №32960/32961/21-32 від 21.12.2021 року, згідно з яким встановлено, що рукописні записи « 05.02.2021 року» та «Чистяков» в рекомендованому повідомленні про вучення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 року виконано не ОСОБА_4 , однак з наслідуванням його підпису.

Таким чином, має місце підроблення підпису ОСОБА_4 і відповідна особа поштове вручення не отримувала, крім того, взагалі не була уповноваженою особою на отримання поштових вручень.

Наведне свідчить про те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 року не свідчить про його отримання ТОВ «Нелора Ленд».

Щодо рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101043779860 від 27.11.2020 року, судом встановлено, що таке поштове відправлення отримано 10.12.2020 року «Марісов Є.О.», повноваження якого діяли до 30.09.2020 року. Тому, таке повідомлення про вручення також не може бути належним і достовірним доказом отримання відповідного поштового вручення ТОВ «Нелора Ленд».

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Порядок набуття Іпотекодержателем права власності на майно врегульовано п.4.2.2. Іпотечного договору, п.п.4.2.2.1. визначено, що право власності на передане в іпотеку майно переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавець (та/або Боржник) не задовольнить вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушенного зобов`язання, в якій зазначається про звернення стягення на майно шляхом передачі права власності на майно.

У вищенаведених правових нормах визначено обов`язковий перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Однак, відповідачі у встановлений процесуальний спосіб не довели факт виконання зазначених вимог Закону та умов Договору іпотеки, що є необхідними підставами для переходу від позивача до відповідача права власності на предмет іпотеки. Зокрема, відповідачами не надано на вимогу суду належних доказів направлення і вручення позивачу і боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Таким чином, спірне рішення державного реєстратора вчинене без достатніх правових підстав і з порушенням ведення державного реєстру, містить недостовірні відомості і породжує недостовірні правові наслідки, тому не може вважатись законним і підлягає скасуванню з метою захисту прав позивача та приведення даних державних реєстрів у відповідність до фактичних обставин та вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чи її спадкоємці. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 36-39, 50-51, 57), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункти 25-26).

Отже, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 року Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» (ідентифікаційний код 43086924) підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 Цивільного кодексу України визначає захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховним судом у постанові від 29.03.2017 року у справі за № 2/489/704/15 встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Разом з тим відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до норм статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, позовна вимога про витребування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» незаконно набутого майна підлягає задоволенню.

Щодо решти доводів позовної заяви, суд критично оцінює посилання позивача на новацію Кредитного договору фактом затвердження укладеної між 21.09.2012 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» в межах судової справи № 5011-33/8428-2012 мирової угоди щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року, оскільки мирова угода є процесуальним заходом врегулювання спору в суді і не вливає на відповідне господарське зобов`язання.

В той же час, суд звернув увагу на той факт, що з наявних у справі доказів, а саме примірника Кредитного договору № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року і додаткових угод до нього, вбачається, що останній кредит (за черговою додатковою угодою) позичальник мав погасити до кінця 2010 року, по сплаті процентів остання відома суду дата погашення 10.01.2011 року. Під час затвердження судом мирової угоди останньою датою виконання кредитних зобов`язань було визначено серпень 2014 року. Інших відомостей щодо настання строку виконання кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, відповідно з моменту настання строку погашення кредиту забезпечувальне обтяження було реалізовано майже через сім років.

В ході розгляду спору відповідачем2, як кредитором та Іпотекодержателем, не надано обґрунтованих пояснень коли настав строк виконання кредитних зобов`язань за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 року.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За наслідками розгляду спору судом встановлено, що позовні вимоги позивачем доведені та обгрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладається судом на відповідача2, внаслідок неправильних дій якого виник спір.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» до Приватного нотаріуса Селіверстова Владислава Олеговича та Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дата Фінанс» про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 року Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДАТА ФІНАНС» (ідентифікаційний код 43086924).

3. Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛОРА ЛЕНД» (ідентифікаційний код 34484892, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 11) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДАТА ФІНАНС» (ідентифікаційний код 43086924, м. Київ, вул. Зоологічна буд. 4 офіс 139) земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дата Фінанс» (04119, м. Київ, вул.Зоологічна, 4, оф. 139, код ЄДРПОУ 43086924) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 11, код ЄДРПОУ 34484892) 39 289,95 грн. витрат по сплаті судового збору за майнову вимогу, 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору за немайнову вимогу та 9 610,16 грн. витрат за проведення експертизи.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 28.04.2022 року