Постанова

від 06.09.2022 по справі 911/1754/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 911/1754/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Білоус О.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 06.09.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс»

на рішення

Господарського суду Київської області

від 22.02.2022 (рішення складено 28.04.2022)

у справі № 911/1754/21 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелора Ленд»

до 1. Приватного нотаріуса Селіверстова Владислава Олеговича

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс»

про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нелора Ленд» звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного нотаріуса Селіверстова Владислава Олеговича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс», у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 року Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс»;

- витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача було незаконно позбавлено права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2022 у справі №911/1754/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

За рішенням суду визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДАТА ФІНАНС» (ідентифікаційний код 43086924).

Витребувано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛОРА ЛЕНД» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДАТА ФІНАНС» земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Дата Фінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» 39 289,95 грн витрат по сплаті судового збору за майнову вимогу, 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору за немайнову вимогу та 9 610,16 грн витрат за проведення експертизи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі у встановлений процесуальний спосіб не довели факт виконання зазначених вимог Закону та умов Договору іпотеки, що є необхідними підставами для переходу від позивача до відповідача права власності на предмет іпотеки. Зокрема, відповідачами не надано на вимогу суду належних доказів направлення і вручення позивачу і боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Таким чином, спірне рішення державного реєстратора вчинене без достатніх правових підстав і з порушенням ведення державного реєстру, містить недостовірні відомості і породжує недостовірні правові наслідки, тому не може вважатись законним і підлягає скасуванню з метою захисту прав позивача та приведення даних державних реєстрів у відповідність до фактичних обставин та вимог законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи , внаслідок неправильної їх оцінки.

Скаржник зазначає, що ним з дотриманням пунктів 51, 61 Порядку та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» разом із заявою про проведення реєстраційних дій було подано відповідачу-1 весь перелік документів, необхідний для здійснення державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки. Відповідач-1, у свою чергу, перевіривши відсутність підстав для відмови у державній реєстрації прав, 25.05.2021 прийняв рішення за індексним номером 58336028 про реєстрацію права власності ТОВ «ФК «Дата Фінанс» на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105.

Апелянт також вказує на обставини повідомлення іпотекодавця та боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за №№0101044597323 та 0101043779860.

Відповідач-2 також зазначає, що позивач звертався до Господарського суду Київської області з чотирма заявами про забезпечення позову. За доводами скаржника всі зави були подані в один проміжок часу з різницею в один день та розподілені на різних суддів. У даних діях відповідач-2 вбачає обставини зловживання позивачем своїми процесуальними правами та маніпуляцією автоматизованим розподілом справ між суддями.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та відповідачем-1 не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників у судове засідання

В судове засідання 06.09.2022 представник відповідача-1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, шляхом направлення копії ухвали суду на електронну адресу відповідача-1.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача-1.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 20.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим Владиславом Олеговичем було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га за іпотекодержателем ТОВ «Фінансова компанія «Дата Фінанс».

Водночас позивач вважає незаконним та безпідставним означене рішення державного реєстратора, у зв`язку з чим звернувся з позовом до суду та просить визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 року Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс»;

- витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» (позивач) є власником земельної ділянки площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Право власності на земельну ділянку належить позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 725956, та підтверджується довідкою Головного управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області № 6068-6 від 10.08.2012 року, витягом з поземельної книги ВС-002620015462012 від 10.08.2012 року, довідкою Великоолександрівської сільської ради № 2-04/09/1128 від 09.08.2012 року.

31.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1266, за яким ТОВ «Нелора Ленд» є майновим поручителем (Іпотекодавцем) ТОВ «Ком Сат Технолоджі» за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Іпотечним договором Іпотекодавець передав ПАТ «Кредитпромбанк» в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільській район, Великоолександрівська сільська рада, в забезпечення виконання кредитних зобов`язань ТОВ «Ком Сат Технолоджі» за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007.

21.09.2012 ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» в межах судової справи № 5011-33/8428-2012 за позовом ПАТ «Кредитпромбанк» до ТОВ «Ком Сат Технолоджі» уклали мирову угоду. Мировою угодою сторони замінили первісне зобов`язання, за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007- КЛТ від 04.09.2007 на нове зобов`язанням між тими ж сторонами. Відбулася зміна змісту зобов`язання, нові строки виплати, нова відповідальність сторін та інша правова підстава виконання зобов`язання.

Таким чином, як стверджує позивач, ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» змінили умови зобов`язання за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007.

Позивач вказує, що 28.05.2021 йому стало відомо про те, що 20.05.2021 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га за ТОВ «Фінансова компанія «Дата Фінанс» (відповідач-2). Згідно з інформаційною довідкою № 258750303 від 20.05.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Селіверстовим В.О. (відповідач-1) було проведено державну реєстрацію права власності на підставі: договір іпотеки, серія та помер: 1266, виданий 31.08.2012, видавник: Куликовська Т.В., пн. КМ110; договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, серія та номер: 1105, виданий 18.09.2020, видавник: Черленюх Л.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, договір купівлі-продажу прав вимоги, серія та номер: 2466, виданий 27.09.2013, видавник: Шевченко Д.Г., пн. КМНО. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58336028 від 25.05.2021 15:08:35.

Позивач вказує про незаконність та безпідставність позбавлення його права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220880900:09:003:0105 площею 0,6719 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільській район, Великоолександрівська сільська рада, оскільки станом на 20.05.2021, тобто на час проведення державної реєстрації права власності за відповідачем-2, іпотека була припинена у зв`язку зі зміною умов основного зобов`язання, а саме, за укладеною 21.09.2012 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» в межах судової справи мировою угодою первісні зобов`язання за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 були замінені новими зобов`язаннями на нових умовах та на інших правових підставах. Також сторони домовились про звільнення від сплати пені та штрафу, що встановлені умовами кредитного договору. Тобто відбулась новація - угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. При цьому, правовий зв`язок сторін не припинився, оскільки замість зобов`язання, дія якого припинилася, виникло узгоджене ними нове зобов`язання.

Крім того, позивач зазначає, що сплинув строк звернення кредитора до позивача з повідомленням про порушення основного зобов`язання. Відповідно до п.3 мирової угоди від 21.09.2012 сторони узгодили графік сплати суми заборгованості, за яким останній платіж повинен був бути здійснений до 20.08.2014.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України, яка є самостійною правовою підставою припинення поруки, встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі. В договорі відсутній строк його закінчення. Як передбачено цією статтею, у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Позивач зазначає, що відповідач-2, як іпотекодержатель, не надсилав на адресу позивача та боржника (ТОВ «Ком Сат Технололжи») вимогу про усунення порушень, а позивач таку вимогу особисто не отримував.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з п. 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п. 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Позивач зазначає, що у вищенаведених правових нормах визначено обов`язковий перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

За відсутності обов`язкових для подання документів: вимоги про усунення порушень і документу, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання позивачем цієї вимоги та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» вимоги, державна реєстрація права власності на спірне майно за Іпотекодержателем є незаконною та підлягає скасуванню.

Також позивач зазначає, що у внаслідок незаконної реєстрації права власності за Іпотекодержателем спірне майно вважається відчуженим поза волею власника (позивача) та особою, яка не мала на це відповідного права.

Свою позицію позивач також обґрунтовує посиланням на чинну практику застосування законодавства та зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18), аналіз положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно.

Право іпотекодержателя на застосування застереження, передбаченого Іпотечним договором не є абсолютним і для його реалізації обов`язковим є надсилання повідомлення, де, насамперед, має бути зазначено який саме позасудовий спосіб звернення стягнення обрано Іпотекодержателем, якими є строки добровільного виконання зобов`язання, за яку ціну буде звернено стягнення і т.п. Таке повідомлення фактично є способом погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У постанові Великої Палати верховного Суду від 20.03.2019 у справі №306/2053/16ц, провадження №14-22цс19, визначено, що спір має приватноправовий характер, оскільки вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав є похідними від спору щодо права на майно. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цього майна. Також ціна набуття права власності на предмет іпотеки, на момент звернення стягнення, є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 387 ЦК.

Верховним судом у постанові від 29.03.2017 у справі за № 2/489/704/15 встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Разом з тим відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Заперечуючи проти позовних вимог, позивач у відзиві зазначив про відсутність підстав стверджувати про новацію зобов`язань за кредитним договором та припинення іпотеки.

Відповідач-2 вказав, що 28.08.2020 відбулись відкриті торги (аукціон) з продажу активів, що обліковуються на балансі ПАТ «Дельта Банк», у якому виставлявся на продаж пул активів ПАТ «Дельта Банк», що ліквідується, та до якого було включено права вимоги та майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання, фізичними особами; номер лоту в торгівельний системі - GL22N618879, замовником аукціону є ПАТ «Дельта Банк».

Згідно з Протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-08-20-000034-b від 28.08.2020 переможцем електронних торгів визнано ТОВ «ФК «Дата Фінанс».

09.09.2020 між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ТОВ «ФК «Дата Фінанс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № 2304/КУ1, предметом якого є відступлення банком новому кредитору прав вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та за дебіторською заборгованістю, які зазначені у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, іншими договорами, зокрема, за кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007, додатковими угодами до нього та договорами забезпечення, укладеними на його виконання. Відповідно до пункту 4 договору про відступлення прав вимоги № 2304/КУ1 від 09.09.2020 року, ТОВ «ФК «Дата Фінанс» сплачено ПАТ «Дельта Банк» грошові кошти у сумі 46 067 676,39 грн.

Крім того, 18.09.2020 між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ТОВ «ФК «Дата Фінанс» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, предметом якого є відступлення новому кредитору права вимоги до іпотекодавців, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників іпотекодавців, або які зобов`язані виконати обов`язки іпотекодавців, за іпотечними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, в тому числі й за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. за реєстр. № 1266, укладеним з ТОВ «Нелора Ленд» як забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Ком Сат Технолоджі».

Зважаючи на викладене, ТОВ «ФК «Дата Фінанс» є правонаступником ПАТ «Дельта Банк» та правомірно набуло права вимоги до ТОВ «Ком Сат Технолоджі» як боржника та ТОВ «Нелора Ленд» як іпотекодавця.

Мирова угода, укладена 21.09.2012 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» (позичальником) в межах судової справи № 5011-33/8428-2012 щодо врегулювання позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 49.8.2/39/2007- КЛТ від 04.09.2007 не може вважатись заміною первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Укладення в рамках судового спору мирової угоди, у якій визначаються умови та порядок виконання зобов`язання, не може вважатися заміною одного зобов`язання іншим, оскільки саме зобов`язання (його предмет та підстава) залишається незмінним та продовжує діяти, натомість може змінюватися порядок, строки та умови його виконання сторонами.

Як зазначає Касаційний господарський суд у постанові від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13, застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання» (п. 24 постанови). У цій справі суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що укладена між сторонами мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами мирової угоди зобов`язання відповідача за договором не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов`язання, умов про припинення первісного зобов`язання, що виникло за вказаним договором, мирова угода не містить, а зміна порядку і строку виконання такого зобов`язання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми (п. 29 постанови; наведена правова позиція також викладена у постанові Касаційного господарського суду від 15.05.2018 року у справі № 921/412/17-г/7).

Верховним Судом України у постанові від 09.09.2014 року у справі № 5011-1/1043-2012- 42/528-2012 висловлено правову позицію про те, що характерним для новації є саме укладення нового зобов`язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов`язання, при цьому, нове зобов`язання укладається між тими ж сторонами.

Згідно процесуального законодавства мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. Мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, підлягає затвердженню господарським судом та припиняє процесуально-правові відносини сторін, а у разі невиконання однією зі сторін вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Також не припинилися додаткові зобов`язання за Кредитним договором, що прямо передбачено укладеною мировою угодою: відповідно до пункту 6 сторони домовились, що з укладенням цієї мирової угоди зберігається чинність усіх договорів забезпечення, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Ком Сат Технолоджі» перед ПАТ «Кредитпромбанк» за Кредитним договором.

Щодо спливу строків звернення з повідомленням про порушення основного зобов`язання відповідач2 зазначає, що позивач, звертаючись до положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, помилково ототожнює іпотеку та поруку, які є різними видами забезпечення виконання зобов`язань.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.05.2020 року у справі № 161/6253/15-ц, необхідно враховувати, що згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України порука та застава визначені як окремі види забезпечення зобов`язань. Поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин. Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави. Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосередного застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 (параграф 6) глави 49 Цивільного кодексу України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участю майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду України від 1610.2012 у справі № 3-43гс12 та від 17.09.2014 у справі № 6-109цс14).

Щодо надсилання вимоги про усунення порушень на адресу позивача та боржника, відповідач-2 заперечує твердження позивача про ненадіслання іпотекодержателем на адресу позивача та боржника вимоги про усунення порушень. TOB «ФК «Дата Фінанс» вказує, що на адресу боржника та на адресу позивача двічі надсилались повідомлення про усунення порушень кредитного договору у тридцятиденний строк, а саме:

- 26.11.2020 за вих. № 0922/496 на адресу боржника та позивача направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, яким попереджено про те, що у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем не менш ніж через тридцять днів з дати вручення цього повідомлення буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки;

- 02.02.2021 за вих. № 0922/530 на адресу боржника та позивача повторно направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, яким попереджено про те, що у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем не менш ніж через тридцять днів з дати вручення цього повідомлення буде застосовано позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач отримав вказані повідомлення 10.12.2020 та 05.02.2021 відповідно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач-2 зазначає, що ним було надіслано вимогу (повідомлення) на адресу боржника та позивача, дотримано визначений законом та підзаконними нормативно-правовими актами порядок та строки повідомлення боржника та позивача (іпотекодавця), а також надано реєстратору всі документи, необхідні відповідно до п. 61 Постанови для проведення державної реєстрації права власності за договором іпотеки на підставі іпотечного застереження. У зв`язку з чим, державна реєстрація права власності на спірне майно за TOB «ФК «Дата Фінанс» здійснена правомірно, на законних підставах та у визначеному законом порядку.

Щодо погодження істотних умов застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та ціни набуття права власності на предмет іпотеки відповідач2 визнає, що договором і законом передбачено необхідність надсилання повідомлення для того, щоб повідомити іпотекодавця та боржника про порушення чи невиконання боржником основного зобов`язання, про строки добровільного погашення боржником або іпотекодавцем заборгованості та про обраний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодавець відповідно до закону не має можливості не погодитись із умовами, що зазначені у повідомленні, та запропонувати власні.

ТОВ «ФК «Дата Фінанс» зазначає, що ним дотримано всі вимоги, встановлені законом, для порядку здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, а тому набуття права власності на спірне майно є правомірним.

Приватний нотаріус Селіверстов Владислав Олегович у відзиві на позов, також заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Відповідач-1 зазначає, що на адресу боржника та на адресу позивача Іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Дата Фінанс» двічі надсилались повідомлення про усунення порушень кредитного договору у тридцятиденний строк та були отримані позивачем, докази чого були надані нотаріусу.

Відповідач-1 вказує, що державна реєстрація права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки була проведена у відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що про подання/отримання заяви на проведення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок) в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Дата Фінанс», передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема щодо наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Аналогічне положення міститься у пункті 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, при здійсненні реєстраційних дій не було дотримано вищезазначених правових приписів, зокрема відповідач-2 не виконав усіх необхідних умов Іпотечного договору, що є необхідною передумовою переходу від позивача до відповідача-2 права власності на предмет іпотеки, а саме щодо факту надіслання повідомлень про набуття предмета іпотека у власність, судом було з`ясовано, що уповноваженими особами на одержання поштових відправлень від імені ТОВ «Нелора Ленд» до 30.09.2020 був ОСОБА_1 , до 30.09.2021 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю АТ «Укрпошта» з доданими документами.

Як вбачається з наданих відповідачами повідомлень про вручення поштових відправлень, за повідомленням № 0101044597323 від 03.02.2021 поштове відправлення отримував «Чистяков».

В той же час, відповідна особа «Чистяков» не належала до кола уповноважених осіб на одержання поштових відправлень ТОВ «Нелора Ленд» у відповідний проміжок часу.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява свідка - ОСОБА_4 (а.с 42, том ІІ), у якій останній зазначає, що він є директором ТОВ «Нелора Ленд» і ні він особисто, ні інші представники не отримували 10.12.2020 та 05.02.2021 повідомлень у поштовому відділенні 03022 ПАТ «Укрпошта» від ТОВ «ФК «Дата Фінанс». Також, зазначив, що на відповідному поштовому повідомленні про вручення поштових відправлень № 0101044597323 від 03.02.2021 підпис йому не належить, але виконаний від його імені, що містить ознаки підробки.

З огляду на наведені обставини судом першої інстанції було призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано підпис, а також рукописний текст « 05.02.2021 року» та «Чистяков» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 року ОСОБА_4 ? Якщо підпис та рукописний текст виконано не ОСОБА_4 , необхідно встановити з наслідуванням чи без наслідування почерку та підпису ОСОБА_4 виконані відповідні написи?

За наслідками проведеної експертизи складено Висновок №32960/32961/21-32 від 21.12.2021, згідно з яким встановлено, що рукописні записи « 05.02.2021 року» та «Чистяков» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 виконано не ОСОБА_4 , однак з наслідуванням його підпису.

Таким чином, встановлено обставини підроблення підпису ОСОБА_4 і відповідна особа поштове вручення не отримувала, крім того, взагалі не була уповноваженою особою на отримання поштових вручень.

Наведене свідчить про те, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101044597323 від 03.02.2021 не свідчить про його отримання ТОВ «Нелора Ленд».

Щодо рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101043779860 від 27.11.2020, судом першої інстанції встановлено, що таке поштове відправлення отримано 10.12.2020 «Марісов Є.О.», повноваження якого діяли до 30.09.2020. Тому, таке повідомлення про вручення також не може бути належним і достовірним доказом отримання відповідного поштового вручення ТОВ «Нелора Ленд».

Так, згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною 2 статті 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» врегульовано, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Порядок набуття Іпотекодержателем права власності на майно врегульовано п.4.2.2. Іпотечного договору, так, п.п.4.2.2.1. визначено, що право власності на передане в іпотеку майно переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавець (та/або Боржник) не задовольнить вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного зобов`язання, в якій зазначається про звернення стягнення на майно шляхом передачі права власності на майно.

У вищенаведених правових нормах визначено обов`язковий перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідачі у встановлений процесуальний спосіб не довели факт виконання зазначених вимог Закону та умов договору іпотеки, що є необхідними підставами для переходу від позивача до відповідача права власності на предмет іпотеки. Зокрема, відповідачами не надано на вимогу суду належних доказів направлення і вручення позивачу і боржнику письмової вимоги про усунення порушення.

Таким чином, спірне рішення державного реєстратора вчинене без достатніх правових підстав і з порушенням ведення державного реєстру, містить недостовірні відомості і породжує недостовірні правові наслідки, тому не може вважатись законним і підлягає скасуванню з метою захисту прав позивача та приведення даних державних реєстрів у відповідність до фактичних обставин та вимог законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. Вирішення таких спорів відбувається за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чи її спадкоємці. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 36-39, 50-51, 57), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункти 25-26).

Отже, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 58336028 від 25.05.2021 Селіверстов Владислав Олегович, приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, яким проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,6719 га, кадастровий номер 3220880900:09:003:0105, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, за суб`єктом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» (ідентифікаційний код 43086924) підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 Цивільного кодексу України визначає захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею статті 20 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частини 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України вказують, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частинами 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За висновками Верховного суду, викладених у постанові від 29.03.2017 у справі за № 2/489/704/15, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. Разом з тим відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16).

Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до норм статей 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Таким чином, вимоги про витребування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Нелора Ленд» з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» незаконно набутого майна також підлягають задоволенню.

Водночас, щодо доводи позовної заяви про новацію Кредитного договору фактом затвердження укладеної між 21.09.2012 року ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Ком Сат Технолоджі» в межах судової справи № 5011-33/8428-2012 мирової угоди щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007, є необґрунтованими оскільки мирова угода є процесуальним заходом врегулювання спору в суді і не вливає на відповідне господарське зобов`язання.

В той же час, суд першої інстанції правильно звернув увагу на той факт, що з наявних у справі доказів, а саме примірника Кредитного договору № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007 і додаткових угод до нього, вбачається, що останній кредит (за черговою додатковою угодою) позичальник мав погасити до кінця 2010 року, по сплаті процентів остання відома суду дата погашення 10.01.2011. Під час затвердження судом мирової угоди останньою датою виконання кредитних зобов`язань було визначено серпень 2014 року. Інших відомостей щодо настання строку виконання кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, відповідно з моменту настання строку погашення кредиту забезпечувальне обтяження було реалізовано майже через сім років. При цьому відповідачем-2, як кредитором та Іпотекодержателем, не надано обґрунтованих пояснень коли настав строк виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором № 49.8.2/39/2007-КЛТ від 04.09.2007.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння, та їх задоволення у повному обсязі.

Стосовно доводів апелянта про зловживання позивачем своїми процесуальними правами, колегія суддів вважає викладені вище мотиви апеляційної скарги безпідставними та надуманими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2022 у справі №911/1754/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дата Фінанс» на рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2022 у справі №911/1754/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2022 у справі №911/1754/21 залишити без змін.

Матеріали справи №911/1754/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 17.10.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська