Рішення

від 27.04.2022 по справі 910/20355/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 910/20355/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу №910/20355/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перпетуум Солюшн" про стягнення 60000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2022 року до Господарського суду Черкаської області з Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю надійшла справа №910/20355/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перпетуум Солюшн" про стягнення 60000, 00 грн. як безпідставно отриманих.

Позов обґрунтовано тим, що Попередній договір від 29.10.2021, який був укладений з метою придбання нерухомого майна, є неукладеним у розумінні ст.657 ЦК України, а кошти, отримані відповідачем за цим договором, є безпідставно набутими.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.02.2022 відповідач подав до суду відзив на позов, в якому не погодився із позовними вимогами посилаючись на те, що в процесі перемовин представник позивача пояснив, що нерухомість придбавається з метою розміщення резервуарів для зберігання рідкого аміаку. Після укладення попереднього договору, в середині листопада 2019 позивач попросив дозволу у відповідача розмістити у каменокольному літ.Б п`ять цистерн для аміаку (з вагону моделі 15-1597, об`єм 75,5 м3, матеріал СтО9Г2С-12).

Відповідач повідомив, що такий дозвіл надав і навіть почав готувати договір відповідального зберігання. Проте, на зовнішній поверхні цих цистерн було нанесене маркування про аміак, і під час їх транспортування територією села Старі Бабани, мешканці села на чолі із сільською головою потрапили на територію ТОВ «ПЕРПЕТУУМ СОЛЮШН» та вимагали пояснень. Після з`ясування у представників позивача щодо відсутності дозвільних документів, представники громади повідомили про наміри звернень із скаргами у відповідні інстанції і блокування роботи підприємства із небезпечними хімічними речовинами, через загрозу екології села.

Відповідач зазначив, що у зв`язку із вище вказаними обставинами, позивач вимушений був вивезти цистерни і усно повідомив адвоката Анну Брагінську, як представника ТОВ «ПЕРПЕТУУМ СОЛЮШН», про недоцільність укладення договору купівлі-продажу.

Відповідач вказує, що адвокат Анна Брагінська повідомила про те, що гроші, які були отримані як передплата, частково витрачені на підготовку документів для купівлі-продажу згідно попереднього договору, а інша частина - на покриття поточних боргів підприємства, і товариство зможе їх повернути тільки після фактичної реалізації нерухомого майна.

Відповідач зауважив, що ніяких письмових повідомлень, на які посилався позивач, відповідач не отримував; за весь цей період було лише декілька телефонних розмов адвоката Анни Брагінської із представником позивача, в яких представник відповідача підтверджувала можливість повернути кошти лише тільки після продажу нерухомості.

Відповідач зазначив, що майно цілісного майнового комплексу ПАТ «Старобабанський гранітний кар`єр» не реалізовано з незалежних від нього причин.

Також, відповідач вказав, що залишається готовим вчинити необхідні підготовчі дії і продати майно, обумовлене Попереднім договором на користь позивача, а тому посилання позивача на безпідставність отримання грошових коштів і необхідність їх повернення відповідно до ст. 1212 ЦК є необґрунтованими.

У відзиві на позов відповідач в порядку ч.2 ст.119 ГПК України просив суд продовжити строк для подачі доказів в обґрунтування цього відзиву на 15 днів.

За приписами ч.4 і ч.5 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.119 ГПК України, суд відмовляє у продовженні відповідачу процесуального строку для подачі доказів в обґрунтування вказаного відзиву на позов.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що з метою придбання нерухомого майна: прохідної, заг. 129,4 кв.м, Літ.А; каменокольний. заг. площею 16677.00 кв.м., - Літ.Б; вбиральня, заг. площею 6.7 кв.м.. - Літ.Р1; ГСМ. заг. площею 6.7 кв.м.. - Літ.Х1; що розташоване за адресою: Черкаська область. Уманський р-н. с. Старі Бабанп. вул.Гагаріна.1 , між позивачем і відповідачем 09.10.2019 був укладений Попередній договір, за яким Основний договір купівлі-продажу повинен був бути укладений не пізніше 10-календарних днів з моменту готовності документів, передбачених п.3 цих домовленостей (далі - Договір; Попередній договір).

За умовами п.5 вищевказаного Договору укладення Основного договору повинно відбутися не пізніше 10 робочих днів з моменту готовності документів передбачених п.3 цього попереднього договору. Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріальне посвідчення відбудеться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу . Організаційні дії укладання нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу здійснює продавець, оплата нотаріальних послуг здійснюється покупцем.

Згідно п.6 попереднього договору на підтвердження дійсності своїх намірів щодо укладення Основного договору покупець перераховує на корить продавця передплату в сумі 60000,00 грн , в т.ч ПДВ - 10000,00 грн, на підставі рахунку продавця протягом трьох банківських днів з дати укладення цього Попереднього договору.

На підтвердження намірів щодо укладення Основного договору, на розрахунковий рахунок відповідача позивачем було перераховано передоплату в сумі 60 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2019 за № 1067.

Через неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань по Попередньому договору станом на 20.10.2021 позивач відповідачу 22.10.2021 направив Претензійний лист з вимогою повернути перераховані кошти в сумі 60000 грн.

Судом встановлено, що отримання відповідачем вище вказаного Претензійного листа підтверджується відомостями, які містяться в мережі інтернет на офіційному сайті «АТ «Укрпошта» в розділі «результати відстеження» по № 0910810036466, з якого вбачається, що: «відправлення за номером 0910810036466 вручене за довіреністю 27.10.2021 об`єктом поштового зв`язку КИЇВ 53 з індексом 04053».

Претензійний лист позивача від 22.10.2021 залишений відповідачем без відповідного реагування.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно положень ст.627 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зокрема, ст.1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (пункти 28, 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, пункт 27 постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №922/536/18).

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що ці зобов`язання можуть виникати і з дій, і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Важливо те, що у кондиційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

- набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого);

- таке набуття чи збереження відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке він безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Сторонами кондикційного зобов`язання є власник майна (титульний володілець), який має право вимоги та виступає кредитором, а також набувач майна, який виступає боржником.

Недоведення позивачем факту безпідставного набуття відповідачем майна позивача унеможливлює покладення на відповідача обов`язку з відшкодування його вартості відповідно до статті 1213 ЦК України.

Відтак, факт перерахування коштів позивачем відповідачу в сумі 60 000 грн. підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, відповідачем не оспорюється, а отже є доведеним.

Згідно ч.2 та ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналізуючи умови вказаних домовленостей на предмет відповідного нормам чинного законодавства України з`ясовано, що строки укладення Основного договору за попередніми домовленостями сторонами не визначені. Тобто, вказаний Попередній договір не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. 657. ЦК України яка передбачає, що Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки до Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна законом встановлена обов`язкова нотаріальна форма, то і Попередній договір повинен бути нотаріально посвідчений.

Таким чином, суд вважає, що недотримання обов`язкової нотаріальної форми має наслідком визнання попереднього договору неукладеним і зрештою, не породжуються права га обов`язки, на встановлення яких вони направлені.

Отже, станом на час розгляду спору у відповідача перебувають за відсутності відповідної правової підстави грошові кошти, перераховані позивачем в сумі 60 000,00 грн.

За приписами ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Отже, суд вважає, що грошові кошти в сумі 60 000, 00 грн., набуті відповідачем за відсутності відповідної правової підстави, господарських зобов`язань, які б виникали з правочинів, договорів, свідчить про безпідставність утримання відповідачем вказаних грошових коштів.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що вимога позивача про стягнення 60 000,00 грн. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перпетуум Солюшн" (код ЄДРПОУ: 40937121; Вознесенський узвіз,3/5, м.Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагроторг" (код ЄДРПОУ: 40568152; вул..Патона,3, смт.Маньківка, Маньківський район, Черкаська область, 20101) - 60 000,00 грн. (шістдесят тисяч грн) та 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат на оплату судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 28.04.2022.

Суддя К.І. Довгань