Рішення

від 27.04.2022 по справі 727/1865/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/1865/21

Провадження № 2/727/267/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючого судді:Одовічен Я.В.

за участю:

секретаря: Філатової К.А.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ТОВ «Кей-Колект»: Турика І.М.

представника відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кривцова Крістіна Танасіївна, Чернівецька міська рада про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Кривцова Крістіна Танасіївна, Чернівецька міська рада про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Посилалася на те, що 28.01.2021 року з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про те, що її власне майно: нежилі приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 150,7 кв.м., 29.09.2020 року вибули з її власності.

Так, спочатку 13.08.2020 року майно було переоформлене приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. на підставі договору купівлі-продажу №1485, що був укладений між ТОВ «Кей-Колект» та ТОВ «Сіті Проперті».

У подальшому, 29.09.2020 року приватний нотаріус Кривцова К.Т. здійснила реєстрацію права власності на вказані житлові приміщення за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №10553, що був укладений між ТОВ «Сіті Проперті» та ОСОБА_3 .

Вважає дії по відчудженню належного їй майна незаконними.

Зокрема, дії ТОВ «Кей-Колект» по реалізації майна позивача вчинялись без відповідного повідомлення та вимоги про усунення порушення основного зобов`язання із зазначенням суми боргу, згідно вимог ст.35, ст.38 Закону України «Про іпотеку», яке повинно було бути їй надіслане не пізніше аніж за 30 днів до їх вчинення. Проте, вимогу про усунення порушення основного зобов`язання їй надіслано не було, що призвело до викрадення належного їй майна.

Також зазначила, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Однак, у договорі іпотеки від 13.10.2006 року, на який послався нотаріус Пономарьова Д.В., взагалі відсутній окремий договір про задоволення вимог іпотеко держателя. Застереження в іпотечному договорі не є застереженням у розумінні поняття про застереження, так як договору від 13.10.2006 року не існує.

Окрім того, позивач вказувала на те, що приватний нотаріус Пономарьова Д.В. посвідчила договір купівлі-продажу майна від 13.08.2020 року, не звернувши увагу на лист ТОВ «Кей-Колект» від 16.06.2020 року, яким Товариство повідомило нотаріуса про повне погашення зобов`язань за кредитним договором, що є підставою для визнання недійсності правочину та повернення майна ОСОБА_1 .

Ще однією піставою протиправності дій по відчуженню майна позивача є те, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя, чоловік позивача не надавав згоду на його відчуження.

Їй, як іпотекодавцю нерухомого майна, не надсилався ні звіт про розподіл коштів від продажу майна, а ні повідомлення про намір його продати. З нею не погоджувалась ціна продажу предмету іпотеки, їй не відомо чи взагалі проводилась його оцінка, що є істотними обставинами під час реалізації предмету іпотеки.

На підставі наведеного позивач вважає, що відповідачі незаконно заволоділи її майном, яке вибуло з права власності не з її волі на підставі недійсного правочину, а тому у даному випадку ефективним способом захисту її права є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь власника ОСОБА_1 нерухоме майно: нежилі приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 150, 7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2145392973101) та припинити право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно.

Також просила стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року провадження по справі було відкрито та призначеного її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Крім того, ухвалою суду від 09.03.2021 року було вжито заходів забезпечення позову у справі.

12.04.2021 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено її розгляд по суті.

Представником відповідача ОСОБА_3 було подано до суду відзив на позов. У відзиві відповідач позов не визнав. Вказував на те, що позивачці направлялася вимога про усунення порушення основного зобов`язання №732532/1 від 02.05.2019 року, в якій іпотекодержатель ТОВ «Кей-Колект» вимагав погасити протягом 30 днів заборгованість, що виникла та на 02.05.2019 року становила 158471,96 доларів США. У вимозі в порядку ст.35 Закону України «Про іпотеку» було попереджено ОСОБА_1 про те, що у разі невиконання вимоги протягом 30-денного строку ТОВ «Кей-Колект» має намір здійснити продаж предмету іпотеки в порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку». Вимогу було надіслано на адресу ОСОБА_1 , що була зазначена в іпотечному договорі, а саме: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення було вручено ОСОБА_1 16.05.2019 року.

Також вважає безпідставним твердження ОСОБА_1 про нездійснення іпотекодержателем оцінки спірного нежитлового приміщення. Так, згідно висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки, ТОВ «Кей-Колект» було замовлено оцінку нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та станом на 18.05.2020 року вартість таких приміщень становила 1607400 гривень.

Заборгованість позивача перед ТОВ «Кей-Колект» не погашена. Лист-повідомлення від 16.06.2020 року було подано ТОВ «Кей-Колект» нотаріусу у зв`язку з необхідністю продажу предмету іпотеки та виключенням запису про іпотеку.

Крім того, зазначив, що позивач добровільно передала в іпотеку належні їй на праві власності нежитлові приміщення та була ознайомлена з договором іпотеки, в тому числі і з пунктом іпотечного договору із застереженням, що у випадку порушення умов основного зобов`язання, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, в тому числі шляхом продажу предмету іпотеки від імені іпотекодержателя в порядку, що передбачений ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Укладаючи договір іпотеки, позивач діяла у власних інтересах та відповідно до власного волевиявлення, а тому не можна стверджувати, що майно вибуло з її власності поза її волею.

ОСОБА_3 при купівлі спірних нежитлових приміщень не знав та не міг знати, що з приводу вказаних нежитлових приміщень існують якісь розбіжності між першим власником, продавцем та ТОВ «Кей-Колект».

Таким чином, і ТОВ «Сіті Проперті», і ОСОБА_3 є добросовісними набувачами, оскільки вони набули право власності на предмет нерухомого майна: нежиле приміщення, що по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу. Неоднозначне застосування статей 387, 388 ЦК України призведе до несприятливих наслідків як для ТОВ «Сіті Проперті», так і для ОСОБА_5 .

Також, на думку відповідача, позивачем обрано неефективний спосіб захисту свого права.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивачем було подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 . У відповіді зазначила, що вимоги про усунення порушення основного зобов`язання вона не отримувала, оскільки з 17.09.2018 року зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 . Тому вважає, що іпотекодержателем не було належним чином виконано вимоги ст.35 Закону України «Про іпотеку», а отже він не набув право звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Представником відповідача ОСОБА_3 було подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року за клопотанням позивача та її представника було витребувано від ТОВ «Кей-Колект» та приватного нотаріуса Пономарьової Д.В. оригінали вимоги про усунення порушення від 02.05.2019 року, поштове повідомлення про вручення ОСОБА_1 листа, опис вкладеня до поштового відправлення, звіт про оцінку нежитлових приміщень.

Позивач у судовому засіданні позовну заяву підтримала та підтвердила, викладені в ній обставини. Пояснила суду, що письмової вимоги про усунення порушення за кредитним зобов`язанням вона не отримувала, оскільки з 2018 року має інше зареєстроване місце проживання. Також зазначила, що договір купівлі-продажу від 13.08.2020 року було укладено на підставі договору іпотеки від 13.10.2006 року, якого не існує, звіт про розподіл коштів після продажу предмету іпотеки їй не надсилався. Просила позов задовольнити.

Представник позивача пояснив суду, що відповідно до листа ТОВ «Кей-Колект» заборгованість ОСОБА_1 є погашеною, на підставі чого 28.09.2020 року було знято обтяження з майна. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала. Підтримала, викладені у відзиві на позовну заяву, обставини. Вважає, що у даному випадку була наявна воля власника на вибуття майна з володіння, що унеможливлює застосування статті 388 ЦК України. ОСОБА_3 є добросовісним набувачем, а тому майно не може бути у нього витребувано. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» позовні вимоги не визнав. Пояснив суду, що позивач у добровільному порядку відмовилась врегулювати спір, у зв`язку з чим було відчужено іпотечне майно. У 2019 році ОСОБА_1 було надіслано вимогу про усунення порушення, на яку остання не відреагувала. Вважає, що заборгованість позивача перед ТОВ «Кей-Колект» є погашеною. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ТОВ «Сіті Проперті» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Треті особи приватний нотаріус Пономарьова Д.В. та приватний нотаріус Кривцова К.В. також у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Представник третьої особи Чернівецької міської ради у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд, заслухавши вступне слово присутніх учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.

Так, положеннями статті четвертої ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається із змісту поданої до суду заяви, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судом було встановлено наступні фактичні обставини справи та спірні правовідносини:

Так, 30.10.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки (нерухомого майна) №5063 (а.с.29-30 Том 1).

Відповідно до умов укладеного договору іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: нежилі приміщення, загаьною площею 150,70 кв.м., що належать іпотекодавцю на праві власності та знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Загальна ринкова вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 595200 гривень.

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань іпотекодавця за кредитним договором №11067213 від 30.10.2006 року.

У пункті 2.1 Договору іпотеки сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки визначено розділом четвертим договору.

Зокрема, звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п.п.2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, або у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання , що забезпечено іпотекою за цим договором, або в інших випадках, відповідно до діючого законодавства.

Звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іптекодержателя (п.4.2 Договору).

У випадках, зазначених в п.2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомленні, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодердателя, здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору іпотеки та відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» (п.п.4.3, 4.4,4.6).

У розділі 5 Договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступнх способів звернення стягнення на предмет іпотеки: - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; - право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених в п.4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні, про яке йдеться в п.5.2, іпотекодержатель зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст.36 Закону застосовується іпотеко держателем для задоволення своїх вимог.

У разі застосування права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, іпотекодержатель реалізує норми ст.38 Закону України «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п.5.2, вважається повідомленням іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки (п.п.5.5).

13.08.2020 року між ТОВ «Кей-Колект» - «продавець» та ТОВ «Сіті Проперті» - «покупець» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.105 Том 1).

За змістом вказаного договору продавець, діючи відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій без будь-якого примушення, продав, а покупець купив нерухоме майно нежилі приміщення, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 150,7 кв.м.

Зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_1 .

Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі:

-договору іпотеки, посвідченого 13.10.2006 року приватним нотаріусом Іпатовою М.М. за №3407, укладеного 13.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , що містить іпотечне застереження;

-договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідченого 12.12.2011 року, укладеного між ТОВ «Кей-Колект» та ПАТ «Укрсиббанк».

Продавець стверджує, що він за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

У пункті 4 Договору сторони зазначили, що відчуження нерухомого майна за договором здійснюється за 1244 187 гривень.

Того ж дня відомості про право власності ТОВ «Сіті Проперті» на спірні нежитлові приміщення було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.107).

28.09.2020 року між сторонами було укладено договір про внесення змін №1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.08.2020 року, яким викладено п.4 Договору у новій редакцій, а саме зазначено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за 848 019 гривень (а.с.106 Том 1).

Наступного дня, 29.09.2020 року між ТОВ «Сіті Проперті» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу (а.с.112).

Як видно з умов укладеного договору, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилі приміщення, загальною площею 150,7 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Продаж нежилих приміщень вчинено за попередньою домовленістю сторін за 905791 гривні, які продавець повністю одержав від покупця до підписання цього договору на поточний рахунок.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні норми права.

Так, відповідно дочастини першої статті 509 ЦК Українизобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зістаттями 526,530,610,частиною першою статті 612 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст.575 ЦК Україна).

Відповідно до статей12і33 Закону України «Про іпотеку», одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

Згідно зістаттею 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цимЗакономспособи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленомустаттею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленомустаттею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно ст.38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язанийза 30днів доукладення договорукупівлі-продажуписьмово повідомитиіпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні,не нижчомуза звичайніціни нацей видмайна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленимистаттею 42цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Враховуючи принцип свободи договору, саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановленихЗаконом України «Про іпотеку», і за відсутності в договорі відповідних умов необхідно виходити з такого.

Як вбачається з умов договору іпотеки від 30.10.2006 року, сторони погодили, що у випадках, зазначених в п.2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку». У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених у повідомленні, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення.

Згідно із частиною першоюстатті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина другастатті 35 зазначеного Закону).

Отже, за змістом частини першої статті33та частини першої статті35 Закону України «Про іпотеку»реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку».

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

У пункті 6.5 Договору від 30.10.2006 року сторони домовились, що усі повідомлення між ними здійснюються у письмовій формі.

Будь-яких інших положень щодо умов належного надсилання повідомлень умови договору іпотеки не містять.

Як вбачається з дослідженої судом вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 02.05.2019 року, її було надіслано ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 (а.с.212).

У вимозі ТОВ «Кей-Колект» повідомило ОСОБА_1 про те, що є іпотекодержателем нежилих приміщень, загальною площею 150,70 кв.м., що по АДРЕСА_1 та квартири, що розташована в АДРЕСА_4 .

Цим листом іпотекодержатель вимагав сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 02.05.2019 року складає 158471, 96 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 4198355 грн. 96 коп. У порядку ст.ст.35,36 Закону України «Про іпотеку» попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги протягом тридцяти денного строку ТОВ «Кей-Колект» має намір здійснити продаж предмету іпотеки в порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про Іпотеку».

Відповідно до частин першої, шостоїстатті 29 Цивільного кодексу Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За текстомстатті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати;

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

Згідно з частиною десятоюстатті 6 Закону № 1382-IVреєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судом також встановлено, що 07.09.2018 року ОСОБА_1 змінила місце проживання та зареєструвала своє нове місце проживання за адресою АДРЕСА_3 (а.с.37 Том 1).

На вказану обставину позивач посилалася під час судового розгляду та стверджувала, що не отримувала повідомлення-вимогу іпотекодержателя про усунення порушення, а тому вважає, що ТОВ «Кей-Колект» не мав права застосовувати процедуру позасудового способу задоволення вимог іпотеко держателя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) дійшла висновку про те, що недотримання вимогчастини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку»щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця є доведення до його відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.

Отже, поштове відправлення повинно бути вручено працівником поштового відділення особі, якій воно адресовано із зазначення працівником прізвища одержувача на повідомленні про вручення.

Із дослідженого судом повідомлення про вручення №0407365158484 видно, що датою його вручення є 16.05.2019 року та наявний підпис у відмітці «розписка в одержанні» (а.с.214).

Однак, у повідомленні працівником пошти не зазначено прізвище одержувача та його ім`я, що не відповідає п.106 Правил надання послуг поштового зв`язку.

Окрім того, суд зауважує, що повідомлення було надіслано ТОВ «Кей-Колект» за адресою АДРЕСА_1 , що була зазначена в договорі іпотеки від 30.10.2006 року, в той час як позивач 07.09.2018 року змінила місце проживання та зареєструвала його за адресою АДРЕСА_3 .

Обов`язку повідомляти про зміну свого місця проживання іпотекодавцем, положення договору іпотеки від 30.10.2006 року не містять.

Також, суд зауважує, що вимогу було надіслано 02.05.2019 року, в той час як договір купівлі-продажу іпотечного майна іпотекодердателем було укладено 13.08.2020 року, тобто через 1 рік і три місяці, без надсилання повідомлення безпосередньо перед укладенням договору.

Оскільки на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення працівником поштового відділення не зазначено прізвища одержувача, його було надіслано не на офіційне зареєстроване місце проживання іпотекодавця, таке повідомлення не може ввжатися належним чином врученим.

Окрім того, на виконання ухвали суду від 17.02.2022 року, експертом 28.03.2022 року було складено висновок судової почеркознавчої експертизи №СЕ-19/126-22/1473-ПЧ.

Згідно вказаного висновку рукописні записи у вигляді цифрового запису «16.05.2019 року» у графі «дата» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрих-код 0407365158484) від 02.05.2019 року, що було направлено відправником ТОВ «Кей-Колект» на поштову адресу: АДРЕСА_1 виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис у графі «Розписка в одержанні» у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрих-код 0407365158484) від 02.05.2019 року, що було направлено відправником ТОВ «Кей-Колект» на поштову адресу: АДРЕСА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Рукописні записи у вигляді цифрового запису «13.05.2019 року» у графі «дата» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрих-код 0407395661276) від 02.05.2019 року, що було направлено відправником ТОВ «Кей-Колект» на поштову адресу: АДРЕСА_5 виконані, ймовірно, не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис у графі «Розписка в одержанні» у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (штрих-код 0407395661276) від 02.05.2019 року, що було направлено відправником ТОВ «Кей-Колект» на поштову адресу: АДРЕСА_5 виконані, не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.60-71 Том 3).

Оскільки на зворотному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення працівником поштового відділення не зазначено прізвища одержувача, його було надіслано не на офіційне зареєстроване місце проживання іпотекодавця, у повідомленнях про вручення підпис виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою таке повідомлення не може ввжатися належним чином врученим.

Розглядаючи аргументи ОСОБА_1 щодо не проведення іпотекодержателем оцінки майна, суд приймає до уваги, що в матеріалах справи наявний звіт про оцінку майна: нежилих приміщень, загальною площею 150,7 кв.м., що розташовані в АДРЕСА_1 .

Вказаний висновок було складено 18.05.2020 року за замовленням ТОВ «Кей-Колект»(а.с.218).

Згідно вказаного висновку ринкова вартість об`єкта оцінка на дату оцінки становить 1607400 гривень.

Разом із тим, іпотекодежателем було здійснено продаж майна 13.08.2020 року за ціною 1244 187 гривень.

У подальшому, на підставі договору про внесення змін №1 від 28.09.2020 року до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.08.2020 року, п.4 Договору викладено у новій редакцій, а саме зазначено, що відчуження нерухомого майна здійснюється за ціною 848 019 гривень.

Тобто фактично продаж іпотечного майно було здійсно за ціною майже вдвічі нижчою, ніж визначено в оцінці предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Будь-яких доказів продажу предмету іпотеки за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна суду надано не було.

При цьому, іпотекодержателем, який реалізував предмет іпотеки, не було надіслано іпотекодавцю звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Також,суд зауважує,що відповіднодо договорукупівлі-продажунерухомого майнавід 13.08.2020року,право напродаж майна,яке належить ОСОБА_1 , уТОВ «Кей-Колект»виникло напідставі договору іпотеки, посвідченого 13.10.2006 року приватним нотаріусом Іпатовою М.М. за №3407, укладеного 13.10.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , що містить іпотечне застереження.

Проте такого договору не існує.

З урахуваннямнаведеного,суд приходитьдо висновку,що процедурареалізації іпотечногомайна булапроведена зчисленними порушеннями,щоунеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

Наведені вище висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), у якій вказано, що суди зробили обґрунтований висновок, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформацію про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Крім того, правильно встановлено, що оцінка майна предмета іпотеки на момент переходу права власності не проводилась.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що«набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою».

Отже, суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір з порушенням закону, а й коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло у позивача поза його волею, позовна вимога про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_3 , за яким воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав позивача як власника цього майна.

Доводи представника відповідача стосовно того, що він є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна і витребування у нього цього майна призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, є безпідставними, оскільки у справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Задоволення віндикаційного позову і витребування спірного майна у відповідача як добросовісного набувача на користь позивача не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а відповідає справедливому балансу інтересів сторін та є пропорційним заходом захисту порушеного права позивача.

У даному спорі, виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд також керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При оцінці встановлених обставин, суд враховує не тільки умови застосування правил ст.388 ЦК України, але і загальні засади цивільного судочинства та європейські принципи, зокрема, принцип верховенства права з його складовими.

Так, запровадженестаттею 8 Конституції Українитастаттею 10 Цивільного процесуального кодексу Україниверховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

Також позивачем було заявлено про стягнення понесених судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 1007 грн. 85 коп., витрат за проведення судової експертизи у розмірі 900 грн. 48 коп., а також витрати, повязані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (направлення поштових відправлень на адресу відповідачів) у розмірі 342 грн. 51 коп. Окрім того позивач просила стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 38500 гривень.

Усі зазначені витрати позивач просила стягнути з відповідача ТОВ «Кей-Колект»».

Розглядаючи подану заяву, суд виходить із наступного:

Так, за змістом ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи: на професійну правничу допомогу; пов`язані з забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1007 грн. 85 коп., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 900 грн. 48 коп., а також витрати, повязані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (направлення поштових відправлень на адресу відповідачів) у розмірі 342 грн. 51 коп. були необхідними та неминучими, їх розмір визначений Законодавством України, а отже покладаються на відповідачів.

При цьому суд зауважує, що у справі приймали участь троє відповідачів, позовні вимоги до яких підлягають задоволенню, а отже вказані судові витрати згідно вимог Закону покладаються на усіх відповідачів.

Також з відповідачів на корить держави підлягає стягненню судовий збір, який не був сплачений позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 4944 грн. 15 коп. (ціна позову 595200 гривень, 1% - 5952 гривень, судовий, збір сплачений позивачем 1007 грн. 85 коп.).

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ «Кей-Колект» витрат на правничу допомогу у розмірі 38500 гривень суд зазначає таке:

Положеннямист.137 ЦПК Українирегламентовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У поданому до суду клопотанні представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх необґрунтованими та завищеними.

Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було подано до суду акт виконаних робіт від 14.04.2022 року, відповідно до якого вартість виконаних робіт та наданих послуг становить 28500 гривень, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 14.04.2022 року, згідно якої ОСОБА_1 оплатила 28500 гривень.

Окрім того, в акті виконаних робіт ОСОБА_1 та адвокат погодили, що у разі позитивного вирішення справи адвокату сплачується гонорар у розмірі 10000 гривень.

Даючи оцінку зазначеним вище аргументам, наведеним у запереченнях, суд враховує їх з огляду на складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, ціну справи та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, право, а не обовязок позивача сплачувати адвокату гонорар успіху та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 28500 гривень.

Суд наголошує, що згідно вимог ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. У даному спорі наявні троє відповідачів, вимоги до яких задоволені судом, однак при цьому позивач керуючись принципом диспозитивності цивільного процесу звернулась до суду з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу лише з одного відповідача ТОВ «Кей-Колект».

Тому, враховуючи те, що відповідачі несуть судові витрати у рівних частках, стягненню з відповідача ТОВ «Кей-Колект» підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 9500 гривень.

Керуючись ст.ст.316, 317, 319, 322, 335, 344 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 18, 76-80, 81, 89, 95, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), проживаючого в АДРЕСА_6 у власність ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), проживаючої в АДРЕСА_3 , нерухоме майно: нежилі приміщення по АДРЕСА_1 , загальною площею 150, 7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2145392973101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Код ЄДРПОУ 37825968), яке розташовано в м.Київ вул.Павла Иоанна ІІ, буд. 4/6, копус «В», 4 поверх, каб. 402, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті» (Код ЄДРПОУ -39796981), яке розташовано в м.Київ вул.Саперне поле, 9А, офіс 108, ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який проживає в АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 1007 грн. 85 коп., витрати за проведення судової експертизи у розмірі 900 грн. 48 коп., а також витрати, пов`язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 342 грн. 51 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Код ЄДРПОУ 37825968), яке розташовано в м.Київ вул.Павла Иоанна ІІ, буд. 4/6, копус «В», 4 поверх, каб. 402, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Проперті» (Код ЄДРПОУ -39796981), яке розташовано в м.Київ вул.Саперне поле, 9А, офіс 108, ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), який проживає в АДРЕСА_7 , на користь держави судовий збір у розмірі 4944 грн. 15 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Код ЄДРПОУ 37825968), яке розташовано в м.Київ вул.Павла Иоанна ІІ, буд. 4/6, копус «В», 4 поверх, каб. 402, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 9500 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде складено 29.04.2022 року.

Суддя Одовічен Я.В.