Рішення

від 27.04.2022 по справі 454/3937/21

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/3937/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» до ОСОБА_1 та фермерського господарства «Хмари Тараса Володимировича», третьої особи: Виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати недійсними укладені між ОСОБА_1 та ф/г « ОСОБА_2 » договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами: 46248874000:01:000:0218 та 4624887400:01:000:0272; скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди ф/г « ОСОБА_2 » на вказані земельні ділянки від 10.12.2020р. номери запису про право в державному реєстрі прав : 39710730 та 39711416; визнати за ТзОВ «Патронат-Плюс» право оренди вказаних земельних ділянок на підставі договорів оренди земельних ділянок від 01.11.2018р. та стягнути судові витрати.

Свої вимоги обгрунтовує наступним.

Позивач на праві оренди обробляє земельні ділянки на території Сокальської ОТГ, які розташовані в с.Копитів.

Позивач, в період з 2011р. по 2018р. орендував вказані земельні ділянки у мами відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка була попереднім власником та яка отримувала орендну плату.

Станом на 2018р. власником спірних земельних ділянок за свідоцтвом про право на спадщину став відповідач ОСОБА_1 . При цьому орендні відносини між позивачем та ОСОБА_1 продовжилися, позивач і надала користувався спірними земельними ділянками.

Відносини між позивачем та ОСОБА_1 грунтуються на договорах оренди від 01.11.2018р.

11.05.2021р. представниками ф/г « ОСОБА_2 » було незаконно здійснено виділення меж вказаних земельних ділянок із залученням землевпорядних спеціалістів.

З даного приводу позивач звертався в правоохоронні органи.

09.08.2021р. позивачу стало відомо, що право оренди земельних ділянок зареєстровано за ф\г « ОСОБА_2 »

Вважають, що укладення ОСОБА_1 договорів оренди спірних земельних ділянок із ф\г « ОСОБА_2 » при діючих, неприпинених і нерозірваних орендних відносинах із позивачем є неправомірними та такими, які суперечать основоположним принципам добросовісності та справедливості, діями та порушують право позивача на оренду спірних земельних ділянок та встановлюють перешкоди для здійснення державної реєстрації укладених із ним договорів оренди.

Вважають, що зареєстроване в державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ф\г « ОСОБА_2 » право оренди спірних земельних ділянок здійснено неправомірно та має бути скасовано.

Зазначає, що договори оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок, попри відсутність державної реєстрації, фактично виконуються сторонами, оскільки позивач платив ОСОБА_1 орендну плату.

Вважають, що договори оренди спірних земельних ділянок необхідно вважати укладеними зважаючи на їх виконання сторонами.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 09.11.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.01.2022р. представник відповідача ф/г «Хмари Т.В.» надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення мотивує наступним.

В грудні 2020 року ОСОБА_1 запропонував укласти з ним договори оренди земельних ділянок кадастровий №4624887400:01:000:0272 площею 0,0278га та кадастровий №4627887400:01:000:0218 площею 1,3241га, які він успадкував після смерті матері та які на даний час належать йому на праві власності.

Оскільки вказані земельні ділянки розташовані на території Тартківської сільської ради поблизу с.Копитів Червоноградського району Львівської області, він погодився на пропозицію ОСОБА_1 .

Надалі ними було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок.

Державним реєстратором зареєстровано договори оренди земельних ділянок, укладених між ФГ «Хмари Т.В.» та ОСОБА_1 , з чого слідує висновок, що реєстратором не отримано жодних відомостей про укладення та реєстрацію права оренди ТзОВ «Патрона-Плюс» на ті ж самі земельні ділянки.

Таким чином, жодних порушень законодавства під час укладення договорів оренди земельних ділянок між ФГ «Хмари Т.В.» та ОСОБА_1 на момент укладення таких і на даний час немає.

Разом з цим, п.41 наданого позивачем договору оренди спірних земельних ділянок від 01.11.2018р., відповідно до якого, даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, позивач складаючи вказаний договір обумовив в такому необхідність його державної реєстрації, однак не вчинив жодних дій для цього, що свідчить про його небажання настання наслідків, визначених цим договором.

Вважає, що оскільки державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок за позивачем не здійснювалася, то договори оренди не можна вважати укладеними і необхідності у визнанні його недійсним не виникає.

12.01.2022р. відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свої заперечення мотивує наступним.

Після закінчення дії договорів оренди, укладених між позивачем та його матір`ю, позивач надалі продовжував користуватися спірними земельними ділянками.

Після успадкування вказаних земельних ділянок позивач наполягав на укладенні із ним договорів оренди.

Однак, з позивачем постійно виникали конфлікти щодо розміру орендної плати та строків виплати орендної плати. Дані спори не були врегульовані ТОВ «Патронат-Плюс» не зареєструвало право оренди, як того вимагає законодавство. Керівництво товариства в розмовах зазначало, що все можна вирішити, шляхом усних домовленостей та необхідності узаконювати договори немає. Проте, жодних дій, спрямованих на визначення прийнятної орендної плати, зі сторони позивача не вчинено.

Також, позивача не сплачував земельного податку, оскільки договори оренди земельних ділянок фактично не були укладеними та в товариства немає доказів сплати такого, що також свідчить про відсутність законного права користування цими землями.

Відповідач наголошував, що не має наміру надалі продовжувати будь-які відносини з позивачем щодо земельних ділянок.

В кінці 2020 року після чергового конфлікту він попередив позивача, щоб останній не обробляв земельні ділянки, оскільки він маю намір належним чином укласти договори оренди з іншим землекористувачем, який надасть належний рівень оплати.

Оскільки ТОВ «Патронат-Плюс» належним чином не уклали договір на умовах, які були б вигідними не тільки орендарю, але й ОСОБА_1 , останній, як власник земельних ділянок уклав договори оренди земельних ділянок з ФГ «Хмари Т.В.».

Укладення договорів оренди ТОВ «Патронат-Плюс» оцінює як посягання на його право оренди спірних земельних ділянок та зазначає про його недобросовісну поведінку з цього приводу, стверджує, що нічого не було відомо про мій намір передати спірні земельні ділянки іншому орендарю.

Такі покликання позивача спрямовані на те, щоб ввести суд в оману, оскільки в нього з ТОВ «Патронат-Плюс» неодноразово виникали конфліктні ситуації з приводу оренди, орендної плати та вчасності внесення такої плати.

Окрім цього, позивачу було відомо про мій намір укласти договори оренди з іншим орендарем.

Третя особа своїм правом на надання суду письмових пояснень по суті позову не скористався.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 1,3241га та 0,9278га, які розташовані на території Тартаківської сільської ради та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які він отримав у порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_3 .

Згідно з договорами оренди земельних ділянок від 01.11.2018 року земельні ділянки площею 1,3241га та 0,9278га, що належать ОСОБА_1 , строком на 10 років були передані в оренду ТзОВ «Патронат-Плюс».

У пункті 41 договорів встановлено, що даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір не зареєстрований у передбаченому договором та законом порядку.

Земельна ділянка фактично позивачу не передавалася.

Крім цього, 12.07.2020р. між орендодавцем ОСОБА_1 та ф/г « ОСОБА_2 » уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами 46248874000:01:000:0218 та 4624887400:01:000:0272, 1,3241га та 0,9278га, які розташовані на території Тартаківської сільської ради та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які укладено строком на 7 років

Вказані договора та зареєстровано реєстратором виконавчого комітету Сокальської міської ради Лащук О.Ю. 10.12.2020 року за номерами: 39710730 та 39711416, що стверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Згідно п.40 договорів оренди землі, такі набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та державної реєстрації.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 93 ЗК України та ст. 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон № 161-XIV.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 р. № 161- ХІV (далі Закон № 161- ХІV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч.1 ст. 6 Закону № 161- ХІV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 названого Закону № 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Судом встановлено, що на підставі договорів земельних ділянок від 01.11.2018 року позивач передав спірні земельні ділянки в оренду ТзОВ «Патронат-Плюс»» строком на 10 років. Цими договорами оренди передбачено, що вони набувають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Отже, момент набрання чинності договорів оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Такі умови договору відповідають статті 18 Закону № 161-XIV, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Отже, оскільки ТзОВ «Патронат-Плюс» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі, тому 12.07.2020р. ОСОБА_1 та ф/г « ОСОБА_2 » уклали договори оренди земельних ділянок.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказів проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 01.11.2018 року укладених між ОСОБА_1 та ТзОВ «Патронат-Плюс», тому суд дійшов до висновку, що ТзОВ «Патронат-Плюс» не набуло прав користувача спірних земельних ділянок за цими договорами та відсутності правових підстав для визнання недійсним договорів оренди землі від 12.07.2020 року, укладених між ОСОБА_1 та ф/г « ОСОБА_2 » та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди за вказаними договорами.

При цьому ТзОВ «Патронат-Плюс» взагалі звертолосясь до державного реєстратора із заявою про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від 01.11.1018 року, тоді як у липня 2020 року ОСОБА_1 уклав договори оренди з ф/г « ОСОБА_2 » та передав спірні земельні ділянки в оренду фермерському господарству і речове право останнього зареєстровано у реєстрі 10.12.2020 року.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Оскільки ТзОВ «Патронат-Плюс» не набуло прав користувача спірної земельної ділянки за цими договорами, у нього відсутнє речове право, яке підлягає захисту шляхом визнання недійсним договорів щодо надання в оренду спірних земельних ділянок.

Разом із тим безпідставними є аргументи позивача про те, він набув право оренди спірних земельних ділянок на підставі договорів від 01.11.2018 року з моменту його укладення сторонами.

Однак, як зазначалось вище, у пункті 41 договорів встановлено, що даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Також, доводи позивача про те, що на виконання договорів оренди ТзОВ «Патронат-Плюс» сплатило орендодавцю ОСОБА_3 орендну плпту на загальну суму 10355 грн не спростовують висновку суду про те, що вказані договори не пройшли державну реєстрацію та не є укладеним. Водночас, вказане не позбавляє ТзОВ «Патронат-Плюс» права вимагати у ОСОБА_1 повернення вказаних коштів.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» до ОСОБА_1 та фермерського господарства «Хмари Т.В.», третьої особи: Виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянкислід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 200 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» до ОСОБА_1 та фермерського господарства «Хмари Тараса Володимировича», третьої особи: Виконавчого комітету Сокальської міської ради про визнання права оренди земельних ділянок, визнання недійсними договорів оренди та скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс», ЄДРПОУ: 33285535, місце знаходження: м.Львів, вул.Пасічна, 129.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: фермерське господарство «Хмари Тараса Володимировича», ЄДРПОУ:20846012, місце знаходження: с.Тартаків Червоноградського району Львівської області.

Третя особа: Виконавчий комітет Сокальської міської ради, ЄДРПОУ 04056279, місце знаходження: м.Сокаль, вул.Шептицького, 44 Червоноградського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина