Постанова

від 25.04.2022 по справі 521/15231/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 521/15231/20

Апеляційне провадження № 22-ц/813/5510/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),

суддів Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,

при секретарі Чепрас А.І.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Афоніної (Мартинюк) Євгенії Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2021 року, постановлене під головуванням судді Тополевої Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та клопотання про зупинення провадження

У вересні 2020 року приватне акціонерне товариство «БУДІНДУСТРІЯ-2020» (далі ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020», товариство) звернулось з позовом до ОСОБА_1 , треті особи Одеська міська рада та Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва.

Позов обґрунтований тим, що земельна ділянка, площею 32 452 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у товариства в оренді на підставі договору оренди, укладеного 01 лютого 2006 року з Одеською міською радою. Власниками нежитлових будівель та споруд, що розташовані на вказаній земельній ділянці, є ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020», ТОВ «Фабрика картонажно-паперових виробів» та ОСОБА_1 . Зазначено, що ОСОБА_1 всупереч ст.319 ЦК України проведено реконструкцію об`єкта нерухомості на земельній ділянці, яка не перебуває у нього у користуванні, без відповідних на це дозволів, в ході якого він незаконно побудував паркан, зазначений в технічній документації як огорожа №1-6, який значно утрудняє позивачу користування земельною ділянкою.

Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 :

- усунути перешкоди ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» у користуванні спірною земельною ділянкою;

- за власний рахунок знести самочинне будівництво паркан (частина огорожі 1-6), що входить до комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.1-6).

Відповідач позовні вимоги не визнав (т.1 а.с.102-106).

У вересні 2021 року позивач звернувся до суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якого, посилаючись на положення п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України та відкриття 14 липня 2021 року касаційного провадження у справі № 521/15511/14-ц за позовом першого заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_1 від 15 липня 2010 року, позивач просив зупинити провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 521/15511/14-ц (т.1 а.с.156-157).

Зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2021 року клопотання ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» про зупинення провадження задоволено. Зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №521/15511/14-ц (т.1 а.с.207-208).

Задовольняючи клопотання товариства, суд виходив з його обґрунтованості та, застосувавши положення п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, вважав, що результат розгляду справи №521/15511/15 щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , безпосередньо впливає на вирішення даної справи, оскільки право власності на об`єкт, правовідносини щодо якого є предметом даного спору, а саме: частина огорожі № 1-6, може бути скасовано.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2021 року та винести нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» про зупинення провадження у справі (т.2 а.с.1-5).

Скарга обґрунтована тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не звернув уваги на таке:

- положеннями п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України передбачено зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. В той час, як судове рішення у справі №521/15511/14-ц набрало законної сили 03 березня 2015 року;

- підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі, оскільки ці рішення вже набрали законної сили (постанова Верховного Суду у справі №752/9802/17 від 03 травня 2018 року);

- у клопотанні про зупинення провадження позивач посилався на положення п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, а суд, виходячи поза межи вимог клопотання, безпідставно задовольнив його, посилаючись на п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України;

- твердження позивача у клопотанні про зупинення провадження про посилання відповідача у відзиві на позов на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №521/15511/14-ц, не відповідають дійсності;

- спірні правовідносини у межах справ № 521/15511/14-ц та 521/15231/20 не є подібними, тому відсутні підстави застосування п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, на який посилається позивач у клопотанні про зупинення провадження у справі;

- у випадку визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 15 липня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 в межах справи №521/15511/14-ц, вказане не вплине на правовідносини щодо огорожі №1-6, оскільки право власності ОСОБА_1 на частину такої огорожі було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» 03 червня 2008 року на підставі договору про поділ нежилих будівель та споруд в натурі та припинення спільної часткової власності від 20 травня 2008 року між ТОВ «Фабрика картонажно-паперових виробів», ОСОБА_1 та ЗАТ «Будіндустрія»;

- вимоги ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» в межах цієї справи заявлені з порушенням строку позовної давності, є необґрунтованими та створеними штучно з метою утруднення та унеможливлення вільного володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належним йому майном, а заявлене клопотання про зупинення провадження в свою чергу є спробою затягування розгляду даної справи;

- не відповідає дійсності твердження суду про не з`явлення в судове засідання 25 листопада 2021 року, належне сповіщення та неповідомлення про причини неявки сторони відповідача. Адвокат Афоніна Є.Л. в інтересах відповідача 25 листопада 2021 року прибула до суду для участі у судовому засіданні, але секретар повідомила, що відкрите судове засідання не відбудеться у зв`язку із розпорядженням голови суду «Про дотримання заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби» та що без участі сторін буде розглянуто клопотання позивача про зупинення провадження. Після ознайомленням з клопотанням позивача про зупинення провадження, представник відповідача повідомила секретаря, що до кінця робочого дня 25 листопада 2021 року направить на електронну адресу суду заперечення на клопотання, які просила врахувати під час розгляду вказаного клопотання, що згодом і було зроблено представником відповідача, але не враховано судом. Зазначене, на думку представника відповідача, є порушенням прав відповідача та його представника, а також принципів цивільного судочинства (гласності та відкритості судового процесу; рівності, диспозитивності та пропорційності у цивільному судочинстві), що є додатковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив відмовити у її задоволенні (т.2 а.с.35). Учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористались.

Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.223 ЦПК України). Зазначена позиція апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Позивач судову кореспонденцію від суду за адресою: м.Одеса, вул.Аеропортівська,15, не отримав. У довідці Укрпошти про причини повернення зазначено: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (т.2 а.с.42-43). Враховуючи положення п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, позивач вважається повідомленим про слухання справи.

Від адвоката Мартинюк (Афоніної) Є.Л. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без учасників провадження (т.2 а.с.47).

Ураховуючи наведене та дату відкриття апеляційного провадження 21 грудня 2021 року, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 26 квітня 2022 року.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

01 лютого 2006 року між Одеською міською радою та ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ» укладено договір оренди землі, за умовами якого орендар прийняв строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 32452 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.21-25).

17 грудня 2007 року між ЗАТ «Будіндустрія» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ЗАТ «Будіндустрія» продало, а ОСОБА_1 купив 176/1000 частин нежилих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та в цілому складаються з нежилих будівель, зазначених в схематичному плані під літ. «А» прохідної; «Е», «Е1», «Е2» цеху ізоляції, «Ж», «Ж1», «Ж2» котельні, «З» мазутонасосної, «И» каналізаційної насосної станції, «К» адмін. побутового корпусу, «Л», «Л1» головного виробничого корпусу, «П» компресорної, «М» складу пропанбутану, «Р» трансформаторної підстанції, загальною площею 7 312,2 кв. м та «Б» навісу, «Н» навісу (складу готової продукції), «В» складу, «О», «Т», «Ф»-вбиральні, 11 майданчика з козловим краном, № 1-6- огорожі, розташованих на земельній ділянці площею 30 586 кв. м, яка перебуває в користуванні продавця на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2006 року.

За цим договором у власність ОСОБА_1 перейшло 176/1000 частин нежилих будівель та споруд, що складаються із зазначених на схематичному плані літ.: «Л», «Л1» головного виробничого корпусу, «П» компресорної, загальною площею 3 879,2 кв. м, та «Н»-навісу (складу готової продукції), «О» вбиральні.

23 січня 2008 року зазначене право власності ОСОБА_1 на 176/1000 частин нежилих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН».

20 травня 2008 року між ТОВ «Фабрика картонажно-паперових виробів», ОСОБА_1 та ЗАТ «Будіндустрія» було укладено договір про поділ нежилих будівель та споруд в натурі та припинення спільної часткової власності, за умовами якого:

-ТОВ «Фабрика картонажно-паперових виробів» набула право власності на: літ. «Ж.Ж1.Ж2»-котельна; літ. «З»-мазутонасосна станція, загально площею 307,9 кв.м, 122/1000 частин огорожі №1-6, що складає 122/1000 частин нежилих будівель та споруд;

- ОСОБА_1 набув право власності на: «Л», «Л1» головний виробничий корпус, загальною площею 3 812,6 кв.м; компресорну літ. «П» загальною площею 66,6 кв.м (загальною площею 3 879,2 кв.м), літ. «О» вбиральню, літ. «Н» навіс, (склад готової продукції), 176/1000 огорожі № 1-6, що складає 176/1000 частин нежилих будівель та споруд;

- ЗАТ «БУДІНДУСТРІЯ» набула право власності на: літ. «А»- прохідна, літ. «Е.Е1.Е2» -цех ізоляції, лі. «И» каналізаційна насосна станція, лі «К»-адмін. побутовий корпус, літ. «М» - склад пропанбутану, лі. «Р» трансформаторна підстанція, загальною площею 3125,1 кв.м, літ. «Б» -навіс, літ. «В» - склад, літ. «Т» -вбиральня, літ. «Ф» - вбиральня, ІІ площадка з козловим краном, 702,1000 частин огорожі №1-6, що складає 702/1000 частин нежилих будівель та споруд (т.1 а.с.32-34).

03 червня 2008 року право власності ОСОБА_1 на нежилі будівлі: «Л», «Л1» головний виробничий корпус, загальною площею 3 812,6 кв.м; компресорну літ. «П» загальною площею 66,6 кв. м (загальною площею 3 879,2 кв. м), літ. «О» вбиральню, літ. «Н» навіс, (склад готової продукції), 176/1000 огорожу № 1-6, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , також було зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН».

В подальшому, заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року у справі № 2-4225/10 задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, ТОВ «Фабрика картонажно-паперових виробів», ЗАТ «Будіндустрія» про визнання за ним права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з комплексу нежитлових приміщень літ. «Л», літ. «С», літ. «Т», вбиральні літ. «О», 176/1000 частин огорожі 1-6. Встановлено порядок виконання рішення суду, згідно з яким це рішення у разі набранням ним законної сили є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з комплексу нежитлових приміщень літ. «Л» загальною площею 6 398,7 кв. м, літ. «С» загальною площею 504,20 кв. м, літ. «Т» загальною площею 540 кв. м, вбиральні «О», 176/1000 частин огорожі 16 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.26-28).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2013 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2012 року було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с.29-31).

Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради «Про присвоєння поштової адреси майновому комплексу за адресою: АДРЕСА_2 » від 02 червня 2010 року № 535/01-06 за заявою ОСОБА_1 майновому комплексу, який належить йому на праві власності та складається з комплексу нежилих приміщень літ. «Л» загальною площею 6398,7 кв. м, літ. «С» загальною площею 504,20 кв. м, літ.«Т», загальною площею 540 кв. м, вбиральні літ. «О», 176/1000 частин огорожі 1-6, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .

На підставі цього розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 02 липня 2010 року № 535/01-06 на ім`я ОСОБА_1 15 липня 2010 року було видане свідоцтво про право власності на комплекс нежитлових приміщень, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 та складається з приміщень літ. «Л», «С», «Т», загальною площею 7 470,3 кв. м, основною площею 6 687 кв. м, літ. «О», відображених у технічному паспорті від 14 жовтня 2009 року.

У справі, що розглядається наразі, суд зупинив провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 521/15511/14-ц.

Так, у справі № 521/15511/14-ц перший заступник прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_1 від 15 липня 2010 року.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2014 року у справі № 521/15511/14-ц позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Одеської міської ради від 15 липня 2010 року (т.1 а.с.158-161).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року у справі № 521/15511/14-ц вищевказане рішення суду скасовано та відмовлено у задоволенні позову (т.1 а.с.162-168).

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 521/15511/14-ц поновлено ПрАТ «БУДІНДУСТРІЯ-2020» строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року та відкрито касаційне провадження у справі (т.1 а.с.169-172).

За інформацією ЄДРСР постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 521/15511/14-ц рішення апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року справу № 521/15511/14-ц прийнято до провадження суддів Погорєлової С.О., Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. та призначено розгляд на 25 жовтня 2022 року.

Не погоджуючись з ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2021 року про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 521/15511/14-ц, сторона відповідача оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і встановити ці обставини у даній справі неможливо.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі (постанова Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року).

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі№ 904/6636/17від 27 лютого 2018 року.

Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у постановах Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27 лютого 2019 року та у справі № 1522/27468/12 від 07 листопада 2018 року.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, на зазначене уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі належним чином не мотивував, та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Наявність цивільної справи № 521/15511/14 за позовом першого заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на ім`я ОСОБА_1 від 15 липня 2010 року, на думку колегії суддів, не є підставою, за якою провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, оскільки наявні в даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. У зв`язку з чим, суд першої інстанції не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду даної цивільної справи.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначає, що розгляд справи № 521/15511/14 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 безпосередньо впливає на вирішення даної справи, оскільки право власності на об`єкт, правовідносини щодо якого є предметом даного спору, а саме: частини огорожі 1-6, може бути скасовано.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент винесення оскаржуваної ухвали суду судове рішення у справі № 521/15511/14 набрало законної сили 03 березня 2015 року (т.1 а.с.162-168).

Аналізуючи положення п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень в іншій справі, оскільки рішення суду вже набрало законної сили.

Аналогічне положення закріплено й в п.33постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від12червня 2009року №2«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» та у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17.

Отже, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у цій справі до вирішення справи, рішення в якій набрало законної сили, наведених положень процесуального закону не врахував, неправильно вказавши як підставу зупинення провадження у даній справі касаційне оскарження судового рішення у іншій справі.

Крім того, визначаючи наявність підстав, передбачених ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п.6 ч.1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд Верховним Судом справи про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 унеможливлює вирішення спору у справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, знесення самочинного будівництва (частини огорожі 1-6, що входить до комплексу нежитлових приміщень за адрсеою: АДРЕСА_1 ), і дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі.

Проте суд у порушення вимог п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, зазначивши іншу цивільну справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави спорів у справах та не зазначив обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність відкритого касаційного провадження у справі про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Крім того, суд не звернув уваги, що в свідоцтві про право власності серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості, що складається з приміщень літ. «Л», «С», «Т», загальною площею 7 4070,3 кв.м, основною площею 6687,8 кв.м, літ. «О», відображених у технічному паспорті від 14 жовтня 2009 року, що є предметом спору у справі № 521/15511/14, взагалі відсутня огорожа 1-6, як вбачається зі змістів рішення апеляційного суду Одеської області від 03 березня 2015 року та постанови Верховного Суду від 19 січня 2022 року (т.1 а.с.162-168).

Слід також вказати, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що свідчить про порушення положеньп.1 ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушеннямч. 1 ст. 6Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах«Смірнова проти України»та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Враховуючи положенняп.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 р. у справах№ 924/645/18та№ 910/23396/16, від 15 травня 2019 р. у справі№ 904/3935/18, від 20 грудня 2019 р. у справах№ 910/13234/18та№ 910/759/19, від 29 квітня 2020 р. у справі№ 903/611/19, від 18 травня 2020 р. у справі№ 905/1728/14-908/4808/14, від 04 грудня 2020 р. у справі№ 917/514/19та від 25 березня 2021 р. у справі№ 873/148/20, від 12 травня 2021 р. у справі№ 922/2838/20.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ПрАТ «Будіндустрія-2020» звернулося до суду першої інстанції з вищевказаною позовною заявою у вересні 2020 року. Однак, до цього часу справа не розглядається по суті. Вказані обставини грубо порушують право особи на справедливий суд, а також на своєчасний розгляд її справи.

Відтак, доводи апеляційної скарги в частині безпідставного зупинення провадження знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

При встановлених обставинах посилання в апеляційній скарзі на безпідставну зміну судом підстави зупинення, з огляду на те, що у клопотання позивач посилався на п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, а суд застосував п.6 ч.1 ст.252 ЦПК України, не мають правового значення. При цьому, підстав для застосування п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України у даній справі немає.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного сповіщення про слухання справи, розгляд у відсутність представника відповідача та не врахування заперечень на клопотання про зупинення провадження не знайшли свого підтвердження, тому відхилені апеляційним судом.

Так, про слухання справи 25 листопада 2021 року о 10:00 годині представник відповідача ОСОБА_3 була сповіщена, про що розписалась (т.1 а.с.205). Згідно довідки секретаря судового засідання від 15 листопада 2021 року сторони в судове засідання не з`явились (т.1 а.с.206). Заперечення не були враховані судом, з огляду на те, що вони надійшли до суду після винесення оскаржуваної ухвали суду. Так, справа розглянута 25 листопада 2021 року о 10:00 годині, а заперечення надійшли 25 листопада 2021 року о 17:50 годині та зареєстровані судом наступного робочого дня 26 листопада 2021 року (т.1 а.с.210-213).

Доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем строку позовної давності та необґрунтованості позовних вимог не приймаються до уваги, оскільки під час вирішення клопотання про зупинення провадження у справі такі питання не вирішуються.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а зупинення провадження лише має наслідком затягування розгляду справи та порушення розумних строків для вирішення виниклого спору. А тому ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Афоніної (Мартинюк)Євгенії Леонідівнив інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 25 листопада 2021 року про зупинення провадження скасувати. Справу № 521/15231/20 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: