Ухвала

від 29.04.2022 по справі 183/1662/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1662/22

№ 1-кс/183/367/22

29 квітня 2022 року м. Новомосковськ

слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 09 березня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022130000000058 про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Осинове Новопсковського району, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця село Осинове Новопсковського району, Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує на встановлення під час досудового розслідування, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 28.01.2021 №40 о/с ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника сектору моніторингу відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Таким чином, ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу.

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_5 присягнув на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Водночас ОСОБА_5 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, на порушення вимог ст.ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст.ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію» зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами до виникнення зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і Збройних Сил РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу на політичні процеси в Україні та позбавить контролю її економічної діяльності, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та Російської Федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_6 перед Академією військових наук РФ з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.

У подальшому з грудня 2013 року до лютого 2014 року для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості РФ на світовій арені, представники влади та Збройних Сил РФ на виконання спільного злочинного плану організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та Збройних Сил РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі ЧФ РФ), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ Збройних Сил РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.

Також представниками влади і Збройних Сил РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

У березні - квітні 2014 року в м. Луганськ та інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області всупереч законодавству України 11 травня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «ЛНР» представниками Російської Федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «ЛНР») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

В результаті зазначених вище подій значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, Російської Федерації на території Луганської області так званої «ЛНР», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

19.02.2022 керівництвом РФ в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту на порушення положень ст. 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст. 36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. ст. 30, 30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Луганської області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Луганської області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів ЗС РФ на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по цей час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 14.03.2022 Указом Президента України №133/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Так, 04.03.2022 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на території смт. Новопсков Луганської області, тобто території, тимчасово окупованій ЗС РФ, ОСОБА_5 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу заступником начальника сектору моніторингу відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, добровільно зустрівся з представниками так званої «Луганськой народной республики» (далі «ЛНР»), що є частиною окупаційної адміністрації РФ, які запропонували йому перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час.

Під час вказаного спілкування ОСОБА_5 добровільно надав згоду представникам РФ на вступ до структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме так званого « ІНФОРМАЦІЯ_3 », тобто на перехід на бік ворога, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Після цього ОСОБА_5 розпочав «службу» в структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ, а саме так званому « ІНФОРМАЦІЯ_3 », завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином ОСОБА_5 перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто вчинив державну зраду.

Отже, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

20.04.2022 у відповідності до ст.ст. 276 - 278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, вручити яке не виявилося можливим у зв`язку з неможливістю встановити його місцезнаходження.

29.04.2022постановою слідчогоу кримінальномупровадженні підозрюваногооголошено врозшук. Прийнятими заходами встановити місцезнаходження підозрюваного на теперішній час не вдалось, у зв`язку з чим здійснити його виклик до органів досудового розслідування не виявляється можливим.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами. Зазначає, що існують ризики, передбачені передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя вважає, що клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу.

Так, судом досліджено витяг з ЄРДР, у відповідності до якого 09 березня 2022 року до ЄРДР за № 42022130000000058 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

З рапорту від 19 березня 2022 року, фотозображення інтернет сторінки, показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , витягу з наказу від 28 січня 2021 року № 40 о/с, протоколу огляду від 14 квітня 2022 року у їх сукупності, вбачається наявність підстав для обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

20 квітня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яку 20 квітня 2022 року вручено захиснику та направлено в порядку ч.8 ст.135 КПК України шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.

Також, слідчий суддя вважає доведеним вказаний прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про його наявність свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжкого злочину за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, 29 квітня 2022 року підозрюваного оголошено у розшук, станом на день розгляду клопотання підозрюваного не розшукано, не затримано.

Дані обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та фактично вже переховується від органів досудового розслідування та доводи слідчого в цій частині є доведеними.

Також є доведеним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про його наявність свідчить те, що ОСОБА_5 , знаходячись на волі, враховуючи режим воєнного стану та особливості вчинення кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення.

Водночас, слідчий суддя вважає ризики, передбачені 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду клопотання про затримання з метою приводу недоведені, однак недоведеність цих ризиків, враховуючи вказане вище, не є суттєвою підставою, яка впливає на вирішення клопотання в цілому.

Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що у відповідності до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;

2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;

2-1) добровільного з`явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;

3) відкликання ухвали прокурором.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.110,177,189,190КПК України,слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

клопотання слідчогоДругого слідчоговідділу (здислокацією умісті Сєвєродонецьку)Територіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Краматорську ОСОБА_3 ,погоджене зпрокурором відділупроцесуального керівництвау кримінальнихпровадженнях слідчихтериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань Луганськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальномупровадженні,внесеному 09березня 2022року доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42022130000000058про дозвілна затриманняз метоюприводу дляучасті врозгляді клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Осинове Новопсковського району, Луганської області, з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу зупинити до моменту виконання цієї ухвали в частині приводу підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 .

Ухвала діє до 29 жовтня 2022 року включно та втрачає законну силу 30 жовтня 2022 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено о 13:39 год. 29 квітня 2022 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1