Ухвала

від 06.02.2023 по справі 183/1662/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1662/22

№ 1-кс/183/527/23

06 лютого 2023 року слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 березня 2022 року за № 42022130000000058, -

У С Т А Н О В И В:

слідчий, за погодженням з прокурором, звернулась до слідчого судді з клопотанням, у якому посилається на те, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 42022130000000058 від 09.03.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області № 40 о/с від 28.01.2021 ОСОБА_5 призначено на посаду заступника начальника сектору моніторингу відділу поліції № 1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Таким чином, ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу.

Водночас ОСОБА_5 складеної ним Присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, на порушення вимог ст. ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію» зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.

24.02.2022 на виконання наказів вищого військового керівництва військовослужбовці збройних сил ворога України - російської федерації (далі зс рф), шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Київській, Луганській, Донецькій, Харківській, Житомирській, Чернігівській, Сумській, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, інших областях і здійснили широкомасштабний збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної адміністрації, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого внаслідок широкомасштабного збройного нападу здійснили військову окупацію частин вказаних територій України, в тому числі території смт Новопсков Старобільського району Луганської області, яка фактично захоплена та тимчасово окупована з березня 2022 року.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. 14.03.2022 Указом Президента України №133/2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Так, 04.03.2022 (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на території смт. Новопсков Луганської області, тобто території, тимчасово окупованій ЗС РФ, ОСОБА_5 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу заступником начальника сектору моніторингу відділу поліції №1 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, добровільно зустрівся з представниками так званої «Луганськой народной республики» (далі «ЛНР»), що є частиною окупаційної адміністрації РФ, які запропонували йому перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час.

Під час вказаного спілкування ОСОБА_5 добровільно надав згоду представникам РФ на вступ до структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме так званого «Новопсковського РОВД МВД ЛНР», тобто на перехід на бік ворога, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Після цього ОСОБА_5 розпочав «службу» в структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ, а саме так званому «Новопсковському РОВД МВД ЛНР», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином ОСОБА_5 перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто вчинив державну зраду.

20.04.2022 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю с. Осинове Новопсковського району Луганської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

На час звернення з клопотанням місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 органу досудового розслідування не відомо через те, що він ухиляється від притягнення до кримінальної відповідальності та переховується від органів досудового розслідування.

У зв`язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства, підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук, здійснення якого в подальшому доручено оперативному підрозділу Луганського управління ДВБ НП України.

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за повним співпадінням у ОСОБА_5 у власності перебуває земельна ділянка (кадастровий номер 4423384700:07:007:0066) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Вищенаведене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Слідчий зазначає, що санкція ч. 2 ст. 111 КК України, у якій підозрюється ОСОБА_5 передбачає конфіскацію майна, тому на даний час у слідства виникла необхідність щодо накладення арешту на вищезазначене майно з метою унеможливлення його відчуження, оскільки в разі доведення вини ОСОБА_5 вищезазначене майно підпаде під конфіскацію майна відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судове засідання слідчий, прокурор не з`явились, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає, що неприбуття слідчого, прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.

Власник майна ОСОБА_5 , захисник у судове засідання не викликалися у силу положення ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки прокурором у клопотанні доведено, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, обставини справи, вважає, клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

09 березня 2022 року слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022130000000058 з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 111 КК України. З викладу обставин, указаних у витягу убачається, що заступник начальника сектору та моніторингу ВП № 1 Старобільського РУП ГУНП в Луганській області ОСОБА_6 злочинний умисел, спрямований на державну зраду, тобто діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в умовах воєнного стану вчинив перехід на бік ворога

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

З рапорту т.в.о. заступника начальника УГІ ГУНП в Луганській області про виявлення ознак кримінального правопорушення, протоколів допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколів огляду Інтернет сторінок від 14 квітня 2022 року, протоколів огляду Інтернет-ресурсів від 30 грудня 2022 року, у їх сукупності, убачається наявність підстав для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

20 квітня 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яку направлено у порядку ч. 8 ст. 135 КПК України шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, та ОСОБА_5 належним чином повідомлений про підозру.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_5 до скоєння кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.

З наданого слідчим доказу на підтвердження права власності інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта убачається, що ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4423384700:07:007:0066 площею 2 га, розташована в Луганській області, с. Осинівка Новопсковського району.

Санкція кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що наданими в обґрунтування клопотання доказами слідчим доведено, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, оскільки підозрюваний, перебуваючи на свободі, розуміючи, що дане майно підлягає конфіскації як виду покарання має можливість здійснити відчуження майна, яке підлягає арешту; накладенням арешту на майно може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання; арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; майно не відноситься до переліку майна, щодо якого існують заборони накладення арешту; існують обставини, які підтверджують, що незастосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Також, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, з огляду на викладене вище, є розумним та співрозмірним заходом обмеження права власності та буде відповідати завданням кримінального провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Слідчий суддя вважає, що слідчий довів наявність достатніх підстав вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого і наслідки арешту майна для підозрюваного у виді заборони відчуження майна не перешкоджає вжиттю такого заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173,309,372КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

накласти арешт на майно, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 4423384700:07:007:0066 площею 2 га, розташовану в Луганській області, с. Осинівка Новопсковського району, що належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом позбавлення власника прав на відчуження та розпорядження майном, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Виконання ухвали покласти на прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Луганської обласної прокуратури ОСОБА_4 .

Контроль за дотриманням прав власника арештованого майна, до скасування арешту, покласти на прокурорів, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні від 09 березня 2022 року за № 42022130000000058.

Ухвала підлягає негайному виконанню і діє до закінчення досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала у повному обсязі складена та оголошена 06 лютого 2023 року о 16:55 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1