Рішення

від 28.04.2022 по справі 552/277/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/277/22

Провадження № 2/552/799/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2022 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

при секретарі Шелестіній О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Лікеро-горілчаний завод Полтавський» про визнання права власності ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Полтавський» про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 119 від 27.05.1998 «Про часткову зміну рішень міськвиконкому від 09.10.1996 № 317, від 24.09.1997 № 295, від 29.04.1998 №100, від 23.03.1998 № 67 та заселення окремих квартир» однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка за рахунок пайової участі по договору передана Полтавському лікеро-горілчаному заводу від ВАТ « Полтавасільбуд» та надана у користування сім`ї ОСОБА_3 , який на той час працював на Полтавському лікеро-горілчаному заводі, перебував на черзі на отримання житла. На час надання квартири сім`я ОСОБА_3 складалася із трьох осіб, його особисто та позивачів по справі: дружини ОСОБА_2 і дочки ОСОБА_4 . На підставі виданого ордеру вони заселились у спірну квартиру та їхнє місце проживання було зареєстроване з 30.06.1998 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . У даній квартирі залишились проживати позивачі по справі. У будинку АДРЕСА_3 , де розташована зазначена квартира, створено ОСББ « Бузок», з яким ними укладений договір про надання послуг 03.12.2021. Спірна квартира не приватизована позивачами, право власності ні за ким не зареєстроване. Вони постійно проживають у спірній квартирі , зареєстровані за вказаною адресою, однак реалізувати своє право на отримання квартири у власність на підставі ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду» позбавлені можливості, оскільки квартира не передана у комунальну власність, власник квартири відсутній, що взагалі виключає можливість передачі квартири у комунальну власність та її приватизації. Просили визнати за ними право спільної часткової власності на спірну квартиру, по Ѕ частці за кожним.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2022 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 11 квітня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання позивачі не з`явились, надали заяву про розгляд справи у їхню відсутність , просили задовольнити позовні вимоги повністю, не вирішувати питання про розподіл судових витрат, у разі неявки представника відповідача розглядати справу у порядку заочного провадження.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи у судове засідання свого представника не направив, заяв про неможливість розгляду справи у його відсутність не надавав.

Враховуючи вимоги статті 280 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу у заочному провадженні.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вищезазначену норму слід виходити з того, що набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше.

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Автономне поняття «законні очікування» не може протиставлятися положенням ч. 2ст. 19 Конституції Українипро пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство. Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК Україниправо власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо судом установлено незаконність набуття права власності, відсутні підстави застосовувати концепцію «легітимних очікувань» або надати їй перевагу порівняно з нормамист. 19 Конституції УкраїнитаЦивільного кодексу Українипро набуття права власності.

Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував у трудових відносинах з Полтавським лікеро-горілчаним заводом, за місцем роботи перебував на черзі на отримання житла складом сім`ї із трьох осіб. До складу сім`ї ОСОБА_3 входили крім нього, його дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням профспілки Полтавського лікеро-горілчаного заводу від 25.12.1997, протокол № 41 ОСОБА_6 на склад сім`ї з 3-х осіб була виділена квартира , відповідно до черги на отримання житла.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 119 від 27.05.1998 «Про часткову зміну рішень міськвиконкому від 09.10.1996 № 317, від 24.09.1997 № 295, від 29.04.1998 №100, від 23.03.1998 № 67 та заселення окремих квартир» однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка за рахунок пайової участі по договору передається лікеро-горілчаному заводу від ВАТ « Полтавасільбуд», була надана у користування сім`ї ОСОБА_3 на склад сім`ї з 3-х осіб, відповідно до спільної постанови адміністрації та комітету профспілки лікеро-горілчаного заводу.

Сім`я ОСОБА_3 , до членів якої входили позивачі по справі, заселились у квартиру АДРЕСА_4 та їхнє місце проживання було зареєстроване у квартирі ІНФОРМАЦІЯ_5 , а після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі залишились проживати і бути зареєстрованими позивачі по справі, що підтверджується довідкою про склад сім`ї

Спірна квартира передана ТОВ « Полтавасільбуд» за рахунок пайової участі по договору Полтавському лікеро-горілчаному заводу від ВАТ «Полтавасільбуд», який не приймав на баланс спірну квартиру, не встановлював правового режиму спірної квартири, як відомчий жилий фонд, не реєстрував своє право власності на неї в установленому законом порядку.

У будинку АДРЕСА_3 створене ОСББ « Бузок», з яким позивачі уклали договір про надання послуг 03.12.2021, як користувачі квартири, оскільки спірна квартира на підставі ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду» їм у власність не передавалась , так як не була передана до комунальної власності міста.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухома майно право власності на вказану квартиру не зареєстроване за жодною юридичною чи фізичною особою, що є перешкодою для передачі даної квартири у комунальну власність

Для передачі квартири у комунальну власність та проведення державної реєстрації права комунальної власності на неї за територіальною громадою власнику квартири або уповноваженому ним органу передбачений перелік документів, які власник або уповноважений ним орган повинен надати Управлінню майном комунальної власності міста, а саме: копію статуту юридичної особи, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу, оригінал рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна у комунальну власність, оригінал правовстановлюючого документу на об`єкт нерухомого майна.

Відповідач, який на час передачі йому спірної квартири на праві пайової участі мав статус державного підприємства своє право власності на квартиру, як відомчий житловий фонд не реєстрував, а з 1998 року неоднократно реорганізовувався і перебуває у приватній власності, що є перешкодою для реєстрації за ним права власності та подальшої передачі спірної квартири у комунальну власністю, а отже виключає можливість позивачів отримати спірну квратиру у власність, а тому їхні права підлягають захисту у судовому порядку.

Спірна квартира надана позивачамна підставіспільного рішення профкомута адміністрації Полтавського лікеро-горілчаногозаводу,у порядкучерговості тана підставірішення виконавчогокомітету Полтавськоїміської ради,тобто іздотриманням Правил облікугромадян,які потребуютьполіпшення житловихумов,і надання їмжилих приміщеньв УкраїнськійРСР затверджених постановою РадиМіністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 479 ( статті 34, 37, 38, 58, 69) та ЖК УРСР ( ст. 27, 31, 37, 43, 52, 58).

Позивачі отримали спірну квартиру в установленому законом порядку та проживають в ній 23 роки, дана квартира є їхнім єдиним житлом, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності на спірну квартиру не зареєстрована за жодною юридичною чи фізичною особою, дане нерухоме майно немає статусу службового житлового приміщення, не відноситься до відомчого жилого фонду, а отже позивачі мають право на отримання вказаної квартири у власність, однак у спосіб, передбачений ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду» є неможливим, так як на законодавчому рівні не визначений порядок передачі таких квартир у власність громадянам.

Так як позивачі позбавлені права отримати спірну квартиру у власність з поважних причин, тоді як до норм ЗУ « Про приватизацію державного житлового фонду» вони мають право на передачу спірної квартири у власність, бо вона отримана ними з підстав передбачених ЖК УРСР та Правилами обліку громадян,які потребуютьполіпшення житловихумов,і надання їмжилих приміщеньв УкраїнськійРСР затверджених постановою РадиМіністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 № 479 їхнє право підлягає захисту у судовому порядку.

Стаття 16 ЦК України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захистуцивільних правта інтересівможуть бути,у томучислі у визнання права, а також суд можезахистити цивільнеправо абоінтерес іншимспособом,що встановленийдоговором абозаконом чисудом увизначених закономвипадках. Відповідно дост. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннямист. 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Кожне порушене право підлягає захисту. Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає можливість захисту права кожного «на справедливий суді публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення»

Застосування положень Конвенції в Україні здійснюється відповідно до Конституції (ст.9), яка передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до ст. 17 якого суди мають застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року , заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи, що позивачі отримали спірну квартиру у спосіб, що не заборонений законом, позбавлені права отримати спірну квартиру у власність з підстав, що від них не залежать, тому належним способом захисту порушеного права позивачів є визнання за ними права власності на спірну квартиру.

Керуючись ст.ст. 10,12, 81 , 263-265, 280,282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач маєправо оскаржитизаочне рішенняв загальномупорядку,встановленому цимКодексом.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Позивачі:ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод Полтавський» місце знаходження м. Київ, вул. В`ячеслава Чорновола, 12 , ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42693837 .

Головуючий Ж. В.Кузіна