Рішення

від 20.04.2022 по справі 902/54/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2022 р. Cправа № 902/54/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участі секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Явір-Агросервіс", 24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код юридичної особи 36833999

до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський", 24412, Вінницька область, Гайсинський район, с. Війтівка, вул. Соборна, 200, ідентифікаційний код юридичної особи 04366719

про стягнення 335707,21 гривень заборгованості згідно договору поставки

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Тимощук Є.С., згідно ордеру;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

20.01.2022 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 19.01.2022 року (вх. № 58/22 від 20.01.2022) Приватного підприємства "Явір-Агросервіс" до Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" про стягнення 335707,21 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання договору поставки № 19/07/2021 від 19.07.2021 року в частині повного розрахунку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 25.01.2022 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначити на 22 лютого 2022 року.

У судовому засіданні 22.02.2022 року з огляду на неявку відповідача, неподання ним відзиву, суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/54/22 на 15.03.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

22.02.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання у якому повідомлено про наявність заперечень щодо позову, а також прохання здійснити перехід від спрощеного до загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання. До поданого клопотання відповідачем не подано відзиву на позов та доказів, що обгрунтовують заперечення по суті позовних вимог.

14.03.2022 до суду від представника позивача надійшла заява, у якій зазначено про підтримання позовних вимог у повному обсязі, у тому числі щодо стягнення 25000 гривень судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням про те, що докази витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст. 129 ГПК України будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. У поданій заяві представник позивача також просив суд здійснити розгляд справи без його участі, за результатами якого закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.03.2022 продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/54/22 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі № 902/54/22 на 07.04.2022.

У судовому засіданні 07.04.2022, розглянувши клопотання представника відповідача про здійснення переходу від спрощеного позовного провадження до загального з призначенням підготовчого засідання, суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до ухвали суду від 21.01.2022 року розгляд справи № 902/54/22 з моменту відкриття провадження здійснюється за правилами загального позовного провадження, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 07.04.2022 закрито підготовче провадження у справі № 902/54/22, призначено справу № 902/54/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.04.2022.

На визначену судом дату з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному об`ємі, з підстав зазначених у позові та просив їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 07.04.2022, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією та вручена відповідачу 11.04.2022, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції №2101803575833, вх. № 921 від 14.04.2022. Також зазначена ухвала суду направлена на електронну адресу відповідача, зазначену у клопотанні представника відповідача.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, відкладення розгляду справи, призначення справи до розгляду справи по суті, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 21.04.2022, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суть спору:

19.07.2021 між Приватним підприємством "Явір-Агросервіс" (продавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Птахокомбінат "Бершадський" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №19/07/2021 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію (у подальшому - товар).

Згідно з п. 1.2. договору предметом постачання є соя. Ціна за 1 тону товару з ПДВ становить 18400,00 гривень, кількість товару - 40 т +/-10%, загальна вартість товару з ПДВ - 736000,00 гривень +/-10%, сума ПДВ - 90835,96 гривень +/-10% (в редакції додаткової угоди № 1 до договору поставки №19/07/2021 від 19.07.2021, яка є невід`ємною частиною договору).

Згідно пунктів 2.1., 2.2., 2.3. договору товар поставляється на умовах FСА (в розумінні «Інкотермс-2010») за адресою завантаження товару у наданий покупцем транспорт. Адреса завантаження товару: Вінницька область, Бершадський р-н. с. Поташня. Датою поставки товару є дата завантаження товару в транспортний засіб покупця.Строк поставки Товару до 01 серпня 2021 р. включно. Після закінчення терміну поставки продавець не звільняється від обов`язку поставити товар. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання недопоставленого товару, письмово попередивши про це продавця.

Пунктом 2.4 договору, сторони погодили, що для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: - рахунок-фактура на 100% вартості товару, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; - видаткова та податкова накладна, виписана на 100% товару у відповідності до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури виставленого продавцем. Оплата покупцем за товар здійснюється протягом 10 календарних днів від дати завантаження.

Зобов`язання покупця по сплаті товару вважається виконаним із моменту списання коштів з банківського рахунку покупця відповідно до реквізитів, вказаних продавцем у рахунку-фактурі. Ризики не зарахування коштів на банківський рахунок продавця несе продавець. На підставі окремої угоди сторін розрахунки між сторонами за даним договором можуть здійснюватися у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством України (п.п.3.2., 3.3. договору).

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем здійснено відповідачу поставку сої на загальну суму 750719,96 гривень, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № Б-00000057 від 20.07.2021, довіреністю від Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" АБ № 338-А від 20.07.2021 на отримання начальником відділу МТП Логовим О.В. цінностей згідно договору, товарно-транспортною накладною № 1 від 20.07.2021 та рахунком-фактурою № Б-00000012 від 20.07.2021.

Здійснення господарської операції щодо поставки товару підтверджується також зареєстрованою позивачем податковою накладною № 13 від 20.07.2021.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 450000,00 гривень, а саме, 21.07.2021 відповідачем сплачено 50000,00 грн, 28.07.2021 - 100000,00 грн, 03.08.2021 - 100000,00 грн, 06.08.2021 - 100000,00 грн, 20.10.2021 - 100000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем інформацією про рух коштів на банківському рахунку клієнта - ПП "Явір-Агросервіс" за контрагентом ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський".

Зобов`язання за договором поставки № 19/07/2021 від 19.07.2021 в частині сплати залишку заборгованості в сумі 300719,96 гривень залишились не виконаними.

Наявність заборгованості у розмірі 300719,96 гривень підтверджується також обопільно підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.12.2021року.

10.12.2021 року позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою про сплату 300719,96 гривень основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних, яка залишена відповідачем без задоволення.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 335707,21 гривень, що складається з 300719,96 гривень основного боргу, 14142,70 гривень пені, 15828,83 гривень інфляційних втрат та 5015,72 гривень 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за договором поставки № 19/07/2021 від 19 липня 2021 року у розмірі 335707,21 гривень, що складається з 300719,96 гривень основного боргу, 14142,70 гривень пені, 15828,83 гривень інфляційних втрат та 5015,72 гривень 3% річних

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як визначено умовами договору поставки (п.п. 1.1., 1.2.) та додаткової угоди № 1 від 19.07.2021 продавець зобов`язується передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію - сою (у подальшому - товар). Ціна за 1 тону товару з ПДВ становить 18400,00 грн, кількість товару - 40 т +/-10%, загальна вартість товару з ПДВ - 736000,00 грн +/-10%, сума ПДВ - 90835,96 грн +/-10%.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури виставленого продавцем. Оплата покупцем за товар здійснюється протягом 10 календарних днів від дати завантаження.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором поставки виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар не виконав належним чином, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором поставки в розмірі 300719,96 гривень, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати відповідачем до суду не надано.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки № 19/07/2021 від 19.07.2021 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за договором поставки, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором поставки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 300719,96 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 15828,93 гривень інфляційних втрат, 5015,72 гривень 3% річних та 14142,70 гривень пені нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за договором поставки.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 договору поставки сторони передбачили, що у випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним договором, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов даного договору.

У пункті 4.2. договору сторони погодили, що за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 14142,70 гривень, що нарахована на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що сума пені нарахована вірно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 14142,70 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість за договором поставки в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що такий розрахунок не перевищує розрахунку суду, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 15828,83 гривень інфляційних втрат та 5015,72 гривень 3% річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення №1401 від 17.01.2022 сплачено судовий збір у розмірі 5035,61 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5035,61 гривень витрат по сплаті судового збору.

У зв`язку з наявним у позовній заяві клопотанням позивача про намір надати до суду докази на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, яке підтримано позивачем у судовому засіданні, питання щодо стягнення цих витрат слід призначити до розгляду в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Птахокомбінат "Бершадський" (24412, Вінницька область, Гайсинський район, село Війтівка, вул. Соборна, 200, ідентифікаційний код юридичної особи 04366719) на користь Приватного підприємства "Явір-Агросервіс" (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Шевченка, 42, ідентифікаційний код юридичної особи 36833999) 335707,21 гривень (триста тридцять п`ять тисяч сімсот сім гривень, 21 копійку) заборгованості, у тому числі: 300719,96 гривень (триста тисяч сімсот дев`ятнадцять гривень, 96 копійок) основного боргу, 5015,72 гривень (п`ять тисяч п`ятнадцять гривень, 72 копійки) 3% річних, 15828,83 гривні (п`ятнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень, 83 копійки) інфляційних втрат, 14142,70 гривні (чотирнадцять тисяч сто сорок дві гривні, 70 копійок) пені та 5035,61 гривень (п`ять тисяч тридцять п`ять гривень, 61 копійку) витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 03 травня 2022 о 12:00 год.

5. Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів після ухвалення рішення суду. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати копії вказаних доказів відповідачу у справі, докази відправлення надати суду.

6. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_1.

7. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

8. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, 24400, Вінницька обл., м. Бершадь, вул. Шевченка, 42; ІНФОРМАЦІЯ_2;

3 - відповідачу, 24412, Вінницька обл., Гайсинський р-н, с. Війтівка, вул. Соборна, 200; ІНФОРМАЦІЯ_3; ІНФОРМАЦІЯ_1.