Рішення

від 28.04.2022 по справі 420/2428/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2428/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 03.02.2022 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38888,74 грн;

2.Зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , шляхом виключення з інтегрованої картки нарахувань по заборгованості недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на жовтень 2021 року в сумі 38717,74 грн та штраф 170 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона з 2003 року фактично не здійснювала підприємницької діяльності, доходів він неї, відповідно, не отримувала, проте, працювала найманим робітником, а роботодавець сплачував за неї відповідні внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вважаючи спірну вимогу протиправною, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 08 лютого 2022 року суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрити провадження у адміністративній справі. Розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відзив подається до суду разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 29 квітня 2022 року суд ухвалив клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області про зупинення провадження по справі №420/2428/22 до закінчення воєнного стану залишити без задоволення, клопотання відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву до закінчення воєнного стану залишити без розгляду.

01 квітня 2022 року до суду (вх.№13119/22) від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому позивач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що отримана позивачем заробітна плата як найманого працівника та факт реєстрації його фізичною особою-підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різними базами нарахування єдиного внеску, які не виключають один одного, а відтак суми внеску, що зазначені у спірній вимозі є такими, що відповідають приписам чинного законодавства. Вказує, що окрім цього, підлягає включення до вимоги сума штрафу у розмірі 170,00 щодо якої винесено чинне рішення.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.13), з 30.10.2002 року по 03.03.2021 року була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності.

03.03.2021 Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за її власним рішенням.

Згідно трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 (а.с.21-23) з 28.06.2016 вона працює на посаді прибиральника у Приватному підприємстві «Орієнт-Спа» на підставі Наказу №18 від 05.05.2016 року.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою від 25.01.2022 року (а.с.24).

За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-7) (а.с.19-20) з березня 2012 року і до вересня 2021 року приватне підприємство «Орієнт-Спа» (код ЄДРПОУ 37550978) здійснювалось нарахування єдиного соціального внеску за позивачку як застраховану особу.

04 березня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 скерувала на адресу Головного управління ДПС в Одеській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, відповідно до якого сума нарахованого єдиного внеску склала 9595,30 грн.

03 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області, за результатами акту №014199/15-32-24-06/ НОМЕР_2 від 19.08.2021 про результати перевірки своєчасності надання звітності по єдиному внеску, прийнято рішення 015199/15-32-24-06/ НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого позивачу нарахований штраф у розмірі 170,00 грн, з огляду на те, що позивачем несвоєчасно надана звітність по єдиному внеску протягом строків, передбачених законодавством.

Зазначене рішення від 03.08.2021 було направлено на адресу позивача та ним отримано 13.10.2021, що власне позивачем не заперечується.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий борг зі сплати єдиного внеску з 31.12.2020 по 31.10.2021 складається з недоїмки за нарахуваннями у розмірі 38888,74 грн та штрафу у розмір 170,00 грн.

15 листопада 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10600-54 (а.с.12), відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31 жовтня 2021 року складає 38888,74 грн у т.ч.: недоїмка 38718,74 грн, штраф 170,00 грн.

Вважаючи спірну вимогу протиправною, позивачка звернулась до суду з позовною заявою.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 1,2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, що платниками єдиного внеску є також: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд зазначає, у період, за який підприємцю нараховано зобов`язання зі сплати єдиного внеску (2020-2021 роки) позивачка одночасно була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала у трудових відносинах з приватним підприємством «ОРИЕНТ-СПА».

У вказаний період приватне підприємство «ОРИЕНТ-СПА» сплачувало єдиний соціальний внесок за ОСОБА_1 , як найманого працівника, що підтверджується наявними в матеріалах справи індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-7).

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано.

У рішенні від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 Верховний Суд зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Верховний Суд відмітив, що наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

За наслідками системного тлумачення норм права, Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Враховуючи, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то, в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період 2020-2021 роки, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, зазначене виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Таким чином, у ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відсутній обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок у мінімальному розмірі в період її перебування у трудових відносинах з приватним підприємством «ОРИЕНТ-СПА».

Враховуючи викладене, суд робить висновок, про наявність підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу №Ф-10600-54 від 15.11.2021 у розмірі 38718,74 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу №Ф-10600-54 від 15.11.2021 у розмірі 170,00 грн, суд зазначає таке.

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За змістом підпунктів 1, 2 розділу ІІ «Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

При цьому, підпунктом 3 розділу ІІ Порядку визначено, що протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Так, відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податкова вимога може бути складена та надіслана платнику податків виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу, тобто узгодженого грошового зобов`язання.

Як встановлено судом 03 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення 015199/15-32-24-06/2567118348 про застосування штрафних санкцій, відповідно до якого позивачу нарахований штраф у розмірі 170,00 грн, яке було направлено на адресу позивача та ним отримано 13.10.2021, що власне позивачем не заперечується та не спростовано.

Так, відповідно до п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять оскарження рішення 015199/15-32-24-06/2567118348 від 03.08.2021.

Враховуючи те, що на час винесення спірної податкової вимоги грошове зобов`язання, визначене рішенням 015199/15-32-24-06/2567118348 від 03.08.2021 є узгодженим та вважається податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податкову вимогу №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року про сплату податкового боргу в розмірі 170,00 грн винесено відповідачем правомірно та на підставі чинних норм податкового законодавства України.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести зміни до інтегрованої картки, суд зазначає таке.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

Пунктом 2 підрозділу 13 розділу ІV Порядку №5 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Суд вважає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС в Одеській області внести зміни до інтегрованої картки, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року на суму 38717,74 грн

Суд зазначає, що у разі набрання даним рішенням законної сили у позивача виникне право звернутися до контролюючого органу із вимогою про виключення з обліку спірної суми недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38717,74 грн і лише відмова контролюючого органу провести дії з виключення з обліку спірних сум недоїмки з єдиного соціального внеску може бути оскаржена до суду.

Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Отже в спірних правовідносинах достатнім для захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року на суму 38717,74 грн, оскільки саме таке рішення суду, в разі набрання ним законної сили, є підставою для вчинення податковим органом дій по виключенню з обліку сум єдиного соціального внеску, які визначали наявність недоїмки в інтегрованій картці платника.

Суд вважає, що позивачем передчасно заявлена вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника за спірною вимогою, оскільки ще не настали обставини, які зумовлюють виключення з обліку спірних сум, а відтак, платник передчасно звернувся з такими вимогами до суду.

З цих підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки, зокрема, за вимогою №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року на суму 38717,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування позивачу недоїмки з єдиного соціального внеску на суму 38717,74 грн, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску у цьому розмірі.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання частково протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року в частині 38717,74 грн.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією №5059-5051-1223-4973 від 01.02.2022 (а.с.11), відтак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1976,07 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-10600-54 від 15.11.2021 року про сплату боргу (недоїмки) у частині 38717,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1976,07 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, ЄДРПОУ 44069166).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА