Постанова

від 27.04.2022 по справі 380/2702/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2702/21 пров. № А/857/1685/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В,,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Ільченко А.З.

за участю представників сторін:

від відповідача Дуфанець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 (головуючий суддя Карп`як О.О., проголошено о 15:17:58 у м. Львів, повний текст рішення складено 20.12.2021) у справі № 380/2702/21 за адміністративним позовом Фермерського господарства «Данилко» до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Данилко» звернулось з позовом до Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області в якому просило : визнати протиправним та скасувати рішення ІІІ сесії VІІІ демократичного скликання Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області від 23 грудня 2020 року про відмову Фермерському господарству «Данилко» у наданні дозволу на розроблення (виготовлення) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки загальною площею 5,77 га згідно Державного Акту на право користування землею серії Б№ 061243 від 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 570; зобов`язати Щирецьку селищну раду Пустомитівського району Львівської області надати дозвіл позивачу на розроблення (виготовлення) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки загальною площею 5,77 га згідно Державного Акту на право користування землею серії Б№ 061243 від 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 570.

В обгрунтування своєї позиції позивач посилається на наступне. З метою оформлення речових прав на зазначені в державному акті земельні ділянки загальною площею 5,77 га, 07.08.2019 голова ФГ «Данилко» звернулася до відповідача з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Рішенням Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області №1388 від 20.08.2019 відмовлено голові ФГ «Данилко» у задоволенні заяви. 16.06.2020 позивач повторно звернувся з відповідною заявою до Щирецької селищної ради, однак у відповіді від 03.07.2020 відповідач визначив перелік документів, які необхідно подати на засідання сесії. 08.09.2020 та 05.10.2020 позивачем подано заяву про доповнення до заяви з відповідними додатками, про необхідність подання яких вказано у листі від 03.07.2020. Рішенням №114 ІІІ сесії УІІІ демократичного скликання від 23.12.2020 Щирецька селищна рада відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі згідно державного акту у зв`язку з скасуванням державної реєстрації ФГ «Данилко» відповідно до рішення суду. Вважає відмову Щирецької селищної ради протиправною, необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству, зокрема п.7 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Вважає, що особа, яка користується земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії VІІІ демократичного скликання Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області від 23.12.2020 №114. Зобов`язано Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області повторно розглянути заяви Фермерського господарства «Данилко» (ЄДРПОУ 20783010) від 11.09.2020, 05.10.2020, 19.10.2020. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області подала апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішенням, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема апелянт зазначає, що позивач, при підготовці позову, переписав коментарі Земельного кодексу України, при цьому в позові не зазначено конкретної суті позову та не долучено документів, які б підтверджували його правову позицію. Звертає увагу, що спірне рішення прийняте у зв`язку з скасуванням державної реєстрації фермерського господарства «Данилко» відповідно до рішення суду. Зокрема, відповідно до рішення Арбітражного суду Львівської області від 06.03.2001 справа №5/150-17/53 за позовом ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області до відповідача Фермерське господарство «Данилко», скасовано державну реєстрацію ФГ «Данилко» с. Лани Пустомитівського району Львівської області. Рішенням суду зобов`язано власника господарства здійснити ліквідацію ФГ «Данилко» с. Лани у встановленому законодавством порядку. Вказує, що позивач з 1996 року жодної господарської діяльності не веде, земельна ділянка, яка відповідно до державного акта на право користування землею площею 5,77 га з 1996 року і по даний час не обробляється, жодних податкових надходжень з моменту утворення Щирецької селищної ради до Щирецького бюджету не надходило. Вказує, що позивачем було надано виписку з ЄДРПОУ, згідно якої керівником рахується ОСОБА_1 , при цьому жодних змін в Статут не внесено. Згідно Статуту ФГ «Данилко», головою фермерського господарства є Данилко Ольга Іванівна.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходи в того, що рішення ІІІ сесії VІІІ демократичного скликання Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області від 23 грудня 2020 року про відмову Фермерському господарству «Данилко» у наданні дозволу на розроблення (виготовлення) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки загальною площею 5,77 га згідно Державного Акту на право користування землею серії Б№ 061243 від 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 570 прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, відтак підлягає скасуванню.

Оскільки відповідачем прийнято спірне рішення з підстав скасуванням державної реєстрації фермерського господарства «Данилко» відповідно до рішення суду, відтак у суду відсутні підстави вважати, що для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення (виготовлення) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачем виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Щирецьку селищну раду Львівського району Львівської області повторно розглянути заяви Фермерського господарства «Данилко» (ЄДРПОУ 20783010) від 11.09.2020, 05.10.2020, 19.10.2020.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

За змістом частини 1, 2, 3 статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України).

За правилами частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тобто, ЗК України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Відповідно до п.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до Державного Акта на право користування землею Б №061243, р.н. №570, виданий фермеру ОСОБА_2 , жителю с. Лани Гуменецької сільської ради Пустомитівського району про те, що за землекористувачем закріплюється в постійне користування 5,77 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянсько (фермерського) господарства. 07.04.1993 представником Президента України у Пустомитівському районі за №131 зареєстровано статут ФГ «Данилко» . Тому відповідно до п.6 розділу Х Перехідних положень ЗК України, позивач звернувся до відповідача з заявою надати дозвіл позивачу на розроблення (виготовлення) технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельні ділянки загальною площею 5,77 га згідно Державного Акту на право користування землею серії Б№ 061243 від 1993 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 570.

Однак, спірним рішенням відмовлено позивачу у наданні такого дозволу з підстав скасуванням державної реєстрації фермерського господарства Данилко відповідно до рішення суду, а саме рішення Арбітражного суду Львівської області від 06.03.2001 справа №5/150-17/53.

Судом враховано, що в доповнення до заяви №705 від 11.09.2020 позивачем 05.10.2020 подано до відповідача виписку з ЄДРПОУ.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство Данилко (код ЄДРПОУ 20783010) зареєстровано 04.11.1994, керівником є ОСОБА_3 , дата та номер запису в ЄДРПОУ 11.09.2020 №1004041200000004464.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до рішення Арбітражного суду Львівської області від 06.03.2001 справа №5/150-17/53 за позовом ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області до відповідача Фермерське господарство «Данилко», скасовано державну реєстрацію ФГ «Данилко» с. Лани Пустомитівського району Львівської області, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в резолютивній частині вказаного рішення не зазначено коду ЄДРПОУ юридичної особи, якої скасовано державну реєстрацію. Окрім того, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство Данилко (код ЄДРПОУ 20783010) зареєстровано 04.11.1994, керівником є Данилко Орест Степанович.

Відповідно до ч.1,4 ст.10 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

При цьому колегія суддів зазначає, що приписи законодавства не звільняють орган місцевого самоврядування як суб`єкта розпорядження землею від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення відповідно до положень чинного законодавства.

Окрім наведеного колегія суддів погоджується з тим, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обрання способу захисту порушеного інтересу позивача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Отже, вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, доводів сторін, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому суд першої інстанції до вірного висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі № 380/2702/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 29 квітня 2022 року.