Рішення

від 28.04.2022 по справі 910/20966/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2022Справа № 910/20966/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/20966/21

За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код: 40081221)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС БРОК» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 23, кв. 83; ідентифікаційний код: 36883636)

Про стягнення 37 120, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця</a> в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС БРОК» (далі - відповідач) про стягнення 37 120, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач поставив, а позивач оплатив товар на загальну суму 222 720, 00 грн, з урахуванням ПДВ в сумі 37 120, 00 грн.

Проте, відповідач не зареєстрував податкову накладну № 1 від 19.09.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 37 120, 00 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 37 120, 00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

23.12.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення ухвали від 23.12.2021.

12.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.12.2021, якою позивач не повністю усунув недоліки позовної заяви.

20.01.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/20966/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та зобов`язав позивача впродовж двох днів з моменту отримання даної ухвали - подати до суду належним чином завірену копію Договору про надання правової допомоги від 05.01.2021 на підтвердження обсягу повноважень адвоката.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС БРОК» (надалі - відповідач) направило АТ «Укрзалізниця» в особі регіональній філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» (надалі - позивач) рахунок на оплату №4 від 26.07.2019 за постачання товару, а саме бандажу локомотивного 890*132*83 в кількості 8 шт. на загальну суму 222 720, 00 грн в тому числі ПДВ в сумі 37 120, 00 грн. Наданий відповідачем рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення №916656 від 19.09.2019.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у відповідності до ст. 181 ГК України укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Позивач вказує, що відповідач за фактом оплати коштів за поставку товару 19.09.2019 склав податкову накладну №1 на загальну суму 222 700, 00 грн у тому числі ПДВ в сумі 37 120, 00 грн, та подав на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних - 15.10.2021.

Згідно видаткових накладних №5, 6 від 19.01.2020 відповідачем було поставлено товар на загальну суму 222 720, 00 грн, в тому числі ПДВ 31 120, 00 грн. Однак, податкова накладна №1 від 19.09.2019 на суму 37 120, 00 грн за поставлений товар не зареєстрована в ЄРПН ні на дату здійснення оплати товару позивачем (19.09.2019), ні на дату поставки такого товару відповідачем (19.02.2020).

Так, з електронного кабінету платника податків позивачу стало відомо, що реєстрація податкової накладної №1 від 19.09.2019 була зупинена з тих підстав, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано відповідачеві надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Утім недоліки податкової накладної відповідачем усунуті не були.

Позивач вважає, що відповідач у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України мав зареєструвати податкову накладну №1 від 19.09.2019 - до 15.10.2019 включно, проте цього зроблено не було та не надано позивачеві зареєстровану податкову накладну №1 від 19.09.2019 з квитанцією про підтвердження реєстрації (прийняття) такої податкової накладної. Ураховуючи наведене порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в ЄРПН позбавило позивача права на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Позивач стверджує, що на момент звернення з позовною заявою до суду (13.12.2021 згідно календарного штемпеля на конверті) реєстрація податкової накладної №1 від 19.09.2021 в ЄРПН не здійснена, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку вартість збитків у розмірі не отриманого податкового кредиту, що становить вартість ПДВ - 37 120, 00 грн.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 37 120, 00 грн збитків у розмірі неотриманого податкового кредиту, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх податкових зобов`язань в частині реєстрації податкової накладної №1 від 19.09.2019.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 19.09.2019 позивачем здійснено оплату виставленого рахунку відповідача №4 від 26.07.2019 на поставку товару, що підтверджується платіжним дорученням №916656 на суму 222 720, 00 грн в тому числі ПДВ 37 120, 00 грн, а відтак між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб;

(2) 19.09.2019 відповідачем було складено податкову накладну №1 на загальну суму 222 720, 00 грн у тому числі ПДВ 37 120, 00 грн та подано на реєстрацію 15.10.2019, втім з електронного кабінету платника податків вбачається, що реєстрація такої податкової накладної зупинена;

(3) 19.02.2020 відповідач поставив позивачеві товар на загальну суму 222 720, 00 грн в тому числі ПДВ 37 120, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними №5, 6;

(4) Відповідач у відповідності до вимог ст. 201 ПК України зобов`язаний був зареєструвати податкову накладну №1 від 19.09.2019 - до 15.10.2020 включно, втім цього зроблено не було, що позбавило позивача права на включення суми ПДВ до податкового кредиту, чим завдано позивачеві збитків;

(5) Відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві збитки у розмірі не отриманого податкового кредиту, що становить вартість ПДВ - 37 120, 00 грн.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДР, а саме: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 23, кв. 83.

З трекінгу відстеження на сайті Укрпошти вбачається, що ухвала суду від 20.01.2022 (поштове відправлення №0105491873996) не вручена під час доставки з відміткою від 26.01.2022 «інші причини». При цьому, поштовий конверт (поштове відправлення №0105491873996) на дату підписання рішення на адресу Господарського суду міста Києва не повертався.

Згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження від 20.01.2022 була опублікована та доступна до вільного перегляду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ще до початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України 24.02.2022 та до закриття доступу до вказаного реєстру, у зв`язку з початком війни.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі № 910/20966/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень до 24.02.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив від відповідача або заява про продовження/поновлення строку для його подання до суду не надходила, а відтак відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем вимог ст. 201 ПК України щодо реєстрації в ЄРПН податкової накладної, чим завдано позивачеві збитків на суму ПДВ, у зв`язку з позбавленням позивача можливості зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на відповідну суму ПДВ у розмірі 37 120, 00 грн.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи підтверджений факт укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб та чи має місце оплата позивачем товару на суму 222 720, 00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 37 120, 00 грн?

- що стало наслідком зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 19.09.2021 та чи вживав відповідач дії щодо розблокування такої ПН?

- чи міг/може зараз позивач вжити дії щодо розблокування реєстрації такої податкової накладної для захисту свого порушеного права?

- чи має місце заподіяння діями відповідача позивачеві збитків та як наслідок відшкодування розміру не отриманого податкового кредиту у розмірі 37 120, 00 грн?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідачем 26.07.2019 було виставлено позивачеві рахунок №4 на оплату товару (бандаж локомотивний 890х134х83 у кількості 8 шт) на загальну суму 222720, 00 грн в тому числі ПДВ 37 120, 00 грн, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача та печатка товариства.

19.09.2019 позивачем здійснено оплату виставленого рахунку відповідача №4 від 26.07.2019 на поставку товару, що підтверджується платіжним дорученням №916656 від 19.09.2019 на суму 222 720, 00 грн в тому числі ПДВ 37 120, 00 грн.

Отже, виставленням рахунку та його оплатою сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб, і відповідно, між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2020 відповідач поставив позивачеві товар на загальну суму 222 720, 00 грн в тому числі ПДВ 37 120, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними №5, 6, які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом вище, згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №916656 від 19.09.2019 вбачається, що позивач здійснив оплату товару згідно виставленого відповідачем рахунку №4 від 26.07.2019.

Згідно квитанції від 15.10.2019 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №1 від 19.09.2019 вбачається, що в ній заявлена сума з ПДВ у розмірі 222 720, 00 грн. Втім, реєстрація податкової накладної зупинена, у зв`язку з її відповідністю вимогам 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та податковими органами запропоновано відповідачеві надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про оскарження відповідачем рішення податкового органу про зупинення реєстрації податкової накладної №1, в тому числі доказів реєстрації такої ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних або вчинення відповідачем будь-яких інших дій, що були спрямовані на розблокування такої ПН, а відтак свідчило б про відсутність вини у діях відповідача.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відтак, законодавством встановлено відповідальність у вигляді зобов`язання відшкодувати збитки не лише за порушення господарського зобов`язання, але й у випадку порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, суд зазначає, що однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною, а отже включення покупцем сум ПДВ до податкового кредиту і можливість зменшення податкового зобов`язання, що свідчить про настання збитків для позивача, як контрагента відповідача.

При цьому, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, позивач мав право до жовтня 2020 року додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на відповідача, утім суд зазначає, що відповідач, як особи, що склала податкову накладну та платник податку добросовісно виконуючи свої податкові зобов`язання мав би, у випадку зупинення реєстрації податкової накладної вчинити дії передбачені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2018 №117, що був чинний на момент прийняття рішення про зупинення реєстрації податкової накладної від 19.09.2019 (подана на реєстрацію 15.10.2019) (надалі - Порядок), або ж оскаржити рішення податкового органу про зупинення реєстрації, оскільки позивач в свою чергу виконав обов`язок з оплати вартості товару з урахуванням ПДВ.

Так згідно п. 12-15 Порядку, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Натомість, відповідач, як платник податку не надав необхідні письмові пояснення з метою проведення реєстрації податкової накладної протягом тих самих 365 календарних днів, що в свою чергу має наслідком відсутність у ЄРПН реєстрації податкової накладної №1.

Як зазначено судом вище, згідно п 198. ст. 198 ПКУ відсутність реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не надає позивачу права на відображення суми податку у складі податкового кредиту, тому, зі спливом річного терміну (365 днів - з жовтня 2020) для усунення недоліків при реєстрації відповідачем ПН №1 від 19.09.2019 позивачу, завдано збитків на загальну суму 37 120, 00 грн втраченого податкового кредиту.

Доказів на підтвердження зворотного та спростування доводів позивача відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Таким чином, враховуючи що позивачем було сплачено відповідачу вартість товару разом з ПДВ (222 720, 00 грн, в тому числі ПДВ 37 120, 00 грн), проте внаслідок дій відповідача відшкодування вказано ПДВ позивачу з бюджету стало неможливим, оскільки, впродовж 365 днів податкова накладна зареєстрована не була та відповідач не надав до суду жодних доказів на підтвердження відсутності вини в його діях, суд дійшов висновку, що право позивача на відшкодування податкового кредиту у сумі 37 120, 00 грн вважається порушеним та наявні в матеріалах справи докази з більшою вірогідністю підтверджують факт завдання збитків позивачеві, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, у зв`язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, суд покладає судовий збір за подання позову у розмірі 2 270, 00 грн на відповідача. Про понесення позивачем інших судових витрат останнім не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС БРОК» про стягнення 37 120, 00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКС БРОК» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 23, кв. 83; ідентифікаційний код: 36883636) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії «Південно - Західна залізниця Акціонерного товариства «Українська залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код: 40081221) 37 120 (тридцять сім тисяч сто двадцять) грн 00 коп. збитків, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких