Рішення

від 10.03.2022 по справі 572/4034/21

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/4034/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2022 року Сарненський районний суд Рівненської області

головуючого судді - Ведяніної Т. О.

при секретарі - Шевні І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/4034/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради, третя особа директор КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Малюжинський Валерій Володимирович про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до відповідача з позовом про визнання незаконним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі вихователя-вчителя, стягнути з відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи, допустити негайне виконання рішення суду в межах суми оплати за один місяць та стягнути судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що вона працює вихователем-вчителем в КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів». 04 листопада 2021 року вона отримала від відповідача повідомлення №27 про необхідність надання відомостей щодо наявності або відсутності у неї щеплень проти коронавірусної хвороби COVID-19, або документа, що підтверджує медичне протипоказання щодо такого щеплення інакше вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати. На вказане повідомлення вона дала пояснення, що інформація яку вимагає відповідач є таємницею про стан її здоров`я, а відповідач не має компетенції зобов`язати її на розкриття цієї таємниці. Окрім цього, відсторонення від роботи буде порушенням Конституції України та інших законодавчих норм. 13 грудня 2021 року їй був вручений наказ про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2. Наказ мотивований тим, що, у неї відсутнє щеплення. Вказує, що даний наказ є незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом, оскільки він порушує її право гарантоване ст.43 Конституції України на працю та заробітну плату.

Вказує, що надання медичної допомоги (включаючи профілактику, до якої відноситься вакцинація) проводиться за її згодою. Позицію про відмову від вакцинації обґрунтовує тим, що вакцина від Covid-19 не є традиційною вакциною та перебуває на стадії клінічного випробування. Фактично така вакцинація є примусовим медичним експериментом, оскільки жодна із винайдених вакцин не пройшла дослідження вивчення побічних ефектів та протипоказань, що дає підстави позивачу відмовитись від неї. Статтею 43 Кодексу законів про працю не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Оспорюваний наказ є таким, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 12 та ч.2 ст.14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» оскільки цей Закон передбачає які щеплення є обов`язковими - ті, які включені до календаря щеплень. Так як щеплення проти COVID-19 не передбачене і не встановлене цим законом як обов`язкове, тому наказ про її відсторонення через відсутність даного щеплення вважає незаконним. Окрім цього, працівника можливо відсторонити лише від виду робіт, зазначеного за окремими професіями, тобто, працівник може бути переведений на інший вид роботи, однак відповідачем не було запропоновано перевести на інший вид роботи. Вимога відповідача надати сертифікат про вакцинацію порушує тайну про стан її здоров`я. Не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби та/або притягувати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Наказ про відсторонення її від роботи обмежує її права щодо повноцінної роботи.

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, давши їм належну оцінку, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та заперечення відповідача, суд прийшов до наступного.

Правовідносини між сторонами регулюються КЗпП України, а також іншими нормативно-правовими актами, що застосовуються до трудових відносин.

Судом встановлено, що відповідно до витягу наказу №147 від 30.08.2004 року ОСОБА_1 з 30 серпня 2004 року прийнята на посаду вчителя трудового навчання спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2 с.Чудель Сарненського району, з тижневим навантаженням 18 годин.

Наданою позивачем довідкою про доходи №132 від 24.12.2021 року розмір її доходу за жовтень- листопада 2021 року склав 17122,22 грн.

Згідно із повідомленням №27 від 04.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про її відсторонення від роботи з 8 листопада 2021 року в разі неподання нею документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від Covid-19 , або надання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти Covid-19.

У цьому повідомленні міститься підпис особи, відносно якої його видано, про те, що вона не згідна з ним та вважає незаконним.

На підставі наказу КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» № 257 від 13.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » на підставі ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04 жовтня 2021 року №2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 останню відсторонено від роботи з 13 грудня 2021 року до моменту проведення щеплення і пред`явлення відповідних підтверджуючих документів, без збереження заробітної плати.

В даному наказі міститься підпис особи, відносно якої видано наказ, про ознайомлення з ним, з даним наказом ОСОБА_1 не згідна та вважає незаконним.

Відповідно до ст.46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу вказаної норми слідує, що перелік випадків відсторонення працівників від роботи, що визначений законодавцем не є вичерпним і може визначатися як законом, так і підзаконними нормативно-правовими актами.

На виконання ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики видано наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021року.

Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено Covid-19 .

Разом з тим, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 , спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 .

Відповідно до п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 9 грудня 2020 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Вказана постанова є чинною та неконституційною не визнана.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює вчителем трудового навчання спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату №2 с.Чудель, тобто є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти і вказана професія віднесена до тих, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, зокрема COVID-19.

Позивач не надала керівнику закладу освіти КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради сертифікат про щеплення чи документ, що підтверджує наявність протипоказань до такого щеплення, а тому була відсторонена від роботи.

Отже, керівник навчального закладу, видавши оспорюваний наказ від 13 грудня 2021 року № 257 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, застосувв порядок відсторонення, який передбачений нормативно-правовими актами, з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу та є виправданим.

Крім цього суд, приймає до уваги позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 березня 2021 року (справа № 331/5291/19, провадження № 61-17335св20), про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим .

Отже, держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й дітей. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має виправдану мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Суд дійшов висновку, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи, а тому у задоволенні позову в частині визнання незаконним та зобов`язання відповідача скасувати наказ від 13 грудня 2021 року №257 слід відмовити.

Дані про проведення щеплень не є даними про стан здоров`я особи, які не підлягають розголошенню та/або даними про особисте чи сімейне життя особи, не є примусом, в умовах визначеного порядку обов`язкових щеплень на певній території України для певних категорій осіб. Тому вимога відповідача про надання відповідних документів про проведення обов`язкового щеплення або наявності протипоказань не порушує права, свободи і інтереси позивача і не є надмірним втручанням держави у її особисте чи сімейне життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи зі змісту цієї норми, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про поновлення її на роботі.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Отже, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки вони є похідними.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позову, відсутні пдстави для стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 280 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Сарненським РВ УДМС в Рівненській області 03 жовтня 2006 року) до Комунального закладу «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради (с.Чудель вул.Соснова,1 Сарненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 22585194), третя особа директор КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Малюжинський Валерій Володимирович про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: