Рішення

від 16.03.2022 по справі 405/6859/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/6859/21

Провадження №2/405/1062/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2022 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді - Іванової Л.А.

при секретарі - Гаврилюк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №405/6859/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Автотранс» (м.Кропивницький, просп.Інженерів, буд.10-А) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до відповідача ТОВ «Фенікс Автотранс», в якому просила стягнути з останнього на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 9 706, 89 грн., а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що в період з 05 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року вона (позивач) знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Фенікс Автотранс» на посаді диспетчера автомобільного транспорту відділу диспетчерування, та у вказаному періоді, з 12 квітня 2021 року по 21 квітня 2021 року вона (позивач) перебувала на лікарняному. 23 квітня 2021 року на підставі наказу №70-к від 21 квітня 2021 року вона (позивач) була звільнена з займаної посади за угодою сторін. Зазначила, що під час її перебування у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 9 706, 89 грн., при цьому, враховуючи, що відповідач не надає їй (позивачу) довідку про заборгованість по заробітній платі, на підставі чого сума заборгованості встановлена за даними Пенсійного фонду України, що підтверджується довідкою Форми ОК-5. Крім того, позивач зазначила, що, оскільки, в день звільнення відповідач відповідно до вимог ст.116 КЗпП України не здійснив виплату належних їй (позивачу) сум при звільненні, на підставі чого та відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити їй (позивачу) і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який розраховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», та, зокрема: за період з 05 березня 2021 року по 23 квітня 2021 року включно кількість робочих днів становить 27 робочих днів (за березень 2021 року - 18 робочих днів, за квітень 2021 року - 9 робочих днів), розрахунок середньоденного заробітку: розмір заробітної плати за березень 2021 року - 5 031, 82 грн., кількість робочих днів за березень 2021 року - 18, розмір заробітної плати за квітень 2021 року - 4 675, 07 грн., кількість робочих днів за квітень 2021 року - 9, таким чином розмір середньоденного заробітку із розрахунку розміру заробітної плати за два попередні місяці роботи становить: (5031, 82+ 4675, 07) : (18+9) = 9 706, 89 : 27 = 359, 51 грн., та, враховуючи, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, а також, враховуючи, що з моменту звільнення та до моменту її (позивача) звернення до суду пройшло 106 робочих днів, розрахований середній заробіток за час затримки розрахунку складає 38 108, 06 грн. (період з 24.04.2021 року по 28.09.2021 року, 359, 51 грн. х 106 робочих днів = 38 108, 06 грн.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом в судове засідання учасників справи. Крім того, роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Окрім того, витребувано у відповідача довідку про заборгованість по заробітній платі позивача.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання подала заяву, зареєстровану судом 17 березня 2022 року за вх.№4923 про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, зазначених в позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фенікс Автотранс» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом в установленому процесуальним законом порядку, зокрема, відповідно до вимог ч.10 ст.128 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, причини неявки суду не відомі, заяв, клопотання, відзив на позов відповідач не подавав.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Зваживши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, та разом з тим є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 ,що ОСОБА_1 в період з 05 березня 2021 року (наказ №45-к від 04.03.2021 року) по 23.04.2021року (наказ №70-К від 21.04.2021 року) перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Фенікс Автотранс», де займала посаду диспетчера автомобільного транспорту до відділу диспетчерування перевезень. Звільнена з роботи за угодою сторін згідно з ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

З записів в трудовій книжці позивача судом також встановлено, що з 21 травня 2021 року останній розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.3 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» (наказ Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості №НТ210525 від 25.05.2021 року).

Звертаючись до суду з зазначеним позовом, позивач на обгрунтування позовних вимог зазначила, що при звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку, та існує заборгованість по заробітній платі.

При цьому, довідку про заборгованість по заробітній платі відповідач ані позивачу, ані суду на виконання ухвали Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20 жовтня 2021 року, - не надав.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Судом також встановлено, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Дановою Н.С. 15 вересня 2021 року на адресу ТОВ «Фенікс Автотранс» в порядку ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направлявся запит про надання, зокрема, довідки про заборгованість по заробітній платі та довідки про середньомісячну заробітну плату, який відповідачем залишено без розгляду.

При цьому, згідно з Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (Форма ОК-5) вбачається, що останній страхувальником ТОВ «ФеніксАвтотранс», код ЄДРПОУ 42569195, нараховано фактичний дохід (сума заробітку) за 2021рік: березень - 5031 грн. 82 коп., квітень - 4675 грн. 07 коп., усього - 9 706 грн. 89 коп.

Крім того, відповідно до довідки, виданої за підписом сімейного лікаря ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на лікуванні в період з 12.04.2021 року по 21.04.2021 року та за період лікування видавався листок непрацездатності АПГ №084369.

Окрім того, згідно з виписками з особового рахунку відділення АТ «ОТП БАНК» в м.Кропивницькому, відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 10.09.2021 року, з 01.01.2021 року по 26.11.2021 року та з 01.01.2021 року по 17.03.2022 року вбачається, що25.06.2021 року зараховано на картку лікарняні виплати (лікарняні за квітень 2021 року) (нарахування по співробітнику) в розмірі 729 грн. 85 коп.

Тим самим, суд вважає, що загальна сума заборгованості по заробітній платі, з урахуванням виплати позивачу лікарняних складає 8 977 грн. 04 коп. (9 706 грн. 89 коп. - 729 грн. 85 коп.), яку слід стягнути з відповідача ТОВ «Фенікс Автотранс» на користь позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середнійзаробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який на момент звернення позивача з позовом до суду за розрахунками позивача становив 38 108 грн. 06 коп. (розмір заробітної плати за березень 2021 року - 5 031, 82 грн., кількість робочих днів за березень 2021 року - 18, розмір заробітної плати за квітень 2021 року - 4 675, 07 грн., кількість робочих днів за квітень 2021 року - 9, таким чином розмір середньоденного заробітку із розрахунку розміру заробітної плати за два попередні місяці роботи становить: (5031, 82+ 4675, 07) : (18+9) = 9 706, 89 : 27 = 359, 51 грн., та, враховуючи, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, а також, враховуючи, що з моменту звільнення та до моменту її (позивача) звернення до суду пройшло 106 робочих днів, розрахований середній заробіток за час затримки розрахунку складає 38 108, 06 грн. (період з 24.04.2021 року по 28.09.2021 року, 359, 51 грн. х 106 робочих днів = 38 108, 06 грн., при цьому, в заявлених позовних вимогах позивач просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення у справі, тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку, виходячи з вихідних даних, наведених позивачем у розрахунку, за період з 24 квітня 2021 року по 17 березня 2022 року становить 80 170 грн. 73 коп. (223 робочих днів за період з 24.04.2021 року по 17.03.2022 року х середньоденний заробіток в розмірі 359 грн. 51 коп.).

Аналіз зазначених правових норм (ст.ст.116, 117 КЗпП України) дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Невиплата працівникові при звільненні всіх належних йому сум є триваючим правопорушенням, а тому працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

При цьому, судом відзначається, що відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану роботу, а за затримку розрахунків при звільненні, тому відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.

Метою законодавчого регулювання умов відшкодування працівнику за час затримки усіх виплат при звільненні є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц у пункті 87 зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Велика Палата у зазначеній вище постанові також зазначила, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п.91; 91п.1,2,3,4 постанови).

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, Велика Палата Верховного Суду взяла також до уваги, що звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Також в своїй постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, відповідно ст. 117 КЗпП України, механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду також погодилась з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд, беручи до уваги правові позиції Великої Палати, викладені в постанові від 26 червня 2019 року, вважає за необхідне зменшити суму компенсаційних виплат позивачу ОСОБА_1 .

При цьому, суд бере до уваги період часу недоплати заробітної плати та звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі 28 вересня 2021 року, період перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем з 05 березня 2021 року по 24 квітня 2021 року, та в цьому періоді перебування позивача на листку непрацездатності з 12 квітня 2021 року по 21 квітня 2021 року, розмір заборгованості по заробітній платі, що становить 8 977 грн. 04 коп., а сума компенсаційних виплат, тобто середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку просить стягнути позивач за період з 24 квітня 2021 року по день винесення судом рішення, тобто по 17 березня 2022 року складає 80 170 грн. 73 коп., що значно перевищує суму основного боргу та порушує принцип співмірності.

Враховуючи наведене, зокрема, що під час звільнення позивача ОСОБА_1 відповідачем як роботодавцем останньої не проведено з позивачем у день звільнення розрахунок у повному обсязі, при цьому, взявши до уваги, що сума невиплаченої заробітної плати за спірний період становить 8 977 грн. 04 коп., суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення належних при звільненні позивача виплат в сумі 10 000 грн. 00 коп., при цьому, зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням розміру заборгованості по заробітній платі та періоду затримки розрахунку.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» також роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначені суми без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1ст. 264 ЦПК України,під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

При вирішенні судом питання про судові витрати у справі, згідно з ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене, позивач відповідно до положень п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»звільнена від сплати судового збору за вимогою про стягнення заробітної плати, тому відповідно до вимог статті 141ЦПК України з відповідача ТОВ «Фенікс Автотранс» необхідно стягнути судовий збір в дохід держави за цією вимогою в розмірі 908 грн. 00 коп., згідно з ставкою судового збору, передбаченої Законом України «Про судовий збір»в редакції на час звернення позивача з позовом до суду. При цьому, враховуючи, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, та позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп., за ставкою судового збору, передбаченою Законом України «Про судовий збір», в редакції на час звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується квитанцією №117 від 13.10.2021 року, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ТОВ «Фенікс Автотранс» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 коп. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Автотранс» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Автотранс», код ЄДРПОУ 42569195, (місцезнаходження: м.Кропивницький, просп.Інженерів, будинок 10-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , (місцепроживання: АДРЕСА_1 ), заборгованість по заробітній платі в розмірі 8 977 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят сім) грн. 04 коп., та середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 квітня 2021 року по 17 березня 2022 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., які визначені без урахування утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Автотранс», код ЄДРПОУ 42569195, (місцезнаходження: м.Кропивницький, просп.Інженерів, будинок 10-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , (місцепроживання: АДРЕСА_1 ), судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Автотранс», код ЄДРПОУ 42569195, (місцезнаходження: м.Кропивницький, просп.Інженерів, будинок 10-А) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова