Постанова

від 18.04.2022 по справі 914/426/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2022 р. Справа №914/426/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім РМ-Ресурс</a> за №21/10-1 від 21.10.2021 (вх.№ ЗАГС01-05/3525/21 від 22.10.2021)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 02.09.2021 (суддя Галамай О.З., повний текст складено 13.09.2021)

у справі№914/426/21

за позовом: Дрогобицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради, м. Трускавець Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім РМ-Ресурс</a>, (надалі ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс), м. Львів

пророзірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

за участю учасників справи:

від прокуратури: Винницька Л.М. прокурор

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Дрогобицька окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради з позовом до ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі №914/426/21 позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4611500000:12:001:0001 від 23.11.2004, укладений між Трускавецькою міською радою та ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс. Зобов`язано ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс повернути на користь територіальної громади міста Трускавця Львівської області в особі Трускавецької міської ради земельну ділянку площею 8,1748 га, кадастровий номер 4611500000:12:001:0001, розташовану на вул. Бориславській в м. Трускавці Львівської області. Стягнуто з ТзОВ вТорговий дім РМ-Ресурс на користь Львівської обласної прокуратури 4 540,00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи вищевказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс допущено систематичне порушення взятих на себе зобов`язань за договором оренди від 23.11.2004, укладеного між Трускавецькою міською радою та відповідачем, в частині невнесення орендної плати упродовж 2020 року, що свідчить про істотне порушення умов договору оренди, тому наявні правові підстави для розірвання спірного договору оренди. Враховуючи, що судом визнано обґрунтованою вимогу про розірвання договору оренди землі, то вимога про повернення земельної ділянки є похідною, відтак, також підлягає задоволенню.

Щодо обґрунтованості представництва прокурором інтересів держави при зверненні із позовною заявою суд зазначив, що порушення інтересів держави полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти. Ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому. При цьому судом встановлено дотримання прокурором при зверненні до суду ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та не вжиття міською радою належних заходів для здійснення захисту інтересів територіальної громади.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що прокурор не мав права звертатися до суду в інтересах держави в особі міської ради та вважає, що прокурором не дотримано порядку, визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Окрім того, ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс зазначає, що існують об`єктивні причини для звільнення товариства від сплати орендних платежів на підставі договору оренди від 23.11.2004 за користування частиною земельної ділянки площею 2,6311 га в період з 21.11.2008 по 12.03.2020 та для зобов`язання позивача провести перерахунок розміру заборгованості, а також для звільнення товариства від обов`язку сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою площею 8,1748 га за період з 12.03.2020 по дату припинення урядом карантинних заходів. Вказане обґрунтоване тим, що 21.11.2008 шляхом укладення Додаткового договору до договору оренди від 23.11.2004 було змінено вид цільового використання земельної ділянки із «для будівництва та обслуговування житлового комплексу» на «іншу комерційну діяльність (будівництво та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу) та для прибережних захисних смуг озера». Такі зміни не відповідали інтересам ТзОВ «Торговий дім РМ-Ресурс», здійснювалося під тиском зі сторони Трускавецької міської ради, та всупереч волі ТзОВ «Торговий дім РМ- ресурс». Товариство змушене було повторно розробляти проектну документацію щодо забудови, земельної ділянки, виходячи з нового цільового призначення землі, та нести пов`язані з цим додаткові витрати. Однак, під загрозою розірвання договору ТзОВ «Торговий дім РМ-ресурс» було змушене погодитися на запропоновані зміни. Введений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N9211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин негативним чином вплинув на здійснення господарської діяльності та став перешкодою для реалізації повноважень ТзОВ «Торговий дім РМ-Ресурс» щодо користування спірною земельною ділянкою, з огляду на вкрай негативний вплив пандемії на розвиток таких сфер як туризм та готельний бізнес. Так, внаслідок вжиття карантинних заходів у зв`язку з поширенням COVID-19, товариство було позбавлене можливості провадити господарську діяльність у звичному режимі, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, а інвестиційний проект щодо будівництва готельно-відпочинкового комплексу довелося призупинити.

Трускавецької міської ради подала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, відтак, просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, надіслав клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх. №ЗВГС 01-04/1706/22 від 28.03.2022), у якому просить розгляд справи здійснювати без участі уповноваженого представника Трускавецької міської ради.

ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечив, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.

23.11.2004 між Трускавецькою міською радою (орендодавець) та ТзОВ Торговий дім РМ-ресурс (орендар), на підставі рішення Трускавецької міської ради №417 від 19.11.2004, було укладено договір оренди землі (а.с. 23-27 т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, з метою несільськогосподарського використання, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового комплексу, який знаходиться в м. Трускавці, Львівської області на вул. Бориславській.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,1748 га, в тому числі по угіддях: землі водного фонду - 2,6311 га для влаштування пляжу, сінокосів - 2,3278 га та чагарників - 3,2159 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу (п. 2 договору).

Земельна ділянка вільна від забудови (п.3 договору).

Пунктом 8 договору сторони узгодили, що такий укладено на 25 років до 19.11.2029.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки від 23.11.2004 земельна ділянка загальною площею 8,1748 га, що розташована в м. Трускавці на вул. Бориславській була передана орендарю (а.с. 28 т.1).

В подальшому Трускавецькою міською радою та відповідачем неодноразово укладались додаткові договори про внесення змін до договору оренди землі від 23.11.2004, а саме: 14.04.2005, 15.09.2006, 17.04.2008 та 21.11.2008, якими внесено зміни та викладено у новій редакції п.п.1,2,4,5,9,11,14,15,16,29,30,31 договору.

Додатковим договором від 21.11.2008 про внесення змін до договору оренди землі від 23.11.2004 (а.с. 40-41 т.1) було встановлено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування, з метою несільськогосподарського використання, земельну ділянку для іншої комерційної діяльності (будівництво та обслуговування готельно-відпочинкового комплексу) та для прибережних захисних смуг озера.

Цільове призначення земельної ділянки категорія земель - землі житлової та громадської забудови, землі водного фонду (п.2.4. додаткового договору від 21.11.2008).

Останні зміни до договору оренди землі від 23.11.2004 було внесено на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2015 у справі №914/348/15 (а.с. 48-48 т.1).

Вказаним рішенням суду було викладено п.п.5, 9, 11 договору оренди землі від 23.11.2004 в наступній редакції:

„п.5 Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держземагенства у Дрогобицькому районі Львівської області від 14.02.2015 № 910, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13708322,12 грн ( за 1 кв.м. 167,69 грн.)»;

« п.9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельну ділянку у розмірі 3 % (три) від нормативної грошової оцінки землі та становить 411249,60 грн в місяць»;

«п.11 Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на поточний рахунок власника землі (орендодавця): одержувач УДКС у м. Трускавець банк, м.Трускавець, р/р № 33214812700018, банк одержувач ГУДКСУ у Львівській області, ЗКПО 37835447, МФО 825014, код платежу 13050200».

Як вбачається з листа від №18/29-2138/1 від 29.12.2020 (а.с. 21-22 т.1), наданого на запит прокуратури, Трускавецька міська рада просила Дрогобицьку місцеву прокуратуру вжити заходи представницького характеру, щодо стягнення заборгованості по стягненню орендної плати та повернення земельної ділянки в розпорядження Трускавецької ОТГ по земельній ділянці загальною площею 8,1748 га, що розташована в м. Трускавці на вул. Бориславській, використовується ТзОВ Торговий дім РМ-ресурс на підставі договору оренди землі від 23.11.2004. У вказаному листі зазначено, що згідно інформації Трускавецької ДПІ ГУ ДПС у Львівській області станом на 01.10.2020 заборгованість по сплаті орендної плати становить 364 370, 04 грн. Станом на 01.12.2020 заборгованість не погашена. Орендарю неодноразово скеровувалися листи-вимоги щодо погашення зазначеної заборгованості, внесення змін до договору оренди у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки та порушення питання щодо дострокового розірвання зазначеного договору в односторонньому порядку (листи №18/16-536/1 від 17.03.2020, № 18/16-1701/1 від 20.10.2020, №18/16-2134/1 від 29.12.2020).

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області, наданою на запит прокуратури, вказаною у листі №189/5/13-01-13-03-12 від 16.01.2021 станом на 01.01.2021 у ТзОВ Торговий дім РМ-ресурс обліковується податковий борг з орендної плати платі за землю на суму 364 370, 04 грн (а.с. 53-54 т1).

Поряд з цим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №380/8846/20 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю на суму 364 370, 04 грн (а.с. 57-61 т.1).

19.01.2021 прокуратура звернулася до Трускавецької міської ради з листом № 04-27-158вих-21, у якому просила, з метою вирішення питання щодо застосування заходів представницького характеру з боку місцевої прокуратури шляхом стягнення з ТзОВ «Торговий дім РМ-Ресурс» заборгованості зі сплати орендної плати землі у сумі 364370,04 грн, розірвання договору оренди землі від 23.11.2004 та повернення земельної ділянки у комунальну власність, керуючись ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" в строк до 22.01.2021 надати інформацію про те: чи наявна на даний час у ТзОВ «Торговий дім РМ-Ресур» заборгованість з орендної плати за землю (більше 3 місяців підряд), чи надходили від ТзОВ «Торговий дім РМ- Ресур» (її уповноваженої особи) на рахунок Трускавецької міської ради (виконавчого комітету Трускавецької міської ради) кошти зі сплати орендної плати за землю площею 8,1748 га на вул.Бориславській в м.Трускавці, кадастровий номер 4611500000:12:001:0001, упродовж 2019-2020 років, надавши їх з розбивкою про суму надходжень за кожен місяць, долучивши копії підтверджуючих документів.

За результатами розгляду запиту прокуратури № 04-27-158вих-21 міська рада листом №18/29-123/1 від 22.01.2022 надала наступну інформацію (а.с. 64 т.1). Згідно інформації Трускавецької ДПІ Дрогобицького управління ГУ ДФС у Львівській області, ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс» самостійно подано податкову декларацію з плати за землю на 2019 рік засобами електронного зв`язку, де нараховано річну суму орендної плати в розмірі 624680,61 грн, з помісячною розбивкою на 52056,72 грн. Станом на 01.01.2021 заборгованість по орендній платі становить 364 370,04 гривень. Сплата орендної плати у 2019 році - 312 340,29грн (нараховано 572 623,89грн). Сплата орендної плати у 2020 році - 0,00 грн. З огляду на викладене, Трускавецька міська рада просить вжити заходи представницького характеру щодо захисту інтересів Трускавецької ОТГ стосовно розірвання договору оренди із зазначеним орендарем та повернення земельної ділянки в розпорядження Трускавецької ОТГ.

16.02.2021 Дрогобицька місцева прокуратура листом №04-27-630вих-21 (а.с. 77 т1) повідомила Трускавецьку міську раду про те, що заступником керівника Дрогобицької місцевої прокуратури на підставі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради до ТзОВ «Торговий дім РМ-Ресурс» про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки площею 8,1748 га на вул.Бориславській у м.Трускавці, яку буде скеровано до Господарського суду Львівської області.

В подальшому Дрогобицька місцева прокуратура звернулася до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради з позовом до ТзОВ Торговий дім РМ-Ресурс про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч.2 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру).

Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99. Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

У позовній заяві прокурор обґрунтовує наявність підстав для подання позову в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради порушенням інтересів останньої, яке полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти. Ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

Виходячи із наведених норм законодавства, державним (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушенням орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави зазначив про те, що органами прокуратури встановлено порушення інтересів Трускавецької міської ради, яке полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти. Ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

Відповідно до положень Закону України Про прокуратуру прокурор набуває право на представництво інтересів держави в суді, зокрема, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень (він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).

Як свідчать долучені до матеріалів справи - листи №18/29-2138/1 від 29.12.2020, №18/29-123/1 від 22.01.2022 позивач просив прокуратуру вжити заходів представницького характеру, з метою стягнення заборгованості та дострокового розірвання договору оренди, в судовому порядку.

Дійсно, судова колегія констатує, що у розумінні Закону України «Про прокуратуру», Трускавецька міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Тобто, усвідомлюючи порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, уповноважений суб`єкт владних повноважень, котрий наділений відповідними повноваженнями, у спірних правовідносинах не вчиняє жодних дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту.

16.02.2021 Дрогобицька місцева прокуратура скерувала на адресу Трускавецької міської ради лист, у якому повідомила, що прокуратурою відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради.

Як зазначалось вище, відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог вказаної норми Закону, Дрогобицькою місцевою прокуратурою було повідомлено Трускавецьку міську раду про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. ст.23, 24 Закону України Про прокуратуру.

Вищеописані обставини дають підстави для висновку, що, звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначає, що сам факт незвернення відповідного державного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради.

Предметом позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Трускавецької міської ради про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Підставою позовних вимог, на думку прокурора, є систематичне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 23.11.2004, укладеного між Трускавецькою міською радою та ТзОВ Торговий дім РМ-ресурс, в частині своєчасного внесення орендної плати, що суперечить інтересам держави, оскільки є причиною фінансових втрат бюджету у вигляді неотримання грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ст. 206 ЗК України, ст. 270 Податкового кодексу України (ПК України) використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об`єктом оподаткування.

Відповідно до ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі», ст. 792 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 ЗК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст. 782 ЦК України, необхідно розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 530, 610, 611 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, необхідно зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст.651 ЦК України.

Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа (відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 та постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2216/19).

Як було зазначено вище, у 2019 році відповідачем за договором оренди землі від 23.11.2004 було сплачено загалом 312 340, 29 грн, а у 2020 році відсутні будь-які проплати за оренду земельної ділянки. Вказане підтверджується листами міської ради №18/29-123/1 від 22.01.2021 та №12 від 29.01.2021 та листом ГУ ДПС у Львівській області від 02.02.2021.

Наявність у відповідача податкового боргу перед бюджетом по орендній платі на суму 364 370, 04 грн, підтверджується і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №380/8846/20.

Таким чином, наведене свідчить про систематичне порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19).

Відтак, враховуючи встановлені вище обставини систематичної несплати відповідачем орендної плати по договору від 23.11.2004, апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, відповідач допустив істотне порушення умов договору, що має наслідком дострокове розірвання договору оренди.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди. 23.11.2004.

Згідно зі ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути на користь позивача земельну ділянку, загальною площею 8,1748 га, яка розташована на вул. Бориславській в м. Трускавці Львівської області, є похідною та залежать від первинної вимоги про розірвання договору.

Отже, враховуючи обґрунтованість вимог про розірвання договору оренди землі, вимога про поверненням земельної ділянки орендарем також підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про неможливість здійснити сплату орендної плати за договором з підстав запровадження карантинних заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної інфекції суд відхиляє, як такі, що не впливають на правовідносини між сторонами, оскільки несплата орендної плати почалась ще з червня 2019 року, тобто задовго до впровадження карантинних заходів.

Більше того, жодних доказів, які б підтвердили звернення відповідача до позивача з листами про неможливість використання земельної ділянки матеріали справи не містять, як і не містять доводів чи доказів об`єктивної неможливості сплати орендної плати з червня 2019 року і до вжиття карантинних обмежень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то сплачена сума судового збору покладається на апелянта.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім РМ-Ресурс</a> залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі №914/426/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2022.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

СуддіО.І. Матущак

О.С. Скрипчук