Постанова

від 18.04.2022 по справі 907/602/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2022 р. Справа №907/602/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Олена б/н від 18.12.2021 (вх.ЗАГС 01-05/4304/21 від 24.12.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 (суддя Андрейчук Л.В., м. Ужгород, повний текст рішення виготовлено 16.11.2021)

у справі №909/602/21

за позовом: Державного підприємства Брустурянське лісове господарство, с. Лопухів

до відповідача: ТОВ "Фірма "Олена" , смт. Дубове, Тячівського району

про стягнення 336 605,81 грн

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства Брустурянське лісове господарство до ТОВ "Фірма "Олена" про стягнення з відповідача заборгованості за відпущену у період з 2017 по 2019 роки лісопродукцію в розмірі 336 605,81 грн.

Позов обґрунтовується тим, що відповідачем не оплачено відпущений на підставі товарно-транспортних накладних товар, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 336 605,81 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/602/21 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Олена на користь Державного підприємства Брустурянське лісове господарство 330 605,81 грн боргу за відпущену лісопродукцію, а також 4 959,20 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду обгрунтовано тим, що факт отримання лісопродукції відповідачем підтверджується товарно-транспортними накладними та сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій. До кожного Сертифікату експортером долучено заяви про їх видачі, у яких експортер підтверджує достовірність наданих документів для видачі сертифікату та законність отримання лісопродукції. А також факт наявності заборгованості, стягнення якої є предметом розгляду даної справи, підтверджується укладеним сторонами графіком погашення заборгованості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

ТОВ Фірма Олена подано апеляційну скаргу б/н від 18.12.2021 (вх.ЗАГС 01-05/4304/21 від 24.12.2021), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов частково, стягнути суму заборгованості у розмірі 141 013,42 грн, посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та за недоведеності обставин справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Скаржник зазначає, що предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором поставки, який було укладено в спрощеній формі, шляхом підписання видаткових накладних.

На думку скаржника, позивач доводить факт поставки товару тільки товарно-транспортними накладними, на яких, в тому числі, відсутні підписи підприємства про прийом товару та заявками ТОВ «Фірма «Олена» на отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, які не є належними доказами здійснення господарської операції з поставки товару. При цьому, скаржник вважає, що позивачем не подано доказів того, що господарські операції за спірними видатковими накладними відображені у податковому обліку позивача, оскільки у відповідача ці ТТН не відображені.

Також, скаржник зазначив, що на частині накладних, копії яких додані позивачем, відсутні прізвище та ініціали особи, яка приймає товар, її підпис та печатка підприємства і скаржник заперечує факт отримання товару за останніми.

Окрім того скаржник зазначає, що 12.01.2021 та 08.06.2021 ТОВ «Фірма «Олена» перераховано на рахунок позивача 46 000,00грн, які визнаються позивачем та не враховані судом, тому загальна сума заборгованості, яку визнає відповідач, складає 141 013, 42грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

Державне підприємство Брустурянське лісове господарство у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при повному та всебічному дослідженні усіх матеріалів справи та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального законодавства, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Позивач посилається на те, що сума заборгованості за відпущену деревину складає 336 605,81грн, а також зазначає, що факт отримання лісопродукції скаржником підтверджується товарно-транспортними накладними та сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій. До кожного Сертифікату експортером долучено заяви про їх видачу, у яких експортер підтверджує достовірність наданих документів для видачі сертифікату та законність отримання лісопродукції.

Позивач вважає, що з скаржником було узгоджено чіткий графік погашення заборгованості за отримані лісоматеріали частинами протягом 01.06.2020-15.08.2020 на загальну суму 376 605,81грн. Підписання скаржником акта звірки, а також направлення на адресу ДП "Брустурянське ЛМГ" графіку погашення заборгованості свідчить про визнання ТОВ "Фірма"Олена" заборгованості.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 справу №907/602/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Олена залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов`язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 4 400,83 грн та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/602/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Олена та призначено розгляд справи на 15.03.2022.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 та 29.03.2022 розгляд справи вікладався у зв`язку із неявкою представників сторін, до 19.04.2022. У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану судова колегія ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги поза межами процесуального строку, визначеного ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони в судове засідання 19.04.2022 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористались, причин нез"явлення суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання. На день розгляду справи в судове засідання 19.04.2022 письмових заяв та клопотань від сторін про відкладення розгляду справи не надходило.

Судова колегія зазначає, що відповідно до ч.1 ст.46, ст.42 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, учасники справи, зокрема, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

З огляду на вищевикладене та оскільки неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, участь в судовому засіданні останніх обов`язковою не визнавалась, судова колегія прийшла до висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін.

Обставини справи

Державне підприємство «Брустурянське лісомисливське господарство» здійснило відпуск необробленої деревини ТОВ ''«Фірма Олена» на суму 436 880,74 грн, про що оформлено відповідні товарно-транспорті накладні форми ТТН-ліс (а.с.8-65).

Як вбачається з графіку, відповідач повинен був погасити заборгованість за отриману лісопродукцію в сумі 376 605,81грн з 01.06.2020 по 15.08.2020. Таким чином сторони встановили строк оплати поставленої деревини (а.с.66).

Як зазначив позивач у запереченні від 26.10.2021, у зв`язку із частковою оплатою заборгованості згідно платіжних доручень №911 від 12.01.2021 та №924 від 08.06.2021 в сумі 46 000,00 грн, станом на 14.07.2021 заборгованість відповідача складає 330 605,81грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача, у якому останній просить стягнути з ТОВ Фірма Олена на користь ДП «Брустурянське лісове господарство» 330 605,81 грн боргу за відпущену лісопродукцію.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» реалізація за межі митної території України в митному режимі експорту суб`єктами підприємницької діяльності лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 2-1 цього Закону, допускається за наявності сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів. Порядок видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право на експорт певної партії лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, крім передбачених статтями 2 та 2-1 цього Закону, має суб`єкт підприємницької діяльності, що отримав сертифікат про походження на відповідну партію лісо- або пиломатеріалів.

Сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів не може передаватися іншим суб`єктам підприємницької діяльності для подальшої реалізації лісоматеріалів на внутрішньому ринку України.

Згідно з пунктами 3-5 Тимчасового порядку видачі сертифіката про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1260 сертифікат є обов`язковим документом під час здійснення експорту лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів.

Для отримання сертифіката експортери подають територіальному органові Держлісагентства заяву за встановленою Агентством формою, до якої додається копія (з обов`язковим пред`явленням оригіналу) товарно-транспортної або залізничної накладної про придбання лісо- та пиломатеріалів, або лісорубного квитка (для постійних лісокористувачів).

Як вбачається із матеріалів справи, факт отримання лісопродукції відповідачем позивач підтверджує товарно-транспортними накладними та сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій. До кожного Сертифікату експортером долучено заяви про їх видачу, у яких експортер підтверджує достовірність наданих документів для видачі сертифікату та законність отримання лісопродукції. На заявах долучених до Сертифікатів та самих Сертифікатах, що видавалися ТОВ "Фірма Олена" наявні підписи та печатка відповідача.

Сертифікат серія ЗК №462794 (а.с.67) як доказ законності отримання деревини відповідачем підтверджується наступними ТТН: ЗКБ №477103 від 18.09.2017, ЗКБ №477165 від 26.10.2017, ЗКБ №477148 від 24.10.2017, ЗКБ №477157 від 25.10.2017. Достовірністю наданих документів для видачі сертифікату та законність отриманої лісопродукції підтверджується заявою відповідача до начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 10.12.2017 про видачу сертифікату лісоматеріалів, завіреною печаткою відповідача (а.с.91).

Сертифікат серія ЗК №467991 (а.с.96) (виданий ТОВ "ОЛЕНА" код: 19111191) як доказ законності отримання деревини відповідачем підтверджується ТТН ЗКБ №477347 від 02.03.2018. Достовірністю наданих документів для видачі сертифікату та законність отриманої лісопродукції підтверджується заявою відповідача від 10.12.2017, завіреною печаткою відповідача.

Скаржник в апеляційній скарзі частково заперечив факт отримання товару товарно-транспортними накладними, на яких відсутні прізвища та ініціали особи, яка приймає товар, її підпис та печатка підприємства.

Однак, судова колегія зазначає, що в сукупності поданими належними доказами, а саме заявками на отримання сертифікатів та сертифікатами ЗК №467991 та ЗК №462794 про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, підтверджується поставка позивачем товариству товару, оскільки у зазначених документах, як доказ законності отримання деревини відповідачем подано товарно-транспортні накладні, в тому числі й ті на які скаржник посилається як на неналежно оформлені (на яких відсутні підписи підприємства про прийом товару), отже останній підтверджує достовірність наданих документів для видачі сертифікату та законність отримання лісопродукції.

Окрім того, факт наявності заборгованості, підтверджується укладеним сторонами графіком погашення заборгованості за отримані лісоматеріали, яку відповідач зобов`язувався погасити частинами протягом 01.06.2020-15.08.2020 в загальній сумі 376 605,81 грн, який підписано відповідачем та позивачем (а.с.66).

Таким чином матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості відповідача за отриману лісопродукцію в сумі 376 605,81грн.

Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 46 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №911 від 12.01.2021 та №924 від 08.06.2021 (призначення платежу оплата за лісоматеріали згідно договору), в зв`язку із чим позивач просить стягнути заборгованість в сумі 330 605,81 грн, про що позивачем зазначено у запереченні від 26.10.2021 (а.с.84-86).

Вищенаведені встановлені обставини спростовують твердження скаржника щодо недоведеності позивачем факту поставки лісопродукції відповідачу та наявності заборгованості відповідача , оскільки в сукупності подані суду належні та допустимі докази підтверджують правомірність заявлених позовних вимог.

Поданий позивачем, в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, як додаток до відзиву на апеляційну скаргу, акт звірки взаємних розрахунків від 11.05.2020, судова колегія не бере до уваги, оскільки позивачем не обгрунтовано належним чином неможливості подання зазначеного доказу в ході розгляду справи в суді першої інстанції.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 330 605,81 грн заборгованості за відпущений товар підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ГПК України).

Згідно з ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Скаржником належними та допустимими доказами не спростовано висновків суду першої інстанції. Судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи наведене, судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/602/21 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ТОВ Фірма Олена залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/602/21 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.