Рішення
від 28.02.2022 по справі 160/26872/21
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2022 року Справа № 160/26872/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2021 №UA500020/2021/000040/2;

- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50020/2021/00551.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» разом з митною декларацією № UA500020/2021/ для здійснення митного контролю та митного оформлення було надано всі необхідні документи, передбачені статтею 53 МКУ, перелік яких зазначено в графі 44 декларації, що в свою чергу містить достовірні відомості про визначення митної вартості, які ґрунтуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митна вартість товарів Позивачем була визначена виходячи з ціни контракту відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.57 МКУ за основним методом, зазначеним у ст.58 МКУ на підставі наданих документів. Проте, розглянувши подані уповноваженою особою документи для підтвердження заявленої у декларації № UA500020/2021/ митної вартості, митний орган направив електронне повідомлення, в якому, посилаючись на положення до ч.5 ст.54 МКУ запросив додаткові документи (за наявності) для підтвердження митної вартості імпортованих товарів.

Крім того, позивач вказує, що у відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, Декларантом додатково 29.08.2021 року було надіслано: експортну декларацію з перекладом, прайс-лист; висновок експерта, рахунок-фактуру щодо транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2021 року №РФ-12395. Перевіривши зазначені документи, Відповідач відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2021 року № UА500020/2021/000040/2 та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500020/2021/00551.

На думку позивача, ним надано усі наявні документи, передбачені МКУ для підтвердження заявленої митної вартості, тому наявність сумнівів у Відповідача щодо належного документального підтвердження складових митної вартості є необґрунтованою та безпідставною, оскільки Відповідач необґрунтовано послався на відсутність будь-якої інформації щодо включення/невключення вартості упаковки, вартості пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних із пакуванням до ціни. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затверджений наказом Міністерством фінансів України № 1011 від 20.09.2012 року, при заповненні графи «37.Процедура» митної декларації декларант повинен зазначати існують чи ні які-небудь особливості переміщення товару через митний кордон України. Якщо товар поставляється у незворотній тарі постачальника, то декларант вказує у графі «37» значення «ZZ00», а у графі «40» вказується код «1801» та номер попередньої декларації. В той час як у вказаній графі митної декларації, поданої Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсом, наданим «GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICYCLE CO., LTD», не передбачалось. Тобто, у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Крім того, позивач звертає увагу суду, що в договорі № AVI21-1 від 06.12.2020 року зазначено, що продавець продає, а покупець покупає на умовах - FOB (Free in board, Франко-борт) Інкотермс. Умова FOB була обрана сторонами договору для поставки товару, для оплати якого був виставлений інвойс № AVI21-3A від 26.05.2021 року, в якому також відображено цю умову поставки, а також вказана умова відображена у прайс-листі від 26.05.2021 року, які були надані під час митного оформлення. Тобто, витрати з пакування товару покладають на продавця. Ці витрати самостійно закладаються продавцем у вартість товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. Відтак, ціна імпортованого товару вже включає в себе вартість упаковки і маркування, а тому Позивачем жодних витрат на пакування понесено не було у зв'язку із чим на підставі ч. 10 ст. 58 МКУ ці складові не підлягають додаванню та не можуть вплинути на правильність визначення декларантом митної вартості.

Щодо зауваження відповідача про відсутність документального підтвердження витрат на транспортування, позивачем зазначено, що Позивачем надано договір №0205/19/02 транспортного експедирування від 02.05.2019 року, довідку щодо транспортних витратах №10082021/06 від 10.08.2021 року. Додатково на вимогу митного органу Декларантом було надано рахунок на оплату №12395 від 10.08.2021 року до договору №0205/19/02 транспортного експедирування від 02.05.2019 року. Проте, митний орган зазначив, що «...рахунок-фактура щодо транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2021 № РФ-12395, яка не містить посилання на зовнішньоекономічний договір/інвойс, що унеможливлює встановлення зв'язку зазначеного платіжного документу з поставкою оцінюваного товару...».

При цьому, позивач зазначає, що рахунок-фактура повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників. Рахунок на оплату №12395 від 10.08.2021 року складений між ТОВ «Клевер Тім» (Експедитор) та ППІІ «Аві Трейд Імпекс» з посиланням на договір 0205/19/02, предметом якого є: послуги з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом - господарські операції та містить всі обов'язкові реквізити. Тому, ніяким чином рахунок на оплату №12395 від 10.08.2021 не міг містити посилання на зовнішньоекономічний договір/інвойс, тобто на зовсім іншу господарську операції між іншими учасниками. Окрім цього, сума зазначена у рахунку на оплату 12395 від 10.08.2021 року співпадає з сумою, зазначеною у довідці щодо транспортних витратах №10082021/06 від 10.08.2021 року. При цьому, у наданій Декларантом довідці щодо транспортних витратах №10082021/06 від 10.08.2021 року є посилання на коносамент №WMS21055338А від 08.06.2021 року, який було також надано митному органу.

Посилання відповідача на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні, на думку позивача, допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА500020/2021/000040/2 від 29.08.2021 року прийнято митним органом без дотримання вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» та всупереч положенням п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, а саме: крім номерів митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, вищевказане рішення не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань: умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Окрім цього, митний орган не повідомив та не зазначив які саме технологічні вимоги були пред'явлені до аналогічного товару та чи відповідають ці вимоги, вимогам, які пред'являлись до товару, який зазначено Декларантом. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач вважає, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного Декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору митним органом в оскаржуваних рішеннях не наведено та не зазначено. Таким чином, рішення Відповідача є протиправними та порушують норми чинного законодавства

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що підтверджується матеріалами справи.

Копію ухвали про відкриття провадження отримано 13.01.2022 представником позивача адвокатом Таряніком К.О., що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.

За даними КП «ДСС» одержувачу - Одеській митниці за допомогою підсистеми «Електронний суд» в його електронний кабінет надіслано копію адміністративного позову 24.12.2021 та копію ухвали про відкриття провадження 11.01.2022, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, строк на відзив до 26.01.2022.

17.01.2022 від представника позивача адвоката Колошина В.П. надійшло клопотання про розгляд справи №160/26872/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за адміністративним позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування.

Суд зазначає, що станом на 26.01.2022 відповідно від відповідача відзиву на позов до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що пунктом 3 Розділу VI КАС встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постанова КМУ від 17.02.2021 №104, від 21 квітня 2021 р. № 405, від 16.06.2021 р. № 611, від 11.08.2021 р. № 855, від 22.09.2021 р. № 981, від 15.12.2021 р. № 1336) з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. на території України встановлений карантин.

Проте, суд звертає увагу, що від відповідача станом на 26.01.2022 відповідно жодних повідомлень про неможливість подання відзиву на позов, в тому числі з огляду на обмеження, впровадженими у зв'язку з карантином, надано не було. Будь-яких заяв клопотань до матеріалів справи від відповідача до 26.01.2022 включно не надходило, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для продовження відповідачу процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та на підставі вищевказаних норм, суд ухвалив розглянути справу по суті за наявними в ній доказами.

При цьому, суд враховує, що 31.01.2022 через систему «Електронний суд» від Одеської митниці надійшов відзив на позов, сформований у вказаній системі 31.01.2022, тобто з порушенням 15-денного строку, встановленого судом, без відповідного клопотання про поновлення строку на його подання, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для його прийняття до розгляду.

Крім того, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду 02.02.2022, копію ухвали про відкриття разом із копією адміністративного позову в паперовому додатково отримано відповідачем 24.01.2022.

18.02.2022 від представника позивача надійшла заява на ознайомлення з матеріалами справи (представник позивача ознайомився з матеріалами справи 18.02.2022).

23.02.2022 від представника позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи копії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.01.2022 у справі №420/10390/21, яким задоволено позов приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

За правилами статті 262 КАС України адміністративна справа мала бути розглянута судом до 28.02.2022, проте у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відпустці в цей день, суд розглядає справи по суті в перший робочий день - 01.03.2022.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» (код ЄДРПОУ 31384479) зареєстровано як юридична особа 08.06.2001 (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12241200000010686).

Видами діяльності позивача є: 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

06.12.2020р. між ППІІ «Аві Трейд Імпекс» (Покупець) та GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICYCLE CO., LT (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №AVI21-1 (далі - Контракт), предметом якого є покупка на умовах FOB - Тянцзинь, Китай, велозапчастин в кількості та за цінами згідно специфікацій до цього Контракту, які є невід'ємною його частиною. Відправлення товару до порта здійснюється відправником.

Загальна вартість Контракту на дату його підписання становить 200000 дол. США і двісті тисяч доларів США і складається із сум вартості підписаних обома сторонами по даному Контракту Специфікацій. Ціна включає в себе вартість транспортування і страхування до завантаження на борт судна. Тара безповоротна і входить в вартість продукції (п. «Ціна і загальна вартість Контракту» Контракту).

Платіж здійснюється в формі банківського переказу. Валюта розрахунку: долари США. Вид оплати - передплата: передплату в розмірі 100% від вартості товару, вказаної в Специфікації, Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця протягом 90-та банківських днів з дня виписки інвойсу. При здійсненні оплати Покупець зобов'язаний вказати в платіжному документі номер і дату Контракту або інвойсу (п. «Умови платежу» Контракту).

У п. «Маркування» Контракту визначено, що Продавець зобов'язаний упакувати товар згідно з правилами, що діють на заводі-виробнику та проставити відповідне маркування. Пакування має забезпечити збереження вантажу при транспортуванні. Маркування за необхідності визначається додатково.

Сторонами складено Специфікацію №2 до Контракту на загальну суму 43597,00 дол.США, відповідно до якої Продавець має поставити Покупцю велозапчастини в асортименті: сідла, педалі, корзини, набори валів та чашок, кабельні замки, багажні ремені, ричаги тормоза, зірочки сталеві, стійки опорні, тримачі для пляшок з водою, набори відбивачів, дзеркала, шатуни, рулі.

На виконання умов Контракту Продавцем виставлено рахунок-фактура (інвойс) від 26.05.2021 №AVI21-3А на визначений у Специфікації товар на суму 43597,00 дол.США.

Позивачем до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД) №UA50020/2021/208648 на товар на загальну суму 43597,00 дол. США на умовах поставки FOB - CN Tianjin (графа 20), а саме:

- товар №1. Прилади освітлювальні для велосипедів: Набір відбивачів/Reflectors set 4Pcs/Set - 5000 наб. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG OUNTY HENGWEI BICYCLE CO. LTD Країна виробництва - Китай, CN.;

- товар №2. Готові вироби гума з текстильним покриттям, оснащені гачками: Багажний ремінь 1000мм/Luqqaqe Belt w/di fferent Color 1000 mm - 5000шт.; Багажний ремінь 1500мм/ Luqqaqe Belt w/di fferent Color 1500 mm - 10000шт.; Багажний ремінь 2000мм/ Luqqaqe Belt w/di fferent Color 2000 mm - 2000шт. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE., LTD Країна виробництва - Китай, CN.;

- товар №3. Дзеркала заднього огляду до велосипеда Mirror, L/R w/Reflector - 2500пар. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD Країна виробництва - Китай, CN;

- товар №4. Замки висячі до велосипедів: Кабельний замок 650мм/Саblе Lock 650 mm - 1200 шт.; Кодовий кабельний замок 800MM/Coded Cablе Lock 800mm - 1500шт.; Кодовий кабельний замок 1000мм/Coded Cable Lock 1000mm - 1500шт. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD;

- товар №5. Частини до велосипедів: Зірочка коліс сталева/Sprocket Steel - 3000 шт. Торговельна марка - Флагман. Виробник -GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD Країна виробництва - Китай, CN;

- товар №6. Частини гальм до велосипедів: Важіль гальма/Brake Lever - 1000 пар. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO. , LTD Країна виробництва - Китай, CN;

- товар №7. Частини до велосипедів: Сідло триколірне/Saddle 3 color - 200 шт.; Сідло чорне, пластикова основа/Saddle Вдack Plastic Base - 1500шт. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD CN;

- товар №8. Частини до велосипедів: Педаль дитяча, пластик/Kids Plastic Pedal - 400 пар; Педаль 26" МТВ Рlastic - 1000пар.; Педаль 26"CP з жовтим відбивачем/Pedal CP, 26" w/Yellow Reflect - 7000nap.; Педаль 28"/Pedal 28" - 3000 пар.; Педаль 26" зі світловідбивачем - 2000пар; Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD CN;

- товар №9. Кривошипно-шатунні механізми до велосипеда: Шатун/Chain wheel Crank - 5000шт. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO, LTD Країна виробництва - Китай, CN;

- товар №10. Частини кривошипно-шатунних механізмів до велосипеда: Набір вала і чашок 148 мм/В.В axle set 1 48mm - 3000 наб. Торговельна марка- Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD Країна виробництва - Китай, CN;

- товар №11. Частини до велосипедів: Кермо 28"/Handle bar 28"- 2950шт.; Кермо 20"/Handle bar 20"- 900шт. Торговельна марка - Флагман. Виробник - GUANGZONG COUNTY HENGWEI BICY CLE CO., LTD Країна виробництва - Китай, CN;

- товар №12. Частини до велосипедів: Кошик великий, білий/Basket Big White - 1000 шт.; Кошик чорний BSK-02/Basket Big Black BS К-02 - 750 шт.; Кошик чорний/Basket Big Black - 990 шт.; Кошик дротовий/Steel Wire Basket - 3000 шт. Стійка опорна чорна/Side Stand Black - 10000 шт, Тримач для пляшки з водою/ Bracket of Wat er Bottle - 3000 шт.

У графі 44 вказаної ЕМД зазначено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем надано:

- пакувальний лист №б/н від 26.05.2021;

- рахунок-фактуру (інвойс) №AVI21-3A від 26.05.2021;

- коносамент WMS21055338A від 08.06.2021;

- навантажувальний документ (наряд №3983 від 25.08.2021);

- сертифікат про проходження товару №21С1305А0054/00019 від 23.06.2021;

- банківський платіжний документ (swift від 09.07.2021);

- довідка щодо транспортних витрат №10082021/06 від 10.08.2021;

- специфікація №2 від 06.12.2020;

- договір № АVІ21-1 від 06.12.2020;

- договір доручення №77 від 02.05.2019;

- договір транспортного експедирування №0205/19/02 від 02.05.2019;

- інші некласифіковані документи.

Між декларантом Позивача та Відповідачем проводилась процедура консультацій в електронному порядку, про що свідчать дані гр.33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Так, посадовою особою митниці запитано у декларанта надання додаткових документів відповідно до п.2, п.3 ст.53 МКУ, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення э перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.

Також, зазначено, що згідно ч.6 ст.53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

З наданої до матеріалів графи 33 оскаржуваного рішення вбачається, що підставами для витребування вказаних документів стало наступне:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів і можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування було надано Довідку від 10.08.2021 №10082021/06.

29.08.2021 декларант надіслав митному органу експортну декларацію з перекладом, прайс-лист, висновок експерта, рахунок-фактуру щодо транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2021 №РФ-12395. Також, листом № б/н від 29.08.2021 повідомлено про те, що більше додаткові документи надаватися не будуть.

29.08.2021 відповідач рішенням №UА500020/2021/000040/2 скоригував митну вартість товарів за резервним методом таким чином:

- товару №1 - за ціною 3.87 дол. США/кг;

- товар №5 - за ціною 5,02 дол. США/кг;

- товар №7 - за ціною 5,02 дол. США/кг;

- товар №8 - за ціною 5,02 дол. США/кг;

- товар №9 - за ціною 5,02 дол. США/кг;

- товар №10 - за ціною 5,02 дол. США/кг;

- товар №11 - за ціною 5,02 дол. США/кг;

- товар №12 - за ціною 5,02 дол. США/кг.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що рахунок-фактура щодо транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2021 № РФ-12395 не містить посилання на зовнішньоекономічний договір/інвойс, що унеможливлює встановлення зв'язку зазначеного платіжного документу з поставкою оцінюваного товару. Інші перелічені документи для підтвердження витрат на транспортування декларантом не надано. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах. Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: 1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару з урахуванням вагових та кількісних характеристик рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим; товар № 1 - 3,87 дол. США/кг., (митна декларація №UА500020/2021/207762 від 20.08.2021. №UА500020/2021/207248 від 17.08.2021), ніж заявлено декларантом - 3,141898 дол. США/кг; товар №5 - 5,02 дол. США/кг. (митна декларація №UА500490/2021/202183 від 09.08.2021, №UА500020/2021/204837 від 31.07.2021), ніж заявлено декларантом - 3,267483 дол. США/кг; товар № 7 - 5,02 дол. США/кг., (митна декларація №UА500050/2021/202549 від 26.08.2021, №UА500020/2021/202607 від 26.08.2021), ніж заявлено декларантом - 2,002621 дол. США/кг; товар № 8 - 5,02 дол. США/кг., (митна декларація №UА205050/2021/33761 від 30.05.2021, №UА500490/2021/202743 від 27.08.2021), ніж заявлено декларантом - 1,.656515 дол. США/кг; товар № 9 - 5,02 дол. США/кг., (митна декларація №UА500150/2021/202477 від 19.08.2021), ніж заявлено декларантом - 2,310500 дол. США/кг; товар № 10 - 5,02 дол. США/кг., (митна декларація №UА500500/2021/208486 від 17.08.2021), ніж заявлено декларантом - 2,121642 дол. США/кг; товар № 11 - 5,02 дол. США/кг., (митна декларація №UА500150/2021/202140 від 11.08.2021) ніж заявлено декларантом - 2,612196 дол. США/кг; товар № 12 - 5,02 дол. США/кг., (митна декларація №UА500150/2021/202477 від 19.08.2021) ніж заявлено декларантом - 2,179160 дол. США/кг.

У оскаржувані рішенні також зазначено, що декларанту роз'яснені права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Кодексу. Також роз'яснюється право права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Крім того, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00551.

Не погодившись із прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України; далі - МК України; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 7 МК України визначено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

При цьому, суд звертає увагу, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Викладена правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16, від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд звертає увагу, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 25.06.2020 у справі № 805/2380/16-а.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що підставою для витребування додаткових документів слугувало спрацювання форми контролю системи управління ризиками, а також наявність в інформаційній базі митного органу рішень про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству за вищою митною вартістю.

Так, при проведенні перевірки документів, які надані декларантом у підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою особою митниці відносно спірної ЕМД встановлені наступні розбіжності:

Щодо наведених зауважень митного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд вважає безпідставними посилання митного органу на відсутність у наданих декларантом інформації щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, з огляну на таке.

Як вже зазначалось судом вище, у п. «Ціна і загальна вартість Контракту» Контракту визначено, що тара безповоротна і входить в вартість продукції. Крім того, у п. «Маркування» Контракту визначено, що Продавець зобов'язаний упакувати товар згідно з правилами, що діють на заводі-виробнику та проставити відповідне маркування. Пакування має забезпечити збереження вантажу при транспортуванні.

Тобто, витрати на пакування включені у вартість товару за умовами зовнішньоекономічного контракту.

Щодо зауважень митного органу до умов перевезення та документально підтвердження декларантом транспортних витрат, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

До митного оформлення спірного товару декларантом в якості підтвердження витрат на транспортування було надано: №0205/19/02 транспортного експедирування від 02.05.2019 року, довідку щодо транспортних витратах №10082021/06 від 10.08.2021 року. Додатково на вимогу митного органу Декларантом було надано рахунок на оплату №12395 від 10.08.2021 року до договору №0205/19/02 транспортного експедирування від 02.05.2019 року.

02.05.2019 між ТОВ «Клевер Тім» (Експедитором) та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» (Клієнтом) укладено договір транспортного експедирування №0205/19/02, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов'язання за винагороду, зазначене у п.3 цього Договору за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-екепедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, падати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Кілієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору.

За умовами п.3.1 вказаного Договору винагорода за послуги Експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом на підставі виставленого Експедитором рахунку протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення і на умовах, передбачених п. п. 3.3, 3.6, 3.7 цього Договору. При цьому, сума винагороди Експедитору, визначається як різниця між загальною сумою за рахунком і здійсненим Експедитором витратами, пов'язаними із забезпеченням виконання умов даного Договору.

ТОВ «Клевер Тім» видано позивачу довідку щодо транспортних витратах №10082021/06 від 10.08.2021, відповідно до якої вартість транспортування вантажу, враховуючи всі надбавки, послуги та роботи, які здійснювались за кордоном України в контейнері № TGBU9240029 (FLC) складає 308 552,76 грн. без ПДВ, який прибуде по коносаменту b/I№MEDUT6672579, WMS21055338A маршрутом Tianjin, CHINA - Одеса, Україна. Страхування вантажу на момент перевезення не здійснювалось.

Таким чином, надана декларантом до митного оформлення довідка щодо транспортних витрат є належним та допустимим доказом на підтвердження понесених декларантом транспортних витрат як складової митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Стосовно ж посилань митного органу на те, що оскільки наданий рахунок-фактура щодо транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2021 № 12395 не містить посилання на зовнішньоекономічний договір/інвойс, що унеможливлює встановлення зв'язку зазначеного платіжного документу з поставкою оцінюваного товару, суд додатково вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок на оплату №12395 від 10.08.2021 року виставлений ТОВ «Клевер Тім» (Експедитором) приватному підприємству з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» на послуги з перевезення вантажу на загальну суду 309 552,71 грн. (морське перевезення вантажу з межами державного кордону України, контейнер TGBU9240029 - 308 552,76 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування на території України, контейнер TGBU9240029 - 999,95 грн.) з посиланням на договір №0205/19/02 від 02.05.2019.

Суд також наголошує, що затвердженої форми рахунку-фактури, а також вимог щодо її заповнення законодавством України не передбачено, в тому числі й наявності посилання на зовнішньоекономічний договір у первинних документах, складених в ході виконання умов договору транспортного експедирування.

Крім того, в даному випадку інвойс виставляється на оплату саме контрагентом-експедитором, а не декларантом-покупцем за зовнішньоекономічним договором та клієнтом за договором транспортного експедирування, то такі аргументи митного органу суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах, справа ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04); справи «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97).

Отже, твердження митного органу про необхідність зазначення у вказаному рахунку-фактурі за договором на транспортні послуги посилання на зовнішньоекономічний договір не відповідають вимогам чинного законодавства.

Більш того, у вказаному рахунку на оплату, як і в довідці щодо транспортних витратах №10082021/06 від 10.08.2021, вказано номер контейнера TGBU9240029, який повністю співпадає з номером зазначеному у коносаменті WMS21055338A від 08.06.2021, що додатково свідчить про безпідставність висновків митного органу про неможливість встановлення зв'язку зазначеного платіжного документу з поставкою оцінюваного товару.

Крім того, щодо витребування митним органом у декларантом виписки з бухгалтерської документації; прейскурантів (прайс-листи), каталогів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копії митної декларації країни відправлення э перекладом на українську мову згідно до ст. 254 МК України, суд наголошує, що відповідно до п. 4, 6-8 ч.3 ст.53 МК України вказані документи є додатковими документами, що подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом (за наявності).

Більш того, митним органом жодним чином не обгрунтовано взаємозв'язок між вказаними додатковими документами та складовими митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Щодо аргументів, наведених митним органом в обґрунтування рішення про коригування митної вартості, про наявність у ціновій базі даних митних органів митних оформлень подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості

Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалось Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі № 826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.

Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певними митними деклараціями без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Крім того, стосовно щодо вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обґрунтовано взаємозв'язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості заявленого до митного оформлення приватного підприємства з іноземними інвестиціям «Аві Трейд Імпекс».

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої приватним підприємством з іноземними інвестиціям «Аві Трейд Імпекс» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Також, суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару вартості від 22.12.2020 року №UA500020/2021/000040/2 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обґрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Дніпропетровською митницею Держмитслужби картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.08.2021 №UA50020/2021/00551.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 10 288,32 грн, сплачений приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжних доручень від 10.12.2021 №157 та №158, підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, в адміністративному позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 320,00 грн.

В тексті в якості «Попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які Позивач поніс» було зазначено, що окрім судових витрат у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10 288,32 грн. (за одну вимогу майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру), Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 31 320,00 грн. (копію договору про надання правничої допомоги №б/н від 09.11.2021 року, копію рахунку-фактури №09/11/21 від 09.11.2021 року надаємо). Копію прибуткового касового ордеру буде надано до суду пізніше.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду копії прибуткового касового ордеру до суду надано не було.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 09.11.2021 №б/н;

- копію рахунку-фактури від 09.11.2021 №09/11/21;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 13.01.2021 серії АЕ №1116268.

Судом встановлено, що між Самозайнятою особою - адвокатом Калошиним Вадимом Петровичем та приватним підприємством з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» (Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги від 09.11.2021 №б/н, відповідно до п.1.1 якого Адвокат приймає но себе зобов'язання надавати Клієнту правничу допомогу, а Клієнт зобов'язав приймати і оплачувати її на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Договору Адвокат приймає на себе зобов'язання здійснювати в інтересах і за дорученням Клієнта наступні дії:

- Давати письмові та усні консультації і роз'ясненим з юридичних питань;

- Давати письмові довідки з питань чинного законодавства;

- Засвідчувати копії документів по справі, яку веде Адвокат;

- Складати заяви, скарги і інші документи правового характеру та підписувати їх;

- Здійснювати представництво в судах першої інстанції, інших державних органах (у тому числі правоохоронних), перед іншими громадянами і юридичними особами;

- Здійснювати правове забезпечення підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності Клієнта;

- Здійснювати на користь клієнта, по його вимозі, інші дії незаборонені чинним законодавством.

Безпосередній зміст правничої допомоги обумовлюється сторонами в додатку до цього договору. В цьому додатку сторони також обумовлюють розмір гонорару, порядок його начислення (якщо це необхідно) і порядок його внесення (п.2.2 Договору).

У пункті 3.1 Договору визначено, що за надання правничої допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар, розмір якого залежить від виду що надаються Адвокатом послуг, об'єму робіт, ступеня складності і новизни правових питань, необхідністю відряджень і ін. Розмір гонорару визначається сторонами в Додатковій угоді. Акцепт або оплата рахунку, виставленого Адвокатом, прирівнюється до підписання Додаткової угоди.

Відповідно до рахунку-фактури від 09.11.2021 №09/11/21 вартість послуг «за надання правової допомоги самозайнятою - особою Колошиним Вадимом Петровичем» у кількості 1 (без визначення одиниць виміру) становить 31 320,00 грн.

Інших доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу до суду надано не було.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи в ході судового розгляду не було надано ані додатку до Договору про надання правничої допомоги, як це визначено п.2.2 Договору, ані будь-якого іншого документу, який би визначав зміст наданої адвокатом правничої допомоги, розмір гонорару з його детальним розрахунком, що унеможливлює встановлення судом змісту послуг з надання правничої допомоги на загальну суму 31 320,00 грн.

Крім того, доказів акцепту або оплати рахунку, виставленого Адвокатом від 09.11.2021 №09/01/21, яке в силу вимог п.3.1 Договору прирівнюється до підписання Додаткової угоди, до матеріалів справи також надано не було.

Наведене свідчить про відсутність у матеріалах справи документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, у зв'язку з чим, враховуючи практику Верховного суду та ЄСПЛ, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.72Б, кв.1101/1; код ЄДРПОУ 31384479) до Одеської митниці (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.08.2021 №UA500020/2021/000040/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA50020/2021/00551, прийняті Одеською митницею.

Стягнути на користь приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Аві Трейд Імпекс» за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 288,32 грн. (десять тисяч двісті вісімдесят вісім гривень тридцять дві копійки).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	28.02.2022
Оприлюднено	23.06.2022
Номер документу	104137034
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо